Рішення № 138875820, 10.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2335/26

Провадження № 2/177/1824/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Поліщук А.Ю. через підсистему «Електронний суд» звернулася 07.07.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 22.08.2023 № 22.08.2023-010000754 у розмірі 5646,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 13.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 22.08.2023-010000754, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 42 дні, до 23.08.2023, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі кошти на погашення заборгованості не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 5646,00 грн, що складається з заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) у розмірі 3000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 2646,00 грн, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У тексті позову представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13.07.2023 укладено кредитний договір № 13.07.2023-100002140 шляхом направлення заявки - пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та отримання відповіді про прийняття пропозиції (акцепт).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові на умовах його строковості, платності і поворотності, шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 , у розмірі 3000,00 грн, строком на 42 дні, до 23.08.2023, із застосування незмінної фіксованої процентної ставки в розмірі 2,1% у день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, неустойки 60,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Після цього, 01.08.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір (оферту) № 01.08.2023-010000571, за умовами якого, на підставі ст. 601 ЦК України, позичальнику зараховано вимогу про видачу суми кредиту в розмірі 3000,00 грн за кредитним договором № 01.08.2023-010000571 у рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 3000,00 грн за кредитним договором від 13.07.2023 № 13.07.2023-100002140. Рівні зустрічні однорідні вимоги зараховані шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 01.08.2023-010000571 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором від 13.07.2023 № 13.07.2023-100002140 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору № 13.07.2023-100002140.

У подальшому, 22.08.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір (оферту) № 22.08.2023-010000754, за умовами якого, на підставі ст. 601 ЦК України, позичальнику зараховано вимогу про видачу суми кредиту в розмірі 3000,00 грн за кредитним договором № 22.08.2023-010000754 у рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 3000,00 грн за кредитним договором від 01.08.2023 № 01.08.2023-010000754. Рівні зустрічні однорідні вимоги зараховані шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 22.08.2023-010000754 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором від 01.08.2023 № 01.08.2023-010000571 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору № 01.08.2023-010000571.

Указані договори підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 2 договорів.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.07.2023, 01.08.2023 та 22.08.2023 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні договори №13.07.2023-100002140, № 01.08.2023-010000571 та № 22.08.2023-010000754, чим погодився із запропонованими умовами договорів.

Договори містять докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, адресу проживання, реквізити банківської карти, електрону адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, ОСОБА_1 мав сплатити позивачу 3000,00 грн на погашення суми кредиту, 2646,00 грн відсотки за користування кредитом.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач 13.07.2023 отримав кредитні гроші в розмірі 3000,00 грн на картку НОМЕР_2 , вказану ним у договорах, що підтверджується квитанцією в системі LiqPay від 13.07.2023 та договором від 01.11.2020 № 4507 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Споживчий центр».

Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, однак вчасно та у повному обсязі заборгованість за договором № 22.08.2023-010000754 не погашав, у зв`язку з чим станом на 02.10.2023 утворився борг за основним зобов`язанням 3000,00 грн, за процентами 2646,00 грн.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, у даному випадку відповідно до умов договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Як видно з матеріалів справи, сторони уклали договір, на виконання якого позивач зі свого боку зобов`язання, передбачені цим договором, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносив в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 3000,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 2646,00 грн, що відповідачем не погашено додепер, а тому він зобов`язаний її погасити.

За даних обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором від 22.08.2023 № 22.08.2023-010000754 у загальному розмірі 5646,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2662,40 грн, у рахунок відшкодування судового збору (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 22.08.2023 № 22.08.2023-010000754 у загальному розмірі 5646 (п`ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 00 копійок, яка складається із:

-заборгованості за основним боргом у розмірі 3000 (три тисячі) гривні 00 копійок;

-заборгованості за відсотками в розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2026

Суддя: