Рішення № 138872906, 10.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8906/26

Провадження № 2/643/6275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Астаповича О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями від 01.05.2026 справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів через його невідповідність вимогам п. 2, 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України. Зокрема, позивач не надав доказів звернення до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особи, яка необтяжена обов`язком зберігати банківську таємницю, та відповідних перешкод у самостійному отриманні необхідної інформації. Окрім того, суд вважав, що розкриття банківською установою охоронюваною законом таємниці, зокрема щодо емісії картки, щодо персональних даних тощо, є крайнім заходом для захисту права третіх осіб, в тому числі, витребування такої інформації у банківської установи. Зобов`язати банківську установу надати запитувану позивачем інформацію можна у випадку вичерпання інших заходів. Тобто витребування судом інформації за наведених позивачем у клопотанні обставин становитиме надмірне втручання у право відповідача на конфіденційність його анкетних та інших персональних даних, які охоплюються банківською таємницею між відповідачем та його банківською установою. Позивач не обґрунтував вичерпання його власних можливостей самостійно отримати витребувану інформацію.

Інших клопотань про витребуваня документів позивач не подавав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Позовна вимога та її обґрунтування

Позивач сформував наступну позовну вимогу - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 631666728 від 11.03.2021 у розмірі 12 096,46 грн.

На її обґрунтування зазначив наступне.

11.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 631666728 (далі - кредитний договір) на суму 3 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV454CG.

Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет:

- перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua,

- зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника,

- за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

- пройшов належну перевірку (верифікацію),

- ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

- отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору.

- надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо укладання кредитного договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стверджує, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 5 500,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 900,00 грн.

Стверджує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконало у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються Довідка та Письмові пояснення Первісного кредитора.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. На його виконання сторони цього договору підписали реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. На його виконання сторони цього договору підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023, за яким від та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

11.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором. На його виконання сторони цього договору підписали реєстру боржників № Б/Н від 11.07.2025.

Розрахунок суми заборгованості

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 12096,46 грн, яка складається з:

10156,61 грн - заборгованість по тілу кредиту;

1939,85 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.07.2025 - 26.12.2025.

Заявлені позивачем судові витрати

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн;

- складання позовної заяви: 2 год 5000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн;

- підготовка клопотань : 1 год 500,00 грн.

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно:

- Договору правничої допомоги

- Додаткової угоди до Договору правничої допомоги,

- Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги.

Застосовані судом норми матеріального права

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» 5) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. 6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» 3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. 4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановлені судом обставин справи та оцінка доказів

Судом встановлено, що 11.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 63166728 (далі - кредитний договір) (а.с.84-93 зворот) та паспорта до нього (а.с. 83-83 зворот).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 21900 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча дев`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»).

Сторони також узгодили інші умови: перший транш (п. 1.3); «дисконтний період» (п.п. 1.7, 1.8); проценти за користування (п. 1.9); умови неповернення кредиту по завершенню «дисконтного періоду» (п. 1.12) та інші умови.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV454CG.

На виконання кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснювало перекази коштів на користь відповідача, що підтверджується наступним:

платіжне доручення від 11.03.2021 на суму 3000,00 грн (а.с. 15 зворот);

платіжне доручення від 12.03.2021 на суму 1000,00 грн (а.с. 14);

платіжне доручення від 20.03.2021 на суму 300,00 грн (а.с. 16);

платіжне доручення від 21.03.2021 на суму 500,00 грн (а.с. 15);

платіжне доручення від 27.03.2021 на суму 500,00 грн (а.с. 13);

платіжне доручення від 27.03.2021 на суму 700,00 грн (а.с. 13зворот);

платіжне доручення від 29.03.2021 на суму 1000,00 грн (а.с. 14 зворот);

платіжне доручення від 29.03.2021 на суму 3500,00 грн (а.с. 16 зворот).

Вказані платіжні доручення є допустимими доказами факту перерахування коштів, оскільки відповідають вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Суд встановив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свій обов`язок відповідно до кредитного договору, а позивач долучив до позову допустимі докази на підтвердження цих обставин.

Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.

Щодо відступлення прав вимоги

Судом встановлено, що обставини відступлення права вимоги підтверджується поданими доказами, а здобуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується наступними доказами:

- Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» та додаткові угоди до нього (а.с 36-48), реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 (а.с. 27-28), акт звірки (а.с. 29), протокол узгодження предмету факторингової операції (а.с. 39 зворот);

- Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн фінанс» та додаткові угоди до нього (а.с. 30-35), реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 (а.с. 49-50), протокол узгодження предмету факторингової операції (а.с.51), платіжна інструкція (а.с. 51 зворот);

- Договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, що укладений між ТОВ ФК «Онлайн фінанс» та позивачем (а.с. 52-57), реєстр прав вимоги від 11.07.2025 (а.с. 58-59), акт (а.с. 60), платіжні інструкції (а.с.61-64).

Суд встановив, що до ТОВ «ФК ЕЙС» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 631666728 від 11.03.2021 року, в розмірі 12 096,46 грн, з яких: 10156,61 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1939,85 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити в повному обсязі.

Щодо судового збору

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18 та ін.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що зазначений позов подано представником позивача Сахаровою О.І. через систему «Електронний суд», а не адвокатом витрати на котрого заявлено до стягнення.

В матеріалах позовної заяви відсутні будь які документи за підписом адвоката, окрім адвокатського запиту про який нижче, таким чином фактичне залучення адвоката Соломко О., а не деклароване, не підтверджується документами, які додані до позовної заяви.

Щодо адвокатського запиту адвоката до АТ КБ «Приватбанк» суд зазначає, що адвокатський запит є не персоніфікованим, а груповим запитом, при цьому невідомо про яку кількість осіб йде мова в загальному запиті. Звідси вартість послуги в розрахунку є необґрунтованою.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне здійснити розподіл цих витрат шляхом покладання їх на позивача, оскільки вони не є неминучими, не є розумними, а в загальному є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 631666728 від 11.03.2021 у сумі 12 096,46 грн (дванадцять тисяч дев`яносто шість грн 46 коп.), яка складається з: 10156,61 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1939,85 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп) грн.

4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 10.08.2026.

Суддя Астапович О.В.