Рішення № 138876956, 30.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1187/22

№ 2/183/1424/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Самар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н. до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Самарівської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності на частку майна, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення,

в с т а н о в и в :

15.03.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н. до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності на частку майна, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 13 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області був зареєстрований шлюб між нею і відповідачем ОСОБА_3 , актовий запис № 538.

Вона і відповідач є батьками дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на відсутність у сім`ї житла, наявність потреби у забезпеченні дітей належними умовами проживання, вона і чоловік дійшли до згоди про необхідність придбання житла для родини.

На виконання прийнятого спільно рішення, відповідач ОСОБА_3 , в інтересах сім`ї, за її згодою, 25 липня 2012 року уклав кредитний договір № 292 (а 18 жовтня 2012 року додатковий договір № 1 до кредитного договору № 292 від 25 липня 2012 року) з Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Згідно до умов пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 зазначеного вище договору, ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 247 791,99 грн. на будівництво житла загальною площею 95,29 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса).

У зазначеному вище договорі нею, ОСОБА_1 оформлено заяву про те, що на дату підписання заяви, перебуваючи з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, надає згоду своєму чоловіку на укладення вищезазначеного кредитного договору з Фондом.

На кошти, отримані за кредитним договором, сім`я придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , поверх сьомий, жилих кімнат - 3, загальна площа - 96,9 кв.м.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 2621505 від 18.04.2013 власником квартири зазначений ОСОБА_3 , форма власності - приватна, розмір частки - 1.

Право власності було оформлене на ОСОБА_3 , оскільки за умовами кредитного договору від 25 липня 2012 року № 292, кредит надавався на придбання житла.

Після придбання квартири, сім`я переїхала до зазначеного житлового приміщення.

Крім того, на виконання умов кредитного договору від 25 липня 2012 року № 292, після придбання квартири та оформлення права власності на неї, 31.05.2013 р. між відповідачем ОСОБА_3 і Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 , для забезпечення виконання зобов`язання Іпотекодавця за кредитним договором від 25 липня 2012 року № 292, передав в іпотеку Фонду квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 зазначає у позові, що 31.05.2013 р. вона оформила заяву про надання згоди на укладення чоловіком ОСОБА_3 іпотечного договору.

У відповідності до п. 30 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, позичальник, який має дітей, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того,

-позичальникові, який має двох дітей, крім того, за рахунок бюджетних коштів погашається 25% суми зобов`язань за кредитом на момент застосування пільги;

-позичальникові, який має трьох і більше дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 50% суми зобов`язань за кредитом на момент застосування пільги;

ОСОБА_1 у позові зазначає, що оскільки їх сім`я має трьох дітей, вони сплатили не всю суму кредиту, а 50% суми зобов`язання за кредитним договором.

З часом, між нею та чоловіком почалися непорозуміння, сварки, що призвело до втрати почуття любові та поваги, у зв`язку з чим, 20 травня 2016 року шлюб між нею і відповідачем ОСОБА_3 було розірвано.

04 грудня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.11.2015 р. і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що у відповідності до ст..ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, квартира за адресою: АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном подружжя, у зв`язку з чим, зазначене майно може бути поділене і частки власників є рівними - по 1/2 частині.

Частиною 3 статті 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Враховуючи те, що з нею проживають троє неповнолітніх дітей, вона має право на збільшення своєї частки з урахуванням інтересів дітей.

Так, розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, у зв`язку з чим, її частка має бути збільшена і повинна становити 5/8 часток, відповідно відповідачу ОСОБА_3 належить виділити у власність 3/8 частин спірного житла.

Позивач ОСОБА_1 у позові також зазначає, що після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 запропонував їй з дітьми переселитися у двокімнатну квартиру, яка належить його батькові, з подальшим оформленням права власності на зазначену квартиру на її ім`я, а вона в свою чергу - відмовиться від своїх прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Вона погодилася на зазначену пропозицію та вселилася у квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєструвала місце проживання у зазначеному житловому приміщенні, у той же час відповідач разом з батьками весь час відкладали укладення цієї угоди.

Наразі їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 має намір продати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та заперечує її право на зазначене житло, у тому числі щоб вона та діти проживали у квартирі.

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з діями відповідача вона змушена звертатися до суду для захисту своїх прав та прав неповнолітніх дітей.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:

-визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ;

-відступити від рівності часток з урахуванням інтересів дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши за нею, ОСОБА_1 право власності на 5/8 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

-зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та дітям: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а саме - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 допустити вселення її, ОСОБА_1 та дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.

30.05.2022 р. відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, у якому позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, застосувати наслідки пропуску позовної давності. Крім того, посилається на те, що між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_9 було укладено договір поруки, у відповідності до якого ОСОБА_9 поручився за виконання ним, ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Після укладення кредитного договору він за договором позики, отримав від ОСОБА_9 80 000,00 грн., які сплатив на виконання кредитного договору.

Крім того, 11.10.2015 р. він звернувся до поручителя ОСОБА_9 з письмовою заявою відповідно до якої повідомив про неможливість виконувати умови кредитного договору та з проханням прийняти на себе та виконати зобов`язання за кредитним договором.

Поручитель ОСОБА_9 прийняв зазначену пропозицію та з грудня 2015 року по вересень 2021 року сплачував грошові кошти на виконання кредитного договору, що підтверджується відповідними квитанціями.

31.12.2015 р. був складений акт звірки взаєморозрахунків між ним і кредитором за кредитним договором, цим актом встановлений залишок заборгованості за кредитним договором станом на 31.12.2015 р. у розмірі 210 319,29 грн.

26.09.2018 р. поручитель ОСОБА_9 заявою повідомив кредитора про намір повного погашення заборгованості за кредитним договором та особисте виконання умов договору.

06.09.2021 р. поручитель ОСОБА_9 повністю виконав зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується актом від 23.09.2021 р. звірки взаєморозрахунків, договором від 23.09.2021 р. № 197/1 про виконання зобов`язань за кредитною угодою.

Наведеним підтверджуються наступні факти:

-джерелом грошових коштів на придбання квартири є грошові кошти, надані за кредитним договором;

-позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 за час перебування в шлюбі та після розірвання шлюбу ніякої участі у виконання зобов`язань за кредитним договором не приймали;

-виконання зобов`язання за кредитним договором (повернення суми кредиту) у повному обсязі відбулося через п`ять років після розірвання шлюбу між сторонами;

-весь тягар повернення всієї суми за кредитним договором поніс поручитель ОСОБА_9 .

Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція стосовно того, що критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності , є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Оскільки кошти, за які була придбана спірна квартира сплачував поручитель ОСОБА_9 , позивачем не доведено, що зазначене житло є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо вселення в спірне житлове приміщення, то наразі в квартирі проживає він, ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_10 та дитина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим, вселення позивачки та дітей неможливе як з юридичного, так і з морально-етичного боку.

Позивач ОСОБА_1 добровільно виселилася із спірного житла, з 2015 року проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі.

15.03.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду дніпропетровської області з позовом в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н. до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності на частку майна, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення.

Ухвалою суду від 18.03.2022 р. позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - доручення до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору за вимогами майнового характеру в розмірі 1 548,70 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2022 р. задоволене клопотання позивача, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за її позовом у розмірі 1 548,70 грн. до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 13.04.2022 р. відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.02.2023 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 28.02.2023 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено Виконавчий комітет Новомосковської міської ради.

Ухвалою суду від 06.09.2023 р. закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.02.2025 р. до участі у справі у якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 було залучено ОСОБА_5 .

Відповідно до Закону України від 26.02.2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" 29 квітня 2025 року було змінено назву Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Також, у зв`язку зі зміною найменування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, уточнене найменування третьої особи - Виконавчий комітет Самарівської міської ради.

Таким чином, Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н. до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Самарівської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності на частку майна, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення.

4.Судовий розгляду

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Медведовська Л.М. позов підтримали у повному обсязі, посилалися на обставини та підстави звернення до суду, викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Балаян А.Г. в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на підстави невизнання позову, викладені у відзиві, просили суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вважає позов необґрунтованим. Відповідач ОСОБА_3 є її сином, а позивач ОСОБА_1 - колишня дружина сина. У 2012 році між її сином і Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укладено кредитний договір на будівництво житла. Також, було укладено договір поруки, відповідно до якого її чоловік ОСОБА_9 поручився за виконання сином умов кредитного договору. Після укладення кредитного договору син отримав від батька ОСОБА_9 80 000,00 грн., які він сплатив на виконання кредитного договору. Крім того, її чоловік ОСОБА_9 з грудня 2015 року по вересень 2021 року сплачував грошові кошти на виконання кредитного договору та повністю погашав суми кредиту.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Самарівської міської ради (як орган опіки та піклування) в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляд справи .

5.Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповідності до свідоцтва про народження, її батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповідності до свідоцтва про народження, її батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , у відповідності до свідоцтва про народження, його батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи від 30.08.2016 р., ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 26.12.2013 р., ОСОБА_3 і ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей.

У відповідності до п. 30 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, позичальник, який має дітей, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того,

-позичальникові, який має двох дітей, крім того, за рахунок бюджетних коштів погашається 25% суми зобов`язань за кредитом на момент застосування пільги;

-позичальникові, який має трьох і більше дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 50% суми зобов`язань за кредитом на момент застосування пільги;

25 липня 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 292, згідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 247 791,99 грн. на будівництво житла загальною площею 95,29 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса).

У зазначеному вище кредитному договорі № 292, після реквізитів сторін договору та підписів наявна заява ОСОБА_1 про те, що на дату підписання заяви, перебуваючи з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, надає згоду своєму чоловіку на укладення вищезазначеного кредитного договору та міститься підпис останньої.

18 жовтня 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору № 292 від 25 липня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 надано цільовий адресний кредит у сумі 437 089,00 грн. на придбання житла.

Відповідно до Кредитного договору, з урахуванням положень Додаткового договору № 1, згідно з умовами «Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла» від 29 травня 2001 року № 584 (далі - Положення), Фонд від імені Держави надає Позичальнику прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 437 089,00 грн., з яких 122784,00 грн. - кошти загального фонду Державного бюджету, заплановані згідно Плану використання бюджетних коштів на 2012 рік, які перераховані 01 серпня 2012 року на особовий рахунок позичальника, зазначений у п. 2.3. цього договору, та 314 305,00 - кошти спеціального фонду бюджету Дніпропетровської області, заплановані згідно Плану використання бюджетних коштів на 2012 рік, терміном повернення 111,12 кварталів з дати укладення кредитного договору (п.1.1). Кредит цим договором надається на будівництво житла загальною площею 95,29 квадратних метрів, згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса). (п.1.2). Протягом строку, встановленого в п.1.1. угоди, Позичальник зобов`язується внести суму коштів, що визначається у розрахунку погашення кредиту (додаток 2), до повного виконання зобов`язань за кредитним договором на рахунок в ДРВ ПАТ «Автокразбанк» в м. Дніпропетровськ, з яким Фонд уклав угоду про обслуговування кредиту. Позичальник вносить на рахунок в банку-агенті відповідно до розрахунку першого внеску кошти попереднього внеску (не менше 3 відсотків), а також кошти на страхування в період будівництва (реконструкції) житла в сумі 28147,00 грн. - на момент укладення кредитного договору; кошти за понаднормову площу та/або різницю між фактичною вартістю будівництва (реконструкції) житла і вартістю, встановленою додатком 1 до цього договору, в сумі 30588,00 грн, в строки, встановлені в договорі про будівництво житла; остаточну суму першого внеску протягом 10 календарних днів після отримання в бюро технічної інвентаризації технічного паспорта, з урахуванням фактичної площі збудованого (реконструйованого) житла, згідно з додатком 1 (п.2.1).

18.04.2013 р. ОСОБА_3 видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 96,9 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м.

31.05.2013 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір (предметом іпотеки за яким є нерухоме майно), відповідно до якого ОСОБА_3 , на виконання умов кредитного договору № 292 від 25 липня 2012 року (Додаток № 1 від 25.07.2012 р. до кредитного договору, Додаток № 2 від 03.08.2012 до кредитного договору) передав в Іпотеку Дніпропетровському регіональному управлінню державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 96,9 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м.

Встановлено, що 25.07.2012 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_9 , а також ОСОБА_3 укладено Договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_9 поручився за виконання ОСОБА_3 умов Кредитного договору № 292 від 25.07.2012 р.

Згідно розписки ОСОБА_3 , він підтверджує, що взяв у ОСОБА_9 в борг 80 000,00 грн. для оплати своїх зобов`язань за Кредитним договором № 292 від 25.07.2012 р.

11.10.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_9 з письмовою заявою відповідно до якої повідомив про неможливість виконувати умови кредитного договору та з проханням прийняти на себе та виконати зобов`язання за кредитним договором.

31.12.2015 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 складений акт звірки взаєморозрахунків за кредитним договором, цим актом встановлений залишок заборгованості за кредитним договором станом на 31.12.2015 р. у розмірі 210 319,29 грн.

26.09.2018 р. поручитель ОСОБА_12 заявою повідомив кредитора про намір повного погашення заборгованості за кредитним договором та особисте виконання умов договору.

Встановлено, що поручитель ОСОБА_9 з грудня 2015 року по вересень 2021 року сплачував грошові кошти на виконання Кредитного договору, що підтверджується відповідними квитанціями.

08.09.2021 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 складений акт звірки взаєморозрахунків за кредитним договором та встановлене повне виконання зобов`язання за кредитним договором.

23.09.2021 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено Договір № 197 про припинення дії кредитної угоди від 25.07.2012 № 292.

23.09.2012 р. між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 складено Акт № 197/1 від 23.09.2012, відповідно до якого позичальник ОСОБА_3 повністю виконав зобовчзання за Кредитним договором від 25.07.2012 № 292, сума кредиту - 437 089,00 грн.; сума використаної пільги 50% складає 189 297,01 грн.; погашена сума заборгованості за кредитною угодою - 247 791,99 грн.

Встановлено, що шлюб між відповідачем ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_1 було розірвано у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.05.2016 р. (справа № 183/2445/16).

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої 25.05.2022 р. головою ОСББ «Молодіжний Новомосковськ» в квартирі за адресою, АДРЕСА_2 проживають: власник ОСОБА_3 (зареєстрований з 05.12.2013 р.; дружина ОСОБА_10 (без реєстрації), донька ОСОБА_11 2022 р.н. (без реєстрації).

Встановлено, що 18.09.2018 р. між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 укладено договір оренди квартири, відповідно до якого ОСОБА_9 здав на умовах оренди ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2015 у цивільній справі № 183/7355/15, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмір 1/3 частки з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.11.2015 р. до досягнення дітьми повноліття.

Згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 р. (справа № 183/9114/21), з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 стягнуто в порядку регресу 213 600,00 грн., які сплачені ОСОБА_9 (як поручителя) на погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 292 від 25.07.2012 р.

Як зазначалося вище, до участі у справі у якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 було залучено ОСОБА_5 .

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.2 Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 70 СК України, 1. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

6.3 Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі ст. 267 ЦК України, 1. Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно приписів ст.. 72 СК України, 1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. 2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

6.4 Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього ж Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

6.5 У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила у якості третьої особи Виконавчий комітет Самарівської міської ради (як орган опіки та піклування).

У відповідності до ч.4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною 5 статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем помилково залучено у якості третьої особи Виконавчий комітет Самарівської міської ради та у зазначеного органу опіки та піклування відсутній обов`язок надавати письмовий висновок щодо розв`язання спору, оскільки позовні вимоги не стосуються спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним.

7.Висновки суду.

7.1 Стосовно вимог про визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання права власності на частку майна.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 25 липня 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 292, згідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 247 791,99 грн. на будівництво житла загальною площею 95,29 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1 (будівельна адреса).

У зазначеному вище кредитному договорі № 292, після реквізитів сторін договору та підписів наявна заява ОСОБА_1 про те, що на дату підписання заяви, перебуваючи з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, надає згоду своєму чоловіку на укладення вищезазначеного кредитного договору та міститься підпис останньої.

18 жовтня 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» і ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору № 292 від 25 липня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 надано цільовий адресний кредит у сумі 437 089,00 грн. на придбання житла.

18.04.2013 р. ОСОБА_3 видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 96,9 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м.

Зазначене вище нерухоме майно придбане ОСОБА_3 за кредитні кошти під час перебування в шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , кредит надавався Дніпропетровським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» як молодій сім`ї, яка має дітей.

Таким чином, ОСОБА_3 діяв зі згоди дружини, кредитний договір був вчинений в інтересах сім`ї та спірна квартира була придбана за кредитні кошти .

Суд приходить до висновку, що з моменту придбання за кредитні кошти квартири, зазначене нерухоме майно набуло статусу спільної сумісної власності подружжя.

Так, норми статті 60 СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15).

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 758/5172/20 зазначено, що для визначення, чи є боргові зобов`язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з`ясувати, чи укладено договір в інтересах сім`ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім`ї.

Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім`ї, то в іншого виникає зобов`язання щодо повернення цих коштів. Однак якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов`язання поділу не підлягає.

Спірна квартира придбана під час зареєстрованого шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що зобов`язання за Кредитним договором № 292 від 25.07.2012 р. (з Додатковими договорами до нього) є спільним зобов`язанням подружжя (подружжя виступає як солідарні боржники).

У особи, яка фактично сплатила грошові кошти за договором купівлі-продажу нерухомого майна, не виникає право власності на це майно, а така особа має право звернення з вимогою про повернення сплачених грошових коштів до особи, яка за договором є власником майна.

Судом встановлено, що фактично грошові кошти на повернення кредиту у розмірі 213 600,00 грн. виплатив батько відповідача - ОСОБА_9

Як зазначалося вище, згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 р. (справа № 183/9114/21), з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 стягнуто в порядку регресу 213 600,00 грн., які сплачені ОСОБА_9 (як поручителя) на погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 292 від 25.07.2012 р.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 не позбавлений права звернення до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення 1/2 частини суми заборгованості за кредитом, які стягнуто з нього на користь поручителя.

Стосовно визначення часток у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, 1. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 3 статті 70 СК України передбачено. що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 5/8 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 посилаючись на те, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

У той же час, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Враховуючи наведене, спірне нерухоме майно як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя підлягає поділу між сторонами з дотриманням принципу рівності їх часток (по 1/2 частці) та позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд приходить до нижченаведеного.

Згідно приписів ч. 2 ст. 72 СК України, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як зазначалося вище, спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У той же час, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві та в судовому засіданні посилалася на те, що після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 запропонував їй з дітьми переселитися у двокімнатну квартиру, яка належить його батькові, з подальшим оформленням права власності на зазначену квартиру на її ім`я, а вона, я свою чергу - відмовиться від своїх прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вона погодилася та вселилася у зазначену квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєструвала місце проживання у зазначеному житловому приміщенні, у той же час відповідач разом з батьками весь час відкладали укладення цієї угоди, а наразі стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 має намір продати спірну квартиру, заперечує її права на неї.

Відповідач та третя особа не оспорювали ці обставини, тому, суд приходить до висновку, що зазначена домовленість мала місце між сторонами, крім того, цей факт підтверджує договір оренди укладений 18.09.2018 р. між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 відповідно до якого ОСОБА_9 здав на умовах оренди ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Такими чином, ОСОБА_1 звернулася до суду після того, як відповідач став оспорювати її право власності на квартиру, у відповідності до ч. 2 ст. 72 СК України (позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності).

Враховуючи наведене, відсутні підстави для застосування позовної давності.

7.2 Стосовно вимог про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначалося судом вище, після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 запропонував позивачці ОСОБА_1 з дітьми переселитися у двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де вона і мешкає до теперішнього часу.

У той же час, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 чинить їй перешкоди в користуванні спірним нерухомим майном, не допускає до житлового приміщення, тощо, не надала доказів, коли чинитися такі дії, у чому вони виражалися.

Враховуючи наведене, в задоволенні зазначеної частини позовних вимог належить відмовити.

8.Судові витрати

Відповідно до ст. 141 ЦПК України 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог немайнового характеру, витрати по сплаті судового збору за зазначеними вимогами у розмірі 992,40 грн. покладаються на позивача.

Крім того, 18.03.2022 р. судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 з посиланням на те, що з позовної заяви вбачається, що позивачем при поданні позову заявлені вимоги: майнового характеру (про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на частку квартири) та немайнового характеру (усунення прав власника шляхом вселення у житлове приміщення).

Згідно вимог частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно вимог ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. (992,40 грн.).

До позовної заяви позивачем були долучені документи, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.

Згідно вимог ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позивачем не долучені до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору за вимогами майнового характеру.

Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає ціну позову - 40 000,00 грн.

Частиною 2 статті 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, з огляду на наступне.

Так, в позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем за її згодою був отриманий кредит на будівництво спірного житла в розмірі 247 791,99 грн.

Позивачем заявлена вимога про визнання за нею права власності на 5/8 часток спірної квартири, у зв`язку з чим, ціна позову становить 154 869,99 грн. (247 791,99 грн. х 5/8)

Враховуючи наведене, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, попередньо визначив розмір судового збору за вимогами майнового характеру, а саме - у розмірі 1 548,70 грн. (154 869,99 грн. х 1%).

Ухвалою суду від 12.04.2022 р. задоволене клопотання позивача, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за її позовом у розмірі 1 548,70 грн. до ухвалення рішення у справі.

У той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що розмір кредиту та вартість нерухомого майна становили суму 437 089,00 грн.

Враховуючи наведене з ОСОБА_3 на користь держави належить стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 182,44 грн. (437 089,00 грн. : 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 272, 273, 274,276, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н. до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Самарівської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності на частку майна, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення - задовольнити частково.

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Провести поділ майна подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 96,9 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 96,9 кв.м., житловою площею 56,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 2 182,44 грн. грн. (дві тисячі сто вісімдесят дві грн. 44 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

-третя особа: Виконавчий комітет Самарівської міської ради, ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул.. Гетьманська, 14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Судове рішення проголошене 30 липня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький