Рішення № 138870706, 03.08.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/696/26

Провадження № 2/293/682/2026

03 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №2983543 від 05.07.2024 в розмірі 16 237,00 грн, з яких:

5 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

225,00 грн - заборгованість по відсотках;

10 000,00 грн - пеня;

1012,50 грн комісія за надання кредиту.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2983543 від 05.07.2024.

20.05.2026 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

29.05.2026 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист згідно якого встановлено, що гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 10.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.06.2026 позивач на виконання ухвали суду від 10.09.2026 направив заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 10.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті призначив на 03.08.2026

Пунктом 10 ухвали суду від 10.06.2026 суд, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна; електронна адреса: cancelyaria@privatbank.ua або help@pb.ua), а саме:

інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). інформацію про надходження 05.07.2024 грошових коштів в сумі 5 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

15.07.2026 на виконання ухвали суду від 10.06.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №2983543 від 05.07.2024 (далі договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ "1Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з поверення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за крединим договором в загальному розмірі 16237,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 225,00 грн заборгованість за відсотками; 10000 грн сума заборгованості за пенею, 1012,00 грн комісія за надання позики.

14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладений договір факторингу №14/06/21, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №2983543 від 05.07.2024.

Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № 2983543 від 05.07.2024 в розмірі 16237,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив.

В прохальній частині позову позивач просить справу розглядати у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.

15.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, поданий в порядку ст. 178 ЦПК України, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з доводами позивача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих електронних доказів, які б підтверджували генерацію одноразового ідентифікатора 721645, його напрвалення саме відповідачу, отримання такого ідентифікатора відповідачем, введення його саме відповідачем у відповідному інтерфейсі інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, а також нерозривний зв`язок цього ідентифікатора з конкретною редакцією договору позики №2983543 від 05.07.2024, поданою позивачем до суду. Позивач не надав технічних даних, які б дозволяли перевірити цілісність, справжність та незмінюваність електронного документа після його нібито підписання. За таких обставин позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування, а тому саме лише відображення одноразового ідентифікатора належного підписання договору не може вважатися достатнім доказом належного підписання договору та виникнення у відповідача грошового зобов`язання у заявленому розмірі.

Відповідач зазначає, що довідка видана ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 14.04.2026, на яку позивач посилається як на доказ надання відповідчу грошових коштів у розмірі 5000,00 грн не є банківською випискою з рахунку відповідача, не є документом банку-емітента відповідного електронного платіжного засобу та не підтверджує рух коштів саме по банківському рахунку відповідача та не дає можливості встановити, що грошові кошти були реально отримані саме відповідачем.

Відповідач вказує, що позивач не довів належними доказами факт повідомлення відповідача про заміну кредитора та реалізацію свого права вимоги до відповідача як нового кредитора.

Також відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості є неналежним та недостатнім доказом, оскільки поданий до суду розрахунок був сформований первісним кредитором майже через 9 місяців після, дати з якою позивач пов`язує перехід права вимоги до нового кредитора. Відповідач вважає, що зазначений розрахунок не є документом, складеним безпосередньо під час виникнення відповідних господарських операцій або на момент відступлення права вимоги, а має ретроспективний характер.

Відповідач зазначає, що позивачем нараховані підвищені проценти за користування кредитом понад строк дії договору, а саме: 04.08.2024 та 05.08.2024 у розмірі 75,00 грн. Відповідно до умов договору останнім днем строку дії договору є 03.08.2024, а розмір проценів встановлено 0,01 %, що від суми позики становить 0,50 грн, а не 75,00 грн.

Відповідач наголошує, що позивач безпідставно включив пеню у розмірі 10000,00 грн до заявленої суми заборгованості посилаючись на п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» та вважає вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 10000,00 грн такою, що суперечить прямій законодавчій забороні.

Відповідач також зазначає щодо необґрунтованості нарахування та стягнення комісії за надання кредиту, оскільки надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, встановлення окремої комісії саме за надання кредиту не може вважатися правомірним.

Крім тог вказує, що відповідач призваний під час мобілізації, прибув із військової частини НОМЕР_3 та був призначений на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250716-3110 від 16.07.2025 , щодо ОСОБА_1 наявні відомості про його зникнення безвісти за особливих обставин, обставини зазначені як: зник на території бойових дій під час воєнних дій. Відповідач зазначає, що за таких умов відповідач об`єктивно був позбавлений можливості самостійно виконувати будь-які платіжні зобов`язання, контролювати стан розрахунків, перевіряти нарахування та вчиняти дії, спрямовані на захист своїх майнових прав та інтересів.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 20.07.2026 позивач, заперечуючи проти доводів відповідача вказав, що кредитний договір з позичальником укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є в загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тому кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Також позивач зазначає, що Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Кредитний договір укладений електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 721645.

Щодо відступлення права вимоги позивач зазнчає, що ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі РеєструБоржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. На виконання п. 1.2 Договору факторингу між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 26 листопада 2024 року був складений та підписаний акт прийому-передачі Реєстру боржників №37 за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021. Відповідно даний Акт прийому-передачі Реєстру боржників було сформовано вже після того, як Відповідачем було укладено кредитний договір. Відповідно до додаткової угоди №7 від 13.06.2022 до Договору факторингу (далі - Додаткова угода), Сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.» Пункт 2 Додаткової угоди передбачено, що ця Додаткова угода до Договору вступає в дію з дати її підписання Сторонами і є невід`ємною частиною Договору. Тобто Договір факторингу був діючий на момент відступлення права вимоги до Відповідача та є діючим на даний момент, а тому перехід прав вимоги за Кредитним договором відбувся відповідно до діючого Договору факторингу, є правомірним і відповідає чинному законодавству. Відповідні докази були долучені разом з позовною заявою.

Щодо заперчень відповідача з приводу переходу права вимоги , то позивач вказує, що повідомлення про відступлення прав вимоги позивач вказує, що подібні повідомлення ніяким чином не змінюють умов Кредитного договору, а носять лише інформаційний характер. Заувжує, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Щодо перерахування кредитних коштів позивач вказує, в порядку ст. 84 ЦПК України ухвалою від 22.06.2026 було задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приват банк" докази на пітвердження отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо правомірності нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання позивач вказує, що підписавши Кредитний договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням Кредитного договору.

Щодо правомірності нарахування комісії позивач зазначає, що законом про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.

15.07.2026 відповідач в порядку ст. 84 ЦПК України, подав до суду клопотання про витребування доказів у позивача у якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:

- відомості з інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які підтверджують створення заявки та/або особистого кабінету відповідача під час оформлення договору позики № 2983543 від 05.07.2024 року, із зазначенням дати, часу, IP-адреси, пристрою, номера телефону, електронної адреси та інших технічних параметрів відповідної сесії користувача.

-технічні журнали або логи інформаційно-комунікаційної системи, які підтверджують послідовність дій користувача під час оформлення договору позики № 2983543 від 05.07.2024 року, зокрема авторизацію, заповнення заявки, відкриття або перегляд тексту договору, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та правилами надання грошових коштів у позику, введення одноразового ідентифікатора 721645 та завершення укладення договору.

- відомості щодо генерації, направлення та використання одноразового ідентифікатора 721645, яким, за твердженням позивача, було підписано договір позики № 2983543 від 05.07.2024 року, із зазначенням дати і часу його генерації, способу направлення, номера телефону або іншого контакту, на який його було направлено, а також дати і часу його введення у відповідне поле інформаційно-комунікаційної системи.

-докази технічного та логічного зв`язку одноразового ідентифікатора 721645 саме з договором позики № 2983543 від 05.07.2024 року у тій редакції, яка подана позивачем до суду, а не з будь-якою іншою заявкою, документом, дією користувача чи внутрішньою операцією в системі кредитодавця.

- дані, які підтверджують, що на момент введення одноразового ідентифікатора 721645 відповідачу були доступні для ознайомлення саме ті документи, на які посилається позивач, а саме: договір позики № 2983543 від 05.07.2024 року, паспорт споживчого кредиту, правила надання грошових коштів у позику, порядок укладення договору в електронній формі та інші документи, які позивач визначає як невід`ємні частини договору.

-докази того, що текст договору позики № 2983543 від 05.07.2024 або посилання на нього були візуально розміщені поряд із полем для введення одноразового ідентифікатора 721645 таким чином, щоб введення такого ідентифікатора було пов`язане саме з підписанням договору позики № 2983543 від 05.07.2024 року.

- докази направлення відповідачу примірника електронного договору позики №2983543 від 05.07.2024 року після його укладення із зазначенням способу направлення: через особистий кабінет, електронну пошту, SMS-посилання, веб-посилання або іншим способом, а також дати і часу такого направлення.

-електронний оригінал договору позики № 2983543 від 05.07.2024 року або електронні дані, які дають можливість перевірити його цілісність, справжність та незмінюваність після укладення, зокрема відомості про формат документа, дату і час його створення, дату і час останньої зміни, технічні метадані, хеш-значення, журнал змін або інші технічні реквізити відповідного електронного документа.

- відомості щодо наявності або відсутності технічної можливості внесення змін до електронного примірника договору позики № 2983543 від 05.07.2024 року після його укладення без участі та згоди відповідача.

Дослідивши зміст поданого клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволеннізважаючи на таке.

Так нормами ст 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Натомість клопотання відповідача нормам ч.2 ст 84 ЦПК України не віповідає, зокрема , відповідач не вказав, що кожен із витребуваних доказів може підтвердити, а також не зазначено та не подано відповідних доказів того, що відповідач самостійно вчиняв заходи для отримання вказаних доказів.

Комі того, суд зауважує, що подане клоптаня про витребування доказів підписане ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру № 1218993 від 07.07.2026, виданого нпа підставі договру № 49 від 07.07.2026, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Однак, ураховуючи, що з 07.11.2024 останній є таким, що зник безвісти , що унеможливлює підписанняи ним договору про надання правничої попомоги,, суд вважає, що повноваження адвоката Свінцицької Г.В. не є належно підтвердженими.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 03.08.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

05.07.2024 між ТОВ "1Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладений договір позики № 2983543.

Відповідно до п. 1. договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов' язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання позики.

За умовами договору сума позики становить 5 000,00 грн, строк позики/строк договору 30 днів. Процентна ставка/день 0,01% (фіксована). Комісія за надання позики 24,46% від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 1223,00 грн (п.п. 2.2.1.-2.2.4. договору).

Датою надання позики є 05.07.2024/датою повернення 03.08.2024/ денна процентна ставка/день 0,825%, проценти за понадстрокове користування позикою (його частиною) 5,00%, пеня,%/день 5,00 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1517,28 %, орієнтовна загальна вартість позики у грн 6237,50 (п.2.2.4. договору).

За умовами договору за користування позикою позичальник сплачує позикодавця проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до повернення позики (включно), на залишок позики, виходячи із строку фактичного дня користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором. Проценти не нараховуються за перший день користування позикою.

Комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики (в перший день користування позикою), що визначена в п. 2 договору.

Згідно із п. 21. договору сторони узгодили, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника.

Договір підписаний сторонами електронними підписами як позикодавцем так і позичальника.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості договору позики для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору надання коштів у кредит № 2983543 від 05.07.2024, визначено дату видачі кредиту/кількість днів у розрахунковому періоді/суму кредиту/суму кредиту за договором/погашення суми кредиту/проценти за користування кредитом/комісію за надання кредиту/реальну річну процентну ставку/ загальну вартість кредиту, що відповідає умовам договору.

Згідно із копією підтвердження перерахування грошових коштів за договором, наданої позивачем, сума позики у розмірі 5 000,00 грн відповідачу перерахована 05.07.2024 на номер платіжної картки НОМЕР_2 .

Згідно із розрахунком заборгованості від 22.08.2025 ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (первісний кредитор), заборгованість відповідача за договором позики № 2983543 від 05.07.2024 становить 16 237,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 225,00 грн заборгованість за процентами; 10000,00 грн сума заборгованості за пенею, 1012,50 грн комісія за надання кредиту (а.с.17-19).

14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладений договір факторингу №14/06-21 за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №2983543 від 05.07.2024.

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію додаткової угоди №44 від 26.11.2021 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, копію акту прийому-передачі реєстру боржників №37 від 26.11.2024 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, копію платіжної інструкції від 29.11.2024 за №551 з оплати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №44 від 26.11.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, копію реєстру боржників №37 від 26.11.2024.

Так, відповідно до реєстру боржників №37 від 26.11.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 16 237,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 225,00 грн заборгованість за процентами; 10 000,00 грн сума заборгованості за пенею, 1012,50 грн комісія за надання кредиту.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 16 237,50 грн.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит №2983543 від 05.07.2024, особою, яка набула таке право відновідно до договору факторингу.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору надання коштів у кредит №2983543 від 05.07.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору надання коштів у кредит №2983543 від 05.07.2024 підписання договору відбувається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.п. 5.5., 5.6. договору).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином , заперечення відповідача щодо недоведення позивачем факту укладення договору в електронному вигляді суд не приймає до уваги. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем недоведено факт укладення електронного договору позики саме відповідачем та виникнення у відповідача грошового зобов`язання у заявленому розмірі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. Зворотного відповідачем не доведено.

Разом з тим суд зауважує, що відповідач також не спростував належними та допустими доказами того факту, що він не отримав кредитних коштів від позивача. Окрім того, в порядку ст. 84 ЦПК України ухвалою від 22.06.2026 було задовлено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приват банк» та 15.07.2026 судом отримано відпповідь від АТ КБ «Приват банк», згідно якої по рахунку НОМЕР_5 було зарахування коштів на суму 5000,00 грн за період 05.07.2024.

Також є безпідставними твердження представника відповідача про те, що відповідач не міг підписувати договір, оскільки є таким, що зник безвісти під час виконання бойового завдання, оскільки кредитний договір укладений 05.07.2024 , а ОСОБА_1 зник безвісти 07.11.2024, тобто вже після укладення договору.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості, за яким станом на 05.07.2026 відповідач перед позивачем має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним. Доводи відповідача щодо неналежності та недостатності поданого позивачем розрахунку заборгованості суд до уваги не приймає. Контрозрахунку відповідачем не надано.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обгрунтованою, правомірно, заявленою у відповідності до умов договору та такою, що підлягає задовленню.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором надання коштів у кредит №2983543 від 05.07.2024 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (позивач), правомірно, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (позивач) надано належні докази, що підтверджують факт набуття права вимоги за кредитним договором, а саме: належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, доказ на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі №905/306/17.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн є обгрунотваними, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність у позивача права вимоги до відповідача, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі". Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц. У зазначеній постанові Верховний суд зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Що стосується вимог в частині заборгованість за процентами та пенею, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні оголошена мобілізація, у зв`язку з чим з 18.03.2014 настав особливий період.

Також, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 №283 від 23.09.2024 зазначено, що ОСОБА_1 призваний під час мобілізації, прибув із військової частини НОМЕР_3 та був призначений на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_4 .

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на військовій службі за мобілізацією, із введенням 24.02.2022 воєнного стану має право на звільнення від сплати пені, штрафних санкцій і процентів за користування кредитом, отриманим за кредитним договором, а товариство зобов`язане було припинити їх нарахування.

Таким чином суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 225,00грн відсотків за користування кредитом та 10000,00 грн пені.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд також дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині зважаючи на таке.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1012,50 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000грн.

В решті вимог суд вімовляє у позові за безпідставністю вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повергнення боргів" (адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014).

- 5 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 1 024,00 грн судового збору;

3.В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повергнення боргів" (адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 10.08.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ