Рішення № 138864384, 10.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/250/26 2/335/1033/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2025 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій позивач просить:

- визнати недійсним договір дарування №2343/2025/5317121 від 03.05.2025 транспортного засобу марки FIAT, модель NUOVA DOBLO, об`єм двигуна 1368, рік виготовлення 2013, № куз. НОМЕР_1 , що укладений в ТСЦ 2343 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину;

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб марки FIAT, модель NUOVA DOBLO, об`єм двигуна 1368, рік виготовлення 2013, № куз. НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2724417760-КД-1 на підставі якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Вид кредиту невідновлювальна кредитна лінія. 18.05.2020 Банк перерахував кредитні кошти у розмірі 628 019 грн, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 та платіжною інструкцією №173250748 від 18.05.2020. Відповідно до п. А.3. кредитного договору, термін повернення кредиту 01.12.2024. Заборгованість за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 станом на 09.04.2025 становила - 495 609,46 грн з якої: - 376 059,02 грн кредит; - 119 550,44 грн проценти. 23.06.2025 рішенням Господарського суду Запорізької області по справі №908/958/25 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «Смірнова» на користь Банку заборгованість 495 609,46 грн та судовий збір по 2 973,66 грн з кожного. Наразі рішення суду не виконується, заборгованість не погашається, що також підтверджується розрахунком заборгованості станом на 29.12.2025 та виписками. Останнє погашення боргу було здійснено позичальником 02.09.2022 у розмірі 2 770,56 грн.

За змістом п.А.5 кредитного договору вбачається, що зобов`язання забезпечені договором застави сільськогосподарської техніки №2724417760-ДЗ-1/1 від 15.05.2020, а саме: транспортний засіб, Трактор колісний марки YTO-X1204, рік випуску 2020, заводський № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Однак, кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна, оскільки: по-перше, вказаний транспортний засіб перебуває на тимчасово окупованій території, що не дозволяє звернути на нього стягнення; по-друге, під час розгляду справи №908/958/25 у відзиві ОСОБА_1 зазначила, що, зокрема, в період часу з липня 2022 року до січня 2024 року невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань держави - агресора, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, здійснили напад на цивільний об`єкт -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де заволоділи сільськогосподарською технікою, а саме трактором колісним YTO-X1204 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський № НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_6 . Вiдомостi про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025082130000023 вiд 02.05.2025. Отже, звернути стягнення на предмет застави та погасити заборгованість за рахунок такого заставного майна - неможливо, оскільки ним заволоділи інші невстановлені особи, іншого майна позичальник немає.

Водночас, з відповіді Головного сервісного центру МВС України № 31/4158АЗ?29776?? 2025 від 01.12.2025 (240138) Банку стало відомо, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування №2343/2025/5317121 укладеного в ТСЦ 2343 від 03.05.2025 подарувала ОСОБА_2 належний їй на праві власності транспортний засіб - марки FIAT, модель NUOVA DOBLO, об`єм двигуна 1368, рік виготовлення 2013, № куз. НОМЕР_1 . Також, як вбачається з відповіді сервісного центру, станом на 27.11.2025 в ЄДРТЗ відсутня інформація про інші транспортні засоби, які зареєстровані/були зареєстровані за ОСОБА_1 . Відчуження майна відбулось 03.05.2025, тобто після подачі 11.04.2025 Банком позову про стягнення заборгованості та відкриття 23.04.2025 провадження по справі №908/958/25. ОСОБА_1 знала про подачу позову та пред`явлення до неї вимог, оскільки 11.04.2025 отримала в електронному кабінеті копію позовної заяви з додатками, яку Банк направив перед подачею позову, що підтверджується квитанцією № 3170996 від 11.04.2025.

Отже, на момент вчинення оспорюваного правочину (03.05.2025) Відповідачу-1 було достеменно відомо про зобов`язання з погашення заборгованості за кредитним договором та про відкриття судового провадження проти нього, проте ОСОБА_1 уклавши спірний договір дарування транспортного засобу суттєво зменшила обсяг майна на яке потенційно могло бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. На думку позивача, відповідачі, укладаючи договір дарування, діяли очевидно недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження нерухомого майна, яке було власністю боржника, відбулося з метою уникнення реалізації кредитором звернення стягнення на нерухоме майно. Як наслідок, є підстави для визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою судді від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

27.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на наступне. Сам по собі факт звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду у 2025 році щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 не може бути підставою для обмеження особи розпоряджатися своєю власністю, в тому числі укладати щодо неї відповідні договори, оскільки таке звернення ще не свідчить про наявність самої заборгованості та її розміру, а також підстав для її безумовного стягнення. Крім того, сторона Відповідача зазначає суду, що 10.08.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 4340-IX, яким зокрема Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктами 23-36. Зокрема, як слідує з п.23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX , позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності умов, що передбачені у пп.1-6 цього пункту. Таким чином, введення на законодавчому рівні права на застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за договором кредиту свідчить про наявність підстав вважати відсутність на встановлений період (протягом дії воєнного стану та один рік після його скасування) обов`язку ОСОБА_1 здійснювати погашення будь-яких фінансових зобов`язань. Так, зазначаємо, що ФОП ОСОБА_1 відповідаючи вимогам та на виконання положень п.23-29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з заявою від 04.12.2025 р. про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту № 27244117760-КД-1. Проте, Відповідачем було прийнято рішення про відмову у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту, яке викладене в електронному листі від 22.12.2025 р. № Е.08.0.0.0/4 251222/8881. Станом на теперішній час, рішення АТ КБ «ПриватБанк» про відмову у застосуванні мораторію та його застосування судом є предметом судового оскарження у справі № 910/572/26. А тому, до завершення розгляду судової справи № 910/572/26, в якій вирішуватиметься питання щодо застосування зазначеного мораторію до кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , можна констатувати, що будь-яке грошове зобов`язання за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020 р. не можна вважати таким що настало до виконання з боку ФОП ОСОБА_1 . Внаслідок чого, протиправним є обмеження ОСОБА_1 на вільне розпорядження її майном та, зокрема, укладення спірного договору дарування транспортного засобу. У зв`язку з зазначеним, вважаємо, що такий договір дарування визнанню недійсним не підлягає.

ОСОБА_1 з 31.08.1996 року й по теперішній час, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується долученим до відзиву Актовим записом про шлюб № 63 сформованим з додатку Дія. Транспортний засіб марки Fiat, модель Nuovo Doblo, рік випуску 2013, колір коричневий, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_7 , який є предметом спірного Договору дарування транспортного засобу від 03.05.2025 р. був набутий у власність ОСОБА_1 у період її перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , а саме 27.04.2013 р., а отже, є об`єктом права спільної сумісної власності. Транспортний засіб належить до неподільних речей, оскільки його неможливо розділити без втрати його цільового призначення. А тому, оскільки транспортний засіб марки Fiat, модель Nuovo Doblo, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_7 , належав у минулих періодах саме на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і відноситься до неподільних речей, то відповідно визнання судом у цій справі Договору дарування транспортного засобу № 2343/2025/5317121 від 03.05.2025 р. недійсним, жодним чином не забезпечить права АТ КБ «ПриватБанк» на подальшу примусову реалізацію такого транспортного засобу з метою погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки половина такого ТЗ належить її чоловіку ОСОБА_4 , і не зможе бути примусово реалізована на торгах, так як неможливо буде у неподільній речі, виділити його частку в натурі.

Крім того, виконання Кредитного договору № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020 р. та зобов`язань ФОП ОСОБА_1 по ньому, було забезпечено, окрім як Договором застави сільськогосподарської техніки № 2724417760-ДЗ-1/1 від 15.05.2020 р., ще й Договором поруки № 2724417760 ДП-1/2 від 15.05.2020 р., укладеним між ПСП АФ «Смірнова» та АТ КБ «ПриватБанк». Разом з тим, Позивачем до його позову не надано жодних доказів про те, що його вимоги за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020 р. не можуть бути виконані поручителем ПСП АФ «Смірнова» за рахунок його майна або коштів. Так, зокрема в матеріалах даної справи, відсутні будь-які докази того, що Поручитель не має відкритих рахунків в Банках в Україні або за її межами, іншого рухомого або нерухомого майна, майнових прав, тощо. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 укладаючи з банком кредитний договір забезпечила його виконання, в тому числі за рахунок договору поруки, застави, а тому не може зазнавати жодних утисків та обмежуватися у правах на укладення договорів дарування щодо свого власного майна, не пов`язаного з господарською діяльністю та на власний розсуд та у будь-який період. Також, сторона Відповідача вважає безпідставними доводи Позивача викладені в його позові, щодо неможливості ОСОБА_1 виконати свої зобов`язання за кредитним договором за рахунок її іншого майна або ж доходів.

Також представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 у відповідності до Довідки від 21.01.2026 р. № 090/01-26 працює в Новенській селищній військовій адміністрації Мелітопольського району Запорізької області на посаді завідувача сектору з питань ветеранської політики з посадовим окладом 14 074,50 грн. Таким чином, Відповідачка офіційно працевлаштована та має стабільний дохід. Крім того, у відповідності до Довідок з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7, дохід ОСОБА_1 за 2024 рік становив 131 984,59 грн., а за 2025 рік 402 396 грн. Зазначене свідчить про те, що Відповідачка має стабільні доходи, яких достатньо для виконання її зобов`язань за кредитним договором перед АТ КБ «ПриватБанк», незалежно від здійснення дарування спірного транспортного засобу. Також, ОСОБА_1 має діючий статус фізичної особи підприємця, що також дозволяє їй провадити підприємницьку діяльність та отримувати додаткові доходи, що також впливає на її здатність виконувати грошові зобов`язання. З зазначеного варто констатувати, що укладення між Відповідачами Договору дарування транспортного засобу № 2343/2025/5317121 від 03.05.2025 р., жодним чином не свідчить про неможливість або ухилення з боку ОСОБА_1 від виконання її кредитних зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк», за рахунок такого ТЗ, оскільки вона має і інші достатні та стабільні доходи, за рахунок яких можливе виконання у майбутньому будь яких стягнень, рішень судів, тощо за спірним договором кредиту. Відтак, такий Договір дарування транспортного засобу не можна вважати фраудаторним, та таким, що спрямований на шкоду Позивачу.

Крім того, щодо суті укладення Договору дарування транспортного засобу № 2343/2025/5317121 від 03.05.2025 р., представник відповідачів зазначає наступне. ОСОБА_1 , після початку війни в Україні та введенням воєнного стану, тривалий час не отримувала доходу, що зокрема підтверджується наведеними попередньо довідками ПФУ за формами ОК-5 та ОК-7, тобто до серпня 2024 року. Проте, її дочка, ОСОБА_2 у відповідний період часу отримувала стипендію та соціальні виплати, в тому числі перебуваючи у Чеській республіці та отримуючи там такі виплати. У подальшому, оскільки ОСОБА_2 мала певні заощадження, а ОСОБА_1 потребувала певної фінансової підтримки, оскільки у неї були укладені окрім як Кредитного договору № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020, ще й кредитні договори з АТ «Райффайзен Банк» № 011/11176/483869 від 22.11.2018 р., № 011 RBO-2909845079 від 12.11.2021 р., № 011 RBO-2909836802 від 22.04.2021 р., то ОСОБА_1 вимушена була взяти у борг певну суму коштів у своєї дочки ОСОБА_2 . Так, зокрема, у відповідності до розписки від 10.12.2023 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг суму коштів у розмірі 100 000,00 гривень, які зобов`язувалася повернути у строк до 01.05.2025 року. З отриманих за розпискою коштів, ОСОБА_1 спрямовувала їх частково на погашення кредитів, оренду квартири для проживання, сплати комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, тощо. Оскільки станом на травень місяць 2025 року, строк на який ОСОБА_1 брала у ОСОБА_2 кошти у борг закінчився, та оскільки ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 мали на праві спільної сумісної власності транспортний засіб марки Fiat, модель Nuovo Doblo, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , то за спільною згодою подружжя було прийнято рішення про відчуження на користь дочки даного транспортного засобу шляхом укладення договору дарування. Як слідує з розписки ОСОБА_2 від 03.05.2025 року, у зв`язку з відчуженням на її користь транспортного засобу FIAT NUOVO DOBLO, 2013 року випуску, р.н. НОМЕР_7 за укладеним 03.05.2025 року договору дарування транспортного засобу № 2343/2025/5317121, вчиненого за згодою співвласника транспортного засобу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона претензій до ОСОБА_1 за борговою розпискою від 10.12.2023 року, не має. Таким чином, укладення Договору дарування транспортного засобу з боку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відбулося, в тому числі з метою звільнення від обов`язку по поверненню грошових коштів за борговою розпискою.

Крім того, у відповідності до Повідомлень про прощення (анулювання) боргу за Заявою-Договором про надання Кредиту «Розвиток онлайн» від 22.01.2026 року, з боку АТ «Райффайзен Банк» було прощено (анульовано) ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 011/11176/483869 від 22.11.2018 р., № 011 RBO-2909845079 від 12.11.2021 р., № 011 RBO-2909836802 від 22.04.2021 р. Зазначене свідчить про те, що Відповідачка не має інших боргових зобов`язань перед третіми особами, а тому матиме можливість з урахуванням свого доходу здійснювати погашення заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», якщо така буде у подальшому підтверджена та не буде застосовано мораторій до даних правовідносин. Спираючись на зазначене, вважає, що підстав для визнання недійсним Договору дарування транспортного засобу № 2343/2025/5317121 від 03.05.2025 р. нині не існує та їх не існувало і на момент його укладення.

27.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачів адвоката Богач А.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 908/958/25 та набрання рішенням суду у такій справі законної сили.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів.

Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду справи по суті на 22.04.2026. Судові засідання неодноразово відкладалися, в т.ч. за клопотаннями представника відповідачів.

У судовому засіданні 30.07.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні 30.07.2026 просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Також представник відповідачів просила врахувати, що рішенням банку від 30.06.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту.

У судовому засіданні 30.07.2026 після завершення розгляду справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у судовому засіданні оголошено перерву до 10.08.2026.

У судове засідання 10.08.2026 представники сторін не з`явилися, судом ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, фіксування судового засідання 10.08.2026 за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Банк та ФОП ОСОБА_4 Позичальник укладено кредитний договір № 2724417760-КД-1, відповідно до умов якого кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.

Відповідно до п.А.2 кредитного договору, ліміт договору - 643 719,48 грн, на наступні цілі: - 628 019 грн на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; - 15 700,48 грн на сплату страхових платежів у випадках передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12.

Виконання Банком зобов`язання з видачи кредиту підтверджується платіжною інструкцією №173250748 від 18.05.2020.

Відповідно до п. А.5. кредитного договору, зобов`язання Позичальника забезпечуються:

-договором застави сільськогосподарської техніки №2724417760-ДЗ-1/1 від 15.05.2020,

-договором поруки №2724417760-ДП-1/1 від 15.05.2020,

- договором поруки №2724417760-ДП-1/2 від 15.05.2020.

15.05.2020 між АТ КБ ПРИВАТБАНК та ПСГП АГРОФIРМА СМIРНОВА укладено договір поруки №2724417760 ДП-1/2, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань, які випливають з кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 (п.1.1. Договору поруки).

15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір застави сільськогосподарської техніки №2724417760-ДЗ-1/1, за умовами якого предметом цього договору є надання у заставу сільськогосподарської техніки, опис якої зазначено в п. 6 цього договору (трактор колісний YTO-X1204 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський № НОМЕР_3 ), в забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданої в заставу сільськогосподарської техніки переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

За цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань позичальником, що випливають з Кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 (п. 2 договору застави).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 02.05.2025 за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про кримінальне провадження №12025082130000023 за ч. 1 ст. 438 КК України. Так, за повідомленням ОСОБА_1 , в період часу з липня 2022 року до січня 2024 року невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань держави - агресора, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, здійснили напад на цивільний об`єкт -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де заволоділи сільськогосподарською технікою, зокрема, трактором колісним YTO-X1204 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , заводський № НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_6 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 відкрито провадження у справі №908/958/25 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ПСГП агрофірма «Смірнова» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у розмірі 495609,46 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 у справі №908/958/25 задоволено в повному обсязі позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 , ПСГП Агрофірма «Смірнова» заборгованості за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «Смірнова» на користь Банку заборгованість 495 609,46 грн та судовий збір по 2 973,66 грн з кожного.

У судовому засіданні 30.07.2026 представником позивача повідомлено суд про те, що вказане рішення 29.07.2026 апеляційним судом залишено без змін (відповідних доказів суду не надано).

Як вбачається з інформаційної довідки №5005558553898 від 17.11.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_1 зареєстровано лише право оренди земельних ділянок, а також нерухоме майно, дві нежитлові будівлі РНОНМ 2198091023206 загальна площа 222,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та РНМ 10241566 магазин, з належними до нього господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

З листа Головного сервісного центру МВС за вих. №31/4158АЗ-29766-2025 від 01.12.2025, надано на адвокатський запит адвокату Д. Романовському, вбачається, що у власності ОСОБА_1 перебував транспортний засіб марки FIAT, модель NUOVA DOBLO, об`єм двигуна 1368, рік виготовлення 2013, № куз. НОМЕР_1 , який на підставі договору дарування №2343/2025/5317121 укладеного в ТСЦ 2343 від 03.05.2025 подарувано ОСОБА_2 .

Також, з відповіді сервісного центру вбачається, що станом на 27.11.2025 в ЄДРТЗ відсутня інформація про інші транспортні засоби, які зареєстровані/були зареєстровані за ОСОБА_1 .

З договору дарування транспортного засобу №2343/2025/5317121 від 03.05.2026 (долученого відповідачами до відзиву), укладеного між ОСОБА_1 дарувальник та ОСОБА_2 - обдарований, вбачається, що за цим договором дарувальник передає безоплатно (дарує) у власність обдарованому транспортний засіб марки FIAT, модель NUOVA DOBLO, об`єм двигуна 1368, рік виготовлення 2013, № куз. НОМЕР_1 .

Відповідно до розписки від 10.12.2023, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг суму коштів у розмірі 100 000,00 грн, які зобов`язалася повернути до 01.05.2025.

Відповідно до розписки від 03.05.2025, ОСОБА_2 у зв`язку з відсудженням на її користь транспортного засобу FIAT DOBLO, 2013 року випуску, н.з. НОМЕР_7 , за укладеним 03.05.2025 договору дарування транспортного засобу, не має претензій до ОСОБА_1 за борговою розпискою від 10.12.2023.

На підтвердження наявності спроможності ОСОБА_1 виконувати наявні зобов`язання за кредитним договором відповідачем надано довідку Новенської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2026 №090/01-26, відповідно до якої ОСОБА_1 працює у Новенській селищній військовій адміністрації на посаді завідувача сектору з питань ветеранської політики з посадовим окладом 14074,50 грн.

Крім того, надано довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 про доходи, отримані ОСОБА_1 , в т.ч. за 2024, 2025 роки.

Також, на підтвердження відсутності боргових зобов`язань перед третіми особами ОСОБА_1 надано повідомлення про прощення боргу АТ «Райффайзен Банк».

У відповідності до Повідомлень про прощення (анулювання) боргу за Заявою-Договором про надання Кредиту «Розвиток онлайн» від 22.01.2026 року, з боку АТ «Райффайзен Банк» було прощено (анульовано) ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 011/11176/483869 від 22.11.2018 р., № 011 RBO-2909845079 від 12.11.2021 р., № 011 RBO-2909836802 від 22.04.2021 р.

Рішенням про відмову у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (від 22.12.2025 №Е.08.0.0.0/4-251222/8881) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про застосування мораторію.

ОСОБА_1 зазначене рішення Банку було оскаржено в судовому порядку до Господарського суду міста Києва (справа №910/572/26).

У судовому засіданні 30.07.2026 представник відповідачів повідомила, що в задоволенні позову ОСОБА_1 судом було відмовлено. Разом з тим, рішенням банку від 30.06.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту було задоволено (відповідні докази суду не надавалися).

Позивач у даній справі АТ КБ «ПРИВАТБАК» просить визнати недійсним договір дарування транспортного засобу №2343/2025/5317121 від 03.05., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки, на думку позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи недобросовісно та зловживаючи своїми правами, відчужили рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення боргу, вказане є підставою для визнання такого договору недійсними та застосування наслідків недійсності такого правочину

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину заначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16 (провадження № 14-260цс19) та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20 (провадження № 61-4796св22).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) викладено правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Судом встановлено, що спірний договір дарування транспортного засобу укладено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.05.2025, оформлено та підписано сторонами в Територіальному сервісному центрі №2343 у присутності адміністратора Нейкова Ю.С.

Оспорюваний договір дарування було вчинено під час розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/958/25 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ПСГП агрофірма «Смірнова» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконання зобов`язань за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 забезпечено двома договорами поруки, зокрема, №2724414460-ДП-1/2 від 15.05.2020, укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПСГП Агрофірма «Смірнова» (договір поруки №2724414460-ДП-1/1 від 15.05.2020 суду не надано), та договором застави сільськогосподарської техніки №2724417760-ДЗ-1/1 від 15.05.2020, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Судом встановлено також, що ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, дві нежитлові будівлі РНОНМ 2198091023206 загальна площа 222,50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та РНМ 10241566 магазин, з належними до нього господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 є працевлаштованою особою, яка отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою Новенської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2026 №090/01-26, відповідно до якої ОСОБА_1 працює у Новенській селищній військовій адміністрації на посаді завідувача сектору з питань ветеранської політики з посадовим окладом 14074,50 грн. Також відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 про доходи, отримані ОСОБА_1 , останньою отримано в т.ч. за 2024 рік доходи у сумі 131 984,59 грн, за 2025 рік 402 396,19 грн.

При цьому, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 16.10.2025 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Таким чином, відповідачкою ОСОБА_1 підтверджено її платоспроможність.

Разом з тим, як повідомила у судовому засіданні 30.07.2026 представник відповідачів та не заперечено представником банку, 30.06.2026 Банком задоволено заяву ОСОБА_1 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту.

Крім того, судом враховано, що договір дарування транспортного засобу укладався між відповідачами з метою погашення боргового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за борговою розпискою від 10.12.2023.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через укладення відповідачами оспорюваного договору дарування транспортного засобу. У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про відсутність у позивача будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про порушення його права, як кредитора, та відсутність у позивача матеріально-правових підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом оспорювання вказаного договору.

На думку суду, банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб та те, що відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника, відтак права кредитора оспорюваним правочином не порушуються, ураховуючи те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено договори поруки та застави.

Виходячи з викладеного вище, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Судові витрати віднести на рахунок позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та відновлення становища, яке існувало до порушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя В.К. Сиротенко