Рішення № 138869967, 10.08.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 161/9945/26

Провадження № 2/0158/1141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.11.2024 року надав відповідачу позику у розмірі 36 000,00 грн. на строк 6 місяців, про що було складено відповідний договір позики № П/ПГ/К-1911 від 19.11.2024 року, а також відповідач надав відповідну заяву (розписку).

Згідно п. 4.1 Договору, повернення позики здійснюється щомісяця до 20го числа, починаючи з 01.12.2024 року, рівними частинами в сумі не менше 6000,00 грн. Позичальник зобов`язується протягом терміну дії даного Договору, зазначеного в п. 3.1 Договору, повернути Позикодавцю позику в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2. Договору, позика повертається щомісячно в готівковій формі шляхом внесення Позичальником грошових коштів в касу Позикодавця, при цьому останній складає розписку в отриманні позики, або шляхом перерахування відповідної суми на банківських рахунок Позикодавця.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у випадку розірвання трудових відносин із Позикодавцем до моменту погашення позики, Позичальник зобов`язаний погасити позику в день припинення трудових відносин, що буде вважатись вимогою про дострокове повернення позики.

Станом на день звернення до суду, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, позику у повному обсязі не повернув.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за позикою у розмірі 26005 грн 67 коп., з них: 19 625 грн. 63 коп. - заборгованості за позикою; 2596 грн. 95 коп. грн - інфляційні збитки за період з 11.12.2024 року по 29.04.2026 року; 2968 грн 58 коп. подвійна облікова ставка; 814 грн 51 коп. - 3% річних за період з 11.12.2024 року по 29.04.2026 року та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачем, до моменту укладення договору позики, 19.11.2024 року було надано позивачу заяву такого змісту:

«Я, ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області від 14.03.2006, яка працює на посаді продавець продовольчих товарів ТТ № 032016 м. Луцьк, б-р Дружби народів, 7, прошу вас надати позику в сумі 36 000 гривень 00 копійок строком на 6 (шість) місяців. Надаю згоду ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» на щомісячні відрахування з моєї заробітної плати коштів в сумі 6000 грн., в рахунок погашення отриманої мною позики до повного її погашення. У випадку розірвання (припинення) трудових відносин з ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» до моменту погашення суми позики, надаю свою згоду на стягнення неповернутої суми позики з усіх нарахувань, передбачених чинним законодавством, що підлягають виплаті мені при звільненні» (а.с.12).

Крім того, 19.11.2024 року між сторонами по справі було укладено письмовий договір позики № П/ПГ/К-1911 (а.с.13-14).

Пунктом 1.1 даного Договору передбачено, що позикодавець, позивач по справі, надає позичальнику, відповідачу по справі, поворотну фінансову допомогу (позику), яку позичальник приймає і зобов`язується повернути позикодавцю на визначених в цьому договорі умовах.

Сума поворотної фінансової допомоги (позика) становить 36000 грн 00 коп., згідно п. 1.2 договору позики.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд вважає за необхідним визначитися з правом, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України №6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року.

Досліджуючи зміст наданої позивачем копії видаткового касового ордеру від 19.11.2024 року (а.с.15) суд зазначає, що даний видатковий ордер чітко підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 36 000,00 грн., що є предметом укладеного договору позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У розглядуваному випадку, згідно умов п. 3.1 Договору позики № П/ПГ/К-1911 від 19.11.2024 та у наданій відповідачем заяві від 19.11.2024 року, встановлений строк повернення позики у 6 місяці, тобто до 20.05.2024 року.

Разом з тим, згідно п. 4.5. Договору позики, у випадку розірвання трудових відносин із Позикодавцем до моменту погашення позики, Позичальник зобов`язаний погасити позику в день припинення трудових відносин, що буде вважатись вимогою про дострокове повернення позики.

Згідно наказу № 379-п/23 від 29.06.2023 року відповідачка ОСОБА_1 з 30.06.2023 року була прийнята на роботу в ТзОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «РУБИН» на посаду продавець продовольчих товарів.

Проте, з 10.12.2024 року трудові відносини між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТзОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «РУБИН» були припинені згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що стверджується наказом про припинення трудового договору (контракту) № 813-п/24 від 10.12.2024 року (а.с.16).

Як стверджує позивач у позовній заяві, протягом листопада-грудня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 частково здійснила погашення суми позики, на загальну суму 16 374 грн. 37 коп.

Проте, доказів виконання основного зобов`язання у повному обсязі, відповідач суду не надала, а тому заборгованість за основною сумою позики у розмірі 19 625 грн 63 коп., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні нарахованої штрафних санкцій за період з 31.10.2025 року по 29.01.2026 року; 3% річних за період з 11.12.2024 року по 29.04.2026 року та інфляційні втрати за період з 11.12.2024 року по 29.04.2026 року, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2511 грн. 53 коп. (19625,63/26005,67*3328,00).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 526, 626, 628, 638-639, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» заборгованість за основною сумою позики у розмірі 19 625 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 63 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» судовий збір у розмірі 2511 (дві тисячі п`ятсот одинадцять) гривень 53 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин», код ЄДРПОУ 31603002, юридична адреса: 43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2.

Представник позивача Рунов Дмитро Геннадійович, адреса: 43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 23, РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 14.03.2006 року, РНОКПП - НОМЕР_3 .

Текст рішення складений 10.08.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч