Рішення № 138875899, 21.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6386/25

№ 2/183/2198/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання -Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024 у розмірі 49500 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7838955, на виконання умов якого, Товариство надало позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 15000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та інших обумовлених договором платежів, у розмірі та строки встановлені договором. Даний договір був укладений в електронному вигляді, з використанням електронним підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачеві кредитні кошти. На підставі договору факторингу № 27.11/24/Ф від 27.11.2024 права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором від первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна» перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 49500 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн.; заборгованість за відсотками 27000 грн., заборгованість за пенею 7500 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18.08.2025 витребувано у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» документи на підтвердження факту випуску банківської картки на ім`я відповідача, виписку про рух коштів по рахунку за період з 29.04.2024 по 02.05.2024.

Представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я., подала до суду відзив в якому заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачеві грошових коштів на виконання договору про надання споживчого кредиту, не надано належного розрахунку наявності заборгованості, а розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Також зазначила про відсутність доказів сплати новим кредитором грошових коштів за передачу права вимоги, що в цілому свідчить про необґрунтованість та передчасність позову.

Позивачем, через підсистему «Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якому зазначено про укладання договору про споживчий кредит з ТОВ «Авентус Україна» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», п. 2.1 якого містить посилання на реквізити платіжної карти для зарахування коштів. Факт переказу коштів на виконання договору підтверджено довідкою ТОВ «Пейтек», яке є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Розмір заборгованості було розраховано з огляду на положення договору про споживчий кредит. Також відповідачем зазначено про надання всіх належних доказів у підтвердження факту набуття права вимоги до відповідача за договором факторингу від 27.11.2024 за № 27.11-24-Ф.

Ухвалою суду від 18.08.2025 за клопотанням позивача витребувано з АТ «ПУМБ» інформацію, яка містить банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 16.06.2026 подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явился, була повідомлена своєчасно та належним чином, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило. Від представника відповідача разом з відзивом на позов надійшла заява про розглд справи за відсутності відповідача та його представника.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.07.2026, з крахуванням перебування судді Фролової В.О на лікарняному з 15.07.2026 по 20.07.2026, є дата складення повного судового рішення 21.07.2026.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 29.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 7838955, відповідно до умов якого товариство надало споживачу кредит у гривні у розмірі 15 000,00 грн., а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2,1.3 Договору). Строк кредиту 360 днів.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору. Знижена процентна ставка 1,275% в день застосовується якщо споживач до 29.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати , буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у без готівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2.4. Кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 9.11. та 9.12. Кредитного договору підписанням цього Договору Споживач підтверджує, що свій примірник укладеного Договору він отримав. Всі додатки до цього Договору підписані Сторонами є невід`ємною частиною Договору. Як убачається, вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника (одноразовий ідентифікатор С7402).

Також, 29.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту та графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 7838955 від 29.04.2024.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок відповідача обумовлену суму кредитних коштів, що підтверджується довідкою iPay Сервісу онлайн платежів від 29.04.2024 щодо перерахування 29.04.2024 ТОВ «Авентус Україна» суми 15 000 грн., маска картки НОМЕР_1 , а також інформацією АТ «ПУМБ» від 10.09.2025, згідно з якою банком випущено банківську платіжну картку НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , на яку 29.04.2024 здійснено зарахування в сумі 15000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

27.11.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»» укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024. Також до цього договору додано витяг з Додатку № 1 до вказаного договору факторингу та платіжну інструкцію від 27.11.2024 № 10772 про оплату коштів згідно з договором факторингу за № 27.11/24-Ф від 27.11.2024.

Згідно з додатком до договору факторингу витягом з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024 у загальному розмірі 49500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн.; заборгованість за відсотками 27000 грн.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Судом установлено, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір з ТОВ «Авентус Україна» в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору № 7838955 від 29.04.2024, про що свідчить наявність електронного підпису на паспорті споживчого кредиту та зазначеному договорі споживчого кредиту, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Після закінчення строку кредиту ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача, в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначила, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів (випски по рахунку) у підтвердження факту перрерахування первісним кредитором коштів за договором про споживчий кредит від 29.04.2024, наголошуючи на відсутності доказів наявності заборгованості за отриманими нею коштами, які за умовами договору перераховувались в безготівковій формі на платіжну банківську картку.

В свою чергу позивач зазначив, що надав всі належні доказу у підтвердження перерахування ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів позивачу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом з цим, відповідач, не заперечувала факт укладання договору про споживчий кредит від 29.04.2024, докази відсутності перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача відповдіно до договору про споживчий кредит від 29.04.2024 суду не надала, а отже не довела підстав своїх заперечень щодо виконання вказаного договору з боку первісного кредитора. Отже, в даному випадку, на думку суду, позиваем надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов договору про споживчий кредит та наявності у відповідача відповідного розміру заборгованості, при цьому відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Доказів належного або часткового виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна», уклав 27.11.2024 з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» договір факторингу, у відповідності до умов яких передав (відступив) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Даний договір було пролонговано рядом додаткових угод.

Згідно з додатком до договору факторингу витягом з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024 у загальному розмірі 49500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн.; заборгованість за відсотками 27000 грн.

Відповіно до платіжної інструкції № 10772 від 27.11.2024, позивачем здійснено оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 27.11/24Ф від 27.11.2024.

Тобто, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеним вище договором про споживчий кредит, у зв`язку з чим суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо недоведення позивачем наявності в нього права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 7838955 від 29.04.2024.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язання в повному обсязі, ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, не надано, а тому суд висновує, що відповідач умови договору про споживчий кредит не виконала, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь правонаступника кредитора - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024 в сумі 42000 грн., яка складається з: 15000 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 27 000 грн. заборгованість за відсотками.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з пені/неустойки в сумі 7500 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму

49500 грн., з яких задоволено вимоги на суму 42000 грн., тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2055,36 грн.

Представник позивача просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.

Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та підлягають зменшенню до 3 000,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265, 280-283 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 7838955 від 29.04.2024 в сумі 42000 (сорок дві тисячі) грн., яка складається з: 15000- заборгованість за тілом кредиту, 27 000 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 копійок, які складається з витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн., а всього 5422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 21 липня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова