Рішення № 138861892, 06.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4389/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10 квітня 2026 року за №110650001286 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції періоди роботи з 01.03.2000 року по 16.11.2005 рік, з 03.04.2006 року по 01.12.2006 рік, з 27.07.2007 року по 19.11.2007 рік, з 03.03.2008 року по 02.12.2008 рік, з 01.04.2009 року по 05.01.2010 рік та призначити пенсію за віком на пільгових умовах визначену Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 02 квітня 2026 року, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що по досягненню пенсійного віку останній звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10 квітня 2026 року за №110650001286 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах з підстави відсутності необхідного страхового стажу. З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, що й стало підставою для звернення до суду.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому заперечує проти позовних вимог (а.с.35-39).

Фактичні обставини справи встановлені судом.

02.04.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.04.2026 Головним управлінням в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву від 02.04.2026 та додані до неї документи та прийнято рішення № 110650001286 ( а.с.17) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи трактористом машиністом безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції.

В рішенні зазначено, що на день подання заяви вік позивача становив 55 років, загальний страховий стаж склав 38 років 06 місяців 21 день.

До страхового стажу зараховано всі періоди роботи позивача.

До стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, не зараховано періоди роботи:

- з 01.03.2000 по 16.11.2005, з 03.04.2006 по 01.12.2006, з 27.07.2007 по 19.11.2007, з 03.03.2008 по 02.12.2008, з 01.04.2009 по 05.01.2010, з 30.03.2021 по 22.06.2021 на посаді тракториста-машиніста, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.03.2026 № 23.

Згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.11.1989 (далі - трудова книжка) у періоди роботи з 01.03.2000 по 16.11.2005, з 03.04.2006 по 01.12.2006, з 27.07.2007 по 19.11.2007, з 03.03.2008 по 02.12.2008, з 01.04.2009 по 05.01.2010 Позивач працював на посаді «механізатор», з 30.03.2021 по 22.06.2021 працював на посаді «охоронець».

Тобто, наявні розбіжності між даними довідки № 23 та трудової книжки, щодо займаної посади. Посади «механізатор» та «охоронець» не передбачені пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Одночасно, надано копії наказів про прийняття на роботу з 01.03.200, з 03.04.2006, з 27.07.2007, з 03.03.2008, з 01.04.2009 на посаду «тракториста» по договору. Інформація про звільнення на підставі первинних документів (наказів/ розпоряджень) або договір (для визначення виду договору та характеру виконуваних робіт) не надано.

Позивач, не погодившись з таким рішенням у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ст.9 зазначеного Закону).

В силу положень п.3 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно п.п.1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затв. постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975 р., трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Усі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975 р., у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для формулювання висновку про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а (2-а/0182/118/2017), єдине найменування професії механізаторів сільського господарства "тракторист-машиніст" було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Відповідно до Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016, затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинного на теперішній час, професії механізатор відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Аналогічно й у роз`ясненнях, наданих Міністерством соціального забезпечення України 20.01.1992 за №7 про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, зазначено, що відповідно до статті 13 (пункт в) Закону України Про пенсійне забезпечення правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення (форма довідки додається).

Таким чином, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є факт виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також відповідний стаж.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №392/1846/15-а та від 08.04.2020 у справі № 469/1193/16-а.

Відповідно до змісту оспорюваного рішення відповідач не зарахував до страхового стажу, зокрема періоди роботи з 01.03.2000 по 16.11.2005, з 03.04.2006 по 01.12.2006, з 27.07.2007 по 19.11.2007, з 03.03.2008 по 02.12.2008, з 01.04.2009 по 05.01.2010 згідно довідки, оскільки вчтановлено розбіжності між даними довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.03.2026 № 23 та трудової книжки, щодо займаної посади. Посади «механізатор» не передбачені пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Одночасно, надано копії наказів про прийняття на роботу з 01.03.2000, з 03.04.2006, з 27.07.2007, з 03.03.2008, з 01.04.2009 на посаду «тракториста» по договору. Інформація про звільнення на підставі первинних документів (наказів/ розпоряджень) або договір (для визначення виду договору та характеру виконуваних робіт) не надано.

Так, суд наголошує, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У спірному рішенні лише зазначено, що довідка має розбіжності з трудовою книжкою щодо займаної посади та не надано накази, розпорядження, договори.

При цьому, відповідач не надав суду доказів проведення будь-яких перевірок документів позивача, доказів витребування відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, що видані для оформлення пенсії, доказів перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Аналогічно і Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Так, у спірній довідці вказані первинні документи ( книги обліку розрахунків по оплаті праці, книги обліку трудового стажу членів колгоспу, КСП ім. Ватутіна, працівників ПСП ім. Ватутіна. Довідка має вихідні реквізити (дату, номер), підписи посадових осіб, які їх склали, та печатку.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд вважає необґрунтованими оскаржуване рішення, а тому вимога щодо визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10 квітня 2026 року за №110650001286 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підлягає задоволенню.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції періоди роботи з 01.03.2000 року по 16.11.2005 рік, з 03.04.2006 року по 01.12.2006 рік, з 27.07.2007 року по 19.11.2007 рік, з 03.03.2008 року по 02.12.2008 рік, з 01.04.2009 року по 05.01.2010 рік.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах визначену Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 02 квітня 2026 року, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовахвважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1 331,20 грн ( а.с.13).

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1 000 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10 квітня 2026 року за №110650001286 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції періоди роботи з 01.03.2000 року по 16.11.2005 рік, з 03.04.2006 року по 01.12.2006 рік, з 27.07.2007 року по 19.11.2007 рік, з 03.03.2008 року по 02.12.2008 рік, з 01.04.2009 року по 05.01.2010 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02 квітня 2026 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахованого цим судовим рішенням періоду роботи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН