Рішення № 138870503, 24.07.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 279/2419/25

Провадження №2/283/949/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 122760 гривень, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 17600 гривень;

- заборгованості за процентами в розмірі 96360 гривень;

- заборгованості за штрафом в розмірі 8800 гривень.

Відповідач подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що позивач не надав доказів підписання кредитного договору одноразовим паролем, а відповідно і доказів укладення кредитного договору. Проценти нараховані без урахування обмежень, які встановлені Законом України «Про споживче кредитування». Не надано доказів переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, а штраф не підлягає стягненню відповідно до Прикінцевих положень ЦК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 (а.с. 11-24). Відповідно до умов даного договору позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 17600 гривень строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом. Відповідач в свою чергу зобов`язувалась сплачувати проценти за користування кредитом кожні 5 днів з дня отримання кредиту, а також сплатити кредит при оплаті останнього платежу по процентам.

Також умовами договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов?язання на кожент 7 день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Кредит надавався шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до вказаних положень 21.01.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 17600 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.08.2024 року № 3102-2808 (а.с. 25) та випискою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про рух коштів на рахунку відповідача (а.с. 89-90).

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Вищевказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подана позивачем паперова копія електронного документу є допустимим письмовим доказом відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до вказаних положень 26.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» був укладений договір факторингу № 26/08/2024 за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 41-49).

Отже, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» має право на стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Згідно розрахунків (а.с. 26-30), відповідач за період користування кредитом з 21.01.2024 року по 26.08.2024 року (219 днів) допустила заборгованість в розмірі 122760 гривень, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 17600 гривень;

- заборгованості за процентами в розмірі 96360 гривень;

- заборгованості за штрафом в розмірі 8800 гривень.

Доказів сплати кредиту, процентів та штрафу відповідач не надала.

Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості за процентами, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Таким чином за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідач повинна була сплатити проценти в наступних розмірах:

-за період з 21.01.2024 року по 22.04.2024 року (93 дні) 2,5% в день, що становить 40920 гривень (17600 гривень х 2,5% х 93 дні);

-за період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року (129 днів) 1,5% в день, що становить 31680 гривень (17600 гривень х 1,5% х 120 днів);

-за період з 21.08.2024 року по 26.08.2024 року (6 днів) 1% в день, що становить 1056 гривень (17600 гривень х 1% х 309 днів).

Таким чином загальна заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 73656 гривень.

У стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 22704 гривні (96360 гривень 73656 гривень) суд відмовляє.

Також суд відмовляє і у стягненні заборгованості за штрафом в розмірі 8800 гривень, оскільки згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 91256 гривень, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 17600 гривень;

- заборгованості за процентами в розмірі 73656 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» надавалася адвокатом Руденком К.В. на підставі Договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року (а.с. 50-53). Відповідно до умов договору вартість складання однієї позовної заяви становить 10000 гривень.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 44 від 03.02.2025 року до Договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року адвокат Руденко К.В. надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» послуги зі складання позовних заяв на суму 100000 гривень (а.с. 54).

Відповідно до Витягу з реєстру № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 44 від 03.02.2025 року до Договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 року вартість послуг з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 10000 гривень (а.с. 55).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в описі наданих послуг, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 5000 гривень судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 209-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 203, 512, 639, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: Україна, 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 4) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4316163 від 21.01.2024 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 91256 гривень, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 17600 гривень;

- заборгованості за процентами в розмірі 73656 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: Україна, 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 4), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 1792 гривні 58 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: А. О. Тимошенко