Рішення № 138871015, 10.08.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/235/26

Номер провадження: 2/365/395/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Савоскули Л.М.

представника позивачів адвоката Зарицької К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в режимі відеокоференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року уповноважений представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Зарицька К.Ю. звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вказаним вище позовом, у якому просила встановити факт належності правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації радгоспом «Жуківський» 10 січня 1994 року на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , визнати за кожним з них по 1/5 частці право власності на вказаний житловий будинок та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку у праві власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за по АДРЕСА_1 . Також дітьми померлого ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_9

18 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Згурівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа. До спадкового майна належить 1/5 частки у праві власності на житловий будинок з 1/5 частки господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності спадкодавця підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим органом приватизації Радгоспом «Жуківський» 14.03.1994.

Листом державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори наголошено, що даний документ права власності містить скорочення імен та по батькові співвласників, а саме у графі «прізвище, ім`я та по батькові власників» записано таким чином: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ».

Державним нотаріусом наголошено, що скорочення прізвища, імені та по батькові власника нерухомого майна не допускається та звернено увагу на те, що з правовстановлюючого документу не можливо встановити тип спільної власності оскільки підкреслено «спільна сумісна», але зазначено «в рівних долях». В зв`язку із цим державним нотаріусом відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, так як наведене свідоцтво видане з помилками. Внести зміни до свідоцтва про право власності позивачі не мають можливості оскільки на даний час радгосп «Жуківський», як орган приватизації не функціонує. Для позивачів існують перешкоди у вільному розпорядженні належним їм житловим будинком, захистити свої права вони можуть лише шляхом звернення до суду. Під скороченнями, наведеними у документі про право власності, маються на увазі члени сім`ї ОСОБА_4 , а саме: дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Оскільки долі позивачів у праві власності на житловий будинок є рівними, то частка кожного із співвласників становить по 1/5. Крім того, оскільки позивачем ОСОБА_1 успадковується за спадкодавцем ОСОБА_4 майно, то підлягає визнанню 1/5 частки права власності у порядку спадкування. Через наявність помилки в свідоцтві про право власності на житловий будинок позивач ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 03.04.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначила у справі підготовче судове засідання, встановила учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Згурівський районний суд Київською області своєю ухвалою від 06.05.2026 задовольнив клопотання представника позивачів адвоката Зарицької К.Ю. про витребування доказів та витребував відповідні докази.

29 травня 2026 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_14 .

10 липня 2026 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідача Згурівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Представник відповідача ОСОБА_15 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Згурівської селищної ради, позовні вимоги відповідач визнає повністю, наслідки визнання позову зрозумілі. Третя особа ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Зарицька К.Ю. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Броварським відділом ДРАЦС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ).

Після смерті ОСОБА_4 у Згурівській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 118/2025 до майна померлого, з якої вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дочка ОСОБА_1 . Син померлого ОСОБА_4 ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовився, інші діти померлого ОСОБА_14 та ОСОБА_3 повідомлені нотаріусом про відкриття спадщини, проте ніяких дій для прийняття спадщини у встановлений строк не вчинили.

18 лютого позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 .

18 лютого 2025 року позивачу ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на таке спадкове майно: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 3221982301:01:013:0036, площею 0,1801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3221982300:04:005:0022, площею 2,5982 га, яка розташована на території Згурівської селищної територіальної громади (раніше Жуківська сільська рада) Броварського району Київської області; недоотримана пенсія в сумі 50943,13 гривень.

Разом з тим, 18.02.2025 державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/5 частку у праві власності на житловий будинок із 1/5 часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із тим, що при огляду документу, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно Свідоцтві про право власності на житло, виданому органом приватизації Радгоспом «Жуківський» 14 березня 1994 року, нотаріусом встановлено, що у ньому наявні скорочення імен та по батькові співвласників квартири, а саме: у графі «прізвище, ім`я та по-батькові власників записано таким чином « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ». Скорочення прізвища, імені та по батькові співвласників нерухомого майна не допускається. Окрім цього із правовстановлюючого документу не можливо встановити тип спільної власності: підкреслено «спільна сумісна», але зазначено «в рівних долях». Враховуючи те, що подані позивачем документи не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на таке спадкове майно, позивачу рекомендовано звернутись до суду для вирішення даного питання.

Судом встановлено, що згідно із Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 14 березня 1994 року органом приватизації Радгоспом «Жуківський» одноквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної сумісної власності гр. ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в рівних долях.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_5 це дружина померлого ОСОБА_4 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 це син померлого ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_10 це дочка померлого ОСОБА_4 . ОСОБА_16 та ОСОБА_11 це дочка померлого ОСОБА_4 ОСОБА_17 .

21 січня 2026 року ФОП ОСОБА_18 на замовлення позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було виготовлено Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Згідно довідки-характеристики від 21.01.2026 № 22 будівлі, які відповідно до діючого законодавства вважаються самочинно побудованими за даною адресою відсутні.

Згідно Звіту про визначення ринкової вартості вартість житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 становить 298600,00 гривень.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 86 ЦК УРСР 1963 року відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ (в редакції чинній на дату виникнення права власності на житловий будинок, втратив чинність 20.06.2007 на підставі Закону України від 27.04.2007 № 997-V) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об`єктами права приватної власності є, зокрема, квартири (ст. 13 Закону України «Про власність»).

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності в рівних долях належить житловий будинок, що розташовуй за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивачів на спірну квартиру не визнається нотаріусом у зв`язку з неповним зазначенням у правовстановлюючому документі на житловий будинок імен та по батькові співвласників.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/5 частині у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за кожним з позивачів.

У позовній заяві позивачі просили також визнати право власності по 1/5 частці у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду України суди не визнають право власності безпосередньо за померлою особою, оскільки цивільна правоздатність припиняється зі смертю. Натомість спадкоємці звертаються до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

У постанові КЦС ВС від 14 серпня 2024 року в справі № 522/3974/20 зроблено висновок, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

Оскільки позивачі просили визнати право власності за померлими особами, що суперечить законодавству, оскільки такі особи в зв`язку із смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу положення ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачу ОСОБА_1 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частку у праві власності на спірний житловий будинок після смерті батька ОСОБА_4 у зв`язку з неповним зазначенням у правовстановлюючому документі на житловий будинок імен та по батькові співвласників, а також такий правовстановлюючий документ не підтверджує належність 1/5 частки у праві власності на житловий будинок спадкодавцю.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З досліджених судом доказів встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності в рівних долях позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті батька ОСОБА_4 прийняла, її спадкові права ніким не оспорюються, ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовився, інші діти померлого ОСОБА_14 та ОСОБА_3 спадщину не прийняли. У зв`язку з неповним зазначенням у правовстановлюючому документі на житловий будинок імен та по батькові співвласників, а також такий правовстановлюючий документ не підтверджує належність 1/5 частки у праві власності на житловий будинок спадкодавцю ОСОБА_4 , позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права, а тому її порушені права підлягають судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд вбачає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За клопотанням представника позивачів, суд не застосовує до відповідача Згурівської селищної ради положення статті ст. 141 ЦПК України та понесені позивачами судові витрати залишає за ними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 5, 15, 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити, що Свідоцтво про право власності на житло від 14 березня 1994 року, видане радгоспом «Жуківський» на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовити.

Не застосовувати до Згурівської селищної ради ст. 141 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОПКК невідомий.

Третя особа: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Згурівська селищна рада, місцезнаходження: вул. Українська, буд. 10, селище Згурівка Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 04360296.

Головуючий суддя Л.М. Кучерява