Рішення № 138869953, 10.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/723/26

Провадження № 2/156/569/26

рядок статзвіту 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/723/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.. Так, 26.12.2019 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» (первісний кредитор) було укладено договір споживчого кредиту № 40155. Позичальнику надано 28 422 грн, з яких 27 000,9 грн перераховано безпосередньо відповідачці, а 1 421,1 грн на оплату страхових платежів.

12.10.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора на підставі договору відступлення права вимоги №20201012.

Відповідачка не виконувала умови договору, не вносила платежі для повернення коштів та сплати процентів, що призвело до утворення боргу.

Станом на дату подання позову загальна сума заборгованості становить 42 485,12 грн, яка складається з: 26 504,63 грн заборгованості за тілом кредиту; 14 720,49 грн заборгованості за процентами; 1 260 грн пені.

12.10.2020 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №20201012. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №40155 від 26.12.2019 року.

Відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак вимоги такої відповідачка проігнорувала.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки суму боргу у розмірі 42 485,12 грн, а також судові витрати: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 42485,12 грн та судові витрати: 2 662,4 грн. на сплату судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Позиції сторін

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути без участі представника товариства.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить вручення 09.07.2026 судової повістки особисто ОСОБА_1 (а.с. 104). Причин неявки ОСОБА_1 суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань від неї не надходило. Відзиву на позовну заяву не подала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. За клопотанням позивача судом витребувано докази.

Судом також вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу за місцем його реєстрації, який 09.07.2026 року вручено особисто ОСОБА_1 . Відповідачка у встановлений судом строк не надала до суду відзиву на позовну заяву.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву, про причини неподання суд не повідомив, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про такі причини, не подав відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, 10.08.2026 року судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, застосоване законодавство та висновки суду

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26.12.2019 ОСОБА_1 особисто звернулася до ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» із заявою на видачу кредиту, в якій виклала своє волевиявлення на отримання кредиту у розмірі 31 579 грн 00 коп. З метою прийняття товариством рішення про надання кредиту ОСОБА_1 надала також свої персональні дані та іншу необхідну інформацію.

За результатами розгляду поданої заяви 26.12.2019 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 40155. Договір особисто підписаний ОСОБА_2 , у тому числі шляхом проставляння підпису на кожній сторінці договору.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 40155 від 26.12.2019 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язалося надати ОСОБА_2 грошові кошти в кредит на споживчі потреби, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його використання.

У пунктах 2.1 - 3.9 кредитного договору № 40155 від 26.12.2019 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту 28 422 грн 00 коп.; спосіб надання кредиту: 27 000,90 грн - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 1421,10 грн - шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок ТОВ «СК «Проксіма» з метою оплати ОСОБА_2 страхових платежів за договором добровільного страхування № PR-155715 від 26.12.2019; строк кредитування 168 днів; фіксована процентна ставка у розмірі 210 % річних від суми кредиту.

Положення кредитного договору містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_2 , зокрема, щодо загальної вартості кредиту, витрат за ним тощо.

Додатком до кредитного договору № 40155 від 26.12.2019 є також графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять погоджені сторонами істотні умови кредитування. Таким чином, судом встановлено, що 26.12.2019 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_2 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах. Вищезазначені обставини ОСОБА_2 не заперечуються.

Зі змісту довідки про переказ коштів, витягу з реєстру оплат страхових платежів на рахунок ТОВ «СК «Проксіма» судом встановлено, що 26.12.2019 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 27 000 грн 90 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що був зазначений ОСОБА_2 у кредитному договорі № 40155 від 26.12.2019 як спосіб отримання кредитних коштів, а також грошових коштів у сумі 1421 грн 10 коп. на рахунок ТОВ «СК «Проксіма» в якості сплати ОСОБА_2 страхового платежу за договором № PR-155715 від 26.12.2019.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019, надавши у розпорядження ОСОБА_2 погоджену суму кредитних коштів у встановленому в договорі порядку. Вищезазначені обставини ОСОБА_2 не заперечуються.

Зі змісту розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_2 не виконала своє зобов`язання та не здійснила жодного платежу на повернення кредиту та сплати процентів за його використання. Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження здійснення будь-яких платежів за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019.

Оскільки ОСОБА_2 своєчасно кредит не повернула та несплати повного розміру процентів за його використання, то це призвело до прострочення виконання зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором. Факт порушення зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не заперечується.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 42 485 грн 12 коп., з яких: 26 504 грн 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 720 грн 49 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1260 грн 00 коп. - сума пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц). Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_2 свого зобов`язання за договором, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Суд зауважує, що проценти за користування кредитом нараховані виключно у межах погодженого строку кредитування (168 днів, тобто з 27.12.2019 по 11.06.2020) та шляхом застосування погодженої процентної ставки (210% річних).

Також суд звертає увагу, що у п. 5.1 кредитного договору № 40155 від 26.12.2019 сторонами було погоджено застосування способу забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені (неустойки).

При цьому, у п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року.

Таким чином, нарахована після 12.03.2020 пеня за прострочення виконання ОСОБА_2 свого зобов`язання за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019 підлягала списанню і була списана ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», що вбачається з розрахунку заборгованості. Пред`явлена до стягнення сума пені відповідає періоду прострочення виконання зобов`язання до 12.03.2020, тобто до запровадження карантину. У зв`язку з цим нарахування пені та вимоги про її стягнення суд вважає обґрунтованими також.

Отже, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019 становить 42 485 грн 12 коп., з яких: 26 504 грн 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 720 грн 49 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1260 грн 00 коп. - сума пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За результатами дослідження договору відступлення прав вимоги № 20201012 від 12.10.2020, укладеного між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», платіжної інструкції № 19969 від 16.10.2020, акта приймання-передачі реєстру боржників від 19.10.2020 за цим договором відступлення прав вимоги, витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019 перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_2 не погашала виниклу заборгованість.

08.06.2026 позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак вимоги такої відповідачем не виконані.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019 є такими, що підлягають до повного задоволення.

V. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 з адвокатським об`єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну кредитну справу становить 8 000 грн, акт наданих послуг № 1622 від 08.06.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг та їх вартості.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 4 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133,141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 40155 від 26.12.2019 в сумі 42 485 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи та їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська обл., 79018;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська