Рішення № 138872100, 07.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/386/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №39. Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різні характери, психологічну несумісність, різні погляди на вирішення сімейних проблем та ігнорування налагодження сімейних відносин. Подружні відносини фактично припинилися у 2025 році, шлюб існує лише формально, спільне господарство не ведеться, не мають спільного бюджету, подальше сімейне життя є неможливим, оскільки шлюб існує лише формально. Позивач наполягає на розірванні шлюбу та зазначає, що збереження шлюбу суперечить її інтересам. Прізвище після розірвання шлюбу позивач просить залишити « ОСОБА_6 ».

Крім того, відповідач не виконує свого обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення ними повноліття.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 26 березня 2026 року подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі. Просила суд надати строк на примирення у три місяці та зупинити провадження у справі на цей термін.

Представник позивача - адвокат Соболь Ю.П. у судові засідання не з`явилася, 29 липня 2026 року до суду надійшла заява, в якій зазначила, що позовні вимоги позивачка підтримує у повному обсязі, просила розглянути справу без її участі у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Однак, на розгляд справи 07 серпня 2026 року не з`явилась, причини неявки не повідомила.

Суд зазначає, що на судове засідання 07 серпня 2026 року позивач не з`явилась, а строк від подання заяви про надання строку на примирення і до судового засідання був достатнім або сторони могли би примиритись. Інших заяв від позивачки до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 ) було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 39, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.9).

Сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_2 , Серії НОМЕР_3 та Серії НОМЕР_4 відповідно (а.с.10-12).

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями пункту 3 частини 2 статті 18, статті 51, частини 3 статті 56 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно із частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, примирення між подружжям та збереження сім`ї не можливо, так як це буде суперечити інтересам та волі позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сім`я розпалася остаточно і шлюб існує формально.

Беручи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а позивач зберегти сім`ю не бажає, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені її особисті і майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

Згідно зі ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18, яка узгоджується з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, у разі встановлення обставин, що свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та інтересів подружжя, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку для примирення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає на розірванні шлюбу, примирення сторін є неможливим.

Суд дійшов висновку, що між сторонами втрачено взаємоповагу та взаєморозуміння, шлюбні відносини припинені, сім`я розпалася остаточно, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно з вимогами ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Судом встановлено, що будучи батьком неповнолітніх дітей, відповідач їх належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити і доказів про те, що він належним чином займається їх утриманням не надав. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи, або ж докази, які б доводили неможливість сплачувати аліменти на утримання дітей.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовну заяву подано до суду 27 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд», відтак аліменти підлягають стягненню з 27 січня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дитину, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання дітей в примусовому порядку в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору за подання позову про розірвання шлюбу у розмірі 1331,20 грн, сплаченого позивачем згідно з квитанцією від 27 січня 2026 року, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому, на підставі викладеного, керуючись статтями 104, 105, 110, 112, 113, 180-183, 191Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, про що 07 липня 2012 року року складено відповідний актовий запис № 39 - розірвати.

Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Стягувати із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 27 січня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор