Рішення № 138870663, 10.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

296/4285/26

2/290/696/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи.

У квітні 2026 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 21.11.2024-100001808 у розмірі 17 100,00 грн (10 000,00 грн тіло кредиту, 6 200,00 грн проценти, 900,00 грн комісія).

Ухвалою від 11.05.2026 справу передано за підсудністю до Романівського районного суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Ухвалою від 09.06.2026 відкрито провадження. Відповідач повідомлений належним чином, відзиву не подав; клопотань про призначення судового засідання сторони не заявляли, тому справа розглядається за наявними матеріалами.

2. Обставини справи.

21.11.2024 між сторонами в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено Кредитний договір № 21.11.2024-100001808, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 155 днів (до 24.04.2025), із процентною ставкою «Стандарт» 1 % на день (перші три чергові періоди) та «Економ» 0,5 % на день (далі). Договором окремо визначено денну процентну ставку сукупний показник, що об`єднує проценти та комісії відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», у розмірі 0,97 %, що не перевищує граничний розмір 1 %, встановлений ч. 5 ст. 8 цього Закону (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023). Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування становить 25 100,00 грн (10 000,00 грн тіла + 15 100,00 грн процентів і комісій).

Факт видачі кредитних коштів підтверджується сукупністю доказів: самим Кредитним договором і Заявкою, а також тим, що відповідач 29.01.2025 частково погасив заборгованість на суму 13 000,00 грн дія, яка була б безпідставною за відсутності отриманих коштів, і яка, за усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, на яку посилається й сам позивач), є формою визнання боргу.

Суд звертає увагу, що долучена позивачем квитанція платіжної компанії «IPAY» № 188-1706 містить дату, яка не узгоджується з датою видачі кредиту (21.11.2024) та зі строком його повернення (24.04.2025); ця розбіжність позивачем не пояснена. З огляду на це суд не приймає зазначену квитанцію як самостійне достатнє підтвердження дати й обставин перерахування коштів, однак враховує факт видачі кредиту як встановлений на підставі інших, викладених вище доказів.

3. Щодо стягнення комісії (900,00 грн). Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний не частіше одного разу на місяць безоплатно надавати споживачу інформацію про стан заборгованості. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору, які обмежують права споживача порівняно з визначеними Законом, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату лише за надання інформації, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а умова про оплатність інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно, є нікчемною в силу закону, а не оспорюваною тобто не потребує окремого визнання її недійсною судом.

Позивач не навів переліку конкретних послуг, наданих понад гарантований законом безоплатний обсяг, і не обґрунтував економічний розрахунок комісії за надання кредиту. Оскільки тягар доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), а нікчемна умова договору не породжує прав та обов`язків сторін незалежно від того, чи посилався на це відповідач, підстави для стягнення 900,00 грн комісії відсутні.

4. Щодо стягнення процентів (6 200,00 грн). Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Розрахунок заборгованості, складений самим позивачем як заінтересованою стороною, без первинних документів обліку (виписки з рахунку, детального почергового нарахування за встановленими договором ставками за кожен день фактичного користування кредитом), не відповідає критеріям належності, допустимості та достатності доказів (ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України).

Крім того, суд звертає увагу на таке: за умовами договору максимальна орієнтовна вартість кредиту за весь 155-денний строк користування становить 25 100,00 грн. Позивач визнає отримання від відповідача 29.01.2025 (тобто на 69-й день користування кредитом) платежу в розмірі 13 000,00 грн і одночасно заявляє до стягнення додатково 17 100,00 грн. Сукупна сума, яку за версією позивача відповідач сплатив і має сплатити (13 000,00 + 17 100,00 = 30 100,00 грн), перевищує максимальну договірну вартість кредиту за повний строк користування (25 100,00 грн) на 5 000,00 грн і це попри те, що фактичний строк користування кредитом до платежу становив менше половини договірного строку. Позивач жодним чином не пояснив цю розбіжність і не надав розрахунку, який демонструє, як саме сплачені 13 000,00 грн були розподілені між процентами, комісією та тілом кредиту. За таких обставин довідка-розрахунок не може вважатися доказом, що підтверджує заявлений розмір заборгованості за процентами, а вимога в цій частині є недоведеною.

5. Щодо стягнення тіла кредиту (10 000,00 грн). Відповідно до ст. 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора в такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу проценти й неустойка; у третю чергу основна сума боргу.

Судом встановлено й не заперечується позивачем, що 29.01.2025 відповідач сплатив 13 000,00 грн у рахунок погашення заборгованості за спірним договором. Оскільки в стягненні комісії відмовлено з підстав її нікчемності, а в стягненні процентів з підстав недоведеності їх розміру, і позивач не надав жодного доказу, що дозволяв би зарахувати сплачені кошти в рахунок інших зобов`язань, застосування передбаченої ст. 534 ЦК України черговості призводить до висновку, що сума 13 000,00 грн підлягає зарахуванню в рахунок процентів і комісії, що не перевищують 15 100,00 грн, а решта (не менше 10 000,00 грн незалежно від точного розподілу перших двох складових) у рахунок тіла кредиту. Оскільки сплачена сума в будь-якому разі перевищує розмір основного боргу (10 000,00 грн), а позивач не довів іншого порядку зарахування платежу, заборгованість за тілом кредиту відсутня.

6. Висновок.

Жодна зі складових заявленої суми тіло кредиту, проценти, комісія не підлягає стягненню з відповідача: комісія у зв`язку з нікчемністю відповідної умови договору, проценти у зв`язку з недоведеністю розрахунку, тіло кредиту у зв`язку із застосуванням ст. 534 ЦК України до визнаного платежу в розмірі 13 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 7681, 83, 141, 259, 263265 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 534, 610, 611, 625, 629, 1046, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ