Рішення № 138869946, 10.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/462/26

Провадження № 2-а/156/6/26

Рядок статзвіту № 140

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

з участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі адміністративну справу № 156/462/26 за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача Просимців Андрій Романович до Головного управління Національної поліції у Волинській області,

про скасування постанови ЕНА № 7024125 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2026,

учасники процесу:

позивач не з`явився,

представник позивача Просимців А. Р.,

представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позивач по справі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Просимців Андрій Романович, звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 квітня 2026 року інспектором СПД № 2 (смт. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Прокоп`юком Альбертом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7024125. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Так, згідно з вищевказаною постановою, 14.04.2026 о 14:52:08 у с. Іваничі по вул. Грушевського водій керував транспортним засобом «Skoda Octavia» (д.н.з. НОМЕР_1 ), будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає вищевказану постанову незаконною, оскільки адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП може бути вчинено лише з умислом, проте на момент зупинки він не знав про наявність судового рішення від 31.03.2026 щодо позбавлення його права керування. ОСОБА_1 наголошує, що не брав участі у судовому засіданні 31 березня 2026 року, не отримував копію постанови суду поштою та не має зареєстрованого електронного кабінету в системі ЄДІСС, а тому не міг бути обізнаним про прийняте рішення.

Крім того, оскаржувана постанова поліції не містить посилань на докази того, що позивач знав про позбавлення прав, та не наводить мотивів відхилення його доводів, що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП.

Враховуючи, що вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, він просить позов задовольнити, скасувати постанову серії ЕНА №7024125 від 14.04.2026 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір у розмірі 1332 грн.

Згідно з відзивом на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, 14 квітня 2026 року позивач керував автомобілем «Skoda Octavia», будучи позбавленим права керування строком на 1 рік на підставі постанови Іваничівського районного суду від 31.03.2026 року, яка набрала законної сили 13.04.2026 року, що підтверджується відомостями з інформаційної системи «Адмінпрактика» та ЄДРСР.

Твердження позивача про те, що він не знав про позбавлення прав, є неправдивими, оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП міститься заява самого ОСОБА_1 , у якій він просив розглядати справу без його участі, визнавав свою вину та просив про відстрочку сплати штрафу. Це свідчить про те, що він достеменно знав про розгляд справи та мав можливість дізнатися про її результат.

Автомобіль був зупинений правомірно, оскільки водій порушив п. 9.2. «б» ПДР (не подав сигнал повороту при об`їзді перешкоди). Під час перевірки документів за допомогою технічних засобів поліцейські встановили факт позбавлення прав. Постанова серії ЕНА №7024125 була винесена з дотриманням усіх вимог матеріального та процесуального права. Позивач був ознайомлений зі своїми правами, йому було вручено копію постанови, що підтверджується відеозаписом з нагрудної боді-камери поліцейського. Відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що використання автомобіля накладає на особу додаткові обов`язки та відповідальність, а сторони судового процесу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження. На основі цих доводів відповідач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 20 400 грн законною та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення учасників справи

ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні 06.08.2026 року особисто підтвердив, що ще 03.04.2026 року у телефонній розмові із своїм захисником Адамович Н. Є. він дізнався про позбавлення судом його права керування т/з. Отримати від захисника передану йому для вручення копію постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 у справі № 156/1455/25 у той день та протягом наступних десяти днів Ковальчук Б. І. не зміг через зайнятість іншими справами. Разом з тим, ОСОБА_1 відрахував від 04.04.2026 року десять днів (які призначені для оскарження постанови суду) та вважав, що ще може керувати т/з до 14.04.2026 включно. Однак як виявилося, він полічив неправильно.

Представник позивача Просимців Б. І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. При цьому наголошував, що у справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом та його зупинки поліцейськими знав про позбавлення його права керування транспортними засобами, усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки, бажав їх чи свідомо допускав настання цих наслідків.

Представник відповідача по справі, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду даної справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 30.04.2026 року попереднім складом суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст.ст. 262-263 КАС України за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі.

07.05.2026 відкладено розгляд адміністративної справи у зв`язку з неявкою представника відповідача для участі в судове засідання. Продовжено строк розгляду адміністративної справи № 156/462/26 до 12.05.2026.

12.05.2026 відкладено розгляд адміністративної справи у зв`язку з неявкою представника відповідача для участі в судове засідання. Продовжити строк розгляду адміністративної справи № 156/462/26 до 04.06.2026.

14.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2026 справу знято з розгляду.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року головуючим суддею у зазначеній справі визначено суддю Малюшевську І. Є.

Ухвалою від 30.06.2026 суддею Малюшевською І. Є. прийнято до провадження адміністративну справу № 156/462/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування рішення, суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою від 06.08.2026 витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення № 156/1455/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП для огляду в судовому засіданні.

10.08.2026 року належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача не з`явився у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. У зв`язку з цим, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі представника відповідача.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, застосоване законодавство та висновки суду

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачем не пропущений.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14.04.2026 інспектором СПД № 2 (смт. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Прокоп`юком Альбертом Миколайовичем, відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7024125, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Із змісту норми ст. 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом п. 1.3 та п. 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо- транспортних пригод та їх наслідків.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що вчинення особою адміністративних правопорушень, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що постановою Іваничівського районного суду Волинської області у справі № 156/1455/25 від 31.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування усіма транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 у справі № 156/1455/25 набрала законної сили 13.04.2026. Вказана постанова суду позивачем не оскаржувалась, не скасовувалося і не змінювалася в частині строку позбавлення права керування.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 156/1455/25 (провадження № 3/156/19/26) слідує, що 03.04.2026 захисник особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_3 отримала для передачі її довірителю копію постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.44 справи № 156/1455/25, провадження № 3/156/19/26).

Твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_1 жодним чином не був повідомлений про винесення Іваничівським районним судом Волинської області постанови у справі № 156/1455/25 від 31.03.2026, в тому числі щодо позбавлення його права керування т/з спростовується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудної бодікамери патрульного поліцейського, з яких слідує, що патрульний поліцейський встановив особу правопорушника ОСОБА_1 та за внесеними в базу ІПНП НПУ відомостями встановив, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідно до постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 у справі № 156/1455/25, про що оголосив водієві. Також поліцейський перевірив таку інформацію на інформаційному порталі «Судова влада України».

Разом з тим, сам ОСОБА_1 у своїх усних поясненнях, наданих в судовому засіданні 06.08.2026 підтвердив, що 03.04.2026 року у телефонній розмові із своїм захисником ОСОБА_3 він дізнався про винесення постанови та про позбавлення судом його права керування т/з, і що має можливість ще керувати т/з поки постанова набирає законної сили, тобто протягом ще 10 днів починаючи з наступного дня, однак помилився при підрахунку днів.

Згідно зі ст. 317, ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Як вказано вище, що підставою винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваної постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП стали внесені в базу ІПНП НПУ відомості про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік відповідно до постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 у справі № 156/1455/25.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КУпАП вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також суд критично оцінює посилання позивача щодо того, що у нього був відсутній прямий умисел на вчинення правопорушення, з огляду на наступне.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Об`єктивна сторона такого правопорушення полягає саме у факті керування транспортним засобом всупереч чинному рішенню суду про позбавлення права керування.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 156/1455/25, 24.03.2026 ОСОБА_1 подав заяву про визнання вини та відстрочку виконання рішення суду. У заяві вказав, що свою провину визнає, щиро кається у вчиненому та зобов`язується не вчиняти в майбутньому адміністративних правопорушень. У п. 3 своєї заяви ОСОБА_1 просив розгляд справи № 156/1455/25 слухати без його участі та задовольнити клопотання про відстрочку виконання судового рішення (а.с.28-29 справи № 156/1455/25, провадження № 3/156/19/26).

Особа, що притягалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання 31.03.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомленим, що підтверджується довідкою про доставку у додаток «Viber» 27.03.2026 повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду» на 31.03.2026 одержувачу ОСОБА_1 на вказаний ним у номер у заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення (а.с.39, 8 справи № 156/1455/25, провадження № 3/156/19/26). У матеріалах справи відсутні відомості про поважні причини неприбуття ОСОБА_1 у судове засідання 31.03.2026 року.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Отже, ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування в провадженні суду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відомо про дату, час та місце її розгляду, однак він не вжив жодних заходів для явки до суду.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що судове провадження закінчитися постановленням судового рішення, та, відповідно, повинен був цікавитися судовим провадженням.

Суб`єктивна сторона правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП характеризується виною особи, яка, усвідомлюючи факт позбавлення її права керування т\з, здійснює керування т\з. Якщо водій не знав і не міг знати, що суд позбавив його права керування (наприклад, через відсутність належного повідомлення), у його діях відсутній склад правопорушення. Разом з тим, відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративний проступок визнається умисним, якщо особа усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її наслідки та бажала або свідомо допускала їх настання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні особисто підтвердив, що ще 03.04.2026 року у телефонній розмові із своїм захисником Адамович Н. Є. він дізнався про позбавлення судом його права керування т/з. Отримати від захисника передану йому для вручення копію постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 у справі № 156/1455/25 у той день та протягом наступних десяти днів ОСОБА_1 не зміг через зайнятість іншими справами. Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про постановлення зазначеної постанови, відрахував від 04.04.2026 року десять днів (які призначені для оскарження постанови суду) та вважав, що ще може керувати т/з до 14.04.2026 включно, тобто до закінчення строку на її оскарження. Однак як виявилося, він полічив неправильно.

Таким чином, починаючи щонайменше з 03.04.2026 року позивач достовірно знав про ухвалення судом рішення, яким його позбавлено права керування т\з, а тому не міг обгрунтовано вважати, що таке право за ним зберігається.

Отже, посилання ОСОБА_1 на його необізнаність про постановлення судового рішення за наслідками розгляду Іваничівським районним судом Волинської області у справі № 156/1455/25 не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, та спростовується матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 156/1455/25, які суд оглянув у судовому засіданні, а також особистими поясненнями ОСОБА_1 , а саме по собі неправильне розуміння перебігу строку набрання постановою законної сили чи помилковість при підрахунку днів не свідчить про відсутність усвідомлення факту позбавлення права керування.

Підсумовуючих процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, судом не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою, є законним.

Наведене вище дає підстави для висновку, що винесена 14.04.2026 року відносно позивача по справі ОСОБА_1 постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу серії ЕНА №7024125 від 14.04.2026 винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та підстав для її скасування суд не вбачає.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, наведені вище правові норми, суд дійшов висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7024125 від 14.04.2026 слід залишити без змін, а позов без задоволення.

V. Судові витрати

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати відшкодовуються стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише у разі задоволення її позову, таким чином судові витрати у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови ЕНА № 7024125 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2026 відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7024125 від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Просимців Андрій Романович, адреса: вул. Святого Володимира, 1, м. Нововолинськ, Волинська область.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська обл., 43025.

Суддя І. Є. Малюшевська