Рішення № 138870038, 10.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1860/26

Провадження № 2/159/1688/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28), від імені якого діє представник Усенко Михайло Ігорович (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі позивач або кредитор або товариство), від імені якого діє представник Усенко М.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 824867 від 16.06.2020 у розмірі 22960,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.06.2020 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україа» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 824867, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7000,00 грн. Відповідач умови кредитного договору не виконав, вчасно кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.

24.03.2021 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україа» укладеного договір відступлення права вимоги № ККЛУ-24032021 за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 824867, що укладений з відповідачем.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 22960,00 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту 7000,00 грн., заборгованості за процентами 15960,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 30.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою від 25.05.20525 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».

24.06.2026 до суду надійшли витребувана судом інформація від АТ «КБ «Приват банк».

До суду повернулося без вручення поштове відправлення R067138265649, яким відповідач повідомлявся розгляд справи, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У період з 30.06.2026 по 24.07.2026 головуючий у справі суддя Смалюх Р.Я. перебував у щорічній черговій відпустці.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

16.06.2020 між кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №824867, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 7000,00 грн (п. 1.3). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4).

Умови застосування процентної ставки передбачають, що знижена процентна ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування (693,50 % річних) і застосовується у межах строку надання кредиту, якщо позичальник здійснить повне погашення кредитної заборгованості протягом цього строку або протягом трьох календарних днів після дати повернення (п. 1.4.1). Стандартна процентна ставка також складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день (693,50 % річних) і застосовується, якщо позичальник не виконав умови, зазначені для застосування зниженої процентної ставки (п. 1.4.2).

Строк кредиту складає 30 днів (п. 1.3). Дата повернення кредиту визначена згідно з Графіком платежів 16.07.2020 року (п. 1.3, Додаток №1). Продовження строку кредитування (пролонгація) можливе за ініціативою позичальника шляхом укладення додаткової угоди за умови здійснення платежу в розмірі, не меншому за суму нарахованих та несплачених процентів (п. 4.1, 4.2). Новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення таких дій, і дорівнює первісному строку кредиту (п. 4.5). Під час нового строку застосовується стандартна процентна ставка (п. 4.6).

За порушення строків виконання зобов`язань передбачені штрафні санкції: у випадку неповернення суми кредиту та/або несплати процентів позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1050,00 грн на 4-й день такого невиконання, та починаючи з 5-го дня по 262,50 грн за кожен день невиконання (п. 7.4). Сума нарахованих штрафних санкцій не може перевищувати 50 % від суми загальної вартості позики (кредиту), що становить 3500,00 грн (п. 7.5).

Договір укладається в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 9.8).

Позичальник має право відмовитись від договору протягом 14 календарних днів з дня його підписання (п. 6.3.2).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника (п. 6.1.3).

В реквізитах кредитного договору зазначені прізвище, ім`я, по батькові позичальника, його РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номер телефону, електронна пошта позичальника, а також номер його банківської картки НОМЕР_1 . Також зазначено, що договір підписаний позичальником електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) 16.06.2020.

Невід`ємними частинами кредитного договору є додатки:

Додаток № 1 «Графік платежів», у якому передбачено здійснення єдиного платежу 16.07.2020 року на загальну суму 10990,00 грн (7000,00 грн тіло кредиту, 3990,00 грн проценти). Зазначено, що графік підписаний електронним підписом позичальника 16.06.2020.

Паспорт споживчого кредиту, у якому закріплено суму 7000,00 грн на 30 днів, процентні ставки (693,50 % річних), відсутність комісій за супутні послуги, а також визначено розмір штрафів (1050,00 грн на 4-й день прострочення та по 262,50 грн починаючи з 5-го дня). Зазначено, що паспорт підписаний електронним підписом позичальника 16.06.2020 .

Додатковий договір від 15.07.2020 року, за яким сторони погодили продовження строку користування кредитом до 15.08.2020 року зі збереженням стандартної процентної ставки 1,90 % в день. Зазначено, що додатковий договір підписаний електронним підписом позичальника 15.07.2020 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію наданою ТОВ «Лінеура Україна» відповідач пройшла ідентифікацію шляхом направлення одноразового ідентифікатора «К801» 16.06.2020 на мобільний номер позичальника, та наступного його введення на сайті кредитора для підписання кредитного договору.

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.01.2026, відповіддю АТ «КБ «Приват Банк» від 09.06.2026, підтверджується перерахування 16.06.2020 та зарахування 7000,00 грн на карту НОМЕР_2 , яка належить відповідачу.

У розрахунку заборгованості станом на 23.03.2021 кредитор зазначив, що 16.06.2020 позичальнику було видано кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. За період користування позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 133,00 грн (що відповідає ставці 1,90 % на день). Загалом було нараховано процентів на суму 19950,00 грн. Нарахування процентів припинилося 13.11.2020. Штрафні санкції та комісії позичальнику за цим розрахунком не нараховувались.

З розрахунку також видно, що позичальник частково сплачував за кредитним договором: 15.07.2020 року було сплачено 3990,00 грн (що збігається з датою укладення Додаткового договору про пролонгацію), які були спрямовані на погашення процентів.

Заборгованість станом на 23.03.2021 складає 22960,00 грн, з яких: 7000,00 грн залишок тіла кредиту, 15960,00 грн залишок процентів за кредитом.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККЛУ-24032021.

За цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ( п. 1.1 договору).

Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п.7.2 договору (п. 6.2.3). Відповідно до п. 7.1, 7.2 фактор зобов`язався перерахувати клієнту кошти за відступлення прав вимоги в розмірі 580830,09 грн.

Платіжною інструкцією №27357 від 24.03.2021 підтверджується перерахування позивачем первісному кредитору коштів в сумі 580830,09 грн на виконання договору факторингу № ККЛУ-24032021.

24.03.2021 між сторонами договору факторингу підписано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 24.03.2021, у якому за порядковим номером 909 зазначене право вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 22960,00 грн з яких 7000,00 грн тіла кредиту, 3990,00 грн процентів, 11970,00 грн прострочених процентів.

Випискою з ЄДР від 27.09.2021 підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед - 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 824867 від 16.06.2020 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К801», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 6.2.3, 7.1, 7.2 договору факторингу №№ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 укладеного між ТОВ «Лінеура Україа» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників, позивач в повному обсязі сплатив кошти в розмірі 580830,09 грн на виконання п. 7.1 кредитного договору. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 824867 від 16.06.2020.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.01.2026, відповіддю АТ «КБ «Приват Банк» від 09.06.2026, підтверджується перерахування 16.06.2020 та зарахування 7000,00 грн на карту НОМЕР_2 , яка належить відповідачу.

16.06.2020 отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00,00 грн.

Додатковим договором від 15.07.2020 сторони погодили продовження строку користування кредитом до 15.08.2020 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув кредитні кошти в повному розмірі.

Контррозрахунку заборгованості тіла кредиту відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як видно з розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача нараховані проценти за період користування кредитним коштами в розмірі 15960,00 грн за період з 16.06.2020 по 13.11.2020.

Водночас, додатковим договором від 15.07.2020 сторони погодили продовження строку користування кредитом до 15.08.2020 року зі збереженням стандартної процентної ставки 1,90 % в день.

Доказів того, що сторони узгодили сплату позичальником процентів в розмірі 1,90% на день після 15.08.2026, матеріали справи не містять.

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, у п. 141, 128, в якій зазначено, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України . У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, суд дійшов висновку, що передбачені умовами кредитного договору нарахування процентів після узгодженого сторонами строку кредитування не є процентами за користування кредитом, а можуть бути мірою відповідальності передбаченою ст. 625 ЦК України.

Відтак, позичальнику проценти за користування кредитом могли нараховуватись лише до узгодженої дати 15.08.2020.

З розрахунку також видно, що позичальник частково сплачував за кредитним договором 15.07.2020 в розмірі 3990,00 грн

Отже, за період з 16.06.2020 по 15.07.2020 позичальнику були нараховані проценти в розмірі 3990,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 1,9% на день * 30 днів).

У період з 16.07.2020 по 15.08.2020 позичальнику мало бути нараховано процентів у розмірі 3990,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 1,9% на день * 30 днів).

Отже, у позивача існує заборгованість в розмірі 7000,00 грн тіла кредиту та 3990,00 грн процентів (7000,00 грн тіла кредиту + 3990,00 грн процентів + 3990,00 процентів 3990,00 сплачених коштів).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами у більшому розмірі.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн та процентів в розмірі 3990,00 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково та стягнувши з відповідача на користь позивача 10990,00 грн з яких: 7000,00 грн суми виданого кредиту, 3990,00 грн нарахованих процентів; у стягненні процентів в розмірі 11970,00 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 1274,49 грн (47,87% від 2662,40 грн)

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з АО «Апологен»; акт № 782 надання послуг від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг до Акту №782 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги.

Сума наданих послуг, відповідно до договору становить 8000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На переконання суду, надані позивачу послуги були необхідними та пов`язані з розглядом спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.

Зазначеної позиції дотримується Касаційний Цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 та Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 40, 43, 44 постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем судових витрат, які підлягають розподілу складає 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 10990,00 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 47,87% від суми позову 22960,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 47,87% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 3829,60 грн (47,87% від 8000,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 824867 від 16.06.2020 у розмірі 10990,00 грн, з яких:

- 7000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 3990,00грн. простроченої заборгованості за процентами.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» процентів в розмірі 11970,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» судовий збір у сумі 1274,49 грн та 3829,60 грн витрат на правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредт-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236);

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 10.08.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх