Рішення № 138863185, 10.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р. № 400/2291/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005

провизнання дій протиправними; скасування недоліків в сумі 8 448,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

признати протиправним позбавлення пільг по нарахуванню єдиного соціального внеску за 2017 рік і скасування недоїмки в сумі 8448,00 грн

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що в грудні 2025 позивач дізналася про наявність в неї недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 8448,00 грн. На її запит відповідач пояснив, що ця недоїмки виникла в зв`язку з несплатою єдиного внеску за 2017 рік. Позивачка зазначає, що відповідач вважає, що вона не має право на пільгу з єдиного соціального внеску, оскільки отримує пенсію з втрати годувальника, а не за віком. Позивачка стверджує, що пенсію з втрати годувальника вона отримує з 2005 року, а до цього отримувала пенсію за віком. Відтак, на думку позивача, вона має право на пільгу зі сплати єдиного соціального внеску. Просить позов задовольнити.

Представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що фізичні особи підприємці звільняються від обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно. Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни, зокрема, до частини четвертої статті 4 Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2018 року. Зазначена пільга не поширюється на осіб які: отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника та не досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058; отримують пенсію за вислугу років та не досягли віку, встановленого статтею 26 Закону №1058. Отже, фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника, та досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, звільняються від сплати єдиного внеску з 01.01.2018 року. Відтак, на думку відповідача, нарахування позивачці недоїмки зі сплати єдиного внески за 2017 рік є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Справу розглянуто в письмовому провадженні

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 19.05.2009 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено дані про державну реєстрацію 19.05.2009 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується витягом.

21.08.2020 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця було припинено.

ГУ ДПС у Миколаївській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 № Ф-36732-17 на суму 8448,00 грн

Довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 1400-0205-8/101676 від 10.12.2025 підтверджує, що з 26.09.2005 позивачка отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Також рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 в справі 814/3693/13-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївський області про визнання протиправною і скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, встановлено, що позивач мала право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, отже, право на пенсію за віком у позивача виникло у 1996 році. Рішення набрало законної сили 15.01.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлена судом в межах справи № 814/3693/13-а обставина щодо наявності у позивачки права на пенсію за віком з 1996 року має преюдиційне значення в цій справі і в силу принципу обов`язковості судових рішень повторному доказуванню не підлягає.

Позивачка, вважаючи неправомірним нарахування їй зобов`язань з єдиного соціального внеску за 2017 рік, звернулася до суду з даним позовом.

V. Джерела права і оцінка суду

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

В силу приписів абз.22 ст.1 цього ж Закону, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

При цьому, зміст Закону №1058-IV вказує на те, що члени сім`ї, які мають право на отримання пенсії особи та, відповідно, отримання статусу пенсіонера, у порядку призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника в солідарній системі згідно з розділом V вказаного Закону, якщо вони є непрацездатними у розумінні частини другої статті 36 Закону №1058-IV та перебували на утриманні померлого годувальника відповідно до частини третьої статті 36 цього Закону.

Серед непрацездатних членів сім`ї пункт 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV визначає чоловіка (дружину), батька, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Разом з тим, абз. 17 статті 1 Закону №1058-IV також визначено, що непрацездатними особами визнаються особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до закону.

Аналіз вищевказаних норм, дає підстави для висновку, що досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда та отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже, перша обов`язкова ознака звільнення фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, потребувала наявності лише статусу пенсіонера за віком без умови сплати пенсії саме за віком, а друга ознака - отримання відповідно до закону пенсії безвідносно до її виду.

В той же час, редакція ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI з 01.01.2018 (внесені зміни, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII) отримала більш конкретне законодавче закріплення переліку осіб, на яких розповсюджується таке звільнення від сплати за себе єдиного внеску, а саме: особи (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які не просто мають статус пенсіонера, а і безпосередньо отримують пенсію за віком.

Тобто, протягом 2017 року була чинною редакція ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за якою фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо, зокрема, вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Головне управління ДПС у Миколаївській області вважає, що зазначена норма права на позивачку не поширюється, оскільки вона отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не пенсію за віком.

Верховний Суд неодноразово вирішував питання про можливість звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерів, які одночасно мають право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до інших законів і обрали призначення пенсії за спеціальним законом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17 зазначено, що визначення статусу «пенсіонера за віком» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску. Сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Закон надає можливість особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), обрати для призначення один із цих видів пенсії. Обраний особою, яка досягла пенсійного віку, вид пенсії може зумовлювати різницю у підходах до визначення її правового статусу лише у межах питань призначення і виплати відповідного виду пенсії. Різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, які досягли пенсійного віку, не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо застосування звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

У зазначеній справі суд визнав обґрунтованим звільнення від сплати єдиного внеску особи, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У справі № 810/6679/13-а Верховний Суд погодився із висновками судів, що фізична особа, якій призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також звільнена від сплати єдиного внеску.

Надаючи оцінку обставинам справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 суд враховує, що на час виникнення спірних правовідносин позивач досягла пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд повторює, що обставина наявності у позивачки права на пенсію за віком з 1996 року вже встановлена рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/3693/13-а.

Отже, позивачка є застрахованою особою у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що у свою чергу, виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення останньої від сплати такого внеску.

У відповідності до абз. 2 п. 13 розділу Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Позивачка , маючи право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», скористався правом обрати інший закон, який надає йому право на призначення пенсії, у зв`язку з чим отримує пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наявність пільги щодо сплати єдиного внеску, яка надається пенсіонерам за віком, не може бути поставлена у залежність від обраного ними виду пенсії. Основними умовами надання такої пільги є: досягнення пенсійного віку та отримання пенсії, призначеної відповідно до закону. При цьому ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить посилання на конкретний закон, відповідно до якого призначено пенсію.

Поряд із цим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача у відзиві на позов, щодо зобов`язання сплати позивачем обов`язкового платежу у вигляді єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне за 2017 рік, оскільки, як вказує представник відповідача, встановлені законом пільги набули чинності з 01.01.2018 та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з 01.01.2018 редакція ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI лише отримала більш конкретне законодавче закріплення переліку осіб, на яких розповсюджується таке звільнення від сплати єдиного внеску.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що у Головного управління ДПС в Миколаївській області не було підстав для нарахування позивачці єдиного внеску за 2017 рік.

VІ. Висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З позову вбачається, що позивачка не погоджується з нарахуванням їй зобов`язань з єдиного внеску за 2017 рік і просить скасувати недоїмку в сумі 8448,00 грн.

Проте, суд дійшов висновку, що для більш ефективного захисту прав позивачки слід вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2025 № Ф-36732-17 на суму 8448,00 грн

Відтак, наявні підстави для задоволення позову.

VІІ. Розподіл судових витрат

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, доказів понесення інших витрат не надала, суд не вирішує питання щодо їх розподілу

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській від 18.11.2025 № Ф-36732-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 в суму 8448,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко