Рішення № 138870882, 11.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/14639/25

Провадження № 2/361/5755/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В грудні 2025 року позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1505-8663 від 01.02.2025 в розмірі 66095,04 грн, з яких заборгованість за кредитом 19137,22 грн, заборгованість за нарахованими процентами 36857,82 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК 10100,00 грн., а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 01.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 з використанням веб-сайту «navse.іn.uа» укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1505-8663. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 13700,00 грн. зі строком кредитування на 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 0,90 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,0 % в день за кожен день користування кредитом.

01.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2100,00 грн.

11.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1800,00 грн.

12.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1600,00 грн.

27.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №4 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач порушив його умови і не повернув кредит та не виконав всі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 21.10.2025 року його заборгованість перед позивачем становить 66095,04 грн, з яких: заборгованість за кредитом 19137,22 грн, заборгованість за нарахованими процентами 36857,82 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК 10100,00 грн.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2026 року у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

07.01.2026 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову відмовити. (а.с. 152-161)

Посилалась на те, що вона не брала кредитів та договорів не підписувала. Жодних доказів про передачу грошових коштів відповідачу у справі не міститься. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача не містить повних відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків. Відповідач не залишала заявок на отримання кредитів, не створювала особистий кабінет на електронному сервісі вказаних фінансових компаній, не надавала своїх персональних даних та згоду на їх обробку цим фінансовим установам, не ставила свій підпис, не здійснювала підтвердження будь-яких операцій з отримання грошових коштів за договорами.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась, подала клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у її відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання 10.03.2026 та 11.05.2026 не з`явилась про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суд не повідомила, направила до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, просила відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи, що позивач та відповідач скористалися своїм правом та подали клопотання про розгляд справи без їх участі, відповідач подала відзив на позовну заяву та повідомлена про розгляд судом справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 вказаного Закону, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1505-8663 продукту ?НА ВСЕ? (а. с. 127-148).

Відповідно до п. 2.2. договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно п. 4.1, 4.6, 4.6, 4.7, 4.8., 4.10 договору, сума кредиту становила 13000,00 грн, дата надання/видачі кредиту 01.02.2025, строк кредитування 300 календарних днів з моменту видачі кредиту, дата повернення кредиту 27.11.2026, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 0,90 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,0 % в день за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір укладений в електронному вигляді, який відповідач підписав електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором А1413.

За змістом п. 12.1. договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту.

Долучені до позову Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту ?НА ВСЕ? відповідач також підписав електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 . (а.с. 105-120)

01.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року продукту «НА ВСЕ» про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2100,00 грн., яка була підписана електронним цифровим підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором А6992. (а.с. 83-87)

11.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року продукту «НА ВСЕ» про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1800,00 грн., яка була підписана електронним цифровим підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором А8546. (а.с. 70-74)

12.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року продукту «НА ВСЕ» про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1600,00 грн., яка була підписана електронним цифровим підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором А1666. (а.с. 58-62)

27.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №4 до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8663 від 01.02.2025 року продукту «Добір НаВсе» про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000,00 грн., яка була підписана електронним цифровим підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором А5723. (а.с. 47-50)

Суд звертає увагу, що договір та додаткові угоди підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

А тому суд критично відноситься до твердження відповідача про відсутність волевиявлення на укладення кредитного договору та додаткових угод, їх підписання та отримання кредитних коштів, оскільки такі твердження спростовуються наданими позивачем доказами щодо укладення договорів в електронній формі.

Судом встановлено, що кредитні договори укладені в електронній формі та підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому використання такого способу підписання передбачає попередню реєстрацію користувача на відповідному веб-сайті, створення особистого кабінету, введення логіна та пароля, а також отримання та введення одноразового ідентифікатора для підтвердження відповідної операції. Отже, вчинення зазначених дій у їх сукупності свідчить про ідентифікацію особи, яка здійснювала оформлення кредиту, та її волевиявлення на укладення відповідного електронного договору.

Саме по собі заперечення відповідача щодо того, що вона не реєструвала особистий кабінет, не подавала заявки на отримання кредиту та не підписувала договори, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, не може бути покладене в основу висновку про неукладення договорів.

При цьому відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт укладення кредитних договорів саме нею, зокрема доказів неправомірного використання її персональних даних, доступу третіх осіб до її особистого кабінету, отримання третіми особами одноразового ідентифікатора або інших обставин, які б свідчили про відсутність її волевиявлення.

Водночас суд враховує, що електронний договір, укладений шляхом приєднання особи до його умов та підписаний у передбачений законом спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Тому відсутність власноручного підпису відповідача на примірнику договору сама по собі не свідчить про його неукладення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що вона не укладала кредитних договорів та не вчиняла дій щодо отримання кредитних коштів, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому відхиляються судом.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 1505-8663 продукту ?НА ВСЕ? від 01.02.2025 року та додаткової угоди №1 від 01.03.2025 року, додаткової угоди №2 від 11.03.2025 року, додаткової угоди №3 від 12.03.2025 року, додаткової угоди №4 від 27.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1505-8633 від 01.02.2025, відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 20200,00 гривень шляхом перерахунку на банківську картку НОМЕР_2 , а саме: 01.02.2025 року у сумі 13700,00 грн. за допомогою платіжної системи LiqPay, 01.03.2025 року у сумі 2100,00 грн. за допомогою платіжної системи EasyPay, 11.03.2025 року у сумі 1800,00 грн. за допомогою платіжної системи EasyPay, 12.03.2025 року у сумі 1600,00 грн за допомогою платіжної системи EasyPay, 27.03.2025 року у сумі 1000,00 грн. за допомогою платіжної системи EasyPay, що підтверджується довідкою позивача, яка долучена до позову.

З матеріалів справи досліджених судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, визначеному договором. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку наданих позивачем, заборгованості станом на 21.10.2025 ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 66095,04 грн, з яких: заборгованість за кредитом 19137,22 грн, заборгованість за нарахованими процентами 36857,82 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 10100,00 грн. (а.с. 38-44).

Дослідивши надані докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та умовам укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19137,22 грн, процентами за користування кредитом 36857,82 грн., що разом становить 55995,04 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково (84,72%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2052,23 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1505-8663 від 01.02.2025 в розмірі 55995,04 грн., а також стягнути судовий збір в розмірі 2052,23 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.