Рішення № 138861909, 10.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4960/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» (вул. Радянська, б. 42а, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28002, ЄДРПОУ 36381069)

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22.04.2024 року:

- ППР №00048440707 на суму 410417,50 грн.;

- ППР №00048430707 на суму 354600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оспорювані рішення відповідачем винесені безпідставно, висновки відповідача щодо виявлених порушень не відповідають фактичним обставинам, а отже винесені ППР є протиправними. В акті перевірки зазначено, що перевірені операції з контрагентомпостачальником ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД" не мали реального характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили та доказовості, при тому, що фактичне отримання позивачем спірного товару/послуг відповідачем під сумнів не ставиться.

Також позивач зауважив, що не може нести відповідальність за дії/бездіяльність своїх контрагентів чи суб`єктів господарювання, які знаходяться у відносинах з його контрагентами, при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права, індивідуалізації відповідальності, забезпечення доведеності вини.

За таких підстав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 29.07.2024 року було залишено без руху позовну заяву. У встановлений суддею строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви та уточнив адресу місцезнаходження позивача.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.81).

19.08.2024 представник позивача звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив:

- зупинити дію податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Кіровоградській області № 00048440707 від 22.04.2024 року та №00048430707 від 22.04.2024 року

- зобов`язати Головне управління ДПС в Кіровоградській області вчинити дії щодо проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 36381069) шляхом виключення відомостей про податковий борг згідно повідомлень-рішень ГУ ДПС у Кіровоградській області № 00048440707 від 22.04.2024 року та №00048430707 від 22.04.2024 року

- заборонити Головному управлінню ДПС в Кіровоградській області вчиняти дії, направлені на стягнення сум податків та штрафних санкцій, донарахованих на підставі повідомлення-рішення № 00048440707 від 22.04.2024 року та повідомлення-рішення №00048430707 від 22.04.2024 року до вступу в законну силу остаточного рішення в судовій справі №340/4960/24.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с. 96-97).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, обґрунтованими тим, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентом-постачальником фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та витрат по операціям з вказаним контрагентом.

Так, за результатами перевірки не підтверджено можливість здійснення ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» господарських операцій з ідентифікованими товарами (шестерня для мультиплікатора, вал-шестерня для мультиплікатора, полумуфта для мультиплікатора діаметр 760 мм) та послуги з ремонту гідротурбіни № 1 Березівської ГЕС у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва (відсутнє дійсне формування активу), недостатньою кількістю матеріальних та трудових ресурсів, відсутністю декларування придбання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності, від ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» до ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» та відображення поставки вказаних товарів та надання послуг тільки на паперових носіях з метою документального оформлення господарських операцій з постачання зазначених товарів та послуг, які в дійсності не відбулися в реальному просторі та часі.

Відсутність факту виробництва або придбання ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» товарів (шестерня для мультиплікатора, вал-шестерня для мультиплікатора, полумуфта для мультиплікатора діаметр 760 мм) та ремонт гідротурбіни № 1 Березівської ГЕС по ланцюгу постачання свідчить про неможливість його реалізації на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» у квітні та червні 2021 року на загальну суму 1 970 000 грн, в т.ч. ПДВ 328 333,34 гривень.

При цьому товари, що відображені ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» в бухгалтерському обліку, як придбані в ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» в квітні, червні 2021 року, були використані в господарській діяльності, що підтверджується накладними на оприбуткування ТМЦ, актами списання, актом наданих послуг. Отже, на думку відповідача, фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлене. Наявність факту використання в господарській діяльності придбаних товарів є свідченням набуття останніх у власність (безоплатного отримання) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають (а.с. 103-112).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО», (вул. Радянська, б. 42а, м. Олександрія Кіровоградська область, 28002, ЄДРПОУ 36381069), зареєстровано платником ПДВ з 06.03.2009, свідоцтво платника ПДВ від 01.08.2022 №200742925, станом на 01.04.2021 платник податку на додану вартість.

Спеціалістами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі направлень від 13.03.2024 № 901 та № 902, виданих Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, відповідно до п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755VІ (зі змінами та доповненнями), та наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.03.2024 року № 194-п, виданого відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 36381069).

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 03.04.2024 року № 3069/11-28-07-07/36381069 (а.с. 115-132).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО»:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 8, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», вимог Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за № 860/4153, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 354 600 грн, в т.ч. 2021 рік на суму 354 600 грн.

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 328 334 грн, в т.ч. за періоди:

за квітень 2021 року на суму 100 000 грн;

за травень 2021 року на суму 86 667 грн;

за червень 2021 року на суму 141 667 гривень.

ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО», не погодившись з висновком акту, подали до ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечення від 08.04.2024 року № 8/04-24-1 (вх. ГУ ДПС у Кіровоградській області № 10711/6 від 08.04.2024 року) до акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» від 03.04.2024 року № 3069/11-28-07-07/36381069 (а.с.191-193).

За результатами розгляду комісії ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечень висновки, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» від 03.04.2024 № 3069/11-28-07-07/36381069, залишено без змін (а.с. 216-221).

ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» прийнятті наступні податкові повідомлення-рішення від 22.04.2024 року:

- № 00048430707 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, де основний платіж 354600 грн, штрафні санкції - 0 грн;

- № 00048440707 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, де основний платіж 328334, штрафні санкції 82083,50 гривень (а.с.204-205).

Вказані ППР направлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримані платником 24.04.2024 року.

Позивач звернувся із скаргою на ППР від 22.04.2024 № 00048430707, № 00048440707 до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 24.06.2024 №19091/6/99-00-06-01-41-06 вказані ППР залишено без змін, скаргу платника без задоволення (а.с. 222-225).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Зі змісту матеріалів справи судом встановлено, що порушення, унаслідок якого винесене оскаржуване ППР, фактично зводяться до віднесення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД" до нереальних.

Так, згідно матеріалів справи, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій, проведених в квітні, червні 2021 року між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» щодо придбання та отримання позивачем від зазначеного контрагента на підставі договорів поставки від 19.02.2021 року № 38 комплектуючих запчастин (шестерня для мультиплікатора, вал-шестерня для мультиплікатора, полумуфта для мультиплікатора діаметр 760 мм) та від 01.06.2021 року № 01/06 на виконання робіт з ремонту гідротурбіни №1 Березівської ГЕС

Зокрема, серед підстав для віднесення спірних господарських операцій до числа нереальних відповідачем зазначається про відсутність у зазначеного контрагента достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, порушення таким суб`єктом правил ведення податкового та бухгалтерського обліку, його взаємовідносини з сумнівними контрагентами по ланцюгу постачання продукції, віднесення вказаного контрагента у подальшому до числа ризикових, тощо.

При цьому, як встановлено судом, відповідач не заперечує, що товари та послуги, відображені ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» в бухгалтерському обліку, як придбані в ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД» в квітні, червні 2021 року, були використані в господарській діяльності, що підтверджується накладними на оприбуткування ТМЦ, актами списання, актом наданих послуг.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності на час виникнення спірних правовідносин визначало Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі П(С)БО 16).

Відповідно до пунктів 5-7 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Пунктом 6 П(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Тобто, підставою для відображення (нарахування) витрат в бухгалтерському обліку є факт понесення таких витрат, що виражається у зменшенні активів або збільшенні зобов`язань.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, (далі П(С)БО 15) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому П(С)БО, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

З дослідження вищенаведених первинних документів, судом встановлено, що ними у повному обсязі підтверджується факт здійснення позивачем із його контрагентом спірних господарських операцій, які згодом відображені у податковій звітності. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій, їх обсягів та вартості. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку та використання у власній господарській діяльності.

Наявні в матеріалах справи платіжні документи також підтверджують оплату позивачем придбаних товарів/робіт в повному обсязі.

Таким чином, у позивача внаслідок придбання товарів/робіт виникли грошові зобов`язання перед продавцями (постачальниками), що потягло за собою зменшення активів внаслідок оплати цих товарів, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, оскільки єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Суд зауважує, що посилання на те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси контрагента не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов`язує право платника податку на формування витрат і податкового обліку з податковою дисципліною його контрагентів чи способом організації ними господарської діяльності. Самі по собі такі обставини не свідчать про фіктивність операцій за відсутності доказів узгодженості дій платника з контрагентами або спрямованості правочинів на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 січня 2026 справа № 320/37866/24.

Так, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість надати послуги. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу, засобів). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу без їх реєстрації. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Суд визнає, що у будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Повноваження з перекладання на сторону договору обов`язків контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться поза межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку.

Подібні висновки щодо застосування норм права сформульовані, зокрема у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16

Посилання відповідача в Акті перевірки на перевірку питання реальності постачання товару за результатами аналізу показників ЄРПН суд визнає також неприйнятними у цій справі, оскільки законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено будь-якого обов`язку здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог податкового законодавства, подання ним звітності, сплати податків до бюджету. Тобто, чинним законодавством не передбачено ні право, ні обов`язку будь-якої зі сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. Натомість, кожен платник податків несе індивідуальну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, що є втіленням принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, який закріплений у статті 61 Конституції України.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) також наголошується на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд зважає і на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання та підприємств по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Суд також зазначає, що ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема свідоцтв, сертифікатів, що підтверджують якість товарів, які були придбані у ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД», не може бути підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів/робіт у ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» та не є доказом наявності складу податкового правопорушення, оскільки сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, такі документи не містять відомостей про господарську операцію.

Так, Верховний Суд в Постанові від 05 лютого 2019 року у справі №813/123/16 (адміністративне провадження №К/9901/24916/18) зазначив: «Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення».

Дослідженими доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит по фінансово-господарським операціям з контрагентом за період, що перевірявся, сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи, які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Крім того, неналежне дотримання суб`єктами господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами Платника податків, правил податкової дисципліни, порядку здійснення господарської діяльності, ненадання копій укладених цивільно-правових договорів не мали своїм наслідком недійсність виконання Платником податків своїх податкових зобов`язань і не ставить під сумнів надходження сплачених податків та зборів до державного бюджету України, а тому жодні дії/бездіяльність контрагентів Платника податків чи суб`єктів господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами Платника податків, не можуть слугувати належним доказом наявності у Платника податків такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 27 квітня 2018 року у справі № 2а-4901/12/1070 встановлено висновок про те, що: «… посилаючись на фіктивний статус контрагентів платника податків податковий орган має довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору».

Наведена позиція підтверджена і практикою Європейського суду з прав людини, в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку), рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав» проти України» заява № 803/02 (у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку), рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 («якщо одержувач товарів, що поставляються, є особою зі статусом платника податків, яка не знала і не могла знати про те, що операція, яка розглядається, пов`язана з шахрайством зі сторони продавця, … компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею), Рішення Європейського суду з прав людини у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ, заява №14092/04 (перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу № 2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій), рішення Європейського Суду у справі Ї «Сколло проти Італії» (Skollo v Italy) A no. 315-C від 28.09.2005 (Європейський суд зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою Ї розумні підстави), які не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені дослідженими судом первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підставі вищевикладеного, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

До матеріалів справи додано платіжні інструкції про сплату судового збору у розмірі 11 475,26 грн. (а.с. 9-10, 80), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №00048440707 від 22.04.2024 на суму 410417,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №00048430707 від 22.04.2024 на суму 354600,00 грн

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 11 475,26 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО