Рішення № 138873715, 10.08.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1990/26

Провадження №:2-а/138/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Гриньков Є.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним вище позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспектором СРПП відділення поліції №3 (м. Южноукраїнськ) Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбузом Романом Анатолійовичем винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7279391 від 29.05.2026. Даною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень. Позивач із вказаною постановою не погоджується та вважає незаконною. Так, в оскаржуваній постанові зокрема вказано, що під час руху на задньому номерному знаку були закріплені сторонні предмети, що перешкоджало його зчитування на відстані до 20 м, чим порушив п.п 2.9 в. ПДР України ч. 1 ст.121-3 КУпАП, чим порушив п.2.9.в.ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. У п.п. «в» 2.9 ПДР України зазначається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. У свою чергу конструкція частини 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за декілька складів адміністративного правопорушення, зокрема за керування або експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим, іншими предметами (у тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; керування, або експлуатація транспортного засобу із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку. Викладені обставини справи у оскаржуваній постанові не відповідають жодному з передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП складів адміністративного правопорушення. Так, визначення у її диспозиції відстані 20-ти метрів стосується саме забрудненості номерного знаку, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку. Крім того, в постанові вказано «..перешкоджало його зчитування на відстані до 20 м…», тоді як диспозиція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та п.п. «в» пункту 2.9 ПДР України закріплюють відповідальність лише у разі неможливості визначити символи «з» відстані 20-ти метрів. А тому, щоб встановити чи дійсно щось перешкоджає чи ускладнює ідентифікацію символів номерного знаку, необхідно здійснити вимір на відстані 20-ти метрів та встановити наявність чи відсутність правопорушення, що зроблено не було. Крім того диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами. У оскаржуваній постанові вказано, що на номерному знаку були «… закріплені сторонні предмети…». Сам по собі факт закріплення будь-яких предметів на номерному знаку не є тотожним його закриттю. Терміни «закріпити» та «закрити» мають абсолютно різне правове значення. Кріплення номерного знаку болтами відповідає конструкції та способу кріплення номерних знаків на транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, яким керував позивач. Тому болти не є «сторонніми предметами», як про це зазначено в постанові, а використовуються виключно з метою надійної фіксації номерного знаку та запобігання його втраті під час руху транспортного засобу і не тому не можуть свідчити про намір приховати чи унеможливити ідентифікацію номерного знаку. При цьому у постанові жодним чином не зазначено, який саме символ, літера чи цифра, номерного знаку НОМЕР_1 був перекритий болтом, як саме спотворився номерний знак і чому його через неможливо було зчитати. Таким чином, описані працівником поліції обставини у оскаржуваній постанові щодо наявності «закріплених предметів» взагалі не утворюють об`єктивну сторону правопорушення у вигляді «закриття номерного знаку». Крім того у оскаржуваній постанові зазначено: «...також водій під час руху не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п.п 2.3.в. ПДР України ч. 5 ст. 121 КУпАП. Порушення об`єднано згідно ст. 36 КУпАП…». Відповідно до статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Отже, працівником поліції накладено на позивача стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121 в межах санкції ч.1 ст.121-3 КУпАП, оскільки правопорушення за вказаною частиною та статтею є більш серйозним правопорушенням з числа вчинених. Проте, із постанови не вбачається, що позивачем було порушено вимоги ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки в порушення КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, відповідач у пункті 5 оскаржуваної постанови, а саме в графі «притягнути до адміністративної відповідальності за статтею», не зазначив ч. 5 ст. 121 КУпАП як статтю, за якою також розглядалася справа та встановлювалася вина позивача, як водія. Зважаючи на викладене, а також на те, що відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, представник звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 7279391 від 29.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн. за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.06.2026 було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

01.07.2026 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову вказуючи на те, зокрема, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський діяв в межах своїх повноважень, а в самій постанові вказано час та місце вчиненого правопорушення, а також особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, інспектором було встановлено факт вчинення позивачем правопорушень, які зафіксовано на бодікамері та про які зазначено в оскаржуваній постанові, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

До відзиву на позовну заяву також було додано відеозаписи з бодікамер поліцейського, на яких за твердженням представника відповідача зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 29.05.2026 інспектором СРПП відділення поліції №3 (м. Южноукраїнськ) Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбузом Романом Анатолійовичем винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7279391 від 29.05.2026. Даною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень.

В даній постанові інспектор вказав, що 29.05.2026 о 15 год. 21 хв., траса Р24 Аговищенське-Миколаїв, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху на задньому номерному знаку були закріплені сторонні предмети, що перешкоджало зчитуванню на відстані до 20 м, чим порушив п.п. 2.9 ПДР України, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Також водій під час руху не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3. в ПДР України, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Порушення об`єднано згідно ст. 36 КУпАП. Порушив п. 2.9.в ПДР керування водієм ТЗ з номерним знаком закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Частиною 3 ст. 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 2 ст. 121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В підпункті в пункту 2.9. Правил дорожнього руху зокрема зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Представник позивача, обґрунтовуючи позовну заяву, стверджує, що позивач не вчиняв правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, оскільки номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач був прикріплений болтами таким чином, що дозволяють чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

При цьому інспектором при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не проведено відповідні виміри на відстані 20 метрів та не зафіксована таким чином неможливість чітко визначити символи або букви номерного знаку. При цьому в оскаржуваній постанові також не вказано що саме не міг чітко встановити інспектор на номерному знаку. А тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Зміст наведених вище норм кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, відповідно до якої, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підтвердження вказаних у позовній заяві доводів, представник позивача додав до позовної заяви роздруківку фотозображення заднього номерного знака на транспортному засобі, яким керував позивач під час винесення оскаржуваної постанови.

Дослідивши вказаний фотознімок, суд вважає, що номерний знак на транспортному засобі закріплений болтами таким чином, який надає можливість чітко визначити символи та букви номерного знаку НОМЕР_1 .

Таке саме зображення номерного знаку вбачається і з оглянутих судом відеозаписів із нагрудної бодікамери інспектора, наданої відповідачем суду.

Разом з тим докази фіксації номерного знаку на транспортному засобі під керуванням позивача з відстані 20 метрів суду відповідачем надані не були, що свідчить про те, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, в якій вказав про неможливість чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, такі обставини не перевірив та належним чином не зафіксував, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження, викладених в оскаржуваній постанові обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, порушення ним вимог підпункту в пункту 2.9. Правил дорожнього руху, а відтак вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

За таких підстав інспектором Арбузом Р.М., в порушення вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, під час винесення оскаржуваної постанови не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Також суд погоджується з посиланнями представника позивача на те, що зміст оскаржуваної постанови у її резолютивній частині не містить відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Так, в оскаржуваній постанові хоча і міститься виклад обставин того, що позивач під час руху не був пристебнутий ременем безпеки, підтвердження чого зафіксоване і на відеозаписі з бодікамери, проте, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з посиланням на ст. 36 КУпАП, інспектор в резолютивній частині постанови не визнав позивача винним за вчинення вказаного правопорушення, у постанові міститься інформація лише про визнання інспектором позивача винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (п. 5 оскаржуваної постанови).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, зважаючи на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також факт притягнення позивача оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку, що постанову серії ЕНА № 7279391 від 29.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до наведених вище норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 532, 48 грн.

Керуючись ст. 77, 132, 139 ч. 1, 205, 241-246, 286 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справізадовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора СРПП відділення поліції №3 (м. Южноукраїнськ) Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Арбуза Романа Анатолійовича ЕНА № 7279391 від 29 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Гриньков Євгеній Віталійович, адреса для листування: вул. Стависька, 4, а/с 24, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, місце знаходження: вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735.

Представник відповідача: Галицький Сергій Олександрович, місце знаходження: вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя: Т.Ю. Холодова