Рішення № 138875747, 10.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9710/25

Провадження № 2/0203/1041/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 за представництва адвоката Губи А.О. вперше пред`явила через суд вказаний позов на предмет відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 12 920,66 грн., обґрунтовуючи такі вимоги тим, що 07 травня 2025 року у місті Дніпрі по вул. Січеславська Набережна, 13 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ЗИЛ-ММЗ 4502», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , якого визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху у причинному зв`язку з ДТП постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 17 червня 2025 року № 203/3087/25, у зв`язку з чим 08 травня 2025 року позивачка, як власниця пошкодженого транспортного засобу, через свого представника звернулася за виплатою страхового відшкодування, пред`явивши також рахунок з СТО ФОП ОСОБА_4 , до ПрАТ «СК «Саламандра», яким застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗИЛ-ММЗ 4502» за полісом, проте відповідач, не узгоджуючи розміру відшкодування, виплатив позивачці з незрозумілих підстав лише 57770,28 грн., тоді як з висновку судового експерта Дроздова Ю.В., виконаного на замовлення позивачки для подання до суду, видно, що вартість матеріального збитку - 73890,94 грн., тому позивачка просила суд стягнути різницю між оціненою шкодою та фактично сплаченим страховим відшкодуванням 73 890,94 грн.-57770,28 грн. 3200,00 грн. (франшиза) = 12 920,66 грн., а також стягнути з відповідача на свою користь витрати на проведення судової експертизи в сумі 4010,00 грн. і судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 26 грудня 2025 року вказана позовна заява передана судді Центрального районного суду міста Дніпра Колесніченко О.В. 29 грудня 2025 року.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 30 грудня 2025 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

19 січня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав повністю, навівши аргументи того, що згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню страховиком підлягають витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тому страхова компанія має відшкодовувати не матеріальний збиток у розумінні повної вартості відновлення транспортного засобу, а саме витрати на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу деталей та вузлів, що підлягають заміні, і якщо страхове відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред`явити вимоги до винної у ДТП особи про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тому оскільки відповідач повністю виконав свій обов`язок з виплати страхового відшкодування у належному розмірі згідно звіту про оцінку вартості розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, то підстави для задоволення позову відсутні.

22 січня 2026 року позивачка за представництва адвоката Демарчука М.В. подала відповідь на відзив на позовну заяву, де на спростування аргументів відповідача наведені доводи про те, що відповідно до вимог п.22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV страхова компанія відшкодовує саме оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, про що і заявлена вимога, тоді як звіт оцінювача не може бути належним та допустимим доказом розміру шкоди, оскільки оцінювач ОСОБА_5 не оглядав пошкоджений транспортний засіб, а вартість вузлів та деталей, що підлягали заміні безпідставно значно занижена, а щодо деяких деталей та вузлів обчислений ремонт, тоді як вони підлягають заміні, натомість висновок судового експерта складений у відповідності з вимогами ст. 106 ЦПК України, у зв`язку з чим є належним та допустимим доказом, тому представник наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

30 січня 2026 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому на спростування доводів позивача наведені міркування помилкового тлумачення позивачем норм ч.2 ст. 29 Закону України 1961-ІV, яка є спеціальною і регулює обсяг відповідальності страховика у випадку пошкодження транспортного засобу, тоді як позивач вимагає відшкодування повної вартості оціненої шкоди без урахування зносу, проте різниця між повною вартістю матеріальних збитків (оціненою шкодою без урахування зносу) та страховим відшкодуванням (вартість ремонту з урахуванням зносу) не є недоплатою з боку страховика, а становить частину збитків, відшкодування якої не покладається на страховика за законом і підлягає відшкодуванню винуватцем ДТП. Крім того, при визначенні розміру страхового відшкодування з вартості відновлювального ремонту має виключатись складова ПДВ, оскільки фізична особа потерпілий не є платником ПДВ та не має права на податковий кредит, тому, навіть з урахуванням результатів експертизи, розмір можливої доплати є значно меншим, ніж заявлено у позові 10 047,33 грн., однак і ця сума не може бути стягнута, оскільки страховиком виконані зобов`язання повністю, на підставі чого представник просив відмовити у позов.

06 лютого 2026 року позивачка за представництва адвоката Демарчука М.В. подала письмові пояснення, в яких на спростування міркувань відповідача про помилкове застосування норм ст. 29 Закону України 1961-ІV навели доводи про те, що позивачка заявляє про стягнення різниці недоплаченого страхового відшкодування, виходячи з оціненої шкоди матеріального збитку у розмірі 73890,94 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин складає також суму 73890,94 грн. Стосовно доводів представника відповідача про безпідставне урахування ПДВ до суми страхового відшкодування, то представник позивача наголошував на тому, що відповідачем розраховано суму відшкодування та частину страхового відшкодування сплачено саме з урахуванням ПДВ, не зважаючи на те, що до своєї заяви про виплату страхового відшкодування був доданий рахунок ФОП ОСОБА_4 , тобто відповідач визнав правомірність сплати страхового відшкодування сам з ПДВ, тому оскільки автомобіль позивача відремонтовано на СТО, то відсутні підстави для утримання ПДВ.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи та представник позивача у заяві від 09 лютого 2026 року клопотав про розгляд справи у його відсутності, а відповідач про причини своєї неявки не повідомив та про розгляд справи в його відсутність не клопотав, на підставі чого розгляд справи проведений згідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 07 травня 2025 року о 09-45 год. в м. Дніпрі по вул. Січеславській Набережній, 13 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «ЗИЛ-ММЗ 4502», д.н. НОМЕР_2 , порушив вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху та при виїзді з двору будинку не надав перевагу в русі транспортному засобу «Hyundai Accent», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Січеславській Набережній, та скоїв з даним автомобілем зіткнення з заподіянням механічних ушкоджень.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 встановлені постановою Центрального районного суду міста Дніпра від 17 червня 2025 року № 203/3087/25, що набрала законної сили 28 червня 2025 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. (а.с.15-16).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль «Hyundai Accent», д.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01 жовтня 2008 року (а.с.61).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗИЛ-ММЗ 4502», р.н. НОМЕР_2 , станом на день ДТП 07 травня 2025 року, застрахована в ПРАТ «СК «Саламандра» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 220139087 (а.с.17).

Відповідно, оскільки поліс транспортного засобу «ЗИЛ-ММЗ 4502» укладений до введення в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ, то в силу п.6 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України № 1961-ІV (в редакції на день ДТП) у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, страхова компанія відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 вказаного Закону № 1961-ІV, в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

08 травня 2025 року уповноважений представник позивачки - Карпенко В.М. направив ПрАТ «СК «Саламандра» повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, запрошення на проведення експертизи та інші документи (а.с. 8-9, 7, 10).

09 червня 2026 року представником позивачки направлено відповідачу виставлений СТО ФОП ОСОБА_4 рахунок на суму 149 116, 00 грн. та виписку з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників єдиного податку та довідку про відкриття рахунку (а.с.12-13).

14 серпня 2025 року ПрАТ «СК «Саламандра» виплатила страхове відшкодування в розмірі 57770,28 грн. на рахунок СТО (а. с. 18).

21 серпня 2025 року представником позивачки подана скарга в НБУ щодо недоплати страхового відшкодування, з відповіді стало відомо, що страхове відшкодування виплачене страховиком на підставі звіту № 105/05-25 від 22 червня 2025 року та про те, що у зв`язку з анулюванням ліцензії ПрАТ «СК «Саламандра» всі зобов`язання за страховика виконує МТСБУ. Разом з тим, МТСБУ не є правонаступником ПрАТ «СК «Саламандра», а здійснює лише гарантійну функцію і у випадку прийняття цим страховиком рішення про доплату, то МТСБУ виконає таке рішення.

Однак відповідач доплату страхового відшкодування не здійснив, страхову виплату з позивачем не узгоджував.

Відповідно до вимог п.34.2, п.34.3 ст. 34 Закону України 1961-ІV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно п.34.4 ст. 34 Закону 1961-ІV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відповідно до висновку судового експерта Дроздова Ю.В. № 3905/25 від 27 травня 2025 року вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, колісного транспортного засобу автомобіль «Hyundai Accent», д.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 67 817,61 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «Hyundai Accent», д.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 73890,94 грн. (а.с. 19-45).

Вказаний висновок складений у відповідності до вимог ч.1 ст. 106 ЦПК України, та відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України зокрема, у висновку експерта зазначено, що останній підготовлений для подачі до суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, та експерт особисто проводив огляд колісного транспортного засобу, про що свідчить протокол огляду від 15 травня 2025 року (а.с.23-32).

Вирішуючи даний спір суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20, провадження № 61-5479св24 відповідно до яких у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту(пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, визначаючи розмір майнової шкоди, спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його автомобіля, розмір майнової шкоди суд повинен вираховувати із суми, що є вартістю матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого КТЗ, оскільки відшкодуванню у даному випадку підлягає саме різниця між отриманим позивачем страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не відновлювальним ремонтом.

При цьому стягнення з відповідача на користь позивача різниці між отриманим позивачем страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу буде поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, що існував до ДТП. Між тим, автомобіль має певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача, що не передбачено законом.

Так, у відповідності до ст.22 ЦК України, відшкодуванню підлягають саме збитки, а не вартість ремонту без урахування зносу, що також узгоджується із положеннями ст.1192 ЦК України.

У відповідності до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки).

При цьому приписи статті 1192 ЦК України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до ДТП. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).

Як вже зазначалося, відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку, вартість якого визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу. Оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому правових підстав для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку, немає.

Отже, у методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку. Вартість такого збитку визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку.

Таким чином, ураховуючи виплачену страховиком потерпілому суму страхового відшкодування (з урахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу), з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (матеріальним збитком) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, від 24 червня 2019 року у справі №562/2018/16-ц, від 17 жовтня 2019 року №439/1356/16-ц, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, від 21 жовтня 2019 року у справі №331/2414/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі №758/2874/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №212/2534/16-ц.

В свою чергу наданий суду відповідачем звіт № 105/05-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 22 червня 2025 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 суд до уваги прийняти не може, оскільки відповідно до вимог п.5.5, 8.5 Методики оцінювач може визначити матеріальний збиток лише за особистого огляду транспортного засобу, проте огляд ним не проводився, у зв`язку з чим вказаний висновок не буде достовірним внаслідок вад процедури проведення такої оцінки, тоді як наданий позивачем висновок судового експерта відповідає вимогам ст. 102, ст. 106 ЦПК України, та вимогам Методики, експертом особисто проведений огляд транспортного засобу та експерт, на відміну від оцінювача, попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Доводи представника відповідача про те, що страхове відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ суд відхиляє, оскільки страховику з заяви представника позивачки і доданих документів (витяг з реєстру платників єдиного податку) щодо СТО ФОП ОСОБА_4 , що не є платником ПДВ, проте страховик із власної волі виплатив на ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування за вирахуванням франшизи, а тому, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2024 року стосовно того, що безпідставно набуті грошві кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми доплати страхового відшкодування на користь позиваки, на суму ПДВ, що страховиком сплаченого на користь СТО.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 12 920,66 грн. (73890,94 грн.(матеріального збитку) 57770,28 грн.(виплаченої частини страхового відшкодування) 3200,00 грн. (франшиза) = 12920,66 грн.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн., витрати на проведення експертизи відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України в сумі 4010,00 грн. (згідно платіжної інструкції № 0.0.4400553787.1 від 09 червня 2025 року на а.с.48)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 142, 209, 265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (ЄДРПОУ 21870998, вул. Колективна, 10, м. Полтава), страхове відшкодування в розмірі 12 920,66 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 66 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (ЄДРПОУ 21870998, вул. Колективна, 10, м. Полтава), витрати на проведення судової експертизи в сумі 4010,00 грн. (чотири тисячі десять гривень 00 коп.), а також удовий збір в сумі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 10.08.2026.

Суддя О.В. Колесніченко