Ухвала суду № 138863558, 10.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 серпня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8728/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме просить:

- стягнути з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 147 677,40 грн. (сто сорок сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень 40 копійок).

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху. Постановлено недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: документа про сплату судового збору в розмірі 2662,4 грн.; заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з 16.10.2025 по 30.06.2026 з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду; копії доказів: акт комісії перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 від 15.07.2025, та всі накази та документи на підставі яких виданий наказ про призначення службового розслідування щодо позивача від 12.05.2026 №389, а також доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду до 15.10.2025 з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду.

16.07.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, доказ сплати судового збору та витребувані докази.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказав, що військова частина НОМЕР_1 в повному складі виконує бойові завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, в Сумській області. Підрозділи військової частини розосереджені по населених пунктах зони відповідальності в районі виконання завдань за призначенням (іноді відстань між підрозділами перевищує 150 км). Особовому складу військових частин заборонено розміщення пунктів управління підрозділів військових частин у населених пунктах, наказано зменшити кількість особового складу, який прибуває до органів військового управління шляхом впровадження дистанційного формату вирішення службових питань, а також переміщення військових частин (підрозділів) до місць (з місць) виконання завдань здійснювати переважно в нічний час або в умовах обмеженої видимості. Архіви документів знаходяться у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Відсутність світла, постійний збій із засобами комунікації та зв`язку, не вдається своєчасно підтримувати зв`язок і надавати потрібну інформацію, потреба перебування у сховищах, віддаленість від поштових відділень тощо, також обстріли зумовлюють постійні переїзди підрозділів військових частин з метою збереження життя та здоров`я особового складу, що також негативно впливає на вчасність відпрацювання документів. Вказані обставини в сукупності створили перешкоди у вчасному проведенні службового розслідування та наданні позовної заяви у визначені законом строки.

20.07.2026 від відповідача надійшло заперечення щодо заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, у якій відповідач, зокрема вказав, що позивач безпосередньо виявив факт нібито безпідставного нарахування додаткової винагороди та склав Акт перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань окремим підрозділам військової частини НОМЕР_2 , ще 15 липня 2025 року. Таким чином, моментом обізнаності Позивача порушення його права є 15 липня 2025 року. Відтак, встановлений законом тримісячний строк для подання цього позову закінчився щонайпізніше 15 жовтня 2025 року. Підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом відсутні.

З 20.07.2026 по 09.08.2026 суддя перебував у відпустці.

Надаючи оцінку вказаній заяві та зазначеним у ній підставам для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виснує наступне.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою та другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та який діє і на теперішній час.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з позовом без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність такого звернення та без надання відповідних доказів того, яким чином введення військового стану вплинуло на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та унеможливило звернення до суду у строк, встановлений ч. 2 ст.122 КАС України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2025 року у справі № 990/102/25, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не вбачає поважних причин для його поновлення, оскільки, останній не конкретизував межі впливу запровадження такого стану на службу військовослужбовців військової частини, що, зокрема, відповідають за своєчасне подання позовних заяв та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Доводи позивача про те, що відсутність світла, постійний збій із засобами комунікації та зв`язку, потреба перебування у сховищах, віддаленість від поштових відділень тощо, також обстріли зумовлюють постійні переїзди підрозділів військових частин з метою збереження життя та здоров`я особового складу, що також негативно впливає на вчасність відпрацювання документів. є неприйнятними, оскільки матеріали справи не містять таких доказів та доказів наявності конкретних відповідних непереборних обставин у діяльності військової частини НОМЕР_1 у спірний період, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службової перевірки та призначення службового розслідування" від 30.04.2026 № 354 стосовно в т.ч. відповідача було призначено службове розслідування 12.05.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 12.05.2026 № 389 - постановлено надати Акт проведення службового розслідування до 17:00 25.05.2025 (суд вважає зазначення року у даті опискою, вірна дата - 25.05.2026).

Щодо моменту від якого позивач міг та повинен дізнатися про порушення свого права.

У свою чергу, службова перевірка проведена на підставі рапорту ОСОБА_2 від 24.07.2025, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 24.07.2025 № 346 "Про призначення службової перевірки". Постановлено подати доповідну записку для прийняття рішення в термін до 17:00 22.08.2025.

У рапорті ТВО начальника відділення з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 24.07.2025 зазначено, що під час проведення внутрішнього аудиту виявлено можливу переплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .

До матеріалів службової перевірки додано витяг з Аудиторського звіту від 01.08.2025.

З аудиторського звіту від 01.08.2025, складеного 2-м територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, стало відомо, що у період з 04.12.2024 по 31.03.2025 року особовий склад військової частини НОМЕР_2 залучався до проведення стабілізаційних дій у районі населеного пункту Ч**** Поліського району Київської області. Вищевказаний населений пункт Поліського району Київської області за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 (по 31.03.2025 здійснювалася виплата додаткової винагороди із розрахунку 30,00 тис. гри військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 ) до наказів Головнокомандувача Збройних Сит України про визначення районів бойових дій не включався. За результатом перевірки встановлено, що вказана винагорода виплачена окремим військовослужбовцям, в той час, як їм бойові (спеціальні) завдання бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) не ставилися. З метою відображення бойових (спеціальних) завдань у бойових наказах (бойових розпорядженнях), комісією в/ч НОМЕР_1 призначеною наказом командира в/ч НОМЕР_1 проведена перевірка постановки бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцям вищевказаних підрозділів в/ч НОМЕР_2 . За результатами перевірки бойових наказів (бойових розпоряджень), які слугували підставою для внесення військовослужбовців в накази на виплату додаткової винагороди, складено Акт щодо постановки бойових (спеціальних) завдань окремим підрозділам в/ч НОМЕР_2 , відповідно до якого встановлено, що вищевказаним підрозділам бойові (спеціальні) завдання бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) не визначалися.

До матеріалів службового розслідування, що призначено 12.05.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 12.05.2026 № 389, додано Акт перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань окремими підрозділами військової частини НОМЕР_2 , який складений, в т.ч. посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Службова перевірка, призначена згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 24.07.2025 № 346 "Про призначення службової перевірки", була закінчена лише 30.04.2026, 30.04.2026 була подана доповідна записка щодо результатів проведеної службової перевірки, проте термін до 22.08.2025 визначено подання доповідної записки щодо службової перевірки у наказі командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 24.07.2025 № 346 "Про призначення службової перевірки".

Відповідно до п. 6 розділу 7 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.

Також, відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності "Про результати службової перевірки та призначення службового розслідування" від 30.04.2026 № 354 стосовно в т.ч. відповідача було призначено службове розслідування 12.05.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 12.05.2026 № 389 - постановлено надати Акт проведення службового розслідування до 17:00 25.05.2026. Відповідно до матеріалів службового розслідування воно було завершено 30.05.2026. Результати службового розслідування оформлені наказом "Про результати службового розслідування" № 612 від 30.05.2026.

Будь-яких інших доказів на підтвердження дати надання командиру, який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування, матеріали справи не містять.

Днем надання командиру, який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування, є 30.05.2026.

Службове розслідування не було проведено у строк до 25.05.2026

Отже, про порушення своїх прав позивач з боку відповідача позивач повинен був дізнатися щонайменше з 01.08.2025, оскільки саме із аудиторського звіту від 01.08.2025, складеного 2-м територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, стало відомо, що у період з 04.12.2024 по 31.03.2025 неправомірно виплачувалась додаткова грошова винагорода деяким військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , в т.ч. відповідачу. При цьому, у самому аудиторському звіті є посилання на Акт перевірки постановки бойових (спеціальних) завдань окремими підрозділами військової частини НОМЕР_2 , який складений, в т.ч. посадовими особами особами військової частини НОМЕР_3 , згідно з яким підрозділам (в т.ч. тим, де проходив службу відповідач) бойові (спеціальні) завдання бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) не визначалися.

Проведення службової перевірки та службового розслідування поза встановленими чинним законодавством та наказами командира військової частини НОМЕР_1 строками додатково вказує на обізнаність позивача про ймовірне порушення його прав з боку відповідача та бездіяльність щодо реалізації свого права на своєчасне звернення до суду з цим позовом.

Звернення до суду через 11 місяців із дати, коли позивач дізнався про порушення свого права є порушенням принципу правової визначеності та не відповідає верховенству права, не є пропорційним у демократичному суспільстві та не несе легітимної мети.

Таким чином, моментом від якого позивач міг та повинен був дізнатися про порушення свого права є відомості із аудиторського звіту від 01.08.2025, службові розслідування, які проведенні позивачем на виконання аудиторського звіту від 01.08.2025, не свідчать про поновлення строку звернення до суду, а навпаки додатково встановлюють ту обставину, що позивач був обізнаний про можливе порушення своїх прав із 01.08.2025.

Суд також зазначає, що безпідставне поновлення строку суб`єкту владних повноважень порушує принцип правової визначеності щодо права особи, в яке втручається держава.

Триваюча пасивна поведінка позивача, з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Тривалий період проведення службового розслідування не є підставою, як для поновлення пропущеного процесуального строку, так і моментом, від якого позивач дізнався про порушення свого права, оскільки результати службового розслідування підтверджуються обставини зазначені в аудиторському звіті від 01.08.2025, тобто моментом, від якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В обумовленому аспекті день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" і "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 15.04.2020 року у справі №15/2973/18, від 22.04.2020 року у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Суд звертає увагу й на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

За змістом частини першої статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу, що особа подаючи клопотання про поновлення строку самостійно визначає причини з яких він пропущений та який він вважає пропущеним, а суд приймаючи рішення надає оцінку наявності та поважності зазначених позивачем причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Подібний правовий висновок ухвалений у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №520/11225/23:

"Позиція Верховного Суду.

Таким чином позивач неправильно тлумачить норми Закону № 160-ІХ, ототожнюючи поняття строків "притягнення до матеріальної відповідальності" та "відшкодування завданої шкоди", адже, дійсно, за змістом положень Закону № 160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (стаття 123 КАС України).

На тлі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що звернення Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів відбулося поза межами строку, визначеного процесуальним законом.

Отже, аргументи заявника касаційної скарги про те, що Управлінням поліції охорони в Харківській області не пропущено строк звернення до суду з даним позовом є безпідставними.

До того ж принагідно звернути увагу на те, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів даної категорії є усталеною та послідовною і полягає у тому, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі згідно зі статтею 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18, від 27 травня 2021 року у справі № 203/3782/19, від 21 лютого 2022 року у справі 932/14855/19, від 07 березня 2023 року у справі 761/1366/20 та від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/4643/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У цій справі позивачем не наведено належних обґрунтувань відносно того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом. Тож суд апеляційної інстанції у своїй постанові правильно зазначив, що позивач не конкретизував межі впливу запровадження воєнного стану на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин."

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, отже, позовна заява повертається позивачу.

Керуючись ст.ст. 123, 248, 256 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Бевза