Рішення № 138862733, 10.08.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/498/26

Номер провадження 2/749/416/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.,

за участю секретаря судового засідання Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Разумейко К.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить:

1. Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), який зник безвісти 03 березня 2026 року, однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2. Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який зник безвісти 03 березня 2026 року, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 );

3. Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 1662, складеного 29 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції щодо народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: у графі «Батько» зазначити: « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Мена Менського району Чернігівської області, громадянин України»; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_2 з урахуванням внесених змін до актового запису.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який було зареєстровано 23 серпня 1997 року, актовий запис про шлюб № 6, та розірвано 01 квітня 2010 року, про що складено актовий запис № 228.

Зазначає, що у вересні 2010 року, після розірвання шлюбу, вона переїхала проживати до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де вони почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство, мати спільний побут та фактично перебувати у сімейних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народилася донька ОСОБА_2 . Оскільки на час народження дитини позивачка та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебували, відомості про батька дитини до актового запису про її народження № 1662 було внесено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.

Позивачка стверджує, що біологічним батьком ОСОБА_2 є саме ОСОБА_4 , з яким вона на час зачаття та народження дитини перебувала у фактичних сімейних відносинах та спільно проживала.

Зазначає, що після народження дитини вона та ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство, мати спільний побут, підтримувати сімейні відносини та спільно брали участь у житті й вихованні дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зник безвісти під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відсіччю і стримуванням збройної агресії проти України, в районі населеного пункту Котлине Покровської міської громади Покровського району Донецької області.

Позивачка зазначає, що у зв`язку зі зникненням ОСОБА_4 безвісти виникла необхідність у юридичному підтвердженні обставин його сімейних відносин з ОСОБА_1 та походження від нього доньки ОСОБА_2 .

Встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на думку позивача, має юридичне значення, оскільки підтверджує характер та тривалість сімейних відносин між ними, у межах яких народилася ОСОБА_2 , а також фактичний сімейний зв`язок дитини з ОСОБА_4 .

Позивачка зазначає, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання батьківства ОСОБА_4 необхідне для реалізації прав та законних інтересів її доньки, зокрема для реалізації права ОСОБА_2 на визнання її членом сім`ї зниклого безвісти захисника України та отримання передбачених законодавством соціальних гарантій і пільг, пов`язаних із таким статусом.

На думку позивачки, за відсутності відповідних відомостей в актовому записі про народження дитини юридичний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належним чином не підтверджений, що перешкоджає реалізації передбачених законодавством прав та соціальних гарантій дитини.

У зв`язку з чим просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнати батьківство ОСОБА_4 та внести відповідні зміни до актового запису про народження щодо відомостей про її батька, оскільки в інший позасудовий спосіб неможливо.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання з викликом сорін.

Третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у листі від 26.05.2026 № 1216/24.15/10/26 надала суду засвідчену копію актового запису про народження ОСОБА_2 № 1662 від 29.07.2011. Також повідомила, що за результатами перевірки даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено актовий запис про шлюб № 6 від 23.08.1997 та актовий запис про розірвання шлюбу № 228 від 01.04.2010, складені щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Актових записів про шлюб, розірвання шлюбу чи народження дітей щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено. Заперечень проти задоволення позову третя особа не має, просить розглянути справу без участі її представника.

Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 у письмових поясненнях від 14.05.2026 № 11/1465 навела правове обґрунтування щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання батьківства. Зокрема, зазначила, що встановлення відповідних юридичних фактів рішенням суду необхідне позивачці для реалізації права на визнання членом сім`ї зниклого безвісти захисника України. Заперечень проти задоволення позову третя особа не висловила та просила розглянути справу без участі її представника.

Третя особа військова частина НОМЕР_1 у письмових поясненнях від 21.05.2026 повідомила, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 19.12.2025 перебував у розпорядженні військової частини, а з 23.12.2025 проходив військову службу на посаді старшого стрільця-вогнеметника 1 єгерського відділення 1 єгерського взводу 1 єгерської роти 1 єгерського батальйону. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 № 817-ОД його визнано таким, що зник безвісти 03.03.2026 під час бойових дій у районі населеного пункту Котлине Покровської міської громади Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно з обліковими даними військової частини місцем проживання ОСОБА_4 зазначено: АДРЕСА_1 . Контактними особами для екстреного сповіщення визначено ОСОБА_1 як дружину та ОСОБА_3 як брата. Аналогічні відомості про ОСОБА_1 та дитину містяться в анкеті та картці соціально-психологічного вивчення кандидата, особисто підписаній ОСОБА_4 29.09.2025. У зазначених документах сімейний стан визначено як «цивільний шлюб», а в графі «дружина (чоловік) або інший тип сімейних стосунків, діти» зазначено: « ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Водночас військова частина повідомила, що не має відомостей, які б підтверджували або спростовували факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 або факт його батьківства щодо ОСОБА_2 . Посилаючись на відсутність предмета спору, третя особа просила закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

За заявою Військової частини НОМЕР_1 від 20 травня 2026 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року Міністерство оборони України.

02 червня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України, у яких третя особа заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами, що, на думку третьої особи, спростовує факт їх спільного проживання однією сім`єю. Крім того, Міністерство оборони України вказало на відсутність правових підстав для встановлення батьківства ОСОБА_4 , оскільки стаття 130 СК України регулює встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, тоді як ОСОБА_4 на момент розгляду справи померлим не визнаний.

Представник позивачки адвокат Разумейко К.М. у відповіді на письмові пояснення Міністерства оборони України від 08.06.2026 із наведеними доводами не погодилася. Зазначила, що реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за різними адресами сама по собі не спростовує факту їх проживання однією сім`єю, пославшись на відповідну практику Верховного Суду. Щодо можливості встановлення батьківства представник позивачки зазначила, що посилання Міністерства оборони України на статтю 130 СК України є помилковим, оскільки ця норма регулює встановлення факту батьківства у разі смерті особи, тоді як ОСОБА_4 є особою, зниклою безвісти, а не померлою, тому у даному випадку підлягає застосуванню стаття 128 СК України щодо визнання батьківства за рішенням суду.

Окрім цього, представник позивачки вказала на суперечливість дій Міністерства оборони України, яке у аналогічній справі № 750/12511/25 не заперечувало проти встановлення відповідного факту та підтримало клопотання про призначення експертизи, що, на її думку, свідчить про відсутність єдиної та послідовної позиції суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, представник позивачки просила суд не брати до уваги заперечення Міністерства оборони України, викладені у письмових поясненнях від 02 червня 2026 року.

У судовому засіданні 15 липня 2026 року судом було допитано відповідача ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відповідач ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_12 , пояснив, що знає ОСОБА_1 з 2010 року та з цього часу його брат проживав разом із нею у с. Блистова однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За його словами, вони спільно вели господарство, обробляли город, займалися домашнім господарством та разом виховували дітей. Відповідач зазначив, що ОСОБА_13 є донькою його брата ОСОБА_14 , а останній брав участь у її вихованні та утриманні. Також свідок пояснив, що ОСОБА_14 називав ОСОБА_1 своєю дружиною, а ОСОБА_13 своєю донькою, підтримував із ними постійний зв`язок після призову на військову службу та не висловлював сумнівів щодо свого батьківства. Крім того, він підтвердив проведення у 2026 році молекулярно-генетичного дослідження, яким встановлено його біологічне споріднення з ОСОБА_13 як дядька та племінниці.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що тривалий час проживає по сусідству з ОСОБА_1 та добре знала її сім`ю. З її показань вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_15 у с. Блистова, вони вели спільне господарство, утримували домоволодіння, обробляли город та разом виховували дітей. Свідок зазначила, що неодноразово бувала в їхньому будинку, оскільки працювала медичним працівником та надавала допомогу дитині, у зв`язку з чим безпосередньо спостерігала їхній спільний побут. За словами свідка, діти називали ОСОБА_14 батьком, а ОСОБА_1 та ОСОБА_16 проживали як звичайна повноцінна сім`я. Також свідок пояснила, що питання офіційної реєстрації шлюбу між ними до моменту зникнення ОСОБА_14 безвісти фактично не порушувалося.

Свідок ОСОБА_10 показала, що знала ОСОБА_12 з дитинства та тривалий час була знайома з ОСОБА_1 . За її словами, вони близько п`ятнадцяти років проживали разом у с. Блистова, разом із ними проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_17 . Свідок часто бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_12 разом, зазначила, що вони здійснювали спільні покупки, вели господарство, працювали та разом утримували сім`ю. ОСОБА_14 піклувався про ОСОБА_13 , купував для неї речі та солодощі, називав її своєю донькою, а ОСОБА_1 своєю дружиною.

Свідок ОСОБА_11 показала, що знає ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 близько п`ятнадцяти років. За її словами, ОСОБА_1 та ОСОБА_16 постійно проживали у с. Блистова, спільно вели господарство, працювали та виховували ОСОБА_13 . Свідок зазначила, що ОСОБА_14 особисто піклувався про дитину, водив її до дитячого садка та забирав звідти, дбав про її потреби, а також заробляв кошти для забезпечення сім`ї. Крім того, свідок повідомила, що вони разом проводили свята та інші сімейні заходи, поводилися як єдина сім`я.

У судове засідання 10 серпня 2026 року позивачка та її представник не з`явилися, подали заяву до суду про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України свого представника у судове засідання не направила, у поданому раніше листі просила розглянути справу без його участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 свого представника у судове засідання не направила, просила розглянути справу без його участі, заперечень проти задоволення позову не висловила.

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 у судове засідання свого представника не направила, її позиція щодо позовних вимог містяться в матеріалах справи.

Третя особа Міністерство оборони України свого представника у судове засідання не направило, у поданих письмових поясненнях просила розглянути спрау без участі свого представника та заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши показання відповідача ОСОБА_3 та свідків, надані в судовому засіданні 15 липня 2026 року, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до такого висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 23 серпня 1997 року, про що складено актовий запис про шлюб № 6, та розірвано 01 квітня 2010 року, про що складено відповідний актовий запис № 228, що підтверджується листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові від 26.05.2026 № 1216/24.15/10/26.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з вересня 2010 року проживала разом із ОСОБА_4 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно вели господарство, утримували домоволодіння, займалися обробітком земельної ділянки, тобто фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У зазначеному домоволодінні разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали її діти від попереднього шлюбу ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції складено актовий запис про народження № 1662 від 29.07.2011. Відомості про батька дитини внесено за прізвищем матері на підставі її заяви відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки на час народження дитини її батьки у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Крім того, з листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2026 № 1216/24.15/10/26 вбачається, що за результатами перевірки даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб, розірвання шлюбу чи народження дітей стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з наданими військовою частиною відомостями, з 19 грудня 2025 року він перебував у розпорядженні військової частини, а з 23 грудня 2025 року проходив військову службу на посаді старшого стрільця-вогнеметника 1 єгерського відділення 1 єгерського взводу 1 єгерської роти 1 єгерського батальйону. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 березня 2026 року № 817-ОД ОСОБА_4 визнано таким, що зник безвісти 03 березня 2026 року під час бойових дій у районі населеного пункту Котлине Покровської міської громади Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Водночас у документах, наданих військовою частиною, зокрема в анкеті та картці соціально-психологічного вивчення кандидата, особисто підписаних ОСОБА_4 29.09.2025, місцем його проживання зазначено адресу: АДРЕСА_1 , а сімейний стан визначено як «цивільний шлюб». У графі щодо дружини (чоловіка) або іншого типу сімейних стосунків та дітей зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Контактними особами для екстреного сповіщення визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

При цьому військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність у неї відомостей, які б безпосередньо підтверджували чи спростовували факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю, а також факт батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 . Разом із тим наведені вище відомості про сімейний стан, місце проживання, ОСОБА_1 як дружину та ОСОБА_2 як дитину були зазначені самим ОСОБА_4 у документах, які він особисто підписав.

На підтвердження факту спільного проживання та сімейних відносин позивачкою до матеріалів справи разом із позовною заявою долучено письмові докази, зокрема довідку від 19.03.2026 № 4 щодо зарахування ОСОБА_2 до відповідного закладу освіти, довідку зі школи № 23 та інші документи, які стосуються проживання позивачки, її дочки та ОСОБА_4 у с. Блистова, перебування та навчання дитини за місцем фактичного проживання сім`ї, а також обставин їхнього спільного побуту. Крім того, до матеріалів справи долучено фотоматеріали, на яких зафіксовано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом у різні періоди їхнього життя.

Представником позивачки до суду також надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 27 квітня 2026 року № 53095, складений ТОВ «МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ ЦЕНТР «МАМА ПАПА». Дослідження проведено за зверненням ОСОБА_1 . На вирішення молекулярно-генетичного дослідження поставлено питання щодо наявності біологічного споріднення між ОСОБА_3 , як біологічним дядьком, тобто братом батька за обома батьками, та ОСОБА_2 .

Згідно з висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження, ймовірність того, що ОСОБА_3 є біологічним дядьком ОСОБА_2 , тобто братом її батька за обома батьками, становить 98,53 %.

Таким чином, зазначене молекулярно-генетичне дослідження не встановлює безпосередньо батьківство ОСОБА_4 , однак підтверджує високу ймовірність біологічного споріднення ОСОБА_2 з ОСОБА_3 як її дядьком, що має значення для оцінки доводів позивачки про походження дитини та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та спільного виховання дітей.

Так, свідок ОСОБА_3 , рідний брат ОСОБА_4 , показав, що ОСОБА_1 та його брат з 2010 року проживали разом у с. Блистова, вели спільне господарство та виховували дітей. ОСОБА_13 він назвав донькою свого брата та зазначив, що ОСОБА_14 визнавав її своєю дитиною, займався її вихованням та утриманням.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно проживали разом, спільно вели господарство, виховували дітей та фактично жили однією сім`єю. Зазначила, що діти називали ОСОБА_14 батьком.

Свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 близько п`ятнадцяти років проживали разом, вели спільне господарство, здійснювали спільні покупки та виховували дітей. При цьому ОСОБА_14 називав ОСОБА_1 своєю дружиною, а ОСОБА_13 своєю донькою, піклувався про неї та забезпечував сім`ю.

Свідок ОСОБА_11 також підтвердила тривале спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та виховання ОСОБА_13 . Зазначила, що ОСОБА_14 піклувався про дитину та брав активну участь у її вихованні.

Показання зазначених свідків є узгодженими між собою та стосуються безпосередньо обставин спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, характеру їхніх сімейних відносин, а також участі ОСОБА_4 у вихованні та утриманні ОСОБА_2 . При цьому свідки повідомили суду про обставини, які їм відомі з особистого сприйняття, як сусідам, знайомим та родичу ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 76, ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить донаступного висновку.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, однак законодавством передбачені певні юридичні наслідки такого проживання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільного харчування, надання взаємної допомоги та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який було укладено 23 серпня 1997 року, про що складено актовий запис про шлюб № 6, та розірвано 01 квітня 2010 року, про що складено актовий запис № 228. Зазначені обставини підтверджуються листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові від 26 травня 2026 року № 1216/24.15/10/26.

Таким чином, на час початку заявленого позивачкою періоду спільного проживання з ОСОБА_4 її попередній шлюб вже був розірваний.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 березня 2026 року № 817-ОД визнаний таким, що зник безвісти 03 березня 2026 року під час бойових дій у районі населеного пункту Котлине Покровської міської громади Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

При цьому суд враховує, що відповідно до наданих військовою частиною НОМЕР_1 документів, зокрема анкети та картки соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією, особисто підписаних ОСОБА_4 29 вересня 2025 року, ним зазначено місце проживання: АДРЕСА_1 , сімейний стан «цивільний шлюб», а контактною особою для екстреного сповіщення - ОСОБА_1 , яку зазначено як дружину. У цих же документах містяться відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як дитину.

Зазначені відомості мають істотне значення для оцінки доказів у справі, оскільки були зазначені самим ОСОБА_4 задовго до його зникнення безвісти, тобто не створювалися позивачкою після виникнення необхідності звернення до суду. При цьому будь-яких даних про те, що такі відомості були внесені помилково або не відповідали дійсним сімейним обставинам ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що за відомостями Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові за результатами перевірки Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб, розірвання шлюбу чи народження дітей щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.

Те, що ОСОБА_1 за даними реєстрації місця проживання була зареєстрована за іншою адресою, саме по собі не спростовує факту її фактичного проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

У цьому контексті суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, відповідно до якого факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичних шлюбних відносин.

Отже, визначальним у даній справі є не формальна реєстрація місця проживання, а фактичний характер відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут, взаємна допомога та фактичне виконання ними сімейних функцій.

Зазначені обставини підтверджуються не лише документами, наданими військовою частиною, а й іншими доказами, дослідженими судом.

Так, на підтвердження факту спільного проживання позивачкою до матеріалів справи долучено письмові докази, зокрема довідку від 19 березня 2026 року № 4 щодо зарахування ОСОБА_2 до відповідного закладу освіти, довідку зі школи № 23 та інші документи, які підтверджують проживання позивачки, її дочки та ОСОБА_4 у с. Блистова, перебування дитини за місцем фактичного проживання сім`ї та інші обставини їхнього спільного побуту.

Долучені до матеріалів справи фотоматеріали також підтверджують наявність тривалих сімейних зв`язків між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та узгоджуються з іншими доказами у справі. Самі по собі фотоматеріали не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю, однак у сукупності з письмовими доказами та показаннями свідків підтверджують характер відносин між зазначеними особами.

Допитані судом свідки також послідовно та узгоджено підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тривалий час проживали разом у с. Блистова, вели спільне господарство, обробляли земельну ділянку, утримували господарство, виховували дітей та фактично проживали як сім`я. Свідки також зазначили, що ОСОБА_4 називав ОСОБА_1 своєю дружиною, а ОСОБА_2 - своєю донькою, піклувався про дитину та брав участь у її вихованні.

Показання свідків суд оцінює у сукупності з письмовими доказами, оскільки вони не суперечать один одному, узгоджуються між собою та відповідають об`єктивним даним, що містяться у матеріалах справи, зокрема відомостям, особисто зазначеним ОСОБА_4 у військово-облікових документах.

При цьому суд не встановив обставин, які б давали підстави сумніватися у достовірності показань свідків або свідчили про їх зацікавленість у результаті розгляду справи.

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності, суд бере до уваги також те, що відповідач ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_4 , під час допиту підтвердив факт тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та його брата, ведення ними спільного господарства, виховання дітей та сімейний характер їхніх відносин.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів - відомостей, зазначених самим ОСОБА_4 у військово-облікових документах, письмових доказів, фотоматеріалів, показань свідків, показань відповідача та інших матеріалів справи - є взаємопов`язаною, узгодженою та достатньою для висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після розірвання її попереднього шлюбу фактично проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, спільним господарством, взаємними правами та обов`язками.

За таких обставин суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, належать, зокрема, особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Встановлення зазначеного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації прав, пов`язаних із її статусом члена сім`ї особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, та відповідних соціальних гарантій.

Доводи Міністерства оборони України про те, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за різними адресами спростовує факт їх спільного проживання однією сім`єю, суд відхиляє з наведених вище підстав, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 про відсутність предмета спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд зазначає, що вони також не можуть бути прийняті судом.

Заявлені позивачкою вимоги розглядаються в порядку позовного провадження та спрямовані на встановлення юридично значущих обставин, які мають безпосереднє значення для прав та інтересів позивачки та її дитини. При цьому відповідачем визначено ОСОБА_3 , як близького родича (брата) зниклого безвісти ОСОБА_4 , який бере участь у справі.

Відповідно до статей 1258, 1261, 1262 ЦК України діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців за законом, тоді як рідний брат спадкодавця належить до другої черги спадкоємців та закликається до спадкування лише за відсутності спадкоємців першої черги. Встановлення батьківства ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_2 породжує для дитини права спадкоємця першої черги, що в силу ч. 2 ст. 1258 ЦК України усуває відповідача ОСОБА_3 (брата) від права на спадкування, що свідчить про наявність у останнього юридичної зацікавленості у цій справі.

За таких обставин відсутні передбачені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі.

Щодо визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції складено актовий запис про народження № 1662 від 29 липня 2011 року.

Відомості про батька дитини внесено за прізвищем матері на підставі її заяви відповідно до частини першої статті 135 СК України, оскільки на час народження дитини її батьки у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Відповідно до статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, що узгоджується з положеннями пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Суд відхиляє доводи Міністерства оборони України про відсутність правових підстав для визнання батьківства ОСОБА_4 з посиланням на статтю 130 СК України.

Зазначена норма регулює встановлення факту батьківства у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. Натомість судом встановлено, що ОСОБА_4 не є особою, смерть якої встановлена у передбаченому законом порядку, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 березня 2026 року № 817-ОД його визнано таким, що зник безвісти 03 березня 2026 року.

Відомостей про державну реєстрацію смерті ОСОБА_4 або набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим матеріали справи не містять.

Отже, правовідносини, що виникли у даній справі, не регулюються статтею 130 СК України, а питання походження ОСОБА_2 від ОСОБА_4 підлягає вирішенню за правилами статті 128 СК України.

Оцінюючи докази на підтвердження батьківства, суд насамперед враховує встановлений вище факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю з вересня 2010 року. ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто після початку спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Водночас особливого значення суд надає відомостям, які містяться в документах військового обліку ОСОБА_4 та були особисто ним зазначені й підписані 29 вересня 2025 року. У цих документах ОСОБА_1 зазначена як його дружина, а ОСОБА_2 - як його дитина.

Вказані відомості були надані ОСОБА_4 ще до його зникнення безвісти, у межах офіційного оформлення документів для проходження військової служби, а тому суд не вбачає підстав вважати їх створеними виключно з метою підтвердження позовних вимог у даній справі.

Крім того, зазначені відомості узгоджуються з показаннями допитаних судом свідків, які підтвердили, що ОСОБА_4 фактично визнавав ОСОБА_2 своєю донькою, піклувався про неї, брав участь у її вихованні та утриманні, а також називав її своєю дитиною.

Важливим доказом у справі є також висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 27 квітня 2026 року № 53095, складений ТОВ «МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ ЦЕНТР «МАМА ПАПА».

Згідно з цим висновком, ймовірність того, що ОСОБА_3 є біологічним дядьком ОСОБА_2 , тобто братом її батька за обома батьками, становить 98,53 %.

Суд враховує, що зазначене молекулярно-генетичне дослідження не встановлює безпосередньо біологічне батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2 , оскільки дослідження проводилося між дитиною та її ймовірним біологічним дядьком - ОСОБА_3 .

Результати молекулярно-генетичного експертного дослідження узгоджуються з іншими доказами, зокрема з показаннями ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_4 та підтвердив як факт тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та його брата, так і те, що ОСОБА_2 є донькою його брата ОСОБА_14 .

Так, у Постанові КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 522/11100/21, Верховний Суд наголошує, що опосередкований тест ДНК (через дядька/дідуся/бабусю) є сильним непрямим доказом походження дитини, який у сукупності з письмовими матеріалами військової частини (де військовослужбовець особисто зазначив дитину та цивільну дружину у картці соціально-психологічного вивчення) надає суду достатньо підстав для висновку про батьківство.

Суд також бере до уваги, що відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, а під час допиту підтвердив обставини, на яких вони ґрунтуються, зокрема те, що ОСОБА_2 є донькою його брата ОСОБА_14 .

Оцінивши у сукупності та взаємному зв`язку встановлений факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю на момент народження дитини, особисто зазначені ОСОБА_4 у військово-облікових документах відомості про ОСОБА_2 як про свою дитину, послідовні показання свідків, показання відповідача, результати молекулярно-генетичного дослідження щодо біологічного споріднення дитини з рідним братом ОСОБА_4 , а також інші письмові докази у справі, суд доходить висновку про достатність доказів для визнання ОСОБА_4 батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно з пунктом 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та оцінених у їх сукупності доказів позовна вимога про визнання ОСОБА_4 батьком ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_2 № 1662 від 29 липня 2011 року, у тому числі щодо відомостей про батька та прізвища дитини, а також про видачу нового свідоцтва про народження з урахуванням внесених змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки клопотання про стягнення судових витрат з відповідача або третіх осіб позивачем не заявлено, судові витрати по справі суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 21, 27, 36, 74, 125, 126, 128, 130, 134, 135 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька та про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити повністю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), який зник безвісти 03 березня 2026 року, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який зник безвісти 03 березня 2026 року, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (14013, м. Чернігів, вул. Василя Тарновського, буд. 15, код ЄДРПОУ 04014235) внести зміни до актового запису № 1662, складеного 29 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме:

- у графі «Батько» вказати « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Мена Менського району Чернігівської області, громадянин України»;

- змінити прізвище дитини на « ОСОБА_6 ».

Видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_18 з урахуванням внесених змін до актового запису.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев