Рішення № 138871467, 10.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 554/9985/23

Провадження №2/524/2132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Косенко Р.Д., за участі представника відповідача Шияна Н.В, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В

У жовтні 2023 року ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів»» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначають, що 25.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога » та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 970148983, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 800 грн., строком на 30днів з дати його надання. З базовою процентною ставкою 1, 70% в день, дисконтних процентів 1,45 % в день. Сторонами відповідно до п 2 договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику становить 2, 7 % в день. Свої зобов`язання за кредитним договором фінансова установа виконала належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 800 грн. Додатковою угодою від 26.02.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 800 грн. Додатковою угодою від 27.02.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 9900 грн Додатковою угодою від 16.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн. Додатковою угодою від 17.03.2020 до договору № 970148983 від 17.03.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн. Додатковою угодою від 25.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн Додатковою угодою від 25.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 продовжено строк кредитування на 29 днів

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 36078,30 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 999, 80 грн., процентам в розмірі 23076, 50 грн. нараховані станом на 31.08.2023

28.11.2018 Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) та ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. 31.12.2020 додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 укладено текст договору у новій редакції Відповідно до реєстру боржників №88 від 08.07.20202 до договору факторингу до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги за догоовром

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на свою користь заборгованість за кредитним договором № 970148983від 25.02. 2020 року у розмірі у розмірі 36 076,30 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

14.06.2024 заочним рішенням Шевченківського районного суду м Полтави від 14.06.2024 позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року у сумі 36076,30 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 38760,30 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2025 Скасувано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.06.2024 року № 553/9985/23 (провадження № 2/554/1831/2025) винесеного по цивільній справі за позовом за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Європейськаагенція зповернення боргів"до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 05.08.2025 допущено поворот виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.06.2024 р. по справі № 554/9985/23, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року у сумі 36076,30 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 38760,30 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2025 в порядку повороту виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.06.2024 р. по справі № 554/9985/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 8 883,56 гривень.

Ухвалою суду від 05.08.2025 в порядку повороту виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.06.2024 р. по справі № 554/9985/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 8 883,56 гривень.

Ухвалою суду від 05.08.2025 цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - передано на розгляд до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області.

14.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Браташ Ю.П. в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що належних доказів, переходу прав вимоги, яким є реєстр прав вимоги позивачем не надано. Докази: платіжні доручення, розрахунок заборгованості подані позивачем у порушення строків, визначених ч 8 ст 83 ЦПК України. В матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів відповідачу у відповідності до ст 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими є первинні документи щодо перерахування позики позивачем не надано. Наголошує щодо заперечення відповідачем факту укладення ним договору , додаткових угод, а також інших документів, відповідач має обґрунтований сумнів щодо відповідності поданих копій оригіналам електронних доказів, достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів продовження строку договору і нарахування відсотків після його закінчення.

23.04.2026 представником позивача подано відповідь на відзив. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладенні договору. Позивач не володіє оригіналами первинних бухгалтерських документів, у відповідності до умов договору кошти надані позичальнику у безготівковій формі на картку вказану власноручно позичальником при укладенні договору. Умови кредитування, з яким погодився відповідач вказані безпосередньо в кредитному договорі,строки якого збільшені в додаткових угодах. Окремо звертає увагу суду щодо відсутності обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, доказом переходу права вимоги є відповідний правочин щодо відступлення права вимоги, а не документи, що засвідчують права,які передаються Розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю написання відзиву.

30.04.2026 року представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив. Звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Таліон плюс» належало право вимоги за кредитним договором, а саме відповідний реєстр боржників. Докази подані позивачем з порушенням процесуальних строків, отже не можуть бути прийняті судом. Відповідач заперечує факт укладення договору, додаткових угод до нього, оскільки має обґрунтований сумнів у відповідності поданих копій оригіналам доказів в частині достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Браташ Ю.П. підтримує доводи, зазначені у процесуальних документах по суті., просить відмовити у задоволенні позову за недоведеністю та безпідставністю. .

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За відсутності спростування дійсності правочину він вважається чинним, що передбачено ст.204 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі статті 1055 ЦК України кредитний договір підлягає укладенню у письмовій формі незалежно від суми кредиту. Недодержання письмової форми кредитного договору тягне його нікчемність.

Саме тому відповідно до вказаних норм (ст.ст.12, 81 ЦПК України) на позивача покладається процесуальний обов`язок письмовими доказами довести наявність у нього права вимоги та інші підстави позовних вимог, які він зазначив при зверненні до суду з позовом. При доведеності підстав позову на відповідача покладено процесуальний обов`язок їх спростування.

У частині 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді (формі) визначені Законом України «Про електронну комерцію» .

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Так, представник відповідача в відзиві оспорює як факт укладення вищевказаного кредитного договору, так і факт отримання кредитних коштів і обґрунтованість розміру заявленої заборгованості.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 25.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога » та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 970148983, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Z97SZH33.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 800 грн., строком на 30днів з дати його надання. З базовою процентною ставкою 1, 70% в день, дисконтних процентів 1,45 % в день.

Додатковою угодою від 26.02.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 800 грн. Додатковою угодою від 27.02.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 9900 грн Додатковою угодою від 16.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн. Додатковою угодою від 17.03.2020 до договору № 970148983 від 17.03.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн. Додатковою угодою від 25.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 збільшено суму кредиту на 500 грн Додатковою угодою від 25.03.2020 до договору № 970148983 від 25.02.2020 продовжено строк кредитування на 29 днів

На підтвердження зарахування кредитних коштів у сумі 13 000 грн за кредитним договором АТ КБ « Приватбанк» від 24.06.2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_2 банком, крім інших, емітовано картку № НОМЕР_1 на яку за банківською випискою за рахунком перераховано: 25.02.2021 800 грн., 26.02.2021 800 грн., 27.02.2021 9900 грн., , 16.03.2021 - 500 грн., 17.03.2021 500 грн., а також позивачем надано платіжні доручення щодо перерахування коштів на виконання умов договору відповідачу на загальну суду 13 000грн.

Суд перевірив фактичне користування відповідачем кредитними коштами, зокрема руху коштів на особовому рахунку позичальника, а також за розрахунком заборгованості первісного кредитором позичальником частково виконані умови договору та сплачено 4919 грн

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Отже, позивачем доведено перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором № 970148983 від 25.07.2020, що підтверджується, зокрема: додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, витягом з реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та договору факторингу № 20102022, від 20.10.2022 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року, що складений первісним кредитором.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованості за період з 25.02.2020 по 08.07.2020, за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року у позичальника ОСОБА_2 , у розмірі 26890, 30 грн, з яких: 12 999, 80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21971, 50 грн заборгованість по відсоткам.

Зі складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості за період з 08.07.2020 по 06.03.2023 року, за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року у позичальника ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 36076, 30 грн, з яких: 12 999, 80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 076, 50 грн заборгованість по відсоткам.

ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 23 076, 50 грн.

Відповідно до п.1.2. сторони погодили що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party). Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Позивач нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування пункт 1 додаткової угоди від 25.03.2023, натомість доказів виконання позичальником п 2 щодо сплати позичальником процентів за користування кредитом, як і графіку розрахунків (невід`ємної частини ) суду не надано що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Після закінчення строку кредитування кредитор 30 днів ( п. 1.2. )не мав право нараховувати проценти що передбачені умовами договору а отже відсутні підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

У даному випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Суд наводить власний розрахунок заборгованості: з 25.02.2020 року по 25.03.2020 року - 30 днів застосовується дисконтна процентна ставка 1,45% та розмір процентів складає 5655 грн з розрахунку 13000 грн сума отриманого кредиту, які були сплачені відповідачем в розмірі 4919 грн , а саме 25.03.2020 на суму 4849 грн , 27.04.2020 35 грн., 05.05.2020 35 грн.

Таким чином загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №970148983 від 25.02.2020 року становить 13735, 80 грн, яка складається з тіла кредиту 12 999, 80 грн та відсотків 736 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру дисконтної відсоткової ставки (1,45 )за кожен день прострочення та періоду кредитування (30 днів).

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1021, 91 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81,89,141,178,258,259,263-265,268,273,275,279, 354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за договором № 970148983 від 25.02.2020 року у розмірі 13735,80 грн., з яких заборгованість з тіла кредиту 12 999, 80 грн, заборгованість за відсотками 736 грн та у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1021, 91 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри , буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя Олена Предоляк