Ухвала суду № 138865236, 10.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

10 серпня 2026 р. справа № 520/17421/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши заяву від 29.06.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1, суб"єкт владних повноважень, орган пубілчної адміністрації) Міністерства оборони України (далі за текстом - Відповідач №2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник позивача 29.06.2026р. подав до суду заяву, у якій просив суд: 1) встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 520/17421/25; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 520/17421/25; 3) у разі неподання звіту, неналежного подання звіту або встановлення за наслідками його розгляду факту невиконання чи неналежного виконання рішення суду - накласти на керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення штраф, передбачений частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументуючи подану заяву представник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року у справі № 520/17421/25 Військовою частиною НОМЕР_1 фактично не виконано, оскільки грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік, незважаючи на твердження Боржника про її виплату, фактично не була отримана позивачем, що вже було встановлено судом під час розгляду справи, а наведені Військовою частиною НОМЕР_1 відомості про нібито здійснену виплату суперечать як матеріалам справи, так і її власним документам щодо дати та підстави такої виплати. Крім того, боржником взагалі не надано відомостей про нарахування чи виплату присудженої позивачу компенсації за неотримане речове майно, у зв`язку з чим позивач вважає, що рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі, а наведені боржником пояснення не підтверджують фактичного виконання судового рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026р. дана заява була передана у провадження судді Ніколаєвої О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026р. у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, справа №520/17421/25 передана до провадження судді Сліденка А.В.

Ухвалою суду від 28.07.2026р. було прийнято до провадження заяву представника позивача від 29.06.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/17421/25. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду докази про організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25, зокрема, документи з приводу нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно у формі заявок-розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення в частині, що стосується позивача із зазначенням нарахованої суми грошового забезпечення; документи з приводу виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно (платіжні інструкції).

03.08.2026р. відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів, у якому відповідач зазначив, що під час виконання рішення в частині нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік було встановлено, що зазначена допомога ОСОБА_1 була виплачена Військовою частиною НОМЕР_1 під час остаточного розрахунку при звільненні згідно роздавально-платіжної відомості №213 від 09.04.2025 за наказом від 03.02.2025 №36. Відтак рішення суду в цій частині є фактично виконаним. Щодо виконання рішення суду в іншій частині було здійснено розрахунок та сформовано довідку №147 «про вартість речового майна, що належить до видачі на головного сержанта ОСОБА_2 звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 №99 від « 04» квітня 2025 року» згідно якої загальна сума компенсації вартості речового майна, яке належало до видачі головному сержанту ОСОБА_1 , склала 0,00 грн. Виходячи з викладеного вважаємо, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №520/17421/25 фактично виконано по всім його вимогам, визначеним у резолютивній частині рішення.

05.08.2026р. до суду від відповідача додатково надійшли роздавально-платіжна відомість №213 від 09.04.2025 за наказом від 03.02.2025 №36 та довідка про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів.

06.08.2026р. від представника заявника надійшли заперечення, у яких вказано, що посилання боржника на зарахування 09.04.2025 коштів як на виконання рішення суду позивач вважає безпідставним, оскільки зазначена виплата відбулася до ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, а надані відповідачем документи, на думку позивача, не підтверджують, що вона включала саме грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік. Крім того, щодо компенсації за неотримане речове майно боржник не здійснив нарахування та виплату, а фактично відмовляється від виконання рішення, посилаючись на її неналежність та визначаючи розмір компенсації у 0,00 грн, чим, на думку позивача, фактично ставить під сумнів висновки суду, які вже набрали законної сили. За таких обставин позивач вважає, що резолютивна частина рішення суду не реалізована, виконавче провадження не закінчено у зв`язку з фактичним виконанням, а тому наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Вирішуючи юридичну долю поданого заявником процесуального документа, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини справи полягають у наступному.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплати всіх видів індексації грошового забезпечення, належної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 з березня 2022 по квітень 2025 року; 2) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити всі види індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 з березня 2022 по квітень 2025 року; 3) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, не виплати компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); 4) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, невиплати компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_3 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

З огляду на викладене вище, суд доходить до переконання про те, що у межах справи №520/17421/25 заявником було ініційовано, а судом вирішено по суті спір про право заявника на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно (що охоплює окремі самостійні волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування/обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно та з приводу виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно) без конкретизації відповідних сум.

Тож, у межах згаданої справи судом було розглянуто спір про право, а не спір про факт.

Проте, у контексті приписів ч.4 ст.78 та ч.7 ст.78 КАС України рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25 були встановлені саме обставини (а не надана суто правова оцінка) існування невиконаного обов"язку Військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, а також з приводу нарахування та виплати компенсацію за неотримане речове майно.

У вимірі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ці обставини існування невиконаного обов"язку не можуть бути ревізовані у подальному, бо із невідворотною неминучістю призводять до порушення принципу поваги і недоторканності до остаточного рішення суду.

Іншими словами, якщо унаслідок невиконання вимог ч.3 ст.9 та ч.4 ст.162 КАС України суб"єкт владних повноважень не подав до суду до моменту прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25 ані належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів спростування права заявника на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та на компенсацію за неотримане речове майно, ані належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів проведення необхідних грошових виплат у минулому, а у дійсності заявник не має права на такі виплати через відсутність відповідного права чи через отримання виплат, то ці обставини все одно не звільняють суб"єкта владних повноважень від обов"язку виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Харківського окружного адміністративного суду набрало законної сили 04.03.2026р., та представником позивача отримано виконавчий лист.

Старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 08.06.2026р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №81215801 за виконавчим листом від 07.04.2026р., виданим Харківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, виплатити компенсацію за неотримане речове майно ОСОБА_1 .

На запит представника заявника стосовно стану виконання рішення суду від 15.01.2026р. відповідач листом від 23.05.2026р. №26/1/3681 повідомив, що згідно наказу командира військової частини від 05.03.2025 №68 військовою частиною НОМЕР_1 була виплачена належна ОСОБА_4 грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік на його картковий рахунок згідно розрахункової відомості №213 від 09.04.2025 - 28.594,35 грн.

Листом від 15.07.2026р. №26/1/5003 та від 22.07.2026р. №26/1/5218 відповідач повідомив виконавця, що грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік ОСОБА_1 була виплачена військовою частиною НОМЕР_1 під час остаточного розрахунку при звільненні згідно роздавально-платіжної відомості №213 від 09.04,2025 за наказом від 03.02.2025 року №36. Згідно довідки №147 про вартість речового майна, що належить до видачі на головного сержанта ОСОБА_1 , наданою начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не передбачена, у зв`язку із повним забезпеченням речовим майном згідно норми забезпечення на період проходження військової служби до моменту звільнення.

Згідно з наданою на вимогу суду довідкою №147 від 04.04.2025р. за підписом начальника речової служби Іскандарова М та начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_5 про вартість речового майна, що належить до видачі на головного сержанта ОСОБА_1 сума компенсації становить 0,00 грн. Зазначено, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не передбачена, у зв`язку із повним забезпеченням речовим майном згідно норми забезпечення на період проходження військової служби до моменту звільнення.

Згідно з наданою довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів 09.04.2025р. на картку заявника НОМЕР_4 було перераховано 28.594,35 грн.

Разом з тим, за викладеною стороною позивача правовою позицією, посилання боржника на зарахування 09.04.2025 коштів як на виконання рішення суду позивач вважає безпідставним, оскільки зазначена виплата відбулася до ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням. Крім того, щодо компенсації за неотримане речове майно боржник не здійснив нарахування та виплату, а фактично відмовляється від виконання рішення, посилаючись на її неналежність та визначаючи розмір компенсації у 0,00 грн, чим, на думку позивача, фактично ставить під сумнів висновки суду, які вже набрали законної сили.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для судового контролю у порядку ст.382 КАС України, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 від 02.06.2016р. №1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Статтею 3811 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.3811); суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу (ч.2 ст.3811).

Суд відмічає, що запроваджена законодавцем у ч.3 ст.3823 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ міра юридичної відповідальності у вигляді стягнення штрафу з керівника відповідача - суб"єкта владних повноважень за невиконання рішення суду (у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за правовою природою, характером, спрямованістю, призначенням та підставою застосування є цілком ідентичною до аналогічної міри юридичної відповідальності, запровадженої законодавцем для суб"єкта владних повноважень - боржника у виконавчому провадженні із правовим статусом юридичної особи публічного права у приписах ч.2 ст.63, ч.3 ст.63, ч.1 ст.75, ч.2 ст.75 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (штраф у сумі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

При цьому, ця міра юридичної відповідальності у вигляді штрафу застосовується не до суб"єкта владних повноважень, який є учасником спірних правовідносин, а до іншого суб`єкта права - керівника суб"єкта владних повноважень і штраф підлягає сплаті за рахунок власного майна фізичної особи - громадянина, а не за рахунок фінансових активів суб"єкта владних повноважень.

Розмір юридичної відповідальності за ч.3 ст.3823 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ (від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) є явно та очевидно неспівмірним з максимальним розміром юридичної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України (ч.2 ст.382 Кримінального кодексу України - штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно до п.5 підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України для відповідного року)).

Тож станом на 01.01.2026р. за вчинення одного і того ж самого діяння (невиконання рішення адміністративного суду) мінімальний розмір штрафу за ч.3 ст.3823 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (66.560,00грн. = 3.328,00грн. згідно з абз.4 ст.7 закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" * 20) більш як 3,91 разів перевищує максимальний розмір штрафу за ст.382 Кримінального кодексу України (17.000,00грн. = 17,00грн. * 1000), що кваліфікується судом у якості невиправданого втручання у мирне володіння приватним майном керівником суб"єкта владних повноважень у розумінні ст.1 Першої протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окремо суд зважає, що у силу застереження ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Звідси слідує, що об"єктом судового захисту у порядку адміністративного судочинства є порушене право (або ущемлений інтерес) приватної особи, котре мало місце до події настання календарної дати подання позову до суду.

З приписів ч.1 ст.5 КАС України витікає неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства питань захисту прав та інтересів заявника у майбутніх правовідносинах, котрі на момент звернення до суду ще не склались у часі.

Зміст положень ст.ст.242 та 246 КАС України (зокрема, п.4 ч.4 ст.246 КАС України, де указано, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку) також підтверджує неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства питань захисту прав та інтересів заявника у майбутніх правовідносинах, котрі на момент звернення до суду ще не склались у часі.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тож, судовий контроль у порядку ст.382 КАС України та у порядку ст.383 КАС України здійснюється судом за станом виконання суб"єктом владних повноважень резолютивної частини судового акту (а у випадку включення до резолютивної частини судового акту словоформи - "з урахування висновку суду"/"з урахуванням правової оцінки суду" (або інших подібних формулювань) - також і мотивувальної частини судового акту.

Дослідивши доводи учасників справи, надані докази та оцінюючи питання необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25, суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. у справі №520/17421/25 було встановлено факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та невиплати компенсації за неотримане речове майно.

При цьому судом було сформульовано чіткий спосіб відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік та виплатити компенсацію за неотримане речове майно.

Отже, предметом виконання рішення суду є не лише формальне підтвердження наявності чи відсутності відповідних виплат у минулому, а реалізація визначеного судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, який виник саме на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Суд відхиляє посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік була виплачена позивачу 09.04.2025 року, оскільки зазначена виплата була здійснена до ухвалення рішення суду від 15.01.2026р. та до набрання ним законної сили, а тому не може сама по собі розцінюватись як виконання судового рішення. Наведені відповідачем платіжні документи та роздавально-платіжна відомість підтверджують факт проведення певної виплати, однак не спростовують того, що на момент розгляду справи судом саме питання про належність такої виплати, її правову природу та відповідність вимогам законодавства було предметом судового дослідження. Разом із тим, рішенням суду від 15.01.2026р. було не просто констатовано факт існування чи відсутності певних виплат, а встановлено обов`язок Військової частини НОМЕР_1 вчинити конкретні дії на користь позивача.

Відтак належне виконання рішення передбачає вчинення відповідачем саме тих дій, які визначені резолютивною частиною рішення, із підтвердженням їх фактичного виконання належними доказами.

Аналогічно, посилання відповідача на довідку №147 від 04.04.2025р. про визначення розміру компенсації за неотримане речове майно у сумі 0,00 грн. не може автоматично свідчити про виконання рішення суду. Така довідка була складена до ухвалення рішення суду, а тому не є доказом виконання обов`язку, покладеного судом рішенням від 15.01.2026р.

Крім того, визначення відповідачем розміру компенсації у сумі 0,00 грн. фактично є повторною оцінкою правовідносин, які вже були предметом судового розгляду, та не може підміняти собою виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи №520/17421/25 відповідач мав можливість надати суду усі документи, які підтверджують факт нарахування, виплати або відсутності підстав для виплати відповідних сум. Однак за результатами судового розгляду такі доводи не були прийняті судом, а рішенням від 15.01.2026р., яке набрало законної сили, було встановлено обов`язок Військової частини НОМЕР_1 здійснити визначені резолютивною частиною дії.

При цьому судовий контроль у порядку статті 382 КАС України не є повторним розглядом спору по суті та не спрямований на перевірку правильності рішення, яке набрало законної сили. Його призначення полягає у забезпеченні реального виконання судового рішення та недопущенні ситуації, коли суб`єкт владних повноважень формально вживає певні заходи, але фактично не реалізує обов`язок, визначений судовим актом.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до обставин спірних правовідносин, враховуючи, що відповідачем надано документи, які фактично стосуються обставин, що існували до ухвалення рішення суду від 15.01.2026р., а не підтверджують виконання обов`язку, покладеного цим рішенням, суд доходить до переконання про те, що підтверджений матеріалами справи факт невиконання судового акту у справі №520/17421/25 у повному обсязі у даному конкретному випадку доводять існування підстав для встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України саме в частині виплати нарахованого грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, підйомної допомоги.

Оскільки відповідно до ст.43 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби та виконанням військового обов`язку, здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та залежить від відповідного бюджетного фінансування, то з урахуванням запровадженого з 24.02.2022р. правового режиму воєнного стану (який триває і дотепер; обставини чого згідно з ч.3 ст.78 КАС України не підлягають додаткову доведенню через загальновідомість), поширення міри юридичної відповідальності згідно з ч.3 ст.3823 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ виключно на керівника суб"єкта владних повноважень, включення до компетенції командира військової частини згідно з ст.ст.28, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV) усіх без виключення питань з пирводу бойової готовності військової частини, суд вважає за доцільне та справедливе встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення - три місяці з дня отримання копії даної ухвали.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі невиконання судового рішення штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб накладається безпосередньо на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення. Отже, у даному випадку потенційним суб`єктом такої персональної відповідальності є командир Військової частини НОМЕР_1 , а не військова частина як юридична особа, що обумовлює особистий характер відповідальності керівника за невиконання судового рішення.

З огляду на те, що питання встановлення судового контролю потенційно може мати наслідком застосування до командира Військової частини НОМЕР_1 заходу персональної майнової відповідальності, суд вважає необхідним забезпечити йому можливість реалізувати процесуальні права та надати пояснення щодо обставин виконання рішення суду, причин можливого невиконання та поданих доказів.

У зв`язку з цим командир Військової частини НОМЕР_1 підлягає залученню до участі у розгляді заяви про встановлення судового контролю як заінтересована особа.

При цьому саме залучення командира Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі не означає встановлення факту його особистого невиконання судового рішення чи наперед визначеного застосування штрафу. Питання про наявність підстав для притягнення його до відповідальності може бути вирішене судом лише після встановлення факту невиконання або неналежного виконання рішення суду та оцінки відповідних доказів у передбаченому законом порядку.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-243, 248, 255, 295, 370, 382, 3821-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 від 29.06.2026р. про встановлення судового контролю - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026р. по справі №520/17421/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом трьох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суд від 15.01.2026р. по справі №520/17421/25 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та компенсації за неотримане речове майно.

Залучити до участі у справі у якості заінтересованої особи - командира Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_5 ).

Роз"яснити, що звіт про виконання рішення суду повинен містити відомості та докази в підтвердження відомостей згідно з ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин, зокрема, про: прізвище, ім"я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, повної календарної дати народження, зареєстроване в установленому законом порядку місце реєстрації адреси проживання командира Військової частини НОМЕР_1 (особи, котра виконувала обов"язки командира Військової частини НОМЕР_1 ) під час дії цієї ухвали; докази безперервності/перервності виконання командира Військової частини НОМЕР_1 (особою, котра виконувала обов"язки командира Військової частини НОМЕР_1 ) обов"язків за посадою під час дії цієї ухвали (знаходження у відпустці, вибуття на навчання, перебування у стані тимчасової непрацездатності тощо); докази про вчинені організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання саме рішення у справі; докази про вчинення/невчинення управлінського волевиявлення з приводу виплати заявнику грошової допомоги на оздоровлення та компенсації вартості неотриманого речового майна; докази про достатність/недостатність виділених обсягів фінансування для проведення грошових платежів на виконання рішення суду у справі; докази про наявність/відсутність у фізичному розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 станом на останню календарну дату кожного звітного місяця під час дії цієї ухвали вільних залишків коштів, котрі б могли бути спрямовані на виконання рішення суду в частині провадження платежів без отримання окремого письмового дозволу розпорядника публічних коштів вищого рівня; докази звернення до розпорядника публічних коштів вищого рівня з метою виділення додаткових асигнувань для проведення платежів на виконання рішення суду; докази наявності/відсутності випадків проведення виплат за рішенням суду особам, аналогічної із позивачем категорії військовослужбовців, із порушенням правила хронологічної послідовності виникнення обов"язків; будь-які інші докази на підтвердження згаданих у ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин; докази наявності/відсутності фізичної можливості виконання рішення суду у повному обсязі; докази про будь-які інші юридично значимі фактори, котрі мають значення для правильного вирішення порушеного заявником процесуального питання тощо.

Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 про передбачену процесуальним законом можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

РОЗ"ЯСНИТИ, ЩО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ ЗГІДНО З Ч.3 СТ.3823 КАС УКРАЇНИ У ВИГЛЯДІ ШТРАФУ У СУМІ ВІД 20 ДО 40 РОЗМІРІВ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ДЛЯ ПРАЦЕЗДАТНИХ ОСІБ ПОКЛАДЕНА НА КЕРІВНИКА СУБ"ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (ТОБТО ОСОБИСТО НА КОМАНДИРА ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ), ЯКИЙ ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ НЕ ЗА РАХУНОК БЮДЖЕТНИХ АСИГНУВАНЬ СУБ"ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, А ЗА РАХУНОК ВЛАСНИХ КОШТІВ КЕРІВНИКА СУБ"ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ.

Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.3823 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко