Рішення № 138871866, 10.08.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 641/2910/26

Провадження № 2/542/803/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості у розмірі 150885 грн 00 коп., із яких: 30000 грн 00 коп. сума кредиту, 69540 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, 33345 грн 00 коп. нараховані позивачем проценти за 117 календарних днів, 15000 грн 00 коп. штрафні санкції, 3000 грн 00 коп. комісії за надання кредиту.

Відповідно до ухвали Слобідського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2026 року справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передана за підсудністю до Новобаварського районного суду міста Харкова.

22 квітня 2026 року цивільна справа № 641/2910/26 надійшла до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Відповідно до ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2026 року справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передана за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

20 травня 2026 року цивільна справа № 641/2910/26 надійшла до Полтавського районного суду Полтавської області.

Відповідно до ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передана за підсудністю до Новосанжарського районного суду Полтавської області.

11 червня 2026 року цивільна справа № 641/2910/26 надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області. Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 641/2910/26 надійшла до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 червня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до даної ухвали, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у АТ «Сенс Банк» інформацію (а.с. 124-125).

Витребувана судом інформація надійшла до суду 08 липня 2026 року (а.с. 136).

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилалось на те, що 01 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі також ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, який відповідач відтворив шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер її мобільного телефону.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 30000 грн 00 коп.; строк кредиту - 360 днів: з 01.03.2025 по 24.02.2026, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Вказано, що за користування кредитними коштами здійснювалось нарахування процентів на умовах, передбачених кредитним договором за стандартною процентною ставкою 0,95%.

Зазначено, що ОСОБА_1 не здійснила оплату процентів згідно графіку платежів та не повернула тіло кредиту.

Крім цього, договором передбачено відповідальність відповідача за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу.

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5351423 від 01 березня 2025 року.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5351423 від 01 березня 2025 року у загальному розмірі 117540 грн 00 коп., із яких 30000 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту та 69540 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами, 15000 грн 00 коп. - штрафні санкції та 3000 грн 00 коп. комісія за надання кредиту.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за стандартною процентною ставкою, за 117 календарних днів за період із 31 жовтня 2025 року по 24 лютого 2026 року в межах строку дії договору в розмірі 33345 грн 00 коп.

Акцентовано увагу, що відповідач після переходу права вимоги до позивача не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості, ані на рахунок позивача, ані на рахунок первісного кредитора.

На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 129), у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі його представника, проти заочного рішення не заперечував (а.с. 17-зі звороту).

Відповідач у судове засідання не з`явилась про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не надсилала, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надавала.

Згідно з відповіддю № 2891819 від 16 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відомостей на особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд із цим, як вбачається із відповіді № 2891852 від 16 червня 2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки ВПО № 1620-7001001309 від 26 квітня 2022 року

Судова повістка на 10 серпня 2026 року разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16 червня 2026 року, якою встановлювався відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, направлялись на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із відміткою поштового відділення від 03 липня 2026 року «адресат відсутній» (а.с. 131-135).

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд доходить висновку про те, що відповідач є такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до змісту пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16 червня 2026 року вважається такою, що вручена відповідачу.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16 червня 2026 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористалась.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання та зважаючи на неподання нею відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 01 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 68-зі звороту-81).

Згідно з пунктом 1.2. договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 30000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.3. договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісія (якщо передбачена договором), процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.4. договору, комісія за надання кредиту становить 3000,00 гривень. Ти комісії (якщо передбачена договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди, згідно з пунктом 1.2.1 договору). Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Підпунктом 5.1.3. пункту 5.1. договору визначено, що товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.

Договір № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 березня 2025 року містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 82-зі звороту).

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит визначена в додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5351423 від 01 березня 2025 року (а.с. 82).

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту 30000 грн 00 коп., строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 346,75 % річних (0,9500 % в день), комісія за надання кредиту 3000,00 грн, періодичність внесення платежів кожні 30 днів (а.с. 84-86).

Встановлено, що факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-0311 від 03 листопада 2025 року, відповідно до якого вбачається, що 01.03.2025 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 30000 грн 00 коп. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 666891120 (а.с. 23).

Крім цього, згідно з інформацією № 4821-09.4/2026 від 03 лютого 2026 року, наданою АТ «Сенс Банк», підтверджено факт зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_3 (а.с. 19-зі звороту-20).

Підписавши 01 березня 2025 року договір № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію.

Відповідно до інформації АТ «Сенс Банк», наданої на виконання ухвали суду від 16 червня 2026 року, повідомлено, що ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_3 є клієнтом банку. На її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_1 , рахунок до картки № НОМЕР_4 (а.с. 136).

Згідно з випискою по карті № НОМЕР_1 , на рахунок ОСОБА_3 01 березня 2025 року, надійшли кошти в сумі 30000 грн 00 коп. (а.с. 137).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5351423 від 01 березня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 30 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» склала 117540 грн 00 коп., із якої тіло кредиту 30000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом 69540 грн 00 коп., 15000 грн 00 коп. - штрафні санкції та 3000 грн 00 коп. комісія за надання кредиту (а.с. 140-144).

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 26-зі звороту-31).

30 жовтня 2025 року клієнтом та фактором підписаний акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 36) та акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 36-зі звороту).

Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 5351423 від 01 березня 2025 року у загальному розмірі 117540 грн 00 коп., із яких 30000 грн 00 коп. сума заборгованості за тілом кредиту та 69540 грн 00 коп. сума заборгованості за процентами, 15000 грн 00 коп. - штрафні санкції та 3000 грн 00 коп. комісія за надання кредиту (а.с. 21-22).

Згідно з платіжною інструкцією № 6433 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 47-зі звороту).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5351423 про надання споживчого кредиту від 01 березня 2025 року, за 117 календарних днів (31.10.2025-24.02.2026) нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 33345 грн 00 коп. у межах строку кредитування за процентною ставкою 0,95% (285 грн 00 коп.) (а.с. 145-146).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 березня 2025 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором у загальному розмірі 150885 грн 00 коп., із яких: 30000 грн 00 коп. сума кредиту, 69540 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, 33345 грн 00 коп. нараховані позивачем проценти за 117 календарних днів, за період із 31 жовтня 2025 року по 24 лютого 2026 року у межах строку договору, 15000 грн 00 коп. штрафні санкції, 3000 грн 00 коп. комісії за надання кредиту.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за договором № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 березня 2025 року у загальному розмірі 150885 грн 00 коп. та судові витрати.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом установлено, що 01 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5351423 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 30000 грн 00 коп., строком на 360 днів, із 01 березня 2025 року по 24 лютого 2026 року, із стандартною процентною ставкою 0,95% за кожен день користування кредитом та сплатою комісії за надання кредиту в сумі 3000 грн 00 коп.

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 23).

Відомості про отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджуються інформацією, наданою АТ «Сенс Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 16 червня 2026 року (а.с. 136-137).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору перед первісним кредитором, зокрема: порушила вимоги договору щодо вчасної сплати основної суми боргу, процентів по кредиту та комісії.

Позивач на підставі договору факторингу набув статусу нового кредитора за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5351423 від 01 березня 2025 року, отримав право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним договором.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Факт передачі первісним кредитором права вимоги за кредитним договором підтверджується наданим до суду витягом з реєстру боржників (а.с. 21-22).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виконала ані перед первісним кредитором, ані перед фактором, який набув право вимоги за відповідним договором про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за 117 календарних днів за період із 31 жовтня 2025 року по 24 лютого 2026 року, в межах строку дії договору в сумі 33345 грн 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інші платежі за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 15000 грн 00 коп., задоволенню не підлягає, оскільки вони нараховані у період дії воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5351423 від 01 березня 2025 року, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в загальному розмірі 135885 грн 00 коп., із яких: 30000 грн 00 коп. сума кредиту, 69540 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, 33345 грн 00 коп. нараховані позивачем проценти за 117 календарних днів, 3000 грн 00 коп. комісія за надання кредиту.

У задоволенні іншої частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 37-зі звороту).

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 90,06% з розрахунку: 135885 грн 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 150885 грн 00 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 90,06% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2397 грн 76 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 90,06% (відсоток задоволених позовних вимог).

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн 00 коп., що підтверджується актом № 17303 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 18-зі звороту-19), заявкою № 17303 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 41-42), договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 45-46), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18 вересня 2020 року адвоката Столітнього Михайла Миколайовича (а.с. 58-зі звороту), копією ордеру на надання правової допомоги адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем серії АІ № 2156587 (а.с. 83-зі звороту), рахунком на оплату № 17303-23/03-2026 від 23 березня 2026 року з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості за договором № 5351423 від 01 березня 2025 року (а.с. 87-зі звороту),

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 10000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 4000 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3602 грн 40 коп., із розрахунку: 4000 грн 00 коп. (сума зменшеної правової допомоги) х 90,06% (відсоток задоволений позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5351423 від 01 березня 2025 року у загальному розмірі 135885 грн 00 коп. (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень), що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у сумі 30000 грн 00 коп. (тридцять тисяч гривень), заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 102885 грн 00 коп. (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять гривень) та заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 3000 грн 00 коп. (три тисячі гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2397 грн 76 коп.(дві тисячі триста дев`яносто сім гривень сімдесят шість копійок) та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3602 грн 40 коп.(три тисячі шістсот дві гривні сорок копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва