Рішення № 138875265, 10.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3442/26

(2/199/4188/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 19 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №14014555, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4900 гривень, зобов`язавшись повернути його в порядку, строки та на умовах, визначених цим кредитним договором. В подальшому на підставі договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року позивач набув права вимоги до відповідача, як боржника, за вищевказаним кредитним договором. Посилаючись на те, що відповідач свої кредитні зобов`язання не виконала належним чином, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість у загальному розмірі 16660 гривень, з яких: 4900 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11760 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором. Крім того, позивач просив у порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 24 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою судом задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено в електронній формі кредитний договір № 14014555. За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 4900 гривень 00 копійок, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти у строки та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом за процентною ставкою, визначеною пунктами 3.1, 3.2 договору. Згідно з пунктом 3.2 кредитного договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. При цьому клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку). Пунктом 3.2.1 договору визначено, що пільговий період становить 30 календарних днів з 19 жовтня 2021 року по 18 листопада 2021 року, із застосуванням пільгової процентної ставки (знижки) у розмірі 2 %. Пунктом 3.2.2 договору визначено стандартний період строку кредитування тривалістю 60 календарних днів з 19 листопада 2021 року по 17 січня 2022 року із застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 3 %. Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору клієнт зобов`язувався повністю повернути кредит та сплатити проценти, які були нараховані за кредитом до 17 січня 2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. Також судом встановлено, що 01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 14014555 від 19 жовтня 2021 року. Вказаним додатковим договором сторони погодили внесення змін до умов кредитного договору, зокрема визначили строк наступного пільгового періоду 30 календарних днів з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а також змінили строки кредитування. Відповідно до умов Додаткового договору № 1 пільговий період становив 73 календарних дні з 19 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням пільгової процентної ставки у розмірі 2 %, а стандартний період становив 17 календарних днів з 01 січня 2022 року по 01 березня 2022 року із застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 3 %. Також сторонами було погоджено, що розмір нарахованих відсотків за договором за період з 19 жовтня 2021 року по 01 грудня 2021 року в сумі 4851 гривень підлягає сплаті клієнтом на користь товариства. Крім того, 10 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 2 до Договору про надання фінансового кредиту № 14014555 від 19 жовтня 2021 року. Відповідно до умов вказаного додаткового договору сторони погодили, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 10 січня 2022 року по 09 лютого 2022 року, а строк стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 10 лютого 2022 року по 10 квітня 2022 року. Сторони підтвердили обов`язковість взятих на себе за договором та додатковим договором зобов`язань, а відповідач зобов`язалась повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за кредитом до 10 квітня 2022 року. Викладене підтверджується копією договору з додатками.

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», як фактором, укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №14014555 від 19 жовтня 2021 року. Викладене підтверджується копією договору з додатком.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої договірні зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4900 гривень. Водночас відповідач не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 16660 гривень, з яких: 4900 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11760 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема кредитним договором №14014555 від 19 жовтня 2021 року, додатковими договорами до нього, договором факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року та іншими письмовими доказами, наданими позивачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором № 14014555 від 19 жовтня 2021 року, а також договором факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, кредитного договору № 14014555 від 19 жовтня 2021 року в електронній формі. Судом встановлено, що відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4900 гривень, а відповідач зобов`язалась повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах, передбачених договором. Судом також встановлено, що між сторонами кредитного договору укладались додаткові договори, якими змінювались строки кредитування та умови користування кредитними коштами. Вказані додаткові договори були укладені в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі. В той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, у ході розгляду справи підтверджено укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 14014555 від 19 жовтня 2021 року. Відтак суд дійшов висновку про належне набуття позивачем статусу нового кредитора у зобов`язанні та перехід до нього прав первісного кредитора щодо вимоги до відповідача за кредитним договором № 14014555 від 19 жовтня 2021 року. З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, відповідають вимогам закону, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд на підставі статей 133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень, а всього 8162,40 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вул. Симона Петлюри, будинок 21/1) заборгованість за кредитним договором №14014555 від 19 жовтня 2021 року станом на 01 вересня 2025 року в загальному розмірі 16660 гривень, з яких: 4900 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11760 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (ЄДПРОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вул. Симона Петлюри, будинок 21/1) стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень, а всього 8162,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко