Рішення № 138865990, 10.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4214/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігвській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 263040005859 від 28.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії -пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.11.2025 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.11.2025 № 166, від 18.11.2025 № 167 та від 18.11.2025 № 168, що видані Фондом державного майна України, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 28.07.1987 по 02.07.1990 на посаді економіста/податкового ревізора-інспектора/ревізора у Фінансовому відділі Виконавчого комітету Уманської районної ради народних депутатів, з 02.07.1990 по 04.12.1994 на посаді державного податкового інспектора/заступника начальника управління/начальника управління у Державній податковій інспекції Уманського району Черкаської області, з 21.07.2004 по 14.05.2010 на посаді начальника управління/директора департаменту у Державній податковій адміністрації України, з 25.05.2010 по 17.08.2010 на посаді помічника Міністра/директора департаменту у Міністерстві фінансів України, з 11.06.2021 по 31.05.2022 на посаді радника патронатної служби/завідувача сектору організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника міністра/директора департаменту у Міністерстві економіки України, з 01.06.2022 по 17.06.2024 на посаді директора департаменту у Фонді державного майна України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно не переведено та не зараховано до стажу позивача період роботи, який дає право на пенсію державного службовця, тому спірне рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у спосіб, встановлений у прохальній частині позову.

20.04.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив, у якому заперечував проти позовних вимог та зазначив, що, позивач не працювала на посадах державної служби станом на 1 травня 2016 року та не мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і не займала посаду державного службовця, тому підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у органів Пенсійного фонду відсутні. Щодо наданих довідок про заробітну плату, то останні не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

21.11.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надала необхідні документи, у тому числі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.11.2025 № 166, від 18.11.2025 № 167 та від 18.11.2025 № 168, видані Фондом державного майна України .

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області № 263040005859 від 28.11.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Так, у рішенні зазначено наступне: «... Проведення перерахунку за Законом № 889 не передбачено, стаття 37-1 Закону № 3723 втратила чинність.. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 до стажу державної служби зараховано періоди роботи з 05.12.1994 по 14.10.1996, з 28.08.2003 по 09.03.2004, з 18.08.2010 по 25.05.2015, що складає 7 років 1 місяць. На момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889 заявниця не обіймала посаду державної служби в державному органі та з 01.04.2021 по 02.11.2025 отримувала пенсію по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 03.11.2025 переведена на пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Довідки надані заявницею (про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця від 18.11.2025 № 166 (додаток № 1); від 18.11.2025 № 168 (додаток № 2); від 18.11.2025 № 167 (додаток № 3)), не відповідають вимогам постанови КМУ від 14.09.2016 № 622, оскільки заявниця на дату звернення за перерахунком пенсії працює на посаді, яка не відноситься до посад державної служби в державних органах. Враховуючи викладене право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 згідно заяви № 18015 від 28.11.2025 у заявниці відсутнє».

Вважаючи протиправним спірне рішення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII (далі -Закон № 889), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058.

Тобто, до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом № 889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 розділу ХІ Закону № 889 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 року по справі № 569/350/17, від 03.07.2018 року по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 року по справі № 591/6970/16-а.

Згідно п. 8 розділу ХІ Закону № 889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

При цьому, стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі -Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).

Згідно із пунктом 5 Порядку № 283, обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

При цьому, додатком до Порядку № 283 визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби (далі - Перелік).

Як зазначено вище, до стажу державної служби не були зараховані наступні періоди роботи згідно трудової книжки:

- з 28.07.1987 по 02.07.1990 - робота економістом/податковим ревізором-інспектором/ревізором у Фінансовому відділі Виконавчого комітету Уманської районної ради народних депутатів;

- з 02.07.1990 по 04.12.1994 - робота державним податковим інспектором/ заступником начальника управління/начальником управління у Державній податковій інспекції Уманського району Черкаської області;

- з 21.07.2004 по 14.05.2010 - робота начальником управління/директором департаменту у Державній податковій адміністрації України;

- з 25.05.2010 по 17.08.2010 - робота помічником Міністра/директором департаменту у Міністерстві фінансів України;

- з 11.06.2021 по 31.05.2022 - робота радником патронатної служби/ завідувачем сектору організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника міністра/директором департаменту у Міністерстві економіки України;

- з 01.06.2022 по 17.06.2024 - робота директором департаменту у Фонді державного майна України.

Щодо періоду роботи періоду роботи з 28.07.1987 по 02.07.1990.

Так, у вказаний період позивач працювала економістом/податковим ревізором-інспектором/ревізором у Фінансовому відділі Виконавчого комітету Уманської районної ради народних депутатів.

Відповідно до Переліку, затвердженого Порядком № 283 (у редакції від 03.05.1994), робота на посадах керівних працівників і спеціалістів у Радах народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах та інших структурних підрозділах зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, робота у Фінансовому відділі Виконавчого комітету Уманської районної ради народних депутатів з 28.07.1987 по 02.07.1990 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо періодів роботи з 02.07.1990 по 04.12.1994 та з 21.07.2004 по 14.05.2010.

Так, у вказані періоди позивач працювала державним податковим інспектором/заступником начальника управління/начальником управління у Державній податковій інспекції Уманського району Черкаської області та начальником управління/директором департаменту у Державній податковій адміністрації України.

Виходячи з листа ГУ ПФУ в м. Києві від 19.02.2026 № 2600-0202-8/25938, вказані періоди не були зараховані з тієї причини, що за вказані періоди позивачу присвоювалися спеціальні звання.

Статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/ або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у більшість періодів роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Згідно з частинами 5-8 статті 15 вказаного Закону, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною четвертою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

В свою чергу, згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, у абзаці 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року) зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних нормативно-правових актів, а саме-Закону №3723-XII, Закону України №509-XII та Порядку №283, передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, з вищевикладеного випливає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Крім того, згідно пункту 2 Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839, спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, які забезпечують виконання завдань зазначених органів, визначених законами, а також здійснюють організаційне, юридичне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності таких органів.

Відповідно до пункту 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Згідно із пунктом 8 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 945, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в орган ДПС, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб органів ДПС. Особам, які приймаються на роботу до органів ДПС та яким раніше присвоєно спеціальні звання контролюючих органів (органів доходів і зборів), спеціальні звання присвоюються незалежно від займаних посад за співвідношенням, визначеним пунктом 57 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Додатками 6, 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи I рангу» прирівнюється до 7 рангу державного службовця, «Радник митної служби III рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, «Радник податкової та митної справи III рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, «Радник податкової та митної справи II рангу» прирівнюється до 5 рангу державного службовця.

Крім того, статтею 46 Закону № 889 та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01.05.2016, встановлено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Отже, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби у податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889.

При цьому, Верховний Суд в постановах від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються персональні чи спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи контролюючих органів (органів доходів і зборів) є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в контролюючих органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Крім того, довідкою ГУ ДПС у Черкаській області № 6/23-00-11-01-25 від 17.02.2026 підтверджено, що у період з 02.07.1990 по 14.10.1996 позивач дійсно працювала у Державній податковій інспекції Уманського району Черкаської області на посадах, які відносяться до державної служби.

Таким чином, робота у Державній податковій інспекції Уманського району Черкаської області та Державній податковій адміністрації України з 02.07.1990 по 04.12.1994 та з 21.07.2004 по 14.05.2010 відповідно підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо періоду з 25.05.2010 по 17.08.2010.

Так, у вказаний період позивач працювала помічником Міністра (патронатна служба)/директором департаменту у Міністерстві фінансів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону № 3723 (у редакції від 01.01.2008), Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.

Згідно із пунктом 5 Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 851 (у редакції від 10.08.2006), працівники патронатної служби є державними службовцями.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 283 (в редакції від 14.01.2010), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Відповідно до абзацу 5 статті 25 Закону № 3723 (у редакції від 01.01.2008), встановлюються такі категорії посад службовців: третя категорія - ...начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади.

Крім того, довідкою Міністерства фінансів України № 17010-09-10/5053 від 19.02.2026 та наказами від 21.05.2010 № 421-о і від 25.06.2010 № 531-о також підтверджується, що позивач перебувала саме на посадах державної служби.

Таким чином, робота у Міністерстві фінансів України з 25.05.2010 по 17.08.2010 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо періоду роботи з 11.06.2021 по 31.05.2022.

Так, у вказаний період позивач працювала радником патронатної служби/ завідувачем сектору організаційно-аналітичного забезпечення роботи заступника міністра/директором департаменту у Міністерстві економіки України.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 46, частини першої статті 92 Закону № 889 (у редакції від 10.06.2021-07.05.2022), до стажу державної служби зараховуються час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.

До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 6 Закону № 889 (у редакції від 10.06.2021-07.05.2022), посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби:

- категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів;

- категорія «В» - інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

Крім того, листом Мінекономіки № 2205-17/17437-07 від 19.02.2026 та наказами від 10.06.2021 № 689-к, від 25.08.2021 № 930-к, від 25.08.2021 № 931-к, від 27.08.2021 № 940-к, від 26.05.2022 № 509-к також підтверджується, що позивач перебувала саме на посадах державної служби.

Таким чином, робота у Міністерстві економіки України з 11.06.2021 по 31.05.2022 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо періоду роботи з 01.06.2022 по 17.06.2024.

Так, у вказаний період позивач працювала директором департаменту у Фонді державного майна України.

Враховуючи положення статті 37 Закону № 3723, необхідною умовою для наявності у позивача права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення позивачем пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 28 Закону № 1058.

У свою чергу відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже, особа має право на пенсію державного службовця за наступних умов:

1) Досягнення пенсійного віку 60 років;

2) Наявність не менше 32 років страхового стажу;

3) Наявність на день набрання чинності Законом № 889 не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби;

У даному випадку позивач:

1) На день звернення (21.11.2025) із заявою про переведення на пенсію державного службовця досягла віку 60 років (02.11.1965), що не заперечується відповідачем;

2) Має не менше 32 років страхового стажу;

3) На день набрання чинності Законом № 889 мала стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зокрема, до 01.05.2016 позивач займала посади державної служби у наступні періоди:

- з 28.07.1987 по 02.07.1990 (протиправно не зараховано відповідачем до стажу державної служби);

- з 02.07.1990 по 14.10.1996 (період з 02.07.1990 по 04.12.1994 протиправно не зараховано відповідачем до стажу державної служби, а з 05.12.1994 по 14.10.1996 - зараховано)

- з 28.08.2003 по 09.03.2004 (зараховано відповідачем);

- з 21.07.2004 по 14.05.2010 (протиправно не зараховано відповідачем до стажу державної служби);

- з 25.05.2010 по 25.05.2015 (період з 25.05.2010 по 17.08.2010 протиправно не зараховано відповідачем до стажу державної служби, а з 18.08.2010 по 25.05.2015 - зараховано).

Отже, позивач відповідає всім умовам, визначеним пунктом 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 для переведення на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».

Визначаючись щодо довідок про заробітну плату, наданих позивачем, суд виходить із такого.

Відповідач посилається на те, що довідки від 18.11.2025 № 166 (додаток № 1); від 18.11.2025 № 168 (додаток № 2); від 18.11.2025 № 167 (додаток № 3), не відповідають вимогам постанови КМУ від 14.09.2016 № 622, оскільки заявниця на дату звернення за перерахунком пенсії працює на посаді, яка не відноситься до посад державної служби в державних органах, не відповідає чинному законодавству.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

-посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

-розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

-у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

-матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

За правилами пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пунктом 4 Порядку №622 для осіб, які на момент звернення перебувають на державній службі - пенсія обчислюється у розмірі 60% від фактичної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а до 01.01.2011 - страхові внески на державне пенсійне страхування).

Суд встановив, що позивач, звертаючись із заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", додала до неї довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.

За змістом пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям у відповідності до пунктів 2, 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" затверджені форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу, років) і про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи і підряд перед зверненням за пенсією); та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Надані позивачем довідки, відповідають затвердженій формі, і єдиною підставою для відмови у їх врахуванні є висновки відповідача про те, що на дату звернення за перерахунком пенсії працює на посаді, яка не відноситься до посад державної служби в державних органах.

Слід зазначити, що в рамках розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачу до стажу державного службовця спірних періодів роботи на посадах в державний органах, відтак, спірне рішення слід скасувати, як протиправне.

Щодо зобов`язальної частини позову, то суд вказує на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №204/6320/18.

Частиною другою статті 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі частини заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача спірні періоди роботи в державний органах та повторно розглянути заяву про перехід на пенсію державного службовця від 21.11.2025, з врахуванням довідок про заробітну плату з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.11.2025 № 166, від 18.11.2025 № 167 та від 18.11.2025 № 168, що видані Фондом державного майна України, та висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 532,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.11.2025 № 974260190519.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.11.2025 № 166, від 18.11.2025 № 167 та від 18.11.2025 № 168, виданих Фондом державного майна України, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 28.07.1987 по 02.07.1990, з 02.07.1990 по 04.12.1994, з 21.07.2004 по 14.05.2010, з 25.05.2010 по 17.08.2010, з 11.06.2021 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 17.06.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.) сплачений відповідно до квитанції від 25.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко