Рішення № 138871219, 10.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9989/24

Провадження № 2/369/1499/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 07.03.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір №109/П/РП/2008-840 на підставі якого ВАТ КБ «НАДРА» надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 167 376,64 доларів США. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, та є солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке їм належить на праві власності та особистими коштами.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва по справі № 2-3152/11 за позовом ПАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно на користь стягувача заборгованість у сумі 242 073,29 долари США,що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, на дату винесення рішення становила 1 924 652, 10 грн., витрати по сплаті державного мита 1 700,00 грн. та ІТЗ 120,00 грн.

05.08.2020 між ВАТ КБ «НАДРА» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором №109/П/РП/2008-840 від 07.03.2008, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» та договорами забезпечення.

30.09.2020 між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором № 109/П/РП/2008-840 від 07.03.2008 та укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» та договорами забезпечення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2021 у справі № 2-3152/11 замінено стягувача з ПАТ КБ «НАДРА» на ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах по справі № 2-3152/11.

Посилаючись на ст.626,599,611,625 Цивільного кодексу, зазначає, що з ухваленням рішення про стягнення боргу від 07.12.2011 зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до теперішнього часу

Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» три проценти річних за період прострочення зобов`язання за період з 01.05.2017 по 23.02.2024 у розмірі 34997 доларів СШАта судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

08.10.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2011 у справі № 2-3152/11 було стягнуто заборгованість за кредитним договором, однак у подальшому стягувачем пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2014 у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено, а ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.08.2014 зазначене судове рішення залишено без змін.

Відповідач вказував, що за таких обставин між сторонами виникло натуральне зобов`язання, яке не підлягає судовому захисту, а тому вимоги про стягнення трьох відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України, також не можуть бути задоволені як похідні від основної вимоги.

На підтвердження своєї правової позиції представник відповідача посилався на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких після втрати права на судовий захист основної вимоги кредитор не має права вимагати в судовому порядку стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Крім того, відповідач зазначав, що позивач не повідомив суд про обставини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та не долучив до позовної заяви відповідні судові рішення. Також представник відповідача звертав увагу, що три відсотки річних відповідно до статті 625 ЦК України можуть нараховуватися лише на суму основного грошового зобов`язання, а не на суму нарахованих відсотків за кредитом.

Одночасно представником відповідача було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке мотивовано тим, що відповідач отримав матеріали справи лише в липні 2024 року, тривалий час здійснював пошук адвоката, договір про надання правничої допомоги було укладено лише 02.10.2024, а копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2011 отримано лише 01.10.2024, що унеможливлювало своєчасне подання відзиву. З огляду на викладене представник відповідача просив поновити строк на подання відзиву, долучити його до матеріалів справи, відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.

14.10.2024 позивач подав відповідь на відзив. Зазначив, що заперечення відповідача щодо відсутності підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованими. Позивач не погодився з посиланнями відповідача на правові висновки Верховного Суду, оскільки, на його думку, правовідносини у наведених відповідачем справах не є аналогічними спірним правовідносинам. Натомість позивач послався на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, нараховуються за прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі у випадках, коли таке зобов`язання виникло на підставі судового рішення.

Позивач вказав, що відповідно до судових рішень у справі № 2-3152/11 з відповідача на користь ПАТ КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 242 073,29 доларів США, а ухвалою суду від 18.11.2021 у вказаній справі стягувача замінено з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт Інвестмент». На думку позивача, зазначене грошове зобов`язання відповідачем не виконано, а тому після ухвалення судового рішення воно не припинилося та продовжує існувати до повного виконання.

Зазначив, що положення статті 625 ЦК України застосовуються до грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, зокрема й до зобов`язань, встановлених судовим рішенням. У зв`язку з цим позивач вважає, що має право вимагати стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного виконання.

Крім того, позивач заперечив проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. Зазначив, що відзив на позовну заяву отримано 09.10.2024, а встановлений судом строк для його подання сплив 14.10.2024, у зв`язку з чим відповідь на відзив подано у встановлений судом строк. Позивач вважає, що відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, а саме лише запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку без доведення конкретних обставин, які перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.

Просив суд відмовити у поновленні відповідачу строку на подання відзиву, приєднати відповідь на відзив до матеріалів справи та позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» задовольнити у повному обсязі.

29.01.2025 відповідач подав заперечення проти відповіді на відзив. Зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.05.2017 по 23.02.2024 у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, заборгованість за яким була присуджена до стягнення рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-3152/11. Водночас ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2014 у справі № 761/7619/14-ц відповідачу було відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06.08.2014.

Відповідач послався на сформовану практику Верховного Суду, відповідно до якої вимоги за статтею 625 ЦК України, що є похідними від основного зобов`язання, яке набуло характеру натурального, не підлягають задоволенню та судовому захисту. На думку відповідача, унаслідок пропуску кредитором строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови суду в поновленні такого строку зобов`язання, встановлене судовим рішенням, набуло характеру натурального, а тому не може бути виконане у примусовому порядку.

Відповідач не погодився з посиланням позивача на постанову Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 753/1527/22, вказавши, що правовідносини у зазначеній справі не є аналогічними спірним, оскільки у ній йшлося про заборгованість фізичної особи, яка виникла в межах процедури банкрутства, тоді як у цій справі зобов`язання виникло на підставі судового рішення у справі про стягнення кредитної заборгованості.

Також відповідач послався на постанову Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 759/4755/19, відповідно до якої пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не має правового значення, оскільки такий строк визначає обов`язковість і примусовий характер судового рішення, а його поновлення можливе виключно на підставі відповідного рішення суду. Відповідач зазначив, що у цій справі судом відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому вимоги позивача не можуть бути задоволені.

При цьому відповідач звернув увагу на необхідність забезпечення стабільності цивільних правовідносин, а також дотримання принципів правової визначеності, добросовісності, розумності та справедливості. На його думку, з огляду на пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмову в його поновленні, правовідносини між сторонами трансформувалися у натуральне зобов`язання, яке не може бути захищене у судовому (примусовому) порядку, а тому положення статті 625 ЦК України до таких правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідач також зазначив, що можливість примусового виконання судового рішення є правом особи, однак реалізація такого права обмежена встановленими законом строками. За умов відмови суду у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання вимоги позивача про стягнення 3 % річних, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

20.02.2025 відповідачем були подані письмові пояснення, в яких зазначив, що у ході підготовки до судового розгляду встановлено обставини щодо застосування до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент» персональних санкцій відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024, введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2024 № 376/2024, строком на 10 років.

Зазначив, що серед застосованих до бенефіціарного власника позивача санкцій передбачено, зокрема, блокування активів, обмеження торговельних операцій та зупинення виконання економічних і фінансових зобов`язань. На думку відповідача, внаслідок застосування зазначених санкцій розпорядження активами ТОВ «Брайт Інвестмент», у тому числі правом грошової вимоги та правом на виконання економічних і фінансових зобов`язань на користь позивача, є забороненим.

З огляду на наведене відповідач вважає, що позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню, просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

25.02.2025 позивач надав додаткові пояснення щодо застосування до єдиного учасника та бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент» ОСОБА_3 санкцій на підставі Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021,зазначив, що наведена відповідачем інформація не має під собою належних та законних підтверджень і є особистими припущеннями представника відповідача, які не підтверджені належними доказами.

Крім того, позивач зазначив, що у разі посилання відповідача на Указ Президента України № 266/2021 та пункт 54 Додатку № 1 до нього, відповідач повинен був більш детально перевірити відповідність зазначених у вказаному Указі ідентифікаційних даних особи даним єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент». Зокрема, позивач звернув увагу, що у пункті 54 Додатку № 1 до Указу зазначені лише прізвище, ім`я та по батькові особи, тоді як інші ідентифікаційні дані дата народження, місце народження та адреса реєстрації відрізняються від відповідних даних єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент».

На підтвердження своїх доводів позивач послався на дані з Єдиного державного реєстру та долучив відповідні документи.

Таким чином, позивач вважав доводи відповідача щодо застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент» необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлені налженим чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що 07 березня 2008 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 109/П/РП/2008-840, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 167 376,64 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором солідарно з позичальником у разі невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-3152/11 позов ПАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 242 073,29 доларів США, що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення становило 1 924 652,10 грн, а також судові витрати.

05 серпня 2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 109/П/РП/2008-840.

30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank_01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року у справі № 2-3152/11 замінено стягувача у виконавчих листах з ПАТ КБ «НАДРА» на ТОВ «Брайт Інвестмент».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачів три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 травня 2017 року по 23 лютого 2024 року, посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості сама по собі не припиняє грошового зобов`язання, а кредитор за загальним правилом має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, до моменту належного виконання боржником такого зобов`язання.

Разом із тим зазначене правило підлягає застосуванню лише за умови існування права кредитора на примусовий судовий захист відповідної вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року у справі № 761/7619/14-ц ПАТ КБ «НАДРА» було відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зазначена ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність підстав для поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у низці постанов, зокрема від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, висловив правовий висновок про те, що після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови суду у його поновленні кредитор втрачає право на примусовий захист відповідної вимоги, а зобов`язання набуває ознак натурального.

Натуральне зобов`язання характеризується тим, що його добровільне виконання допускається, однак воно не може бути забезпечене засобами державного примусу.

Оскільки вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є акцесорними (додатковими) щодо основного грошового зобов`язання, вони не можуть існувати самостійно за відсутності права на судовий захист основної вимоги.

Такий правовий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої після втрати кредитором можливості примусового виконання судового рішення вимоги, передбачені статтею 625 ЦК України, також не підлягають судовому захисту, оскільки мають похідний характер.

Посилання позивача на окремі постанови Верховного Суду, в яких зазначено, що грошове зобов`язання не припиняється після ухвалення рішення суду, суд оцінює критично, оскільки наведені правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин, коли право кредитора на примусове виконання судового рішення не було втрачено.

Натомість у даній справі встановлено, що ще у 2014 році судом остаточно відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому право кредитора на примусове виконання рішення суду припинилося.

Доводи позивача про те, що заміна стягувача у виконавчому документі у 2021 році сама по собі поновила право на примусове виконання судового рішення, є безпідставними, оскільки процесуальне правонаступництво не породжує нових матеріальних прав та не відновлює пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд також враховує принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права та передбачає, що після спливу встановлених законом строків та остаточного вирішення питання щодо можливості їх поновлення правовідносини не можуть залишатися невизначеними необмежений час.

Щодо доводів відповідача про застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Брайт Інвестмент», суд зазначає, що такі обставини не мають вирішального значення для правильного вирішення даного спору, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову є відсутність у позивача права на судовий захист заявленої вимоги у зв`язку з втратою права на примусове виконання основного зобов`язання. Крім того, належних і допустимих доказів того, що санкції застосовані саме до особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником позивача, матеріали справи не містять.

Інші доводи сторін були предметом дослідження суду, однак не впливають на наведені висновки або зводяться до переоцінки встановлених обставин та іншого тлумачення норм матеріального права.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені ТОВ «Брайт Інвестмент» вимоги про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за період з 01 травня 2017 року по 23 лютого 2024 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 543, 599, 610, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ