Рішення № 138875775, 06.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5412/26

Провадження № 2/204/3859/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

06 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.,

представника позивача Грибової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області (адреса місця знаходження: вул. Центральна, буд. 88, м. Волноваха, Донецька область, 85700) про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати за ним право приватної власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке складається з земельної ділянки 0,1151 гектарів, будинку житловою площею 23,80 кв.м (загальною площею будинку 49,1 кв.м., згідно експлікації внутрішніх площ, який в цілому складається з 3-х житлових кімнат, кухні, 2 сєнєй та 1 кладової), надворних прибудов: літня кухня, погреб, сарай, гараж, сарай, погреб, вбиральня, паркан, ворота. Позов мотивовано тим, що відповідно до договору дарування будинку від 04 червня 1996 року, позивачу належить житловий будинок з надвірними прибудовами та земельна ділянка під ними, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Право приватної власності на вищезазначений будинок було зареєстровано Волноваським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час подачі позову), Волноваська міська територіальна громада Волноваського району, з 24.02.2022 р. по 09.03.2022 р. є територією можливих бойових дій, а з 10.03.2022 р. є тимчасово окупованою територією по теперішній час. З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на вищевказане домоволодіння, позивач звернувся до місцевого ЦНАП, розташованого у приміщенні Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. 06.02.2026 р. державним реєстратором винесено рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, яке мотивоване неможливістю встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Оскільки в Державному реєстрі речових прав відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на будинок у БТІ з тимчасово окупованої території України на даний час неможливо, позивач уважає, що його права як власника порушено, не визнається, він не може розпоряджатися та користуватися своїми правами щодо нерухомого майна, крім того не матиме права претендувати на будь яку компенсацію за пошкодження/знищення житла внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

01.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що селище Володимирівка не входить до складу Волноваської міської територіальної громади, Волноваська МВА не здійснює адміністративного управління на території цього населеного пункту. Відповідно до Кодифікатора селище Володимирівка Волноваського району включено до складу Ольгинської селищної територіальної громади (код UA14040110000019914). Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» від 4 липня 2022 року № 469/2022 на базі військово-цивільної адміністрації населеного пункту утворено Ольгинську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44329149, місцезнаходження: 85730, Україна, Волноваський р-н, Донецька обл., селище Ольгинка, вулиця Маяковського, будинок, 32б). Позивач не навів обґрунтування підстав для притягнення відповідачем у справі про визнання права власності на житловий будинок, який розташований на території Ольгинської селищної територіальної громади (селище Володимирівка Волноваського району Донецької області), Волноваської МВА при наявності органу адміністративного управління у відповідному населеному пункті Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Окрім того, у статті 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Підставою відмови Позивачеві в державній реєстрації права власності на нерухоме майно стала неможливість підтвердження факту його державної реєстрації, тобто не визнання державним реєстратором дійсності речового права. Отже, спір щодо невизнання права виник не між сторонами у справі. У задоволенні позовної заяви просила відмовити.

08.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що Волноваська МВА є тимчасовим державним органом, що здійснює на території Волноваської міської територіальної громади повноваження міської ради, її виконавчого комітету, міського голови. Оскільки селище Володимирівка не входить до складу Волноваської міської територіальної громади, Волноваська МВА не здійснює адміністративного управління на території цього населеного пункту. Підставою для звернення до суду з позовом стала відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій, яка ґрунтувалася, зокрема, на інформації, отриманій від Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Волноваської міської військово-цивільної адміністрації. Саме цей орган у відповіді на запит реєстратора повідомив про відсутність доступу до реєстрових книг та неможливість підтвердження права власності позивача через окупацію та непідпорядкованість БТІ. Таким чином, саме дії (інформаційні відповіді) органів Волноваської громади створили перешкоди у реалізації права позивача на державну реєстрацію нерухомого майна, що зумовило визначення відповідачем Волноваської МВА.

Відповідачем стверджується, що він не оспорює право власності позивача, а тому підстави для позову відсутні. Ця позиція суперечить суті статті 392 ЦК України, яка передбачає право власника на позов про визнання права власності не лише у разі його оспорювання, а й у разі, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності. У ситуації, яка виникла право власності не визнається державою в особі реєстратора через неможливість верифікації даних архіву БТІ, який знаходиться на тимчасово окупованій території. Оскільки Відповідач у своєму відзиві просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, він фактично не визнає заявлене позивачем право у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача Грибова О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вважає, що саме Волноваська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області є належним відповідачем у справі.

Представник відповідача Шпак О.М. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи та у задоволенні позовних вимог просила відмовити відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач на підставі договору дарування від 04.06.1996 набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 1000 кв.м. На земельній ділянці розташовано: АІ житловий будинок житловою площею 23,80 кв м, з надвірними будівлями: аІ сені, БІ літня кухня, Б/п погріб, ВІ сарай, ГІ гараж, ДІ сарай, Д/п погріб, ЕІ вбиральня, №-І паркан, №-2 ворота, І мостіння. На договорі дарування здійснено реєстраційний напис Бюро технічної інвентаризації про те, що вказаний в договорі дарування житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований на праві приватної власності за позивачем, про що 13.06.1996 здійснено запис №1347 (а.с.10-13).

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Волошиної Ж.Д., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради за заявою від 27.01.2026 за реєстраційним номером 71203657, відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, у зв`язку з тим, що під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Враховуючи вищевикладене, направлено запит до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації. Згідно наданої відповіді на запит, ВІДДІЛ «ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» ВОЛНОВАСЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВОЛНОВАСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ повідомив: «на Ваш запит «щодо надання інформації стосовно реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 », відділ «Центр надання адміністративних послуг Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області» повідомляє наступне державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна у межах сщ. Володимирівка Волноваського району Донецької області проводило Комунальне підприємство «Волноваське бюро технічної інвентаризації». Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», яке було утворене внаслідок реорганізації та є правонаступником Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації», не підпорядковане, не підзвітне та не підконтрольне Волноваській міській військово-цивільній адміністрації. Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії тимчасово окупованих Російською Федерацію» від 28.02.2025 року № 376, Волноваська міська територіальна громада є тимчасово окупованою територією російською федерацією. Наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких с Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічно інвентаризації», - відсутній. Інформація щодо діяльності підприємства та документації, яка перебуває у його віданні невідома (а.с.23-24).

24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

З поданої позовної заяви вбачається, що оригінал правовстановлюючого документу на вказану квартиру, а саме: договір дарування від 04.06.1996 знаходиться у позивача і не втрачений ним, що також підтвердила представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - Закон) - речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Зазначена правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 05.09.2019 у справі № 921/320/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214754; від 22.05.2019 у справі № 918/410/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/81910771; від 20.05.2020 у справі № 911/1603/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/89595389.

Відповідно до п.п. 1.4 1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року, яка визначала порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і була спрямована на забезпечення визнання та захисту цих прав, станом на червень 2000 року, діяла на всій території України і була обов`язковою для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснювали державні підприємства бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

У відповідності до вимог вказаного нормативно-правового акту, реєстрацію права власності позивача на вказану квартиру було проведено Волноваським бюро технічної інвентаризації, про що здійснений реєстраційний запис №1347, від 13.06.1996.

Тому, право власності позивача на вказаний будинок відповідно до зазначених положень Закону є зареєстрованим 13.06.1996 та дійсним, визнається Державою Україна на рівні Закону, і виникло на підставі договору дарування від 04.06.1996, який було нотаріально посвідчено та здійснено реєстраційний напис Бюро технічної інвентаризації.

Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону, внесення відомостей до ДРРП щодо реєстрації речових прав на вказаний будинок не пов`язане з виникненням права власності на нього у позивача, тому що відповідно до Закону, який був прийнятий 01.07.2004 року, але набув чинності з моменту впровадження ДРРП, а саме з 01.01.2013 року лише речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.06.2020 по справі № 906/585/19 (пункт 61) наголосив, що суть державної реєстрації прав офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Також Верховний Суд у вказаній постанові (пункт 63) зазначив, що ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03.06.2020 по справі № 363/4852/17 вказав, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі № 680/214/16-ц (пункт 55) наголосила на тому, що вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Тому, суд вважає, що державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача без урахування зазначеної усталеної та незмінної практики Верховного Суду з розгляду і вирішення вказаної категорії справ не враховано того факту, що реєстраційні (облікові) дії державного реєстратора за своєю правовою природою є похідними від розпорядчих (вольових) дій власника вказаного об`єкту нерухомого майна і не створюють факту набуття, зміни або припинення речових прав заявника на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Також суд зазначає, що право власності на об`єкт нерухомості може бути визнано загальним місцевим судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. У таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа об`єкт належав заявнику на праві власності.

Щодо обрання ефективного засобу (способу) захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Виходячи з аналізу значеної правової норми слід вказати, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, інформація запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 23 Закону №1952-IV визначено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

При цьому, така підстава для відмови в державній реєстрації, як неотримання вказаної інформації - довідки БТІ про проведену раніше КП КБТІ реєстрацію, за умови надання державному реєстратору оригіналу правовстановлюючого документу на майно, у даному випадку будинку, з відміткою (штампом) про проведену державну реєстрацію згідно законодавства, яке діяло на час такої реєстрації, відсутня у переліку підстав для відмови в державній реєстрації прав, встановленому ч. 1 ст. 24 Закону.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/85742527.

Перелік підстав, за яких державний реєстратор може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав, є вичерпним.

Таку правову позицію викладено в постановах КГС ВС: від 15.08.2018 у справі № 922/2998/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76025874 ;від 15.03.2018 у справі № 910/4997/17 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72939194.

Статтею 37 Закону встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав та передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Інформація про можливість оскарження також міститься у рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.02.2026 № 83197593.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015 року, у якій наголошено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, звертаючись з вимогами до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, позивачем не зазначено, яким саме чином військова адміністрація порушила права позивача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім вказаного належить також зазначити про таке.

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке знаходиться у селищі Володимирівка Волноваського району Донецької області, визначивши відповідачем Волноваську міську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» від 12 червня 2020 року № 710-р затверджено територію Волноваської міської територіальної громади з адміністративним центром у місті Волноваха.

Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 зі змінами (далі Кодифікатор) визначено, що до складу Волноваської міської територіальної громади (код UA14040030000025138) входять наступні населені пункти: Волноваха, Донське, Благовіщенка, Ближнє, Бугас, Валер`янівка, Василівка, Дмитрівка, Зелений Гай, Іванівка, Кирилівка, Малогнатівка, Новоандріївка, Новоапостолівка, Новогригорівка, Новопавлівка, Новотатарівка, Прохорівка, Рибинське, Свободне, Тарасівка, Трудівське, Трудове.

Таким чином, селище Володимирівка не входить до складу Волноваської міської територіальної громади, а Волноваська МВА не здійснює адміністративного управління на території цього населеного пункту.

Відповідно до Кодифікатора селище Володимирівка Волноваського району включено до складу Ольгинської селищної територіальної громади (код UA14040110000019914).

Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» від 4 липня 2022 року № 469/2022 на базі військово-цивільної адміністрації населеного пункту утворено Ольгинську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44329149, місцезнаходження: 85730, Україна, Волноваський р-н, Донецька обл., селище Ольгинка, вулиця Маяковського, будинок, 32б).

Таким чином, оскільки нерухоме майно право власності, на яке просив позивач знаходиться на території Ольгинської селищної територіальної громади, належним відповідачем у даній справі повинна бути - Ольгинська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

При цьому, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

У пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

За таких обставин, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волноваської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Волноваська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької област, ЄДРПОУ 44048570 (адреса місця знаходження: вул. Центральна, буд. 88, м. Волноваха, Донецька область, 85700).Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя С.В.Чудопалова