Рішення № 138871540, 07.08.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3981/25

Провадження № 2/526/544/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 серпня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

представника позивача адвоката Ланчинського В.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Гадяцької міської ради про внесення змін в мирову угоду та визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про внесення змін в мирову угоду та визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від спільного шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2023 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано, місцем проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 визначено разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання з відповідачем, подружжям було здано в експлуатацію домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та зареєстровано як спільна часткова власність по частині на кожного, також вони є співвласниками присадибної земельної ділянки, площею 0,1000 га, маючи у власності по її частки. Позивач вказує, що 07 лютого 2025 року між ним та ОСОБА_1 укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Гадяцького районного суду, та відповідно до якої сторони домовились про розподіл спільного майна, а також в рахунок сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , позивачем було передано у власність колишньої дружини належну йому частку вищезначеного домоволодіння та присадибну ділянку загальною площею 0,1000 га. Укладаючи зазначену угоду позивач вважав, що дочка буде забезпечена житлом, а матір буде ставитися до неї відповідно, однак через деякий час він був змушений забрати доньку до себе на постійне проживання, оскільки відповідач почала проживати з особою, яка зловживала спиртними напоями, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, зв`язок матері та дитини було втрачено.

Таким чином, оскільки рішенням Гадяцького районного суду місце проживання малолітньої дитини було змінено та з відповідача стягнуто аліменти на утримання останньої, позивач вважає, що укладена мирова угода відповідачем не виконана, а саме її умови, щодо матеріального забезпечення дитини, тому повинна бути змінена у відповідності до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України та ч. 7 ст. 190 СК України.

Відтак, враховуючи вищевикладене позивач просить суд внести зміни в мирову угоду укладену 07.02.2025 між ним ОСОБА_3 та ОСОБА_1 затвердженою ухвалою Гадяцького районного суду, з якої виключити відомості про передачу ОСОБА_1 належну ОСОБА_3 частки домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 також відомості про передачу повністю в приватну власність ОСОБА_1 присадибної земельної ділянки площею 0,1000 га. Визнати за неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та частину присадибної земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер №532010100:50:002:0293

Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче судове засідання.

14 січня 2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та такими, що спрямовані на ухилення позивача від виконання умов мирової угоди. Зазначає, що передача позивачем частки житлового будинку та земельної ділянки була добровільною, здійснювалася в межах мирової угоди як спосіб забезпечення належних житлових умов їхньої неповнолітньої дитини , а натомість вона відмовилася від стягнення алментів. Після укладання мирової угоди, вона дійсно створила нову сім`ю та народила дитину, а спільна донька ОСОБА_6 , з огляду на особисті обставини та за власним бажанням, почала проживати з батьком. На думку відповідача, позивач скористався цією ситуацією звернувшись до суду з вимогами про визначення місця проживання дитини та стягнення з неї аліментів. Стверджує, що повністю виконала умови мирової угоди, зареєструвала право власності на майно та належно виконує свої батьківські обов`язки, своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти, підтримує зв`язок з дочкою та прийняла її рішення проживати з батьком. Водночас вважає, що ці обставини не є підставою для зміни мирової угоди чи перегляду майнових прав, а спір щодо майна виник після розірвання шлюбу через небажання позивача добровільно здійснити поділ спільного майна. Зазначена мирова угода регулює виключно майнові правовідносини між колишнім подружжям і не визначає та не обмежує обсяг прав дитини, тому в позовних вимогах про внесення змін до мирової угоди та про визнання права власності за неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на частину домоволодіння та частину присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , просить відмовити.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

Позивач ОСОБА_3 у призначене судове засідання 05.08.2026 р. не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Під час попередніх судових засідань позивач підтримав заявлені позовні вимоги, однак не заперечував щодо можливого поділу належній ОСОБА_1 частки домоволодіння між їхніми двома спільними дітьми. Водночас не погоджувався щодо розподілу зазначеної частки на третю дитину, оскільки вона народжена від іншого шлюбу та не є їхньою спільною дитиною.

Представник позивача адвокат Ланчинський В.І. будучи присутнім у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що на даний час дитина проживає не з батьком, а з дідусем. Додатково пояснила суду, що не погоджується із внесенням змін до умов мирової угоди, оскільки ця мирова угода була укладена виключно за доброї волі відповідача, а відтак змінювати її вона не має наміру. Вважає, що права дитини в даному випадку не було порушено, а тому в заявлених позивачем вимогах заперечує. Разом з тим, погоджується визнати право власності на належну їй частки домоволодіння за трьома дітьми, а не лише за Аріною та Анжелікою, які є спільними з позивачем.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Гадяцької міської ради у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, вважає, що мирова угода затверджена Гадяцьким районним судом 07.02.2025 року укладена з порушенням прав неповнолітньої дитини, оскільки в даному процесі служба у справах дітей залучена не була, висновку щодо доцільності такого розподілу майна з урахуванням наявності неповнолітніх дітей, не надавала, а тому для їх відновлення необхідно внести зміни до її змісту та визнати за неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частину домоволодіння та частину присадибної земельної ділянки.

Неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на даний час здебільшого проживає з дідусем. За місцем реєстрації не проживає і подальшого бажання проживати немає, оскільки в родині частко виникають конфлікти та сварки.

Учасники у справі скористалися правом подання заяв по суті справи.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, а також їх представників, дослідивши подані сторонами документи на підтвердження та заперечення позовних вимог, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

У розумінні вимог чинного законодавства, мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання виниклого судового спору.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди. Мирова угода не приводить до судового вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що являється прерогативою судової влади, а досягнувши згоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно.

Відповідно до ст. 258 ЦПК України ухвала є формою судового рішення.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 07 лютого 2025 року у цивільній справі №526/1885/23 (провадження №2/526/49/2025) між ОСОБА_3 , з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено мирову угоду про виділ частки в натурі у праві спільної часткової власності, яка затверджена ухвалою суду, що вступила у законну силу 25 лютого 2025. Дана мирова угода та ухвала суду про її затвердження є чинними до цього часу.

Відповідно до пункту 2.2 умов згаданої мирової угоди позивач у справі ОСОБА_3 , розуміючи свої обов`язки батька та бажаючи виконати зазначений обов`язок зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовляється від належної йому частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.01.2011 року на користь ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_1 відмовляється від аліментів, що стягуються на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.12.2022 року (справа №526/2435/22) та зобов`язується у день затвердження мирової угоди подати до органів державної виконавчої служби, де відкрите виконавче провадження, письмову заяву про повернення виконавчого документа про стягнення аліментів на дитину по даній справі, а також в подальшому зобов`язується не звертатися до суду чи органів державної виконавчої служби з заявами про стягнення аліментів чи відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття, а також на час її навчання до досягнення дитиною 23-х років чи відкриття виконавчого провадження з цього приводу.

Відповідно до ч.3 п. 2.5 мирової угоди ОСОБА_1 отримує в особисту приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер:5320410100:50:002:0293, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №095100 від 13.10.2010 року.

Жодних інших підстав та обставин, чи інших зобов`язань за цією мировою угодою не зазначено, за настання яких сторони вправі вимагати перегляду або зміни її положень, як і не зазначено жодних застережень щодо можливості їх зміни в майбутньому.

Таким способом, постановивши ухвалу від 07.02.2025 року про затвердження мирової угоди між сторонами Гадяцький районний суд Полтавської області засвідчив відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав сформованої станом на 11.08.2025 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 60.6 кв.м. Право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Гадяцької міської ради Полтавської області, Державний реєстратор Дмитрук Тетяна Григорівна, 07.08.2025 року (індексний номер витягу: 438882313 від 11.08.2025 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3185482953060). (а.с. 43)

Як вбачається з рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року, місцем проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.06.2025 та до її повноліття. (а.с. 71-72)

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом стало, те що після затвердження мирової угоди змінилися фактичні обставини, а саме неповнолітня дочка ОСОБА_4 на даний час проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, у зв`язку з чим аліменти на її утримання стягуються з відповідача на користь позивача.

При цьому за умовами мирової угоди позивачем було передано відповідачу частку домоволодіння в рахунок виконання ним зобов`язання зі сплати аліментів на користь дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що умови мирової угоди мають бути змінені, а спірне майно переоформлене на неповнолітню дочку, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

В силу ст.ст.11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України. Однак, такий правочин має і свої особливості, пов`язані з процедурою його укладення та затвердження, що також свідчить про необхідність дотримання процесуальних норм, які регулюють порядок затвердження мирової угоди судом.

Отже, мирова угода є двостороннім волевиявленням, спрямована на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов 'язків сторін та предмета позову.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів осіб. Однак, процесуальний закон передбачає можливість завершення судового розгляду без ухвалення рішення у справі, тобто без його вирішення.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона прийнята судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди.

Зі змісту мирової угоди вбачається, що позивач ОСОБА_3 відмовляється від належної йому частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала йому на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.01.2011 року на користь ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 відмовляється від аліментів, що стягуються на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 2.2 погодженої мирової угоди.

Водночас п. 2.5 мирової угоди сторони домовились про розподіл спільного майна, серед іншого ОСОБА_1 отримала в особисту приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер :5320410100:50:002:0293.

Таким чином, сторони остаточно вирішили припинити конкретний виниклий між ними судовий спір у спосіб укладення мирової угоди, усі умови якої були ними узгоджені, що свідчить не лише про завершення процедури судового розгляду спору, а і про вирішення та узгодження між сторонами усіх спірних позицій.

Законом не передбачено у межах цього судового провадження можливості відновлення між сторонами припиненого судового спору за умови чинності ухвали про затвердження мирової угоди.

У разі виникнення нового спору між сторонами після закриття провадження у справі, такий належить розглядати на загальних підставах, відповідно до ст..3,4,10,11,19 ЦПК України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів влади, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судовими рішеннями, відповідно до ч.1ст.258 ЦПК, є ухвали, рішення, постанови.

Тому дія статті 18 ЦПК поширюється і на ухвали суду.

Відтак припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 442/7436/15-ц (провадження № 61-2063св18).

Разом з тим, суд критично ставиться до викладених у позові та наданих у судовому засіданні пояснень позивача щодо невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо матеріального забезпечення та утримання дитини, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.

Як вбачається з довідки-розрахунку виданої Гадяцьким відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №526/2105/25 від 13.10.2025 року виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області від 16.01.2026 № 568 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість відповідача станом на 01.01.2026 року відсутня.

Статтею ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язується вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматись від певної дії, а друга сторона має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із системного аналізу правових норм, що регулюють питання укладення мирової угоди та затвердження її судовим рішенням (ухвалою), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин.

У іншому випадку новий спір належить вирішувати шляхом мирного врегулювання чи в судовому порядку, відповідно до вимог закону.

За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, повязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки у вимозі про внесення змін у мирову угоду відмовлено, тому похідна вимога до неї про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, також до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 207, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Гадяцької міської ради про внесення змін в мирову угоду та визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2026 року.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа Служба у справах дітей Гадяцької міської ради, місце знаходження: вул. Лесі Українки, буд. 2, м. Гадяч, Полтавська область, ЄДРПОУ 43925894.

Суддя: С. А. Киричок