Рішення № 138876305, 31.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9101/24-Е

Провадження №2/522/613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Одеській області , ОСОБА_2 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_3 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_4 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), Маріогло Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Кузнецова Сергія Вікторовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Пацессор Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), про відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідачів припинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду 10.06.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Одеській області (ГУНП в Одеській області), ОСОБА_2 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_3 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_4 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), Маріогло Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Кузнецова Сергія Вікторовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Пацессор Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (відокремленого підрозділу) про відшкодування моральної шкоди, а саме моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Матеріали позову отримано суддею 11.06.2024 року.

Ухвалою суду від 14.06.2024 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 18.06.2024 року.

Зазначену заяву про усунення недоліків суддя отримала 19.06.2024 року..

Ухвалою суду від 19.06.2024 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2024 року.

До суду 19.07.2024 року від ГУНП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У підготовче засідання призначене на 22.07.2024 року в режимі відео конференції з`явилися позивач ОСОБА_1 , представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г., представник ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В.

Представник ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В. просила поновити строк на подання відзиву, прийняти його та просила залишити позов без руху, оскільки він оформлений неналежним чином. Позивачем у якості способу зв`язку ГУНП в Одеській області зазначено стару електронну пошту, відповідачі № 3-8 зазначені позивачем як фізичні особи, однак відсутні їх дані, які згідно ст.175 ЦПК України мають бути зазначені у позові. Крім того відповідачем № 9 зазначено Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (відокремленого підрозділу), який є територіальним відділом ГУНП в Одеській області, а не окремою юридичною особою. Також позивач мав направити позов з додатками через систему ЕСІТС, а саме через «Електронний суд» відповідно до чинного законодавства, оскільки юридичні особи мають зареєстрований кабінету систему «Електронний суд».

Представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. підтримала вищезазначені клопотання.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти прийняття відзиву ГУНП в Одеській області. Щодо неналежного оформлення позову пояснив, що ним було зазначено адресу місця реєстрація фізичних осіб, оскільки вони є працівникам державного органу. Також погодився з тим, що Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області є відокремленим підрозділом, а тому буде заявлено клопотання про його вилучення з кола відповідачів.

Інші учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника ГУНП в Одеській області, поновлено строк на подання відзиву та прийнято відзив. Розгляд справи відкладено на 16.09.2024 року у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення фізичних осіб відповідачів Ізмаїльського ВП про слухання справи, для належного їх сповіщення, оскільки позов подано через Електронний суд, а також, у зв`язку з ненадходженням відзиву від Прокуратури.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

Також 23.07.2024 року ОСОБА_1 надав суду клопотання щодо прийняття позовної заяви в новій редакції.

26.07.2024 року представник Одеської обласної прокуратури через систему Електронний суд надав відзив, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

30.07.2024 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд надав клопотання, в якому просив суд вважати недоліки позовної заяви усунутими.

У підготовче засідання призначене на 07.10.2024 року ОСОБА_1 не з`явився, через систему Електронний суд надав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи через відсутність доступу до інтернету. Також просив вважати недоліки позовної заяви усунутими.

У підготовчому засіданні були присутні представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. та представник ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В., вважали за необхідне відкласти розгляд справи, аби не порушувати права позивача, у зв`язку зх. Чим суд відклав підготовче засідання на 11.11.2024 року.

08.10.2024 року та 21.10.2024 року з Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області надійшов лист, в якому зазначено, що Ізмаїльський районний відділ поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом юридичної особи - Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі-ГУТ в Одеській області). У своїй діяльності райвідділ поліції керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів, України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також іншим нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами і організаційно-розпорядчими документами МВС України, Національної поліції України та ГУНПІ в Одеській області. Оскільки райвідділ поліції не є самостійною юридичною особою та не може бути відповідачем у справі, просили розгляд справи про відшкодування моральної шкоди проводити без участі представника райвідділу поліції.

У підготовчому засіданні 11.11.2024 року в режимі відео конференції був присутній позивач ОСОБА_1 , який зазначив, що він подав уточнену позовну заяву, в якій виключив Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (відокремлений підрозділ). Просив поновити строк на подання доказу рішення від 29.10.2024 року ВКДК, яке пов`язане з кримінальним провадженням. Позов підтримав, не заперечував проти закриття підготовчого засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

У підготовчому засіданні були присутні представник Одеської обласної прокуратури - Афанасьєва І.Г. та представники ГУНП в Одеській області - Дмитрієнко К.В. та Міняйло О.М, не заперечували проти виключення з кола співвідповідачів Ізмаїльський районний відділ поліції. Щодо прийняття зміненого позову не заперечували. Позов не визнали, не заперечував проти закриття підготовчого засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та виключено з кола співвідповідачів Ізмаїльський районний відділ поліції, оскільки вони не є юридичною особою. Задоволено клопотання позивача, прийнято до розгляду позов в редакції від 22.07.2024 року, наданий через Електронний суд.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14 січня 2025 року.

12.11.2024 року на електронну пошту суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в порядку інформування та для долучення до матеріалів справи заяви.

09.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про доручення до матеріалів справи ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/8725/24.

31.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника Одеської обласної прокуратури Ракович М.М.

13.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків на доручення доказів та долучити до справи докази, а саме матеріали скарги ОСОБА_5

13.01.2025 до суду надійшли заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутністю.

14.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. про долучення до справи на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2024 року листа №65/52-343 від 13.01.2025 року.

14.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням від представника ГУНП в Одеській області заяви від 13.01.2025 року.

У судове засідання 14.01.2025 року в режимі відео конференції були присутні позивач ОСОБА_1 , представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 року зобов`язано представника ГУНП в Одеській області повторно надіслати позивачу заяву з додатками від 13.01.2025 року через підсистему «Електронний суд».

У судовому засіданні позивач підтримав своє клопотання про долучення до справи матеріалів скарги ОСОБА_5 , рішення ВКДКА від 29.10.2024 року та поновити строк на подання таких доказів. Представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г. заперечували щодо задоволення клопотання позивача.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 року клопотання полані позивачем 12.01.2025 року задоволено частково, поновлено строк на подання доказу лише в частині доказів: копії вступної та резолютивної частини рішення ВКДКА від 29.10.2024 року №х-011/2024, в іншій частині відмовити відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач просив визнати явку відповідачів обов`язковою. Представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г. заперечували щодо задоволення клопотання позивача.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання обов`язкової явки у судове засідання відповідачів, оскільки це є їхнім правом, а не обов`язком. З метою належного доступу позивача до суду та з метою ознайомлення його належним чином з доказами, які були направлені представником ГУНП в Одеській області та які суд зобов`язав ще раз направити у повному обсязі позивачу, задовольнити клопотання ОСОБА_1 та відкласти судове засідання на 05.03.2025 року.

15.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. з доказами направлення його позивачу на виконання протокольної ухвали суду від 14.01.2025 року.

15.01.2025 року до суду надійшли заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутністю та проти позовних вимог заперечують.

24.01.2025, 29.01.2025 року надійшли на електронну пошту суду клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів.

03.03.2025, 04.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до справи.

У судове засідання 05.03.2025 року в режимі відео конференції були присутні позивач ОСОБА_1 , представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

У судовому засіданні позивач підтримав свої клопотання про долучення до справи доказів та просив поновити строк на подання таких доказів. Представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г. не заперечували щодо задоволення клопотання позивача.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 року згідно зі ст. 222 ЦПК України поновлено строк позивачу на подання доказів та приєднано до справи докази подані до суду 02.03.2025 року: листи ГУНП в Одеській області від 27.01.2025 року, 25.01.2025 року, Ізмаїлсьського РВП від 23.01.2025 року, Одеської обласної прокуратури від 10.02.2025, 05.02.2025, 23.01.2025 року.

Суд заслухав пояснення позивача, представника ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В., представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г. та оголошено перерву у справі до 29.04.2025 року.

05.03.2025, 07.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до справи.

05.03.2025, 07.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до справи.

24.03.2025, 28.03.2025 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів до справи.

31.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до справи.

07.04.2025 року на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів до справи.

18.04.2025 року до суду надійшло клопотання представника Одеської обласної прокуратури Афанасьєвої І.Г. про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 29.04.2025 року були присутні представники ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та Міняйло О.М.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Представники ГУНП в Одеській області не заперечували щодо задоволення клопотання представника Одеської обласної прокуратури про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2025 року у зв`язку з неявкою позивача, який не повідомив суд про причини своєї неявки, клопотання представника Одеської обласної прокуратури відкладено розгляд справи на 04.06.2025 року.

У судове засідання 04.06.2025 року в режимі відео конференції були присутні позивач ОСОБА_1 , представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки наразі перебуває у делегації Європейського комітету з питань запобіганню катування. Представники відповідачів залишили це клопотання на розсуд суду.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2025 року задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 23.07.2025 року.

У судове засідання 23.07.2025 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Проткольною ухвалою суд у зв`язку з неявкою позивача відклав розгляд справи на 24.07.2025.

У судове засідання 24.07.2025 року в режимі відео конференції були присутні позивач ОСОБА_1 , представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

У судовому засіданні позивач зазначив, що сьогодні не може приймати участь у справі, бо у нього наразі призначене засідання по іншій справі.

Протокольною ухвалою суд визнав причину відключення позивача з відео конференції неповажною.

Представник прокуратури зазначив, що позивач не надав доказів неправомірних дій представників прокуратури і ОСОБА_1 немає ніякого статусу в цій кримінальній справі, тому не був ознайомлений з матеріалами цієї справи. Крім того, стягнення коштів солідарно не передбачено.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги розгляд справи відкладено на 15.10.2025.

У судове засідання 15.10.2025 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

ОСОБА_1 подав клопотання про відвід головуючого судді. Представники відповідачів заперечували щодо задоволення заяви.

Ухвалою суду від 15.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді відмовлено та відкладено розгляд справи на 07.11.2025 року у зв`язку з неявкою позивача.

07.11.2025 року судове засідання було відкладено 26.11.2025 року у зв`язку з неявкою позивача.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в Приморському районному суді м. Одеси розгляд справи призначений на 26.11.2025 року відкладено на 12.01.2026 року.

У судове засідання 12.01.2026 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено розгляд справи на 22.01.2026 року.

У судове засідання 22.01.2026 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Протокольною ухвалою суд розглянув клопотання представника ГУНП в Одеській області про приєднання поставнови про закриття кримінального провадження від 28.04.2025 року та відклав розгляд справи, задовольнивши клопотання позивача, на 03.03.2026 року.

У судове засідання 03.03.2026 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Позивач подав до суду клопотання про приєднання та витребування доказів та інші, які судом було розглянуто.

Суд задовольнив клопотання позивача та представника ГУНП в Одесікій області, розгляд справи відкладено на 24.03.2026 року.

24.03.2026 в судове засідання зявились представники відповідачів, не зявився позивач., надавши клопотання, про витребування доказів , надання доказів,та інші., які суд розглянув, заслухавши пояснення додаткові від представників відповідачів та оголошено перерву еа 14.04.2026р.

14.04.2026 в судове засідання не зявився позивачґ. Подав заяву про відвід судді, представники відповідачів просили відмовити,

Суд ухвалою суду від 14.04.2026 відмовив у заяві про відвід та судове засідання відкладено на 28.04.2026р.

28.04.2026 були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г позивач не з`явився. Надавши заяву про розгляд справи без нього.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

Суд перейшов до стадії дослідження доказів, під час яких представники відповідачів надавали свої пояснення та заперечення щодо досліджуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року залишено без задоволення позивача про зупинення провадження та витребування доказів, розгляд справи відкладено на 04.06.2026 року.

Суд також зазначає, що позивачем ОСОБА_6 неодноразово подавались заяви про відвід та клопотання про надання додаткових доказів, витребування доказів. Такі заяви надходили повторно і фактично дублювали попередні, які вже були розглянуті судом. Кожне нове звернення вимагало окремої процесуальної реакції суду, що призводило до додаткового навантаження на провадження та відтермінування розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.06.2026 року були присутні представник ГУНП в Одеській області Дмітрієнко К.В. та представник Одеської обласної прокуратури Афанасьєва І.Г.

Позивач та інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвої Г.П. та начальника СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Мариморович Н.Ю., в яких останні зазначили, що вимоги позову є необґрунтованими, проти позовних вимог заперечують, справу просили розглядати за їх відсутністю.

04.06.2026, 17.06.2026 та 29.07.2026 суд досліджував докази (том 2-9).

У судових дебатах Представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позову, оскільки проти позивача не було відкрито кримінальне провадження та не проводились слідчі дії. При цьому не спростовували факт вчинення запиту до Прикордонної служби щодо ОСОБА_1 .

Суд перейшов до стадії проголошення рішення.

31.07.2026 року було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Суд вбачає, що предметом даного позову є стягнення з відповідачів солідарно суму моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., тазобов`язання відповідачів припинити свавільне втручання до приватного та сімейного життя позивача, що здійснюється на порушення вимог статті 18 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Застосований спосіб захисту має бути належним та ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення (у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування) існуючого суб`єктивного права, що було порушене, оспорене або не визнається, а також забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (принцип процесуальної економії) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у спра- ві № 911/2861/18). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним і забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необ- хідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20). Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, у той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21);

Позивач посилається на порушенні його прав, передбачених статтями 6, 8, 10, 13, 18 Європейської конвенції про захист прав людини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі відкрили проти позивача кримінальне провадження № 12023162150001173 з метою здійснення тиску на позивача як адвоката і залякування та вчинення умисних незаконних дій, і необмеженого сприяння групі осіб у подальшому безкарному використанні підроблених документів на ім`я ОСОБА_7 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». Внаслідок чого відбулося та продовжує мати місце свавільне втручання до приватного та сімейного життя позивача, що проявилося у створенні штучної ситуації, коли проти позивача було відкрито кримінальне провадження 12023162150001173. З моменту відкриття такого кримінального провадження не розслідувалося, але при цьому органи досудового розслідування та прокурори поширювали інформацію про начебто вчинення позивачем кримінального правопорушення, У вказаному кримінальному провадженні було проведено всього-на-всього одну слідчу дію, а саме «огляд», що було проведено 23 жовтня 2023 року. Більше будь-яких слідчих дій у кримінальному провадженні не проводилося.

Зважаючи на те, що група слідчих та група прокурорів складається з шести осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), проведення лише однієї слідчої дії за останні дев`ять (9) місяців , свідчить про те, що вказане кримінальне провадження взагалі не розслідується. Вказане кримінальне провадження було із самого початку формою помсти позивачу за його діяльність як адвоката. Посилається на тривалість проведення кримінального провадження, що вплинуло на позивача та завдало моральних страждань.

Крім того позивач посилається і на порушення його прав у зв`язку з здійсненням запиту в рамках цього кримінального провадження до головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України щодо перетну ОСОБА_1 державного кордону України.

Таку процесуальну дію у цьому кримінальному провадженні позивач вважає свавільним вручанням до його приватного та сімейного життя.

Стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує наступним :

-внаслідок свавільного втручання з боку відповідачів до приватного та сімейного

життя позивача було створено штучні ситуацію, коли відповідачі, діючи умисно за

заздалегідь виробленим планом та переслідуючи мету надати сприяння у

подальшому використанні підроблених документів на ім`я ОСОБА_7 на так званий

«пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »»:

-задекларували, що позивач вчинив кримінальне правопорушення за

відсутності будь-якого вироку;

-надали можливість іншим особам поширювати недостовірну та неправдиву

інформацію серед необмеженої кількості осіб, що начебто позивач вчинив

кримінальне правопорушення;

-створили абсолютно невизначеність для позивач та його сім`ї щодо ситуації з

результатом кримінального провадження та його фінансових наслідки;

-породили у позивача перманентну стурбованість і тривогу через те, що

ситуація триває довго, а слідчі дії у кримінальному провадженні №

12023162150001173 взагалі не проводяться;

-створили негативний вплив на членів сім`ї позивача;

-викликали у позивача та членів його сім`ї психічне напруження;

-глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим саботуванням

-досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023162150001173, відкритому проти позивача внаслідок незаконної й свавільної змови відповідачів з представниками організованої злочинності з метою здійснення тиску на відповідача;

-розчарування тим, що відповідачі як органи правопорядку та їхні посадові особи надають сприяння у подальшому необмеженому використанні підроблених документів на ім`я ОСОБА_7 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »».

Відтак, враховуючи, що внаслідок вкрай неефективного кримінального провадження за фактом ствердженого кримінального проступку, ОСОБА_1 продовжує перебувати у стані абсолютної правової невизначеності, а тому позивач вважає, що на Державу Україна та її агентів покладається відповідальність за порушення статті 8 Конвенції та релевантного національного законодавства. А також встановлює цивільно-правову відповідальність за порушення тривалості будь-якого провадження у будь-якій справі, і кримінальної, строки які почали спливати саме з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування в цивільному спорі є факти та обставини, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги чи заперечення, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються безпосередньо визначеного предмета доказування.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно Витягу з ЄДРДР відкрито кримінальне провадження №12023162150001173 від 13.09.2023 за заявою ОСОБА_5 за ч.1 ст.182 КК України (Порушення недоторканності приватного життя незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу) про те, що на веб-порталі соціальної меражі YouTube на каналі адвоката Ягунова Д.В. публікуються відомості щодо ходу розгляду справи у спорах, стороною яких є заявниця, а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , також на сторінці відображена заява, яка була подана до суду та в якій вбачається конфеденційна інформація.

Так, на вказаній сторінці заявник виявила, що в одній з публікацій, яка датована 10 вересня 2023 року, на вказаному каналі відображена її заява, яка подана до суду по справі № 500/2395/18 . Також зазначено, що з опублікованої адвокатом Ягуновим Д.В. її заяви по справі № 500/2395/18, в ній, зокрема, міститься адреса її місця проживання, тобто конфіденційна інформація.

При цьому у Витягу вказано, що досудове розслідування в рамках цього кримінального провадження здійснюється СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, слідчі, дізнавачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та за участю прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області-Кузнєцова С.В., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Окрім того, до Ізмаїльського РВН ГУНП в Одеській області 12.03.2024 надійшла заява від ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 розповсюджують його персональні дані. Вказана заява долучена до матеріалів кримінального провадження.

З відзиву ГУНП також вствнолено, що у ході досудового розслідування, слідчим 13.09.2023 здійснено огляд посилань, на які вказувала заявник та встановлено, що на каналі адвоката ОСОБА_1 в соціальній мережі «YouTube» міститься відеоролик із назвою «Пастернака не читал, но осуждаю» було встановлено, що протягом усього відеозапису висвітлюється скан-копія заяви ОСОБА_5 на адресу Ізмаїльського міскрайонного суду, де в графі «Відповідач» є надпис з інформацією ПІБ заявниці та адреса її проживання а саме: АДРЕСА_1 . У подальшому постановою прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури від 18.09.2023 підслідність вказаного кримінального правопорушення визначено за сектором дізнання Ізмаїльського РПВ ГУНП в Одеській області. Проведення дізнання доручено групі дізнавачів СД Ізмаїльського РВП ГУНІ в Одеській області, а саме: ОСОБА_4 (старша групи) та ОСОБА_3 .

26.09.2023 допитано як потерпілого ОСОБА_5 яка підтвердила доводи викладені у своїй заяві.

02.10.2023 до Ізмаїльського міськрайонного суду надіслано запит про надання ОСОБА_5 заяви про розгляд справи без її участі та надсилання копії цієї заяви адвокату Ягунову Д.В., на який 06.10.2023 отримано відповідь, що вказана заява долучена до електронної справи, до якої має доступ ОСОБА_1 .

Крім того, 10.10.2023 було направлено запит до головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 , на який 26.10.2023 надійшла відповідь, що ОСОБА_1 востаннє перетнув державний кордон України на виїзд 30.06.2022, через пункт пропуску Шегині.

20.10.2023 надано доручення управлінню протидії кіберзлочинам в Одеській області щодо встановлення електронних сторінок та IP адрес зазначених у заяві, на яке 09.11.2023 надійшов рапорт про те, що сторінка у соціальній мережі «Facebook», на який розміщені відповідні посилання зареєстрована за номером телефону та адресою електронної пошти, що належать адвокату Ягунову Д.В.

Дізнавачем 18.06.2024 допитано як потерпілого ОСОБА_13

18.06.2024 дізнавачем надано доручення управлінню протидії кіберзлочинам в Одеській області щодо встановлення електронних сторінок та IP адрес зазначених у заяві, а також пристроїв з прив`язкою до території.

Крім того, 25.04.2024 дізнавачем було направлено запит до головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1

05 червня 2024 року слідчій суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусус О.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та уповноваженого прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області та зобов`язання вчинити певні дії (, справа № 946/4531/24, провадження № 1-кс/946/1474/24), встановив, що 04.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив зобов`язати уповноваженого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та уповноваженого прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області розглянути його клопотання від 31.05.2024 р. у кримінальному провадженні №12023162150001173.

ОСОБА_1 подав клопотання, яким просив слідчого та прокурора надіслати йому копію постанови про закриття кримінального провадження № 12023162150001173.

Слідчим суддею встановлено, що 31 травня 2024 року ОСОБА_1 було подано клопотання до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та Ізмаїльської окружної прокуратура Одеської області про надіслання на його адресу копію постанови про закриття кримінального провадження № 12023162150001173.

Так, зі скарги вбачається, що скаржником не зазначені кваліфікуючи ознаки, за якими, як на його думку, йому було повідомлено про підозру, а також не зазначена дата повідомлення про підозру.

Разом з тим, до скарги не надано будь-яких доказів, що скарга подана особою, яка має право її подавати, тобто не надано доказів (у тому числі копії повідомлення про підозру) того, що ОСОБА_1 має статус підозрюваного в кримінальному провадженні № 12023162150001173.

З листа Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області за Вих. № 65/52-5931 від 05.06.2024 року встановлено, що СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023162150001173 від 13.09.2023 року за ч. 1 ст. 182 КК України. На теперішній час, згідно матеріалів зазначеного кримінального провадження, громадянину ОСОБА_1 не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та відсутній будь - який процесуальний статус передбачений КПК України.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов, передбачених ст..ст.303,304 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя Ухвалою суду від 05.06.2024 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та уповноваженого прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області та зобов`язання вчинити певні дії повернув особі, яка її подала, як таку, що подані особою, яка не має права подавати скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.07.2024 зазначена ухвала слідчого судді залишена без змін.

10.06.2024 до Ізмаїльської окружної прокуратури надійшла заява ОСОБА_1 про надання йому постанови про закриття кримінального провадження № 12023162150001173 від 13.09.2023, на яку йому надано відповідь про те, що Він не є стороною у вказаному кримінальному провадженні та відповідно до вимог ст. 222 КПК України (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) надати будь яку інформацію йому не видається за можливе.

Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськ районного суду Одеської області від 13.08.2024р. (справа №946/8620/24) за аналогічних підстав скаргу ОСОБА_1 повернуто(.5 а.с.34).

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 пртягом 2024-2025 років неодноразово звертався до слідчих СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області , Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури, з приводу надання йому інформації щодо кримінального провадження № 12023162150001173 та припинення втручання до його приватного та сімейного життя через незаконний збір проти нього доказів. (наприклад а.с.229 т.5).

З численних відповідей СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на запити ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років, а також на запити Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 згідно матеріалів вказаного кримінального провадження не являється заявником, стороною захисту, потерпілим і його захисником, представником юридичної особи , щодо якої здійснюється кримінальне провадження, та іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються. А також у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не допитувався в якості свідка, слідчі дії за його участю не проводились і йому не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та відносно нього відсутній будь-який процесуальний статус передбачений КПК України.

28.04.2025р. Постановою старшого слідчого СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Станєвєої Г. кримінальне провадження № 12023162150001173 від 13.09.2023 закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України, в якій також наведено вищевикладені обставини .

За обставинами справи , виходяи з предмету позовних вимог, суд вбачає, що мета позивача спрямована на отримання (стягнення) відшкодування шкоди, завданої державою в особі посадових осіб СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12023162150001173, внаслідок тривалого неефективного кримінального провадження, по якому позивач перебував у стані абсолютної правової невизначеності, що призвело до порушення його прав. За змістом позовної заяви у кінцевому підсумку позивача цікавить отримання (стягнення) такого відшкодування (грошей).

У звязку з тим, що Ізмаїльський РВП ГУНП в Одеській області та Ізмаїльська окружна прокуратура Одеської області не є самостійними юридичними особами, то відповідачами залучено юридичні особи, до складу яких вони входять як структурні підрозділи: ГУНП в Одеській області та Одеська обласна прокуратура.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Оскільки в данному випадку кримінальне провадження було закрыто за п. 2 ч. 1 ст. 284 УПК без пред`явлення підозри, механізм стягнення моральної шкоди за Законом № 266/94-ВР не застосовується.

ВС неодноразово зазначав, що відсутність підстав для компенсації по спеціальному Закону № 266/94-ВР не позбавляє особу права на компенсацію шкоди на основ загальних підставах цивільного законодательства (ст. 1173, 1174 ЦК) и ст. 56 Конституції Украины.

Така особа може вимагати стягнення моральної шкоди на загальних підставах (статті 23, 1167 ЦК України) . Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Таким чином суд встановив, що кримінальне провадження № 12023162150001173 здійснювалось протягом періода з 13.09.2023р. по 28.04.2025р. та збирались докази проти позивача.

Стаття 8 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (даді ЄСПЛ) передбачає:

«1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Порушення прав на захист (ст. 6 Конвенции):

ЕСПЛ в своїй практиці зазначає, що якщо у відношенні особи фактично проводяться слідчі дії (запити, перевірки), така особа набуває статусу «фактичного підозрюваного».

Повне виключеня такої особи з процесу на протязі півтора року є порушенням права на справедливый суд и рівності сторін в контексті ст.6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставинах, на думку суду, здійснення запиту до головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 , є втручанням до приватного та сімейного життя позивача, що є порушенням ст. 8 Конвенції ЄСПЛ (Право на повагу приватного життя).

Той факт, що ОСОБА_1 підозра не вручалась не спростовує наведених висновків.

Прецедентне право ЄСПЛ, яке є джерелом права для України, базується на

фундаментальному принципі повагу до приватного життя і розумності тривалості провадження, що потребує аналізу «конкретних обставин справи», які вимагають «глобальної оцінки».

Тривалість розслідування (1 рік 7 місяців), яке завершилось закриттям кримінального провадження (без вручення підозри) , в період якого позивач перебував в стані невизначеності, само по собі презюмує спричинення моральної шкоди.

Відповідно до стаття 8 Конвенції про захист прав людини, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Позитивне зобов`язання держави за статтею 8 Конвенції для захисту фізичної недоторканності особи може поширюватися на питання, що стосуються ефективності кримінального розслідування («Burlya and Others v. Ukraine», п. 161).

Суд звертає увагу, що інформація, яку орган дізінання отримав від Прикордонної служби України, стосувалася інформації про перетин ОСОБА_1 кордону України, але кримінальне провадження не стосувалось його обвинувачення, що підтверджували відповідачі своїми листами та у відзиві.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує , що навіть у випадках, коли втручання здійснюється не державним органом, держава зобов`язана забезпечити ефективний захист права на повагу до приватного життя.

Наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Гуйван проти України» , яка стосується стверджуваного порушення права заявника на приватність за статтею 8 Конвенції,

Суд повторює, що, хоча об`єкт статті 8 Конвенції полягає, головним чином, у захисті особи від свавільного втручання з боку органів державної влади, вона не просто зобов`язує Державу утримуватися від такого втручання: на додаток до цього переважно негативного зобов`язання, можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного чи сімейного життя. Ці зобов`язання можуть вимагати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері відносин між самими особами. Таким чином, відповідальність Держави може настати, якщо оскаржувані факти виникли внаслідок її неспроможності забезпечити відповідним особам користування правом, закріпленим у статті 8 Конвенції (див. згадане рішення у справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain), пункт 110 з подальшими посиланнями).(п.34).

Суд вказав, що національні суди не перевірили пропорційність моніторингу за критеріями справи Bгrbulescu. У справі держава має позитивний обов`язок гарантувати баланс між правом роботодавця на контроль і правом працівника на приватність.

Водночас зроблений запит 10.10.2023 і відповідь від 26.10.2023 на такий запит, що ОСОБА_1 в останє перетнув державний кордон України 30.06.2022 через пункт прокуску Шегені, виходить за межі предмету злочину і цієї мети розслідування, оскільки дозволяли встановити місце і час перетину позивача кордону у певні дати. При цьому ні в постанові про закриття кримінального провадження, ні у поясненнях відповідача ГУ НП в Одеській області , де Він не є стороною у вказаному кримінальному провадженні , обгрунтованого пояснення що така інформація була необхідною в контексті ознак кримільаного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.182 КК України, не наведено, що суперечитиме вимогам статті 8 Конвенції. Не здійснили повної оцінки цього питання і органи прокуратури, які здійснювали процесуальне керівництво .

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що такий збір і обробка даних становили втручання у право заявника на повагу до приватного життя та таке втручання, не переслідувало законну мету і було непропорційним.

Відтак, суд погоджується з тим, що внаслідок вкрай неефективного кримінального провадження за фактом ствердженого кримінального проступку позивач перебував у стані абсолютної правової невизначеності, а тому на Державу Україна в особі органів національної поліції та прокуратури покладається відповідальність за порушення статті 8 Конвенції та релевантного національного законодавства.

Кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.

Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, своєчасність розслідування та незалежність слідства.

Держава в особі органів національної поліції та органів прокуратури , які мають проводити ефективний контроль проведення слідчих дій, створила ситуацію тривалої правової невизначеності, що за практикою ЄСПЧ (справа «Меріт проти України») є безумовним свідченням заподіяння моральних страждань, які мають бути компенсовані».

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування, здійснення звернень , запитів на захист своїх прав, ; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Поняття «ефективного засобу захисту» передбачає, між іншим, ретельне та ефективне розслідування, яке здатне призвести до встановлення та покарання відповідальних осіб і включає кфкутивний доступ скаржника до процедури розслідування (див. рішення «Текін (Tekin) проти Туреччини» від 09 липня 1998р, звіти 1998-IV, с.1517, параграф 52).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, також можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

У зв`язку з тривалістю кримінального провадження , невизначеністю його статусу, відмовою у ознайомлені з матеріалами справи, ОСОБА_1 був змушений звертатися з відповідними заявами й клопотаннями до правоохоронних органів, суду, що не входило до його звичайного приватного життя та призвело до моральних страждань.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Виходячи з наведеного суд вбачає, що доводи позивача про його знаходження в стані абсолютної невизначеністї за матеріалми кримінального провадження , надмірна тривалість розслідування , у звязку з чим як об`єктивний наслідок спричинило породження у позивача перманентної стурбованості і тривоги, психічного напруження, розчарування, глибокого відчуття несправедливості через те, що ситуація триває довго з моменту внесення відомостей до ЄРДР, є доведеними та обґрунтованими.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

При цьому суд не вбачає доказів системного тиску на адвокатскую діятельність ОСОБА_1 з боку відповідачів, та психологічного впливу цієї ситуації на його сім`ю, поширювання недостовірної та неправдивої інформацію серед необмеженої кількості осіб у зв`язку з недоведеністю.

Крім того співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 є неналежними відповідачами, оскільки посадові особи діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень (справа №742/2298/16 ВС від 17.09.2020р.)

Суд погоджується з доводами представників відповідачів, що надання судом оцінки щодо можливого використання, складання, підроблення документів на так званий «паром «Кислицький», сприяння у подальшому необмеженому використанні підроблених документів, відносно чого наявні інші цивільні справи та кримінальні провадження, встановлення чи спростування факту підроблення їх, поширення , не входить до предмету доказування даного цивільного спору. Такі докази надані з боку позивача, не мають істотного значення для вирішення спору і здатними вплинути на встановлення обставин справи.

Інші доводи позивача щодо підстав стягнення моральної шкоди суд вважає такими, що не мають належного доведення.

Згідно статті 5 ЦПК України ( Способи захисту, які застосовуються судом ) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.(ч.1). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, ефективним є такий спосіб захисту прав у цивільному процесі (ЦПК), який призводить до реального поновлення порушеного права та не вимагає повторних звернень до суду. Поняття «остаточного» захисту означає вибір самостійної, повноцінної вимоги (наприклад, витребування майна замість простого визнання права), яка повністю вичерпує спір. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачами і вимагати подальших дій для вичерпання конфлікту (ВП ВС від 08.02.2022 справа №209/3085/20).

Вимога позивача в частині зобовязання відповідачів припинити свавільне втручання до приватного та сімейного життя позивача, що здійснюється на порушення вимог статей 8 та 18 Конвенції про захист прав людини, є підставою позову. При цьому суд враховує, що таке кримінальне провадження закрито .

Інше тлумачення ефективного способу захисту у спорі про про стягнення моральної шкоди означало б, що вимоги про відшкодування шкоди у межах приватноправових відносин не можуть бути самостійним способом захисту порушеного права і не можуть розглядатися без супутньої їм окремої вимоги про констатацію протиправності втручання до приватного та сімейного життя позивача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розмір компенсації визначається судом на засадах розумності , виваженості й справедливості, враховуючи характер страждань та наслідки, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зазначає, що у справі відсутні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат позивача, які заслуговують на відшкодування у розмірі 200 000 грн, а тому враховуючи що кримінальне провадження закрито 28.04.2025р, вважає, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності, розумності, що відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода в розмірі 8500 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (4% від суми позову), суд вбачає підстави для стягнення судового збору у розмірі 128,48 грн. відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку що позов підлягає частковму задоволенню.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст..ст.15,16 23,1173, 1176 ЦК України,ст..ст.6,8,13,18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, ст.141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Одеській області , ОСОБА_2 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_3 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), ОСОБА_4 (слідчого Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області), Маріогло Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Кузнецова Сергія Вікторовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), Пацессор Олександра Анатолійовича (прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області), про відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідачів припинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 8 500 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Судові витрати у розмірі 128 (сто двадцять вісім гривень) 49 копійок компенсувати за рахунок держави в порядку встановленим Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10.08.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.