Ухвала суду № 138871584, 10.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/949/24

Провадження № 1-в/529/17/26

УХВАЛА

10 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_5 про розстрочення виконання вироку Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2025 року в частині цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні №12024175440000401

встановив:

До суду надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про розстрочку виконання вироку Диканського районного суду Полтавської області від 01.09.2025, зміненого ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.05.2026 в частині вирішення цивільного позову, якою ОСОБА_5 просить розстрочити стягнення на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 15700,6 грн. строком на 10 місяців та встановити графік виплат у розмірі 1570,06 грн. щомісячно, починаючи з дати винесення судом ухвали про розстрочку.

Заява обґрунтована тим, що у засудженого існують об`єктивні обставини, які істотно ускладнюють виконання вироку щодо виплати суми, присудженої до стягнення за цивільним позовом, одноразовим платежем. Він є пенсіонером та отримує щомісячну пенсію у розмірі 10270,03 грн., його дружина також пенсіонерка та отримує пенсію близько 4 тис. грн. Він та дружина перебувають на диспансерному обліку у сімейного лікаря, щоденно лікуються амбулаторно та періодично стаціонарно. При цьому дружина засудженого потребує щоденного дороговартісного лікування. Крім того, син засудженого має серйозні проблеми зі здоров`ям та нещодавно перебував на стаціонарному лікуванні, а наразі на амбулаторному лікуванні. За таких обставин більша частина сімейного бюджету витрачається на придбання ліків для всієї родини, а тому він не може сплатити 15700,6 грн. одним платежем.

Засуджений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заяву підтримали та просили задовольнити.

Прокурор у вирішенні цього питання поклалася на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення заяви засудженого.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 01.09.2025 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 - задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 700,6 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 1700 грн. 60 коп.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.05.2026 вирок Диканського районного суду Полтавської області змінено в частині вирішення цивільного позову, збільшено розмір моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 15000 грн. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Обов`язковість виконання рішення закріплена частиною 5 статті 124 Конституції України, а також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильне виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Положеннями ч. 2 ст. 539 КПК України встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537, ст. 538 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, можливість відстрочки, розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, з посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Оцінюючи доводи засудженого ОСОБА_5 суд зазначає, що сам по собі факт того, що засуджений є пенсіонером та він і його дружина перебувають на диспансерному обліку в сімейного лікаря, не є раптовим чи винятковим форс-мажорним фактором, який виник після ухвалення вироку суду та перешкоджає виконанню обов`язку із відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Крім того, на підтвердження свого скрутного матеріального становища засуджений ОСОБА_5 надав лише довідку про перерахунок пенсії, відповідно до якої останньому з 01.03.2026 призначено пенсію у розмірі 10270,03 грн., проте надана довідка не підтверджує відомостей щодо всіх отриманих доходів. Довідку ж про доходи, яка б дала можливість пересвідчитися у розмірі всіх отриманих доходів, засуджений не надав.

Щодо твердження ОСОБА_5 про те, що його син ОСОБА_9 потребує лікування, суд зазначає, що відповідно до законодавства батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття. З наданих медичних документів, виданих на ім`я ОСОБА_9 вбачається, що останній 1980 року народження, тобто повнолітній. До того ж варто відмітити, що відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацезданими і потребують матеріальної допомоги.

Також суд зазначає, що посилаючись на те, що більша частина сімейного бюджету витрачається на ліки для всієї сім`ї засуджений не надав жодної довідки, яка б свідчила про доходи усіх членів сім`ї, як і не надав підтверджуючих документів на придбання ліків.

Суд також враховує, що моральна шкода потерпілій була заподіяна внаслідок вчинення кримінального проступку проти життя та здоров`я особи (ч.2 ст.125 КК України). Захист прав, зокрема, потерпілої від кримінального правопорушення, є одним із завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України). Безпідставне розстрочення виплати стягнутих сум порушує баланс інтересів сторін та призводить до невиправданого затягування реального відновлення прав потерпілої особи.

Будь-яких інших належних, виняткових чи непереборних обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання вироку в частині вирішеного цивільного позову, суду не надано.

З огляду на викладене суд вважає заяву захисника необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 372, 536, 537, 539 КПК України,суд

постановив:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про розстрочення виконання вироку Диканського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2025 року зі змінами, внесеними ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, в частині стягнення з засудженого ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Диканський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1