Рішення № 138861973, 07.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/12071/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 вимогами:

- визнати протиправними дії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2026 року, у повному обчисленому розмірі - 17 426,44 грн (сімнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 44 копійки), визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/15476/25, без застосування будь-яких обмежень її розміру, коефіцієнтів та лімітів, зокрема встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", здійснюючи виплату одним платежем у повному розмірі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/15476/25, яке набрало законної сили 10 лютого 2026 року, зобов`язано відповідача перерахувати йому пенсію з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 липня 2025 року № 1159/12/12447. Виконуючи вказане рішення, пенсійний орган обчислив поточний перерахований розмір пенсії позивача з 01 квітня 2026 року у сумі 17 426,44 грн. Проте відповідач протиправно здійснює виплату пенсії із застосуванням обмежень, передбачених Порядком № 821, виплачуючи суму частинами та розділяючи її на поточну пенсію і доплати, чим нівелює обов`язковість судового рішення та порушує його право на повне і своєчасне отримання пенсійного забезпечення. Позивач також наголошує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, Постанову КМУ № 821 визнано протиправною та нечинною, у зв`язку з чим відповідач позбавлений будь-яких правових підстав керуватися її положеннями.

Ухвалою від 15 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує повністю. Зазначає, що Головне управління діє виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Вказує, що виконання судового рішення у справі № 380/15476/25 здійснюється відповідно до вимог Порядку № 821 та в межах виділених бюджетних асигнувань і затвердженого бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Стверджує, що виплата заборгованості за рішеннями суду ставиться в залежність від наявного фінансування та здійснюється пропорційно виділеним коштам.

Крім того, відповідач зауважує, що позивач фактично звернувся з позовом щодо порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, на думку відповідача, свідчить про обрання неналежного способу захисту та необхідність звернення в порядку статті 383 КАС України. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначення та виплата якої здійснюється відповідно до норм Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/15476/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Зокрема, вказаним рішенням у справі № 380/15476/25 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 липня 2025 року № 1159/12/12447 про розмір його грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 січня 2023 року.

Суд зобов`язав відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 лютого 2023 року, виходячи з розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у вказаній довідці, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили 10 лютого 2026 року та в силу приписів статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим до виконання на всій території України.

На виконання зазначеного судового рішення у справі № 380/15476/25 відповідач формально провів перерахунок пенсії позивача.

Згідно з офіційними даними пенсійного органу, загальний обчислений та належний до виплати розмір пенсії позивача (поточний основний розмір з урахуванням проведеного перерахунку) станом на 01 квітня 2026 року становить 17 426,44 грн щомісячно.

Проте, як встановлено судом із матеріалів справи та доведено наявними фінансовими виписками, фактична виплата перерахованого пенсійного забезпечення позивачу здійснюється відповідачем не в повному обсязі єдиним платежем, а із примусовим застосуванням положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Згідно з виписками про рух коштів по рахунках та довідками пенсійного органу, виплата щомісячної пенсії здійснюється роздробленими платежами (частинами): базовий (старий) розмір пенсії виплачується у фіксованому розмірі (14 102,59 грн), а решта суми до належного обчисленого розміру 17 426,44 грн (а також різноманітні суми заборгованості за минулий період) виплачується окремими дрібними доплатами у різні дні місяця.

При цьому конкретні дати та суми таких виплат безпосередньо ставляться в залежність від поточного бюджетного фінансування та надходження цільових асигнувань з державного бюджету.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний принцип є фундаментальною гарантією недопущення свавілля з боку суб`єктів владних повноважень під час реалізації ними управлінських функцій.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії та інші види соціальних виплат, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Водночас статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені конституційні гарантії знаходять своє конкретизоване відображення у процесуальному законодавстві. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обов`язковість судового рішення є сутнісною ознакою акта правосуддя та елементом принципу правової визначеності, який вимагає, щоб остаточне рішення суду не могло ставитися під сумнів.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/15476/25, яке набрало законної сили 10 лютого 2026 року, на відповідача покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі оновленої довідки з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення відповідач сформував перерахований розмір пенсії позивача, який з 01 квітня 2026 року становить 17 426,44 грн. Проте виплата цього розміру пенсії здійснюється відповідачем не єдиним платежем у повному обсязі, а із примусовим застосуванням Порядку № 821, яким запроваджено механізм поетапного фінансування та виплати пенсій за судовими рішеннями залежно від виділених бюджетних асигнувань.

Проте слід зазначити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» визнано протиправною та нечинною.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду про визнання його протиправним та нечинним.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 втратила чинність 08 червня 2026 року внаслідок набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/51895/25, у відповідача з вказаної дати відсутні будь-які правові підстави для застосування її положень при здійсненні виплати пенсії позивачу.

Будь-які посилання пенсійного органу на необхідність дотримання скасованого підзаконного акта є протиправними.

Відсутність, дефіцит чи недостатність бюджетних асигнувань не можуть слугувати законною підставою для невиконання судових рішень або штучного обмеження їх виплати у повному обсязі шляхом запровадження підзаконних порядків, що суперечать закону та нівелюють гарантії судового захисту.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях (зокрема у справах «Бурдов проти Росії», «Петухов проти України», «Контєєва проти України») неодноразово підкреслював, що пенсія та соціальні виплати є об`єктом права власності у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а держава зобов`язана забезпечити їх виплату в обчисленому та належному розмірі без будь-яких затримок чи обмежень.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту і повинен звертатися в порядку статті 383 КАС України (судовий контроль за виконанням судових рішень), суд зазначає таке.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статей 14, 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Водночас статтею 383 КАС України унормовано інститут судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який передбачає можливість подання окремої заяви стягувача до суду першої інстанції у разі невиконання судового рішення.

Проте, як роз`яснено усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (зокрема у постановах щодо порядку виконання судових рішень і меж застосування статті 383 КАС України), інститут судового контролю охоплює випадки повного ухилення від виконання судового рішення або допущення протиправної бездіяльності у процесі його виконання. Натомість, якщо боржник (суб`єкт владних повноважень) після набрання судовим рішенням законної сили вчиняє нові самостійні протиправні управлінські дії чи приймає окремі рішення (як-от запровадження штучних обмежень, поетапної виплати або застосування нечинних підзаконних актів про розстрочення замість повного виконання), якими створюються абсолютно нові перешкоди для фактичного отримання присуджених коштів, особа не позбавлена права і має право на звернення з новим адміністративним позовом про визнання таких нових дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

У справі № 380/15476/25 судом зобов`язано перерахувати та виплатити пенсію. Відповідач формально виконав вимогу про перерахунок (обчислив суму 17 426,44 грн), проте вчинив нові самостійні дискретні дії - встановив триваючий порядок її виплати частинами, посилаючись на підзаконний нормативно-правовий акт Уряду (Порядок № 821), який згодом до того ж був визнаний нечинним у судовому порядку. Оскільки відповідач застосував нечинний акт, чим заблокував повну щомісячну виплату пенсії, позивач зіткнувся з новим порушенням своїх майнових прав, а тому правомірно обрав захист шляхом пред`явлення самостійного позову.

Щодо дотримання стандартів ефективного способу судового захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини ефективний засіб повинен запобігати виникненню або збільшенню порушення чи забезпечувати адекватне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося.

За своєю суттю спосіб захисту права має бути ефективним, тобто таким, що призводить до потрібних результатів і наслідків, дає найбільший ефект та виключає необхідність повторного звернення до суду за захистом того самого права.

Якщо б суд відмовив позивачу з мотивів необхідності звернення в порядку ст. 383 КАС України, це призвело б до ілюзорності судового захисту, оскільки єдиним наслідком такого звернення в порядку контролю зазвичай є ухвала про визнання дій протиправними без чіткого зобов`язання виплатити конкретну суму єдиним платежем, що змушувало б особу знову і знову оскаржувати кожну наступну частину виплат.

Оскільки відповідач вчинив нові управлінські дії щодо застосування нечинного акта, який обмежує щомісячну виплату пенсії у повному обсязі, позивач обрав належний та ефективний спосіб судового захисту своїх прав для усунення перешкод у отриманні належних йому пенсійних виплат з 01 квітня 2026 року, що гарантує реальне відновлення порушеного права без необхідності ініціювання безкінечних процедур судового контролю.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії із застосуванням обмежень Порядку № 821 та зобов`язання здійснити нарахування і виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2026 року, у повному обчисленому розмірі 17 426,44 грн одним платежем без застосування будь-яких обмежень та лімітів є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або компенсації відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн згідно з квитанцією від 11 червня 2026 року. Вказані витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 257, 263, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо здійснення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2026 року із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", визнаної нечинною у судовому порядку.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01 квітня 2026 року, у повному обчисленому розмірі - 17 426,44 грн (сімнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 44 копійки), визначеному на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/15476/25, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, здійснюючи виплату пенсії у повному обчисленому розмірі єдиним платежем.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 серпня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний