Рішення № 138870658, 10.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/587/26

2/290/699/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Споживчий центр", ЄДРПОУ: 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032 до ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року представник ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останнього на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №23.08.2025-100001538 у розмірі 31 560 грн., з яких: 12000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 11760 грн.- сума заборгованості за процентами, 1800 грн комісія, 6000 грн. відсотки, наховані в порядку ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.08.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №23.08.2025-100001538 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до його умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 12000 грн. Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем, представник звернувся до суду з даним позовом.

09 червня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом направлено сторонам ухвалу про відкриття провадження. Відповідач повідомлений належним чином засобами поштового зв`язку.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 23.08.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №23.08.2025-100001538 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 12000 зі сплатою відсотків у розмірі 1% за день користування кредитом терміном на 98 днів.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти, що слідує із підтвердження про перерахування кредитних коштів квитанцією платіжної компанії «iPay.ua» № №1271-0106 від 01.06.2026 про переказ коштів у сумі 12 000 грн. на картку НОМЕР_2 з призначенням операції «Видача за договором кредиту №23.08.2025-100001538», своєю чергою відповідач зобов`язання перед ТОВ "Споживчий центр" не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 12000 грн та відсотків, що нараховані за період користування кредитними коштами в розмірі 11760 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 1800 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас саме лише встановлення такої комісії умовами договору не є безумовною підставою для її стягнення в судовому порядку заявляючи відповідну вимогу, кредитодавець зобов`язаний довести не лише факт погодження комісії сторонами, а й те, що вона є платою за самостійну послугу, реально надану споживачеві в його інтересах, а не по суті компенсацією операційних витрат самого кредитодавця, понесених ним на виконання власного обов`язку з видачі кредиту.

Такий підхід послідовно застосовується Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 29) зазначено, що дії кредитодавця, спрямовані на отримання ним плати за управління кредитом, не становлять окремої послуги, замовленої позичальником, а є наслідком реалізації кредитодавцем власних прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам самого кредитодавця. Аналогічний за суттю висновок покладено в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19: кредитодавець не вправі покладати на споживача як окрему платну послугу дії, які він зобов`язаний вчиняти в силу закону або з власної економічної потреби. Ця узгоджена позиція Великої Палати Верховного Суду не обмежується виключно періодичними (щомісячними) платежами, а відображає загальний принцип: правомірність будь-якої комісії за споживчим кредитом одноразової чи періодичної залежить від доведеності кредитодавцем факту надання відокремленої самостійної послуги в інтересах споживача та економічної обґрунтованості її вартості.

У цій справі позивач обґрунтовує комісію в розмірі 1800 грн. (15% від суми кредиту) як плату за перерахування кредитних коштів на картку відповідача через стороннього платіжного посередника (еквайринг). Однак вибір способу й каналу перерахування власних кредитних коштів є операційним рішенням самого кредитодавця, зумовленим організацією його господарської діяльності, а не послугою, замовленою відповідачем. При цьому на підтвердження дійсної вартості такої послуги позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував розмір

винагороди, фактично утриманої безпосередньо платіжним посередником (ТОВ «Універсальні платіжні рішення») за проведення саме цієї операції: наявний у матеріалах справи лист платіжної компанії від 01.06.2026 №1271-0106 підтверджує лише факт і суму перерахування коштів позичальнику (12000 грн.), але не містить відомостей про розмір комісії, утриманої посередником з кредитодавця за цю операцію.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ні характеру спірної комісії як плати за самостійну послугу, надану в інтересах відповідача, ні економічної обґрунтованості її розміру. За таких обставин вимога про стягнення комісії в розмірі 1800 грн. задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Згідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевказані положення закону, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача процентів у сумі 6000 грн, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

У силу приписів Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2004,40 грн. (75,28% від 2662,40 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ "Споживчий центр" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Споживчий центр" (ЄДРПОУ: 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 760 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" 2004,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ