Рішення № 138873596, 10.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1394/26

Провадження № 2/505/3122/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Нікогосяна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничий підрозділ служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення одноразової матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничий підрозділ служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення одноразової матеріальної допомоги.

Стислий виклад позицій учасників справи

Зміст позовної заяви

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала в Подільській дистанції сигналізації та зв`язку Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Пунктом 4.16 Колективного договору Подільської дистанції сигналізації та зв`язку передбачено виплату працівнику при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію одноразової матеріальної допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітків. Позивач була звільнена 24.09.2024 у зв`язку з виходом на пенсію, а наказом про звільнення також передбачено виплату їй зазначеної допомоги. Однак відповідач її не виплатив.

Позивач вважає, що право на отримання допомоги виникло в день її звільнення, а тому прийняте після цього рішення відповідача про призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги не може поширюватися на спірні правовідносини. Зазначає, що положення колективного договору є обов`язковими для виконання роботодавцем, а фінансовий стан підприємства чи внутрішні рішення про призупинення виплат не звільняють відповідача від обов`язку здійснити виплату, гарантовану колективним договором та наказом про звільнення.

Крім того, позивач вказує, що одноразова матеріальна допомога входить до структури трудових виплат, які підлягають виплаті при звільненні, а тому на неї поширюються вимоги законодавства щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку з працівником. Посилається також на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», умови Колективного договору та судову практику Верховного Суду, зазначаючи, що фінансові труднощі підприємства не є законною підставою для невиконання обов`язків, встановлених колективним договором.

Позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» одноразову матеріальну допомогу, у зв`язку з першим виходом на пенсію у розмірі 203 323 грн 80 коп., відповідно до п. 4.16 Колективного договору, протоколу комісії з установлення трудового стажу в залізничній галузі від 19.09.2024 № ШЧК-39/10 у розмірі 10 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 033,24 грн.

Відзив на позов

Представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікогосяна О.С. подано відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Так, право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги дійсно передбачене пунктом 4.16 Колективного договору, однак у період дії воєнного стану статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавцю надано право зупиняти дію окремих положень колективного договору. На виконання зазначених норм рішеннями правління АТ «Укрзалізниця» та штабу з ефективності виплату одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію було призупинено до окремого рішення керівництва у зв`язку з необхідністю забезпечення фінансової стабільності товариства. При цьому відповідач зазначав, що від виплати допомоги не відмовився, а лише відтермінував її до покращення фінансового стану підприємства.

Крім того, представник відповідача вказував, що позивач пропустила встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення належних при звільненні сум, звернувшись до суду після спливу одного року і семи місяців з дня отримання письмового повідомлення про проведений розрахунок при звільненні, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення такого строку, а пропуск строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову

Відповідь на відзив на позов

У відповіді на відзив позивач зазначила, що доводи відповідача є безпідставними та такими, що суперечать нормам трудового законодавства. Вказувала, що одноразова матеріальна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію є виплатою, гарантованою пунктом 4.16 Колективного договору, а тому на вимоги про її стягнення не поширюється тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України. Крім того, зазначала, що відповідач тривалий час повідомляв про здійснення виплати після покращення фінансового стану підприємства, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати строк звернення до суду пропущеним.

Також позивач заперечувала доводи відповідача щодо правомірності зупинення виплати одноразової матеріальної допомоги, посилаючись на те, що право на її отримання виникло на підставі пункту 4.16 Колективного договору та наказу про звільнення, а роботодавець фактично визнав наявність обов`язку щодо її виплати, посилаючись лише на її відтермінування через фінансові труднощі. На думку позивача, скрутне фінансове становище підприємства та запровадження воєнного стану не звільняють відповідача від виконання обов`язку щодо виплати належної їй матеріальної допомоги, а відстрочення такої виплати на невизначений строк порушує її майнові права.

Заперечення на відповідь на відзив

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що доводи позивача не спростовують викладених у відзиві заперечень. Вказував, що на момент виникнення спірних правовідносин частина друга статті 233 КЗпП України вже передбачала тримісячний строк звернення до суду з вимогами про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні, який обчислюється з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Оскільки позивач була звільнена 24.09.2024 та своєчасно отримала таке повідомлення, відповідач вважає, що вона пропустила встановлений законом строк звернення до суду.

Крім того, представник відповідача зазначав, що на момент звільнення позивача редакція статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надавала роботодавцю право за власною ініціативою зупиняти дію окремих положень колективного договору без необхідності отримання згоди іншої сторони, а тому рішення про призупинення виплати матеріальної допомоги було прийняте відповідно до чинного законодавства. Також заперечував доводи позивача про визнання відповідачем обов`язку щодо виплати спірної допомоги, зазначаючи, що такий обов`язок, на думку відповідача, виникне лише після стабілізації фінансового стану товариства та прийняття рішення про відновлення відповідних виплат, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

20.05.2026 позивачем на виконання ухвали суду усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

28.05.2026 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікогосяном О.С. подано заяву про вступ у справу як представника.

10.06.2026 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікогосяном О.С. подано відзив на позов.

16.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив на позов.

19.06.2026 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікогосяном О.С. подано заперечення на відповідь на відзив.

Судовий розгляд

Позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікогосян О.С. у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) Виробничого підрозділу служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 19.09.2024 № 27/ос, ОСОБА_1 24.09.2024 звільнено з посади інженера 2 категорії Цеху з надійності та забезпечення безперебійної роботи пристроїв автоматики, телемеханіки та зв`язку за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком.

Наказ про звільнення містить указівку виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 4.16 Колективного договору, протоколу комісії з установлення трудового стажу в залізничній галузі від 19.09.2024 № ШЧК-39/10 у розмірі 10 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.).

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 24.09.2024, ОСОБА_1 не виплачено одноразову матеріальну допомогу в зв`язку із виходом на пенсію.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Відповідно до витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т.засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024, ухвалено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «Українська залізниця» за вих. № НЗК-004/689 від 31.03.2026, позивачу повідомлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було поновлено з листопада 2022 року в хронологічній послідовності відповідно до щоквартальних графіків погашення заборгованості. Однак, починаючи з 01.04.2025, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025, для забезпечення фінансової стабільності товариства у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено до окремого рішення керівництва.

Отже, судом встановлено, що змістом спірних правовідносин у цій справі є правовідносини, пов`язані з реалізацією права працівника на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію, передбаченої пунктом 4.16 Колективного договору, а також з правомірністю невиплати (призупинення виплати) відповідачем зазначеної допомоги в умовах воєнного стану з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та похідною від цього вимогою про її стягнення.

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Пунктом 4.16 Колективного договору Подільської дистанції сигналізації та зв`язку передбачено виплату працівнику при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію одноразової матеріальної допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітків.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також при оцінці зазначених доводів суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

За змістом відомостей ЄДРСР у справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги в розмірі десяти середньомісячних заробітків (посадових окладів) у зв`язку з виходом на пенсію.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. у відповідній частині.

Хоча предметом розгляду у зазначеній справі була інший вид виплати, правове значення для цієї справи має встановлена судом незаконність саме того положення рішення правління, яким на період дії воєнного стану було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами.

Оскільки спірна у цій справі одноразова матеріальна допомога при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію також передбачена колективним договором, а відповідач обґрунтовує її невиплату тим самим підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., зазначене судове рішення має значення для оцінки правомірності застосування відповідачем цієї підстави для невиплати спірної допомоги. При цьому суд не ототожнює предмет спору у справі № 211/7338/23 зі спірними правовідносинами у цій справі, а враховує встановлений судом правовий наслідок щодо незаконності відповідного положення рішення правління, на яке відповідач посилається як на підставу невиплати позивачу належної їй виплати.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок апеляційного суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Разом з цим, відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільненні (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Як передбачено ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А ст.81 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Судом встановлено, що на момент звільнення позивач відповідала умовам, визначеним пунктом 4.16 Колективного договору Подільської дистанції сигналізації та зв`язку, а тому набула право на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію. Вказане право також підтверджується наказом про її звільнення, яким передбачено виплату зазначеної допомоги.

Доводи відповідача про правомірність призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги суд відхиляє, оскільки підставою для невиплати позивачу спірної допомоги визначено рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., підпункт 1.1.4 пункту 1.1 якого в частині призупинення виплат, передбачених колективними договорами, визнано незаконним та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Відтак зазначене рішення не може бути належною правовою підставою для невиконання відповідачем обов`язку щодо проведення повного розрахунку з працівником при звільненні.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу належну їй одноразову матеріальну допомогу при звільненні, передбачену Колективним договором та наказом про звільнення, суд дійшов висновку про порушення трудових прав позивача.

Враховуючи, що доказів виплати спірної суми або існування передбачених законом підстав для звільнення відповідача від такого обов`язку матеріали справи не містять, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з першим виходом на пенсію в розмірі 203 323,80 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо строків звернення до суду.

Представник відповідача просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України, у зв`язку з чим зазначене положення втратило чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, на час розгляду цієї справи встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у частині вимоги про стягнення належної працівникові виплати застосуванню не підлягає.

Спірна виплата є належною позивачці виплатою, право на яку виникло на підставі колективного договору та наказу про звільнення, а тому є виплатою, належною працівникові при звільненні.

Оскільки відповідач повний розрахунок з позивачем не здійснив, строк звернення до суду не був пропущений, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності - відсутні.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 033,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» № 56191000 від 20.05.2026.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі, а саме 2 033,24 грн.

Керуючись ст. 19, 76-81, 247, 258, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничий підрозділ служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення одноразової матеріальної допомоги.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу, у зв`язку з першим виходом на пенсію у розмірі 10 середньомісячних заробітків, що становить 203 323 (двісті три тисячі триста двадцять три) гривні 80 копійок, з утриманням із зазначеної суми передбачених законом податків та зборів

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 033 (дві тисячі тридцять три) гривні 24 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 10.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815, адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, тел. +380443097005

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничий підрозділ служби сигналізації та зв`язку «Подільська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса: Одеська область, м. Подільськ, бульвар Бірзульський, 66-а, тел. +380486272240

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ