Рішення № 138875916, 27.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/382/25

Провадження № 2/185/6382/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання незаконними дій, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати незаконними дії Нижьотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області щодо відмови їй у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідно до її заяви від 30.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є працівником Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області, працює на посаді юрисконсульта цієї адміністрації. Відповідно до довідки № 6326-5003656441 має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування визначено за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . 30.05.2025 позивач направила на адресу Нижньотеплівської сільської військової адміністрації заяву на ім`я начальника про надання їй відпустки без збереження заробітної плати відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» тривалістю 30 днів з 03.06.2025. 02.06.2025 на її електронну пошту надійшов лист за підписом в.о. начальника О.М. Висторобської, в якому зазначено про відсутність правових підстав для задоволення її заяви із посиланням на те, що 26.05.2025 розпорядженням начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації № 29-од позивачку було відсторонено від виконання службових повноважень у зв`язку із складенням адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією, до закінчення розгляду справи судом. Позивач вважає відмову у наданні їй відпустки неправомірною. Жодних обмежень у наданні відпустки без збереження заробітної плати з підстав відсторонення від роботи у зв`язку із складенням адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією до закінчення розгляду справи судом визначене трудове законодавство не має. Відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів… Отже ненадання роботодавцем ОСОБА_1 відпустки є порушенням трудового законодавства.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням сторін.

Представник відповідача надала відзив на позов, зазначила, що 30.05.2025 позивач направила на адресу військової адміністрації заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати відповідно до положень частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тривалістю 30 днів з 03.06.2025. 02.06.2025 на її електронну пошту направлено лист за підписом в.о. начальника військової адміністрації Висторобської О.М., в якому зазначено про відсутність правових підстав для задоволення її заяви. 28.03.2025 начальником військової адміністрації видано розпорядження № 17-од про припинення режиму дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 . 03.04.2025 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із клопотанням про зупинення дії вказаного розпорядження з підстав невідповідності останнього вимогам трудового законодавства. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у задоволенні клопотання відмовлено. 09.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду також із клопотанням про зупинення дії вказаного розпорядження з підстав невідповідності останнього вимогам трудового законодавства. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у задоволенні клопотання відмовлено. 13.04.2025 ОСОБА_1 нібито змінює місце свого фактичного проживання з м. Коломиї на м. Харків. 14.04.2025 ОСОБА_1 втретє звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із клопотанням про зупинення дії вказаного розпорядження, обґрунтовуючи його зміною місця проживання. Враховуючи зміну позивачем фактичного місця проживання та відсутність всіх документів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 клопотання було задоволено, дію розпорядження від 28.03.2025 № 17-од зупинено. При цьому, весь цей час позивач перебувала на лікарняному (з 27.03 до 31.03.2025, з 01.04 до 04.2025, з 05.04 до 07.04.2025, з 08.04 до 11.04.2025 лікарняний відкрито дистанційно у КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги» Попаснянської міської ради; з 14.04 до 18.04.2025 у КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради», відвідуючи при цьому лікувальний заклад). Відповідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» д дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки». Виходячи із умов надання відпустки передбачених 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Фотокопія зображення нібито «довідки переселенця», датована 13.04.2025, не може розглядатися належним доказом вказаної обставини. Після винесення ухвали Луганським окружним адміністративним судом про відмову у забезпеченні позову від 07.04.2025, судом зазначено, що станом на дату розгляду клопотання, згідно з наданими матеріалами, судом встановлено, що місце роботи позивача та її місце проживання/перебування розташовані в одному місті Коломия, та відсутні об`єктивні труднощі, які б перешкоджали Позивачу добиратися до місця роботи та виконувати посадові обов`язки безпосередньо за місцем розташування відповідача. 13.04.2025 Позивач нібито реєструє місце проживання, як внутрішньо переміщена особа, у місті Харків, та на підставі цього, як обставини, що заважають добиратися до місця роботи, вносить нове клопотання до суду щодо забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження. При цьому, Позивач фактично продовжує проживати в м. Коломия. Отже є підстави вважати що фотокопія зображення «довідки переселенця», датована 13.04.2025, не є доказом факту внутрішнього переміщення. Листом від 02.06.2025 № 1185 військова адміністрація звернулась на адресу ОСОБА_1 та запропонувала: поновити практику надання до 8-30 год, щоденно, інформації через чат «Нижньотеплівська команда» у месенджері Viber про особисту безпекову ситуацію; повідомляти до 8-30 год, щоденно, начальника військової адміністрації про своє актуальне фактичне місце проживання, надсилаючи на номер її телефону у месенджері Viber актуальні геодані (дані про геолокацію). Збір відповідної інформації військовою адміністрацією обумовлений, крім іншого, дорученням Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації. Розпорядженням начальника військової адміністрації від 13.06.2025 № 28-ос, у зв`язку із невиконанням вказаного доручення, ОСОБА_1 оголошено догану. Зазначені обставини дають підстави вважати, що позивачем постійно надається неправдива інформація як до військової адміністрації, так і до суду, у тому числі в частині місця свого фактичного проживання, що виключає можливість прийняття роботодавцем обґрунтованого та законного рішення. На даний час у військової адміністрації відсутня достовірна інформація від позивача щодо місця її фактичного перебування/проживання, у тому числі щодо місця перебування на обліку ВПО, як і власне щодо оформлення у встановленому порядку самого факту внутрішнього переміщення.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є працівником Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області, працює на посаді юрисконсульта цієї адміністрації, що підтверджується розпорядженням начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Шастинського району від 14.03.2025 № 7-ос.

Розпорядженням начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Шастинського району від 26.05.2025 № 29-од ОСОБА_1 була відсторонення від виконання службових повноважень за посадою з 26.05.2025 до закінчення розгляду судом адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією.

30.05.2025 позивач направила на адресу Нижньотеплівської сільської військової адміністрації заяву на ім`я начальника про надання їй відпустки без збереження заробітної плати відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» тривалістю 30 днів з 03.06.2025. До заяви була додана довідка ВПО № 6326-5003656441 має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/ перебування визначено за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем 02.06.2025 на електронну пошту позивачки направлено лист за підписом в.о. начальника О.М. Висторобської, в якому зазначено про відсутність правових підстав для задоволення її заяви. Крім того поінформовано ОСОБА_1 , що після розгляду судом справи щодо адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією вона має з`явитися до службового приміщення військової адміністрації для виконання посадових обов`язків на робочому місці. Також повідомлено про необхідність надання оперативної інформації про особисту безпекову ситуацію.

Позивачка звертаючись до суду з даним позовом вважає відмову у наданні їй відпустки неправомірною.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та триває досі.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2136-IX, є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку за його заявою.

Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки».

Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов`язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.

Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи».

Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Отже, законодавець встановив обов`язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи.

Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області надала довідку ВПО сформовану у застосунку «Дія».

Механізм видачі про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи урегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 від 01.10.2014.

Відповідно до п. 2 Порядку, для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі Портал Дія).

Згідно п. 6 Порядку, Електронна форма довідки може формуватися засобами Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та Порталу Дія і передається в мобільний додаток Порталу Дія (Дія) (за наявності технічної можливості) внутрішньо переміщеної особи за її запитом шляхом використання інформації, наявної в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та переданої до Порталу Дія з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.

Отже надана позивачем до заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, довідка ВПО сформована через Портал Дія, є належним доказом внутрішнього переміщення особи.

Практика Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду спирається на такі загально-правові категорії як «непорушність прав», «якість та точність закону», «стабільність та остаточність судових рішень», «законні очікування» тощо. Названі поняття можна узагальнити принципом правової (юридичної) визначеності, який відіграє надважливе значення у формуванні та функціонуванні системи права демократичної держави. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Для безперешкодної реалізації прав людини та громадянина кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту. Даний принцип закріплений на рівні Основного закону - Конституції України - та є основоположним для правової держави.

Відповідно до положень Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); конституційні права і свободи людини не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22); конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України» та ін).

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд доходить висновку, що відповідач, отримавши від позивача заяву про надання відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та додану до заяви копію довідки ВПО, в умовах воєнного стану в країні, неправомірно відмовив у її наданні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 969 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 19, 76-82, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання незаконними дій задовольнити.

Визнати незаконними дії Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до частини 4 статті 12 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідно до її заяви від 30.05.2025 року.

Стягнути з Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 .

Відповідач: Нижньотеплівська сільська військова адміністрація Щастинського району Луганської області, ЄДРПОУ 44107138, юридична адреса: Луганська область, Щастинський район, с. Нижньотепле, вул. Центральна, 7, фактична адреса: Івано-Франківська область, м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 43-А.

Суддя С. Г. Юдіна