Ухвала суду № 138871159, 07.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12305/26

Провадження № 1-кс/369/1878/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в:

заявник ОСОБА_5 , діючи через представника ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 369/3061/26, провадження № 1-кс/369/484/26, у межах кримінального провадження № 12025111350000220 від 10.12.2025.

Зазначеним судовим рішенням накладено арешт із забороною використання, відчуження та розпорядження на житловий будинок площею 248,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783305432224, а також на земельну ділянку площею 0,0804 га, кадастровий номер 3222486601:01:010:5018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686359932224.

Заявник зазначає, що не є підозрюваним або обвинуваченим у кримінальному провадженні, однак арешт безпосередньо обмежує його права, оскільки він є фактичним постійним мешканцем зазначеного житлового будинку, який є для нього єдиним місцем проживання. У зв`язку з цим ОСОБА_5 вважає себе особою, яка має право звернутися з клопотанням у порядку ст. 174 КПК України як «інший володілець майна». Заявник просить скасувати арешт частково, а саме в частині заборони використання житлового будинку ОСОБА_5 як особою, яка законно в ньому проживає. При цьому він просить зберегти арешт у частині заборони відчуження та розпорядження зазначеним нерухомим майном. На обґрунтування клопотання заявник посилається насамперед на те, що його право користування будинком не припинене та підтверджене судовим рішенням. Заявник вказує, що будинок спочатку належав його матері, яка за договором дарування від 18.07.2019 передала його ОСОБА_5 , а 05.08.2019 останній подарував будинок своїй дружині ОСОБА_6 . Незважаючи на зміну власника, ОСОБА_5 продовжував постійно проживати у будинку.

При цьому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2023 у справі № 752/22704/20 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення ОСОБА_5 . Як зазначає заявник, суд у цьому рішенні встановив, що ОСОБА_5 як колишній член сім`ї власника зберігає право користування житловим будинком відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України, а його примусове виселення суперечило б гарантіям ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, заявник звертає увагу, що власник будинку фактично не наполягає на його виселенні, оскільки заявою від 22.11.2023, поданою до Київського апеляційного суду у справі № 752/22704/20, ОСОБА_6 відмовилася від позову про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення ОСОБА_5 . Отже, за твердженням заявника, відсутнє не лише судове рішення про припинення його права користування житлом, а й актуальна вимога власника про його виселення.

Також заявник посилається на те, що цивільний спір щодо дійсності договорів дарування спірного майна у справі № 369/4978/23 триває, рішення по суті спору не ухвалено та не набрало законної сили. Тому, на його думку, питання щодо остаточного правового статусу майна та прав осіб на нього залишається невирішеним.

Окремо наголошується, що факт постійного проживання ОСОБА_5 у спірному будинку, який є його єдиним житлом, безпосередньо зазначений і в ухвалі слідчого судді від 10.03.2026, якою накладено арешт. Отже, ця обставина, на думку заявника, не є спірною. При цьому заявник звертає увагу, що відчуження майна вже обмежене заходами забезпечення позову у цивільній справі № 369/4978/23: ухвалами Києво-Святошинського районного суду від 05.10.2023 та 05.12.2025, залишеними без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2026, накладено арешт та заборонено проведення реєстраційних дій щодо спірного майна. Тому, як стверджує заявник, для досягнення мети збереження майна достатньо залишити чинною заборону його відчуження та розпорядження, тоді як заборона проживання не має самостійної необхідності.

Також заявник обґрунтовує клопотання принципом пропорційності. Посилаючись на ч. 4 ст. 173 КПК України, він зазначає, що під час вирішення питання про арешт майна суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для третіх осіб. На його думку, заборона проживання особі, яка не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого, у її єдиному житлі є надмірним обмеженням, особливо за відсутності реального ризику пошкодження або знищення нерухомості. Таким чином, заявник фактично просить не скасувати арешт майна повністю, а лише усунути ту частину арешту, яка перешкоджає йому проживати у будинку. При цьому він погоджується із збереженням арешту в частині заборони відчуження та розпорядження будинком і земельною ділянкою. Свою позицію він обґрунтовує тим, що є законним фактичним мешканцем будинку, його право користування житлом підтверджене судовим рішенням, він не є підозрюваним чи обвинуваченим, будинок є його єдиним житлом, заборона проживання прямо суперечить ч. 12 ст. 170 КПК України, а необхідність такого обмеження не підтверджена конкретними ризиками. На думку заявника, мета арешту може бути повністю забезпечена шляхом збереження заборони відчуження та розпорядження нерухомістю без позбавлення його можливості користуватися єдиним житлом.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 клопотання підтримала у повному обсязі, підтвердила викладені в ньому обставини та правові підстави, просила його задовольнити. Представник просила частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 10.03.2026, саме в частині заборони використання житлового будинку ОСОБА_5 , який на законних підставах постійно проживає у ньому та який є його єдиним житлом, водночас залишивши чинною заборону відчуження та розпорядження зазначеним нерухомим майном.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що арештоване нерухоме майно постановою прокурора від 16.02.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025111350000220 від 10.12.2025, досудове розслідування у якому на даний час триває. Потреба у подальшому застосуванні арешту не відпала, оскільки зазначене майно має доказове значення для кримінального провадження та підлягає збереженню до вирішення питання про його подальшу долю у порядку, передбаченому КПК України.

Представник власника арештованого майна ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» подав до суду заперечення на клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, в яких просив у задоволенні клопотання відмовити та залишити арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 369/3061/26, без змін.

На обґрунтування заперечень представник зазначив, що спірні об`єкти нерухомого майна житловий будинок площею 248,8 кв. м та земельна ділянка площею 0,0804 га з кадастровим номером 3222486601:01:010:5018 належать на праві власності ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності товариства на зазначені об`єкти виникло на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 05.12.2024.

Представник власника звернув увагу, що ОСОБА_5 не є власником зазначеного нерухомого майна, не має зареєстрованих речових прав на нього, не є орендарем, користувачем чи іншою особою, якій власник передавав майно у володіння або користування. За твердженням ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», товариство не надавало ОСОБА_5 будь-якого дозволу чи права користуватися житловим будинком та земельною ділянкою. Власник майна заперечує проти тверджень ОСОБА_5 про наявність у нього законного права користування спірним житлом та зазначає, що його проживання у будинку є незаконним. На думку представника товариства, сам по собі факт проживання особи у нерухомому майні не свідчить про наявність у неї законного володіння або користування цим майном та не створює статусу «іншого володільця майна» у розумінні ч. 1 ст. 174 КПК України. Представник власника також послався на те, що ОСОБА_5 звертався до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 10.03.2026, якою на спірне нерухоме майно було накладено арешт із забороною його використання, відчуження та розпорядження. За результатами апеляційного перегляду вказану ухвалу залишено без змін. У зв`язку з цим представник ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» вважає, що подане ОСОБА_5 клопотання фактично спрямоване на повторний перегляд законності та обґрунтованості ухвали про арешт майна, яка вже була перевірена судом апеляційної інстанції. При цьому, на думку власника, заявником не наведено нових обставин, які виникли після постановлення ухвали про арешт та свідчили б про відпадання необхідності у подальшому застосуванні цього заходу або про його необґрунтованість. Представник власника послався на положення ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до якої арешт майна може бути скасовано повністю або частково, якщо особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано. На переконання ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження жодної із зазначених обставин.

Окремо представник власника поставив під сумнів процесуальну можливість ОСОБА_5 для звернення із відповідним клопотанням. Зазначено, що ч. 1 ст. 174 КПК України визначає коло осіб, які мають право звертатися з клопотанням про скасування арешту майна, зокрема підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. На думку представника ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», ОСОБА_5 до вказаного кола осіб не належить, оскільки не є власником спірного майна, не є його законним володільцем, орендарем чи користувачем, а також не є особою, якій власник передавав майно у володіння або користування. Представник зазначив, що до клопотання не долучено документів, які б підтверджували виникнення у ОСОБА_5 речового чи зобов`язального права на будинок або земельну ділянку.

ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» також заперечує проти доводів про те, що накладений арешт порушує права ОСОБА_5 . На думку власника, арешт обмежує права саме власника майна та застосований з метою забезпечення завдань кримінального провадження, тоді як у ОСОБА_5 відсутнє належним чином підтверджене право користування цим майном, яке могло б бути порушене накладенням арешту. Представник власника вказав, що ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» звернулося до правоохоронних органів для захисту свого порушеного права власності. За твердженням товариства, ОСОБА_5 фактично проживає у спірному будинку та користується земельною ділянкою без дозволу власника, у зв`язку з чим власник позбавлений можливості самостійно користуватися належним йому майном та доступу до будинку. Представник ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» наголосив, що кримінальне провадження на цей час триває, а тому потреба у збереженні арешту майна не відпала. На його думку, дострокове скасування арешту може створити ризики зміни правового статусу майна, його пошкодження або знищення, а також може ускладнити досягнення завдань кримінального провадження та забезпечення збереження речових доказів. Таким чином, ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» вважає клопотання ОСОБА_5 необґрунтованим, оскільки заявник, на думку власника, не підтвердив наявності у нього законного права користування спірним майном, не довів свого статусу іншого законного володільця майна, не довів необґрунтованості накладення арешту або відпадання необхідності в його подальшому застосуванні, а сама ухвала слідчого судді від 10.03.2026 вже була предметом апеляційного перегляду та залишена без змін.

З огляду на викладене представник ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» просить суд відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025111350000220 та залишити арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 369/3061/26, без змін.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що слідчими слідчого відділення відділу поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111350000220 від 10.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, прокурор вказував таке.

10.12.2025 до відділу поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від директора ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» (код ЄДРПОУ 45855892) ОСОБА_7 , згідно з якою ОСОБА_5 , діючи спільно за попередньою змовою із ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, шахрайським шляхом здійснюють протиправні дії з метою незаконного заволодіння нерухомим майном, яке належить на праві власності товариству, загальною вартістю 17 млн. 717 тис. грн.

Згідно показань представника потерпілого ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а також зібраних у ході досудового розслідування документів встановлено, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , вживають заходи для незаконного заволодіння шахрайським шляхом наступним нерухомим майном, належним на праві власності ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ»: земельною ділянкою площею 0, 0804 з кадастровим номером 3222486601:01:010:5018 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 686359932224, а також розташованим на цій ділянці житловим будинком площею 248,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783305432224).

Крім того встановлено, на даний час у вищевказаному житловому будинку без будь-яких правових підстав проживає особисто ОСОБА_5 , який незаконним шляхом не дає можливості представникам ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» користуватися даним будинком та земельною ділянкою, на якій він знаходиться, і до будинку фактично не допускає власника (його уповноважених осіб).

Так, допитана як свідок у кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомила, що в 2010 році вона одружилася із ОСОБА_5 . Під час шлюбу у 2018 році за спільні сімейні кошти вони побудували двоповерховий будинок площею приблизно 250 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку вони спільно проживали та вели спільний побут. Будинок та прилеглу присадибну земельну ділянку площею 8 соток (0,08 га) першочергово зареєстрували на праві власності за матір`ю чоловіка ОСОБА_11 . У подальшому в 2019 році зазначений будинок та земельну ділянку було подаровано ОСОБА_11 на користь чоловіка ОСОБА_5 згідно договору дарування, посвідченого нотаріально. Одразу після отримання будинку та земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 буквально на наступний день подарував його дружині ОСОБА_6 теж згідно договору дарування, посвідченого нотаріально. Тобто, з 2019 року ОСОБА_6 стала одноособовим власником вищевказаного будинку та присадибної земельної ділянки.

У 2019 році ОСОБА_5 почав вчиняти щодо ОСОБА_6 домашнє насильство, декілька разів бив її, в тому числі коли вона була вагітною, і в неї стався викидень, знущався над нею. Як вона дізналася згодом, на той час в чоловіка вже два роки була коханка, тобто інша жінка, з якою в нього були інтимні стосунки. Напередодні свята Нового Року 29.12.2019 ОСОБА_5 сильно побив ОСОБА_6 у вищевказаному будинку, і вона змушена була звертатись в поліцію із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За вказаним фактом її колишнього чоловіка ОСОБА_5 було притягнуто до кримінальної відповідальності, і згідно вироку суду він отримав покарання у виді 200 годин громадських робіт.

На фоні всіх цих ситуацій ОСОБА_6 вирішила розлучитися із ОСОБА_5 , і за її позовом їхній шлюб було розірвано у вересні 2020 року згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва.

Після розлучення у ОСОБА_6 із колишнім чоловіком постійно виникали конфліктні ситуації, пов`язані із користуванням вищевказаним житловим будинком. Незважаючи на те, що вона була власником даного будинку і прилеглої земельної ділянки, ОСОБА_5 з 2020 року не надає їй доступу до будинку, в тому числі до її особистих речей, які в ньому знаходяться. З цього приводу вона декілька разів зверталася в поліцію із заявами на неправомірні дії ОСОБА_5 , але все це було марно, і до цього часу вона так і не має фізичного доступу до вказаного нерухомого майна. ОСОБА_5 без її дозволу поміняв замки на вхідних дверях будинку, тобто зробив все можливе, щоб вона не мала можливості не просто в ньому проживати, але й елементарно отримати доступ до своїх речей, майна. З того часу ОСОБА_6 змушена постійно знімати квартиру в м. Києві, і за це змушена платити кошти. Це вже триває майже п`ять років.

У грудні 2024 році ОСОБА_6 заснувала ТОВ «Фортуна ЗСУ» (код ЄДРПОУ 45855892), основним видом діяльності якого є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Вона є єдиним засновником та власником даного товариства, директором товариства призначила свого знайомого ОСОБА_7 . Після заснування товариства та його державної реєстрації вона передала до статутного капіталу даної юридичної особи належні їй на праві власності вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Цей правочин оформлено відповідним актом приймання-передачі від 05.12.2024, посвідченим нотаріально.

Вона здійснила таку передачу нерухомого майна у власність ТОВ «Фортуна ЗСУ», щоб товариство мало можливість здати його в оренду або відчужити і отримати за це грошові кошти. Тим самим вона реалізувала своє законне право на розпорядження нерухомим майном, яке було у неї на праві власності і єдиним законним власником якого була вона одноособово.

У той же час ОСОБА_6 стало відомо, що на розгляді в Києво-Святошинському районному суді Київської області перебуває цивільна справа № 369/4978/23 за позовом ОСОБА_8 (рідного дядька її колишнього чоловіка ОСОБА_5 ) до співвідповідачів ОСОБА_6 та колишнього чоловіка ОСОБА_5 про визнання недійним договорів дарування та застосування наслідків правочину. Якщо коротко по суті, то даний позов подано спеціально за злочинною змовою колишнього чоловіка ОСОБА_5 та його дядька ОСОБА_8 з метою штучного створення доказів того, що нібито ОСОБА_5 в період 2016 2018 років під час перебування в шлюбі зі ОСОБА_6 взяв у борг в ОСОБА_8 грошові кошти в загальній сумі 910 тис. доларів США, які не зміг віддати вчасно, і нібито щоб ці кошти не можна було стягнути по суду за рахунок його майна, то він у 2019 році подарував ОСОБА_6 вищевказаний спірний будинок та земельну ділянку, а тому ОСОБА_8 подав до суду позовну заяву, щоб визнати недійсним договір дарування нерухомого майна на користь ОСОБА_6 . Якщо вони виграють цю цивільну справу і договір дарування будинку та земельної ділянки визнають недійсним, то все це нерухоме майно повернеться у власність колишнього чоловіка ОСОБА_5 .

Зі слів свідка ОСОБА_6 , це реальне шахрайство, яке здійснюється з метою незаконного отримання нерухомого майна у власність шляхом обману. Ніяких позичань грошових коштів від ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_5 ніколи не було. Всі розписки, які було укладено в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, є підробленими і штучно складеними з метою протиправного отримання у власність нерухомого майна, яке наразі перебуває у власності ТОВ «Фортуна ЗСУ».

Свідок ОСОБА_6 також повідомила, що вона не надавала згоду на отримання колишнім чоловіком ОСОБА_12 грошових коштів в позику від його дядька ОСОБА_8 для сімейних потреб. ОСОБА_8 не надавав ніколи позику її колишньому чоловіку ОСОБА_13 у розмірі 910 000 доларів США. Враховуючи майновий стан дядька - ОСОБА_8 , то останній не мав коштів для надання позики у розмірі 910 000 доларів США, будучи фізичною особою-підприємцем, який займається роздрібною торгівлею сантехнікою. У зв`язку із чим борг створений штучно за злочинною домовленістю ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з метою заволодіння шляхом обману нерухомим майном, а саме будинком по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок.

Під час розмови із ОСОБА_14 (тел.: НОМЕР_1 ), яка є дружиною ОСОБА_8 , остання в усній розмові особисто підтвердила, що неодноразово чула розмови ОСОБА_8 із його племінником ОСОБА_5 щодо створення штучного боргу, і щодо того, що насправді ОСОБА_8 - не давав у борг кошти своєму племіннику, а ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_8 про створення боргових розписок, з метою заволодіння будинком ОСОБА_6 .

Свідку також відомо, що наявна розписка від 08.10.2022, де зазначено, що: «Я, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержав від ОСОБА_5 910 тис. $ у погашення боргу». Ця розписка ніби підтверджує факт отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_5 910 тис. доларів США в погашення боргу, чого насправді не було. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вступили у злочинну змову з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, вартість якого приблизно складає 17 717 000 (сімнадцять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Наразі у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_5 .

Відповідні обставини також підтвердили у своїх показаннях представник потерпілого ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» (код ЄДРПОУ 45855892) ОСОБА_9 , а також свідок ОСОБА_10 .

Зокрема, допитана представник потерпілого ОСОБА_9 повідомила, в червні 2023 року колишній чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , вступив в злочинну змову зі своїм рідним дядьком ОСОБА_8 , та вони разом намагаються шляхом обману заволодіти майном, яке на даний час належить ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», а саме житловим будинком по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій знаходиться цей будинок.

ОСОБА_6 є відповідачем у цивільній справі № 369/4978/23, яка розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області про визнання недійсними договорів дарування ОСОБА_6 її колишнім чоловіком вищевказаних будинку та земельної ділянки за адресою та застосування наслідків недійсності правочину на тій підставі, що нібито колишній чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , маючи борг у розмірі 910 000 (дев`ятсот десять тисяч) доларів США перед його дядьком ОСОБА_15 . 05.08.2019 подарував ОСОБА_6 зазначені будинок і земельну ділянку з метою уникнення сплати боргу ОСОБА_8 та уникнення звернення стягнення на майно в рамках заборгованості.

При ознайомленні з матеріалами даної справи стало відомо, що колишнім чоловіком ОСОБА_6 - ОСОБА_5 03 вересня 2022 року було укладено угоду в простій письмовій формі з ОСОБА_8 про врегулювання взаєморозрахунків, а саме визнання ОСОБА_5 заборгованості перед ОСОБА_8 у розмірі 910 000 (дев`ятсот десять тисяч) доларів США, які нібито ОСОБА_5 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6 , діючи в інтересах сім?ї, брав у борг у свого рідного дядька ОСОБА_8 в період з лютого 2016 року по січень 2018 року наступними сумами: 27 лютого 2016 року 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) доларів США; 28 серпня 2016 року 145 000 (сто сорок п`ять тисяч) доларів США; 05 березня 2017 року 170 000 (сто сімдесят тисяч) доларів США; 28 січня 2018 року 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) доларів США.

У тій же самій угоді було визначено, що всі спори по даній угоді підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при асоціації «Український правовий Альянс» одноособово головою суду ОСОБА_16 . У жовтні 2022 року ОСОБА_8 звернувся із позовом до вищевказаного третейського суду про стягнення з колишнього чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_5 борг у розмірі 910 000 (дев`ятсот десять тисяч) доларів США. Рішенням від 20.10.2022 року N? 10-10/22 даний позов було задоволено повністю. Зі змісту рішення випливає, що оригінали документів (розписок, угоди) у даній справі не зберігаються, а повернені ОСОБА_8 . Також розписки про отримання коштів у борг не додавалися до Київського апеляційного суду разом із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, що ставить під сумнів їх існування взагалі.

Місцезнаходження даного адвокатського об`єднання співпадає з місцезнаходженням третейського суду, який постановляв рішення, яким стягнуто з ОСОБА_17 борг у розмірі 33 269 600 грн. В той же час, адвокат ОСОБА_18 представляє інтереси ОСОБА_8 за договором від 20.10.2022 року № 20/10/22 у Київському апеляційному суді у справі про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 33 269 600 грн., і його ордер також виданий Адвокатським об`єднанням «Український правовий Альянс». Зазначений вище адвокат ОСОБА_18 представляє інтереси ОСОБА_5 у цивільній справі, де ОСОБА_5 заявлялась позовна заява про визнання договорів дарування вищевказаних будинку та земельної ділянки недійсними, але у задоволенні цих вимог рішенням від 15.02.2023 у справі № 752/22704/20 ОСОБА_5 було відмовлено.

Зазначене свідчить про те, що фактично будь-якого майнового спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не існує. Їх інтереси обслуговуються одним адвокатським об?єднанням «Український правовий Альянс», одним адвокатом з цього об?єднання ОСОБА_18 , що свідчить про єдину ціль, узгодженість злочинних дій та єдину мету цих злочинних дій - незаконно заволодіти будинком та земельною ділянкою, які наразі належать на праві власності ТОВ «Фортуна ЗСУ».

Наявна розписка від 08.10.2022 р. (у якій підтверджується факт отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_5 910 тис. доларів США в погашення боргу), Розписка від 15.02.2019 р., Угода про регулювання взаєморозрахунків. Всі розписки, які було укладено в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, є підробленими і штучно складеними з метою протиправного отримання у власність чужого нерухомого майна.

Перелічені вище обставини уже встановлено судом у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2024 р. у справі № 369/13959/23 (рішення набрало законної сили).

Очевидно, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вступили у злочинну змову з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, вартість якого приблизно складає 17 717 000 (сімнадцять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., що містить ознаки шахрайства.

Наразі ОСОБА_5 незаконним шляхом не дає можливості представникам товариства (власнику) користуватися вищевказаними будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_5 особисто проживає у даному будинку та користується земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, без жодних на те законних підстав, і до будинку власника (уповноважену особу власника) не допускає.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо об`єкта нерухомого майна, та наявних в кримінальному провадженні документів встановлено, що земельна ділянка площею 0, 0804 з кадастровим номером 3222486601:01:010:5018 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 686359932224, а також розташований на цій ділянці житловий будинок площею 248, 8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783305432224), належать на праві власності ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» (код ЄДРПОУ 45855892) згідно акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 05.12.2024, складеного між ОСОБА_6 і директором ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» та посвідченого 05.12.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 (реєстрові номери у реєстрі № 1148, № 1149), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкти нерухомого майна здійснено 13.12.2024 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_20 .

Постановою прокурора від 16.02.2026 вищевказане нерухоме майно у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

З огляду на наведені обставини слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що зазначене нерухоме майно має доказове значення для кримінального провадження, оскільки може містити відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню, та є об`єктом кримінально протиправних дій, які розслідуються у межах кримінального провадження. При цьому слідчий суддя виходив із положень статей 98, 170173 КПК України та зазначив, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення його збереження як речового доказу, недопущення його відчуження, зміни правового статусу, перетворення, передачі або інших дій, які можуть перешкодити досягненню завдань кримінального провадження та встановленню обставин кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим ухвалою від 10.03.2026 року накладено арешт із забороною використання, відчуження та розпорядження на: житловий будинок площею 248,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783305432224; земельну ділянку площею 0,0804 га, кадастровий номер 3222486601:01:010:5018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686359932224.

Водночас судом було встановлено, що вказане майно належить на праві власності ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ» на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 05.12.2024, посвідченого нотаріально, а державна реєстрація права власності здійснена 13.12.2024. Таким чином, первісний арешт майна був застосований не як спосіб вирішення спору про право власності на нерухоме майно та не для встановлення цивільно-правових прав і обов`язків сторін, а як захід забезпечення кримінального провадження, спрямований, зокрема, на збереження майна, яке постановою прокурора визнано речовим доказом, та недопущення його відчуження чи іншої зміни правового статусу до завершення необхідних процесуальних дій. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу від 10.03.2026 року, виходив із наявності на той час сукупності обставин та матеріалів кримінального провадження, які давали достатні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 5 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити наступні обставини: по-перше, чи звернувся із клопотанням про скасування арешту майна належний суб`єкт; по-друге, чи накладався арешт на майно, по-третє, чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, предметом розгляду за правилами ст. 174 КПК України є не повторна перевірка правильності висновків слідчого судді, який постановив ухвалу про арешт майна, а встановлення на момент розгляду клопотання наявності передбачених законом підстав для подальшого застосування арешту, а саме: відпадання потреби у його застосуванні або необґрунтованості такого арешту.

При цьому обов`язок доведення обставин, на які особа посилається як на підставу для скасування арешту, покладається на заявника.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 року у справі № 369/3061/26 було накладено арешт на житловий будинок площею 248,8 кв.м, розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Тарасівка, вул. Героїв Маріуполя, 6-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783305432224, та земельну ділянку площею 0,0804 га з кадастровим номером 3222486601:01:010:5018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686359932224.

Вказаною ухвалою арешт накладено з метою забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні № 12025111350000220 від 10.12.2025, а також недопущення його відчуження, передачі, зміни правового статусу чи вчинення інших дій, які можуть перешкодити досягненню завдань кримінального провадження.

Постановою прокурора від 16.02.2026 року зазначене нерухоме майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.

Зі змісту ухвали від 10.03.2026 вбачається, що при вирішенні питання про накладення арешту слідчим суддею були досліджені матеріали кримінального провадження, зокрема відомості щодо права власності на нерухоме майно, обставин його набуття ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ», фактичного користування майном ОСОБА_5 , а також обставини, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025111350000220.

При цьому слідчим суддею було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вказане нерухоме майно має доказове значення для кримінального провадження та відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.

Однак, заявником не надано належних та достатніх доказів того, що на час розгляду цього клопотання відпала необхідність у збереженні арештованого майна як речового доказу.

Кримінальне провадження № 12025111350000220 від 10.12.2025 року перебуває на стадії досудового розслідування, а обставини, які є предметом цього кримінального провадження, остаточно не встановлені та не отримали належної процесуальної оцінки.

Саме по собі продовження досудового розслідування не є безумовною підставою для збереження арешту, однак у даному випадку заявником не доведено, що органом досудового розслідування вже проведено всі необхідні процесуальні дії щодо арештованого майна, що відпала необхідність у його збереженні як речового доказу або що подальше існування арешту жодним чином не сприяє досягненню завдань кримінального провадження.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, яке розслідується, та обставин, встановлених під час розгляду клопотання про арешт майна, суд не знаходить підстав вважати, що доказове значення арештованого майна на цей час втрачено.

Посилання заявника на те, що арешт порушує його право користування нерухомим майном, саме по собі не свідчить про необґрунтованість арешту, оскільки питання про законність користування заявником зазначеним майном та наявність у нього відповідного речового чи іншого права не є предметом вирішення в межах цього кримінального провадження в порядку ст. 174 КПК України.

Як убачається з матеріалів, право власності на арештовані об`єкти нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «ФОРТУНА ЗСУ». Водночас питання про належність сторонам цивільних прав на майно, дійсність правочинів щодо його набуття та переходу права власності, а також спір щодо відповідних цивільно-правових відносин підлягають вирішенню у відповідному порядку та не можуть бути остаточно вирішені слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту майна. Наявність цивільного спору щодо прав на майно сама по собі не усуває можливості застосування арешту в межах кримінального провадження, якщо встановлено передбачені КПК України підстави для такого заходу.

При цьому суд враховує, що арешт було накладено саме у зв`язку з необхідністю забезпечення збереження майна, яке визнано речовим доказом, а не з метою вирішення питання про право власності на нього.

Не знайшли свого підтвердження і доводи про те, що подальше застосування арешту є надмірним або таким, що не відповідає завданням кримінального провадження.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, об`єктом якого, за версією сторони обвинувачення, є нерухоме майно значної вартості, а також з урахуванням того, що арештоване майно визнано речовим доказом, суд приходить до висновку, що необхідність забезпечення його збереження на даному етапі кримінального провадження не відпала.

Суд також бере до уваги, що скасування арешту за відсутності встановлених законом підстав може створити ризик вчинення щодо майна юридично значимих дій, зокрема його відчуження, зміни правового статусу, поділу, передачі в іпотеку чи іншого обтяження, що потенційно може ускладнити досягнення завдань кримінального провадження та встановлення обставин, які підлягають доказуванню.

Відповідно до принципу змагальності, передбаченого ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у поданні доказів та доведенні перед судом їх переконливості. Разом із тим саме заявник, звертаючись із клопотанням про скасування арешту майна, повинен довести наявність передбачених ч. 1 ст. 174 КПК України підстав для такого скасування.

Однак ОСОБА_5 не доведено ані того, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, ані того, що арешт було накладено необґрунтовано.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 174 КПК України підстави для скасування арешту майна відсутні, а тому клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 у справі №369/3061/26 (провадження №1-кс/369/484/26) у кримінальному провадженні №12025111350000220 від 10.12.2025, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 10 серпня 2026 року.

Слідчий суддя - ОСОБА_1

07.08.2026