Рішення № 138873560, 07.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2385/26

Провадження № 2/545/2222/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Ткачук О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Коверди М.К.,

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні суду в м. Полтава, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 19.02.2022 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи укладено електронний Договір № 5564392 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого надано відповідачу грошові кошти у сумі 4200,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою процентів, нарахованих за час користування кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити платежі, передбачені кредитним договором. ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит шляхом перерахування коштів на карту отримувача. Відповідачка умови договору не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула. У період з 19.02.2022 по 24.09.2023 відповідачкою здійснені оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 760,00 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 7,78 грн. та на оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 752,22 грн. 25.09.2023 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" був укладений договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 55643924 від 19.02.2022. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору не сплачена та становить 15871,72 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 4192,22 грн., нараховані проценти 11679,50 грн.

В поданій до суду позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» загальну суму заборгованості за кредитним договором №55643924 від 19.02.2022 в розмірі 15 871,72 грн., з яких: сума кредиту 4 192,22 грн.; сума процентів за користування кредитом 11 679,50 грн. Також представник позивача просив стягнути понесені судові витрати у розмірі 2 662, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначене у справі судове засідання, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, витребувані від АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження факту випуску банківської картки на ім`я відповідача та виписки по рахунку.

22.06.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані докази.

26.06.2026 відповідачка ОСОБА_1 до суду подала заперечення проти позову, в яких категорично не погодилася з позовними вимогами. У поданій заяві відповідачка зазначила, що оскільки договір укладений 19.02.2022 строком на 15 днів, то перебіг позовної давності розпочався у березні 2022. Загальна позовна давність становить 3 роки та закінчився у березні 2025 року. Твердження позивача про наявність платежу від 14.02.2023 відповідачка заперечила, оскільки жодних транзакцій не здійснювала, вказані списання здійснювались автоматично і не є добровільним визнанням. Навіть за умови врахування вказаною позивачем дати оплати (14.02.2023) трирічний строк позовної давності повністю та безповоротно сплив 14.02.2026. Також відповідачка заперечила факт укладення договору та отримання коштів, зазначивши, що позивач не надав відповідачу текст самого кредитного договору, обмежився лише витягами. Позивач стверджує, що кошти були перераховані на картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 . Проте платіжний код БІН-код 414949 належить виключно АТ КБ «Приватбанк». У позивача відсутні докази факту зарахування коштів на картку відповідача. За відсутності оригіналу договору та доказів передачі коштів договір є неукладеним (ст. 1046ЦКУкраїни), а вимоги про стягнення 11 679,50 грн. відсотків та 10000 грн. адвокатським витрат є безпідставними. Також відповідачка зазначила про наявність у неї особливого статусу відповідача (родини військового) та критичний стан здоров`я відповідачки як матері військовослужбовця - добровольця, який з перших днів повномасштабного вторгнення(з 2022) захищає Україну та має статус учасника бойових дій. З посиланням на положення ч.15 ст. 14 Закону України №2011-ХІІ, зазначила, що нарахування відсотків, комісій та штрафів членами родини військових повністю заборонено особливим законодавством України. Також зазначила, що у 2024 відповідачка перенесла обширний інфаркт міокарда із стенуванням судин серця. З урахуванням цього просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача та відмовити позивачу у позові у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити у її відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином. У поданій до суду заяві від 24.06.2026 просила розглядати справу без її участі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі доказів, які додані до матеріалів справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний Договір №5564392 про надання споживчого кредиту (а.с. 34-40)

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис з одноразовим ідентифікатором М103851, що відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Згідно п.1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 4200,00 грн.

Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору (п.1.4 договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п.1.5.1 кредитного договору).

Пунктами 2.1, 2.4 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 Договору.

У Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5564392 від 19.02.2022 сторонами погоджений графік платежів в межах строку кредитування з 19.02.2022 по 14.02.2023 (а.с. 39, зворот.стор.).

Листом АТ «ПУМБ» від 27.09.2023 № КНО-20.4/106 підтверджений факт зарахування 19.02.2022 кредитних коштів у сумі 4200,00 грн., на картку НОМЕР_1 , в рамках співпраці з ТОВ «Авентус Україна» (а.с.83- 84).

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду письмової інформації АТ КБ «Приват Банк» від 22.06.2026 за вих. № 12786/26, на ім`я ОСОБА_1 , банком емітована картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). За період 19.02.2022-19.02.2022 на вказаний рахунок зараховані кошти на суму 4200,00 грн. (а.с.106).

Отже, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», був укладений Договір факторингу №25.09/23-Ф, на підставі якого до ТОВ «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 5564392 від 19.02.2022 (а.с.45-46).

Згідно реєстру боржників від 25.09.2023 року до договору відступлення права вимоги № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5564392 від 19.02.2022 , у розмірі 15871,72 грн., з яких 4192,22 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 11679,50 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.29-зворот 30).

На підставі рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024, відбулася зміна найменування позивача на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» та проведена відповідна державна реєстрація (а.с.76).

Згідно з карткою обліку (розрахунком заборгованості), здійсненим ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», станом на 24.09.2023, загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 5564392 від 19.02.2022 становить 15871,72 грн. (а.с.16-27).

Першою та третьою частинами статті 512 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, на підставі договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 5564392 від 19.02.2022.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" визначений порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір про надання споживчого кредиту № 5564391 від 19.02.2022 підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання з відповідачем правочину.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4200,00 грн. підтверджений наданими АТ КБ «Приватбанк» письмовими доказами та відповідачкою не спростований.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З картки обліку Договору (розрахунку заборгованості), складеної ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вбачається, що відповідачка здійснила оплату за кредитним договором 06.05.2022 у сумі 760,00 грн., які були зараховані первісним кредитором на погашення нарахованих процентів за кредитом у сумі 752,22 грн. та на погашення тілу кредиту у сумі 7,78 грн., внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту зменшилась та становить 4192,22 грн.

Суд відхиляє доводи відповідачки про те, що вона не здійснювала жодних транзакцій, а вказані списання здійснювались автоматично, оскільки докази на підтвердження вказаних доводів відповідачкою не надані.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 здійснювали інші платежі на погашення кредитних зобов`язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки основної суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 5564392 від 19.02.2022 у розмірі 4192,22 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості по відсоткам суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями частини четвертої ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідно до п.1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 5564392 від 19.02.2022, сторонами був визначений строк кредитування - 360 днів, з 19.02.2022 по 14.02.2023.

Судом проаналізований розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались відповідачці ОСОБА_1 за погодженою у кредитному договорі ставкою, а саме: за зниженою процентною ставкою 0,995% в день, що становить 41,76 грн., у період з 19.02.2022 по 24.02.2022. на загальну суму 250,74 грн., а також за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день від суми заборгованості, на загальну суму 12180,98 грн., у період з 01.05.2022 по 23.09.2022, тобто в межах строку кредитування, визначеного умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Щодо доводів відповідачки, зазначених у поданій нею заяві від 26.06.2026, про особливий статус відповідачки, суд зазначає, що положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не можуть бути застосованими до неї, як до матері військовослужбовця, який проходить військову службу, та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки наведена норма закону поширюється на військовослужбовців, їх дружин (чоловіків) та не регулює правові відносини між позивачем (стягувачем) та відповідачкою (матір`ю військовослужбовця).

З урахуванням оплати, здійсненої позивачкою 06.05.2022 на суму 760,00 грн., з якої 752,22 грн. були спрямовані первісним кредитором на погашення нарахованих процентів за користування кредитом, загальний розмір заборгованості відповідачки за нарахованими відсотками становить 11679,50 грн. (250,74 + 12180,98 752,22), яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо твердження відповідачки про пропуск позивачем позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідачка заявила про застосування позовної давності з посиланням на те, що оскільки договір укладений 19.02.2022 строком на 15 днів, то перебіг позовної давності розпочався у березні 2022. Загальна позовна давність становить 3 роки та закінчився у березні 2025, а тому позивач пропустив трирічний строк позовної давності.

Проте, суд відхиляє твердження відповідачки про те, що договір був укладений строком на 15 днів, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи, та, як встановлено судом, при укладенні договору сторони погодили строк кредитування тривалістю 360 днів.

При цьому суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Зазначений пункт був виключений з прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 04.09.2025 на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 263 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як встановлено судом, сторони уклали Договір № 5564392 про надання споживчого кредиту, 19.02.2022, з погодженим строком кредитування з 19.02.2022 по 14.02.2023. Отже, зобов`язання відповідачки щодо повернення кредиту виникло у останньої 15.02.2023, тобто в період дії закону про продовження строків позовної давності на період воєнного стану. З урахуванням зупинення строків позовної давності на підставі Закону № 3450-IX від 08.11.2023, та подальшого поновлення перебігу позовної давності згідно із законом № 4434-ІХ від 14.05.2025, трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 5564392 від 19.02.2022 розпочався з 04.09.2025. Позивач звернувся до суду 21.05.2026, тобто в межах строків позовної давності.

Тож суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесені витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того частиною 1, 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору №10/12-2024 про надання правничої допомоги від 10.12.2024, заявка №18695 на виконання доручення від 17.04.2026, рахунок на оплату № 18695-18/05-2026 від 18.05.2026, довіреність.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, суд зазначає таке.

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням складності справи в сумі 10000,00 грн. не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними роботами (наданими послугами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, вже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах даної категорії справ, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

Отже, визначена позивачем вартість витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. є завищеною та підлягає зменшенню до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263 - 265, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 5564392 від 19.02.2022 у розмірі 15 871,72 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна грн. 72 коп.), з яких: заборгованість за кредитом - 4192,22 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 11 679,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40, грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м. Київ, вул. Набережна - Корчуватська, буд. 27.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 07.08.2026.

Суддя О. В. Ткачук