Рішення № 138873605, 24.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2141/26

Провадження №2/523/3422/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 17 в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 523/2141/26 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 ТОВ «СГ «Оберіг» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 50% виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24750,00грн, інфляційні витрати в розмірі 297,37 грн, пеня 3699,62 грн, три відсотка річних 358, 03 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн та судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Обґрунтовуючи вимоги поданого позову позивач вказує на те, що 29.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-222004779.

Страхувальник самостійно, без участі представників ТДВ СГ ОБЕРІГ уклав електронний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-222004779 щодо транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

Відповідно до полісу №EP-222004779 відносно транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було невірно зазначено тип транспортного засобу (К1) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К1=1,18.

Відповідно до Розпорядження та Постанови, було встановлено коригуючий коефіцієнт залежно типу транспортного засобу (фізичної особи) (К1), який визначається відповідно до документа про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Розпорядження встановлено що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів), який використовується фізичною особою, розмір корируючого коефіцієнта 1,18.

Однак, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 встановлено що транспортний засіб Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 відноситься до типу Спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний - В, та має повну масу 2205 кг (2.205 т), а масу без навантаження 1455 кг (1.455 т) та має вантажопідйомність 750 кг (0,75 т).

Відповідно до пп. 1 п. 4. розділу І таблиці Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Розпорядження вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2.

Таким чином, полісом №EP-222004779 щодо транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативноправовими актами.

Відповідно до ст.38-1 Закону № 1961-IV передбачено відповідальність за порушення умов страхування, зокрема, п. 38-1.1. у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Позивачем було скеровано на адресу відповідача досудову вимогу, яка залишилася поза увагою та не виконаною, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність. а також не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення відповідачем причин неявки на судове засідання, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення, що відповідає ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Відповідно до копії постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 27 версеня 2024 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-222004779.

Як зазначає позивач страхувальник самостійно, без участі представників ТДВ СГ ОБЕРІГ уклав електронний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-222004779 щодо транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

Відповідно до полісу №EP-222004779 відносно транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було невірно зазначено тип транспортного засобу (К1) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К1=1,18.

17.09.2024 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про виплату страхового відшкодування.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування № EP-222004779 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування № EP-222004779, вимогами закону та документами отриманими пі час розслідування та опрацювання страхової справи здійснено висновок, що заявлена подія є страховим випадком.

Позивач, на виконання полісу страхування № EP-222004779, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 49500,00 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви.

Відповідно до Розпорядження та Постанови, було встановлено коригуючий коефіцієнт залежно типу транспортного засобу (фізичної особи) (К1), який визначається відповідно до документа про реєстрацію транспортного засобу.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія забезпеченого транспортного засобу була забезпечена у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді полісу № EP-222004779, згідно якого для розрахунку страхового платежу за забезпечений Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коефіцієнт К1=1,18 як легковий автомобіль, замість К1=2 (вантажний), тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативноправовими актами.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Розпорядження встановлено що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів), який використовується фізичною особою, розмір коригуючого коефіцієнта 1,18.

Однак, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 встановлено що транспортний засіб Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 відноситься до типу Спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний - В, та має повну масу 2205 кг (2.205 т), а масу без навантаження 1455 кг (1.455 т) та має вантажопідйомність 750 кг (0,75 т).

Таким чином, полісом №EP-222004779 щодо транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативноправовими актами.

Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 24750,00 грн. - 50% від виплаченої суми 49500,00 грн.

07 липня 2025 року за №51923/2 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про виплату грошових коштів, яка залишилась невиконаною.

Крім того, позивач вважає за необхідне заявити вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних.

Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 14.07.2025 року по 05.01.2026 року, де розмір основного боргу 24750,00 грн., інфляційні втрати 297,37 грн., пеня 3699,62., три відсотки річних 358,03грн, що разом становить 29 105,02 грн.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV). Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону № 1961-IV).

Статтею 6 Закону № 1961-ІV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст.38-1 Закону № 1961-IV передбачено відповідальність за порушення умов страхування, зокрема, п. 38-1.1. у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси встановлено обставини того, що з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поніс витрати страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн. Враховуючи, що відповідачем забезпечений транспортний засіб було застраховано та типом В (легковий автомобіль), а згідно законодавства підлягає страхуванню за типом С ( вантажний), що призвело до заниження розміру страхового платежу (регрес гідно ст. 38-1 п. 1 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ»), вказані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

При цьому, суд зауважує, що відповідач жодним чином не спростовував вимоги позивача щодо вказаної суми та інші обставини, не надавши до суду відзиву або доказів, які б підтверджували відсутність вини в його діях в рамках цих правовідносин.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, вимога позивача про стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування у розмірі 24750,00 грн, є обґрунтованою, доведеною, а відтак підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідальність відповідача, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СГ «Оберіг» майнової шкоди та можливість застосування до неї цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20.

Отже, виходячи із зазначених обставин, відсутні підстави до задоволення позову в цій частині.

Згідно ч.ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією.

Оскільки позовні вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 85,04 % в сумі 2264,1 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 8022,50 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір від 16 липня 2025 року про надання професійної правничої допомоги, укладений ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з адвокатом Войціховським А.В.; акт прийому-передачі наданих послуг №51923 від 16 липня 2025 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Зваживши ступінь складності справи, ціну позову та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 24750 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) судовий збір у розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 1 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 07.08.2026р., у зв`язку із пошкодженням приміщення суду у результаті ракетної атаки по м. Одеса, та постійними ракетними атаками в районі розташування приміщення суду.

Суддя К.О. Далеко