Єдиний державний реєстр судових рішень
04.08.2026 Єдиний унікальний номер 205/9642/26
Провадження № 2-з/205/1149/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
04 серпня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Курбанової Н. М.,
за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.,
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Корольова Дмитра Олександровича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення передоплати,
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2026 року представник позивача - адвокат Корольов Д. О., через систему «Електронний Суд», подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення передоплати.
Одночасно із поданням до суду вказаного позову, представник позивача подав до суду і заяву про забезпечення цього позову, яка зареєстрована канцелярією суду 03.08.2026 та передана судді того ж дня, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 417870180000).
В обґрунтування заяви зазначив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - довідка № 484531638 від 03.07.2026 р., відповідач є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 417870180000). Інше нерухоме майно у відповідача відсутнє. Предметом позову, тобто предметом матеріально-правових вимог позивача у даній справі є розірвання договору підряду через повне невиконання його умов підрядником та стягнення безпідставно утримуваних коштів попередньої оплати. Відповідач отримав від позивача грошові кошти, проте взагалі не приступив до ремонту, проігнорував досудову претензію та повністю припинив комунікацію. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, позаяк Відповідач в будь-який момент відчужити власне майно. Ризик відчуження належного відповідачу об`єкта нерухомості третім особам під час судового процесу є критично високим. Заборона відчуження не обмежує права відповідача щодо володіння та користування майном, та такий захід забезпечення не призводить до порушення прав боржника, оскільки «майно залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість ним розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини майна, якої стосується спір. Ціна позову (390 000,00 грн) суттєво перевищує встановлений ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» ліміт у 20 розмірів мінімальних заробітних плат (160 000 грн за станом на 2026 рік), що дозволяє в майбутньому звернення стягнення на єдине житло боржника, підтверджуючи законність та логічність накладення заборони саме на цей об`єкт, а отже, обмеження щодо заборони відчуження такого нерухомого майна є повністю обґрунтованим. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з частиною 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, доходить наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Відповідно до ч. ч. 6-8 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір про виконання договору підряду укладеного між позивачем та відповідачем, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язані з виконання робіт, передбачені вказаним договором, ремонтні роботи не виконав та суму попередньої оплати у розмірі 390 000 грн. не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати укладений між ним та відповідачем договір та стягнути з відповідача на його користь суму попередньої оплати у розмірі 390 000 грн.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №484531638 від 03.07.2026 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 06.08.2014 належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Розмір заявлених позовних вимог визначено у сумі 390 000 грн., що є доволі значною суму, при цьому у разі ухвалення в майбутньому судом рішення про задоволення заявлених позовних вимог, відсутність у відповідача майна на яке може бути звернуто стягнення, внаслідок недобросовісних дій відповідача, може значно ускладнити виконання судового рішення в майбутньому, що є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна.
Отже, суд вбачає наявність підстав забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні реєстраційні дії на належне відповідачу нерухоме майно у зв`язку із загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду, оскільки у сторони відповідача є можливість розпорядитися об`єктом нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення в майбутньому в разі задоволення позовних вимог.
Обраний вид забезпечення позову є адекватним, пропорційним, співмірним із позовними вимогами і не буде надмірним тягарем для відповідача, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Крім того, станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 157, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача - адвоката Корольова Дмитра Олександровича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення передоплати - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна, в тому числі у будь-який спосіб продавати, міняти, дарувати, реалізовувати, також примусово, або будь-яким іншим чином відчужувати майно за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 417870180000).
Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі №205/9642/26.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали направити відділу реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181), за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 58, кабінет 213, ел. адреса: adminposlug@dniprorada.gov.ua - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. М. Курбанова
.
Судове рішення № 138876895, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 04.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/9642/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: