Рішення № 138873557, 10.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1779/26

Номер провадження 2/541/1567/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозовської О.А., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» через систему «Електронний суд»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1907522 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3900,00 грн, дата надання кредиту: 12.06.2021року, строк кредиту : 29 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

ТОВ «ФК «Верона» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 3900 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» набуло права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 червня 2021 року № 1907522.

Так, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за ним станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 13965,90 грн, з яких: 3900 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 10065,90 грн заборгованість за відсотками.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, представник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Щодо розгляду справи у змішаній формі, відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд», примірник позовної заяви разом з додатками до неї, був направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення.

Відповідачу надсилались копія ухвали суду про відкриття провадження у порядку спрощеного провадження, на адресу реєстрації відповідно до інформації наданої Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області, однак поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Крім того повідомлявся про розгляд справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду від відповідача не надходило, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

12 червня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1907522, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором та згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 3 900,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом - 1,90% від суми кредиту в день, строком на 29 календарних днів, тобто з 12 червня 2021 року по 10 липня 2021 року включно.

За таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка міститься у кредитному договорі, визначена загальна вартість кредиту та відсотків - 6 048,90 грн.

Водночас 12 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), одноразовий ідентифікатор G5863.

Окрім того, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1907522 від 12 червня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 12 червня 2021 року по 18 вересня 2021 року має заборгованість в сумі 13965,90 грн, з яких прострочене тіло кредиту 3 900,00 грн, прострочені відсотки 10 065,90 грн.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 1907522 від 12.06.2021 року, ідентифікований, акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G5863.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір № 1-01/12/2023, згідно з яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» належне право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1907522 від 12.06.2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1907522 від 12.06.2021 року в сумі 13965,90 грн, з яких прострочене тіло кредиту 3 900,00 грн, прострочені відсотки 10065,90 грн.

Згідно з квитанцією про виконання платіжної інструкції № 1172 від 30 грудня 2025 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» здійснило плату ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» за договором відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору № 1907522 від 12 червня 2021 року, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором G5863, на підписання електронного договору.

Електронний кредитний договір № 1907522 від 12 червня 2021 року підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Позивач доводить, що має місце порушення виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, право вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН». Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

Відповідач належним чином не спростував наявну заборгованість та не надав заперечень стосовно факту укладення спірного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в частині стягнення тіла кредиту в сумі 3 900,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 10065,90 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого розміру відсотків до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року додано витяг з реєстру боржників, де щодо відповідача зазначено суму заборгованості за основним боргом 3 900,00 грн та суму заборгованості за відсотками 10065,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України)

За умовами спірного кредитного договору № 1907522 від 12 червня 2021 року встановлено строк, на який надається кредит, що складає 29 календарних днів. Позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит.

Доказів продовження (пролонгації) строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів, умов договору та правового висновку Великої Палати Верховного Суду розмір процентів за кредитним договором № 1907522 від 12 червня 2021 року буде дорівнювати 2 148,90 грн (3 900,00 грн основного боргу х 29 календарних днів дії договору х 1,90 процентної ставки на день).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення в сумі 6 048,90 грн.

Щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 13 000,00 грн, суд зазначає наступне.

За правилами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» надано договір № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року; додаткову угоду № 1 від 20 січня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09 липня 2025 року; акт про отримання правової допомоги від 10 червня 2026 року; рахунок на оплату правничої допомоги від 10 червня 2026 року та платіжну інструкцію № 2837 від 10 червня 2026 року про перерахування коштів; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18 липня 2019 року.

У позовній заяві зазначений розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, з якого, вбачається, що Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука С.В. надано ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» юридичні послуги вартістю 15 662,40 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, зокрема предметом позову, його ціною, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд з огляду на розумну необхідність та реальність судових витрат для даної справи дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 153,14 грн (6 048,90 х 2 662,40 / 13965,90).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 626, 627, 629, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, м. Київ, 01042, заборгованість за кредитним договором № 1907522 від 12.06.2021 року в розмірі 6 048 (шість тисяч сорок вісім) грн 90 коп.; судовий збір в розмірі 1153 (одну тисячу сто п`ятдесят три) гривні 14 копійок; витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, м. Київ, 01042.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська