Рішення № 138865803, 10.08.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2396/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 квітня 2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 80861360 з примусового виконання Постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 14 квітня 2025 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі - 34000,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати похідні від постанови про відкриття виконавчого провадження - постанови Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 квітня 2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки виконавчий документ був пред`явлений до виконання після спливу встановленого законом тримісячного строку.

Зокрема посилається на те, що положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення має бути звернута до виконання у межах визначеного законом строку.

На думку позивача, оскільки постанова набрала законної сили 24 квітня 2025 року, а із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся лише 20 грудня 2025 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений.

У зв`язку з цим позивач вважає, що державний виконавець відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» був зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а не відкривати виконавче провадження.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, а також похідні від неї постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 14 квітня 2025 року була пред`явлена до примусового виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у державного виконавця були відсутні передбачені частиною четвертою статті 4 цього Закону підстави для її повернення без прийняття до виконання.

Відповідач посилається на пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого на період дії воєнного стану визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

На думку відповідача, з огляду на зазначені положення строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання не був пропущений.

Крім того, відповідач зазначив, що поданий виконавчий документ відповідав вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», набрав законної сили та не містив підстав для повернення стягувачу без прийняття до виконання. У зв`язку з цим державний виконавець, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а також похідні постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника.

3. Позивачем подано до суду відповідь відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого наведені переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Згідно змісту постанови встанволено, що у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення штраф підлягає примусовому стягненню у подвійному розмірі 34 000,00 грн. Постанова набрала законної сили 24 квітня 2025 року.

2. 23 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеної постанови.

3. Згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчий документ надійшов до органу державної виконавчої служби 27 квітня 2026 року.

4. 29 квітня 2026 року заступником начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80861360 з примусового виконання постанови № 185 від 14 квітня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі 34 000,00 грн.

5. 29 квітня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено мінімальні витрати у сумі 230,00 грн., а також постанову про арешт коштів боржника.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Спір у даній справі виник з приводу правомірності відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 14 квітня 2025 року, а також правомірності винесення похідних постанов про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника.

2. Оцінюючи доводи сторін та досліджені у справі докази, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

3. Разом з тим абз. 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

4. Як встановлено судом, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 14 квітня 2025 року прийнята та набрала законної сили в період дії воєнного стану. На момент звернення стягувача до органу державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження воєнний стан в Україні продовжував діяти.

Отже, на момент пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання перебіг строку, визначеного статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», такий строк перерваний у силу прямої вказівки пункту 10-2 розділу XIII цього Закону, а тому підстави вважати такий строк пропущеним відсутні.

5. Посилання позивача на положення статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд відхиляє, оскільки предметом розгляду у цій справі є правомірність дій державного виконавця під час вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання. При здійсненні таких повноважень державний виконавець керується, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом, що визначає порядок та умови примусового виконання рішень, а також містить спеціальне правове регулювання перебігу строків на період дії воєнного стану.

6. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання у разі пропуску встановленого законом строку його пред`явлення до виконання.

Оскільки у даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання визначені Законом перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а тому передбачені зазначеною нормою підстави для повернення виконавчого документа відсутні.

7. За таких обставин державний виконавець, приймаючи постанову від 29 квітня 2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 80861360, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, прийняті в межах належним чином відкритого виконавчого провадження, підстав для визнання їх протиправними та скасування суд також не вбачає.

8.З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувані постанови відповідача відповідають вимогам закону, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного суду відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Дергача Леоніда, 25,27, м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ: 41659926).

Суддя О.В. Боднарюк