Рішення № 138861723, 10.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Київ №320/64514/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ "Дарницький ринок", Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2922/5 від 29.10.2025 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1».

В обґрунтування позовних вимог приватний нотаріус КМНО ОСОБА_1 зазначає про те, що під час проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна діяла в межах наданих законом повноважень, перевірила подані заявником документи, отримала необхідні відомості з державних реєстрів та здійснила реєстраційну дію відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку № 1127. На думку позивача, Міністерство юстиції безпідставно дійшло висновку про наявність порушень, оскільки не зазначило, яких саме документів бракувало для проведення державної реєстрації та чому державний реєстратор мав відмовити у її проведенні. Позивач також вказує, що оскаржуваний наказ ґрунтується на попередніх наказах Міністерства юстиції, законність яких є предметом судового оскарження, а тому посилання на них як на підставу для застосування найсуворішої санкції є неправомірним. Крім того, відповідач фактично повторно анулював уже анульований доступ до реєстру. Позивач вважає застосовану санкцію у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав непропорційною та необґрунтованою, оскільки Міністерство юстиції не навело мотивів, чому неможливо було застосувати менш суворий захід відповідальності, а в аналогічних випадках до інших державних реєстраторів застосовувалося лише тимчасове блокування доступу. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана реєстраційна дія не була скасована, а застосована санкція не спрямована на відновлення будь-яких порушених прав, а має виключно каральний характер, що суперечить принципам добросовісності та пропорційності. Позивач також вказує, що анулювання доступу до Державного реєстру речових прав фактично позбавляє її можливості здійснювати нотаріальну діяльність, яка є єдиним джерелом доходу, чим порушує гарантоване Конституцією України право на працю та право на отримання винагороди за працю.

Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 27.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Ухвалою суду від 27.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , третя особа : ТОВ "Дарницький ринок", про визнання протиправним та скасування наказу.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято в межах повноважень Міністерства юстиції України, на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком № 990. Відповідач звертає увагу на те, що камеральна перевірка була призначена на законних підставах після надходження листа Дарницького управління поліції щодо перевірки правомірності реєстраційних дій позивача, а за її результатами Комісією встановлено грубі порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав. Відповідач вказує, що позивач була зобов`язана перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства та у разі виявлення невідповідностей відмовити у державній реєстрації, однак цього не зробила. За твердженням відповідача, державна реєстрація проведена за відсутності обов`язкових відомостей з ЄДЕССБ про присвоєння об`єкту адреси, а також на підставі документів, які містили суперечності та не давали можливості встановити набуття права власності, що є самостійними підставами для відмови у державній реєстрації. Відповідач наголошує, що технічний паспорт, довідка та висновок не є документами, які підтверджують присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, а тому посилання позивача на ці документи є безпідставними. Відповідач також звертає увагу на те, що доводи позивача щодо застосування положень статті 37 Закону є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням контролю відповідно до статті 37№ Закону, яка передбачає інший порядок та інші правові наслідки. Також, відповідач вважає безпідставними твердження позивача про відсутність обов`язку перевіряти законність поданих документів, оскільки функції державного реєстратора полягають не лише у їх формальному прийнятті, а й у перевірці відповідності вимогам законодавства. Відповідач зазначає, що анулювання доступу є пропорційним заходом відповідальності, оскільки закон прямо передбачає його застосування у разі одноразового грубого або неодноразових істотних порушень, а також у разі повторного застосування заходів впливу до державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців. Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на застосування до інших нотаріусів менш суворих санкцій, оскільки характер встановлених у них порушень був іншим, а визначення виду заходу відповідальності належить до дискреційних повноважень Міністерства юстиції України.

Третя особа, ТОВ «Дарницький ринок» у письмових поясненнях підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити позов у повному обсязі, та зазначає про те, що є власником комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1, який утворений шляхом об`єднання окремих об`єктів нерухомого майна, що раніше були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав та знаходилися за однією поштовою адресою. Третя особа вказує, що відповідно до пункту 20 Порядку №1127 при державній реєстрації комплексу будівель присвоєння окремої адреси кожному об`єкту не вимагається, а тому доводи відповідача щодо відсутності нової адреси є помилковими. Також, третя особа зазначає, що об`єднання об`єктів нерухомості не було пов`язане з реконструкцією чи новим будівництвом, усі будівлі існували раніше та розташовувалися за однією адресою, а для проведення державної реєстрації позивачу були подані всі необхідні документи, передбачені законодавством. Крім того, третя особа стверджує, що розбіжності щодо площ окремих будівель виникли виключно внаслідок технічних (друкарських) помилок у довідці, тоді як технічний паспорт та відомості Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва містили правильні дані, які й були використані державним реєстратором. ТОВ «Дарницький ринок» наголошує, що сама наявність технічної помилки у документах не свідчить про неможливість встановлення набуття права власності та не є підставою для відмови у державній реєстрації чи застосування до державного реєстратора заходів відповідальності. Такі помилки підлягають виправленню у порядку, визначеному законом. При цьому зменшення загальної площі комплексу обумовлене встановленням внутрішніх перегородок, знесенням непридатних будівель та іншими роботами, які не потребували прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до чинного законодавства. На підставі викладеного, третя особа вважає, що державна реєстрація права власності на комплекс нежитлових будівель проведена відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку №1127, а тому підстав для застосування до позивача заходів відповідальності не існувало.

Третя особа, Державне підприємство "Національні інформаційні системи", не скористалась правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.10.2025 № 2143/7 було призначено проведення камеральної перевірки діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 як державного реєстратора. Підставою для призначення перевірки став лист Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві від 04.09.2025 № 342948-2025 щодо перевірки правомірності проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3040226080000, розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1.

Під час камеральної перевірки Міністерством юстиції України досліджено реєстраційну дію, вчинену позивачем за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 06.11.2024 № 63868773, поданої генеральним директором ТОВ «Дарницький ринок» ОСОБА_2. За результатами розгляду цієї заяви приватним нотаріусом 08.11.2024 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 75991728, відкрито новий розділ Державного реєстру речових прав за № 3040226080000 та зареєстровано право власності ТОВ «Дарницький ринок» на комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1.

Під час проведення державної реєстрації позивач використала документи, подані заявником та отримані шляхом інформаційної взаємодії з державними реєстрами, а саме: статут товариства, наказ про призначення генерального директора, висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна від 25.10.2024, довідку про показники об`єкта нерухомого майна № 1023/1 від 25.10.2024, відомості Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, технічний паспорт № TI01:4500-9529-0220-6855, а також відомості Державного земельного кадастру.

За результатами камеральної перевірки Міністерство юстиції України дійшло висновку, що під час проведення зазначеної реєстраційної дії приватним нотаріусом допущено порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127. Зокрема, відповідач вказав, що державний реєстратор здійснив державну реєстрацію за відсутності відомостей з ЄДЕССБ про присвоєння новоствореному об`єкту адреси, а також на підставі документів, які, на думку відповідача, містили суперечливі відомості щодо площ окремих будівель та не давали можливості встановити набуття права власності.

Крім того, Міністерство юстиції України зазначило, що відповідно до документів, поданих для державної реєстрації, загальна площа новоутвореного комплексу становила 5119,6 кв. м, тоді як сумарна площа будівель, з яких утворено комплекс, становила 7014 кв. м. Також, за висновками перевірки, у довідці та висновку щодо технічної можливості об`єднання площі окремих будівель (літ. З-1 та літ. І-1) не відповідали відомостям технічного паспорта, отриманого з ЄДЕССБ. Саме ці обставини відповідач визнав такими, що свідчать про невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Врахувавши встановлені під час перевірки обставини, а також зазначивши, що протягом попередніх дванадцяти місяців до позивача вже застосовувалися заходи відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на підставі наказів Міністерства юстиції України від 14.07.2025 № 1959/5 та від 18.07.2025 № 2012/5, Комісія дійшла висновку про необхідність застосування до позивача найсуворішого заходу відповідальності - анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.

За результатами проведеної камеральної перевірки Міністерством юстиції України прийнято наказ від 29.10.2025 № 2922/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та покладено виконання наказу на ДП «Національні інформаційні системи». Зазначений наказ став предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (Закон № 1952-IV), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За нормами пунктів 6, 7 частини першої статті 8 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 37-1 Закону № 1952-IV визначено порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.

Так, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Порядок № 990), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку, основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз`яснень.

За нормами пунктів 9-11 Порядку № 990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.

Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту.

Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки.

За правилами пунктів 12-16 Порядку № 990 Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.

Результати камеральної перевірки викладаються у формі акту або довідки, які підписується усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акту); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акту).

В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акту комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

У разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, і застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункту 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно із пунктом 20 Порядку № 990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін`юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.

Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріус, примірник відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному вебсайті суб`єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (пункт 34 Порядку № 990).

Так, у позовній заяві, серед іншого, позивач посилається на невмотивованість рішення про анулювання доступу до Державного реєстру прав, з приводу чого зазначає таке.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з проведення камеральної перевірки, викладений в акті перевірки у формі пропозиції, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

У матеріалах справи наявний акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 29.10.2025.

Дослідивши акт камеральної перевірки, суд встановив, що комісія Міністерства юстиції України дійшла висновку про допущення позивачем таких порушень під час проведення державної реєстрації права власності на комплекс нежитлових будівель за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 1.

Судом встановлено, що 06.11.2024 генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРНИЦЬКИЙ РИНОК» (код ЄДРПОУ 25395850) ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 із заявою про державну реєстрацію права власності № 63868773 щодо комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 1.

За результатами розгляду зазначеної заяви приватним нотаріусом 08.11.2024 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 75991728, на підставі якого відкрито новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3040226080000 щодо комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 1, та зареєстровано право власності за ТОВ «ДАРНИЦЬКИЙ РИНОК», про що внесено запис про право власності № 57482276.

Як убачається з матеріалів справи для здійснення реєстраційної справи заявником було подано статут ТОВ «ДАРНИЦЬКИЙ РИНОК», затверджений протоколом загальних зборів учасників № 01/2019 від 15.02.2019, наказ № 84-к від 04.09.2006 про вступ ОСОБА_2 на посаду генерального директора товариства, висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, виготовлений 25.10.2024 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , а також довідку про показники об`єкта нерухомого майна № 1023/1 від 25.10.2024, видану зазначеною фізичною особою-підприємцем.

Крім документів, поданих заявником, приватним нотаріусом під час розгляду заяви отримано відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а саме відомості щодо статусу та ідентифікатора об`єкта нерухомого майна станом на 08.11.2024, а також відомості щодо технічного паспорта № TI01:4500-9529-0220-6855, виготовленого 25.10.2024 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Однак, з відомостей Державного реєстру прав Комісією було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 під час проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт не було отримано інформації з ЄДЕССБ про присвоєння адреси об`єкту.

Також, під час перевірки Комісія встановила, що відповідно до Технічного паспорта, відомості про який приватним нотаріусом отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також довідки про показники об`єкта нерухомого майна та висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, загальна площа новоутвореного об`єкта нерухомого майна становить 5119,6 кв. м.

Разом із тим, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, новоутворений об`єкт сформовано шляхом об`єднання нежитлових будівель літ. А, В, Г, Д, Ж, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Ф, Х, сумарна площа яких становить 7014 кв. м.

У зв`язку із цим комісія дійшла висновку, що під час проведення державної реєстрації приватним нотаріусом ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про загальну площу об`єкта 5119,6 кв. м, яка відповідає даним Технічного паспорта, Довідки та Висновку, однак не відповідає сумарній площі об`єктів нерухомого майна, з яких сформовано відповідний комплекс.

Крім того, в акті камеральної перевірки зазначено, що аналізом документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації, встановлено входження до складу новоутвореного об`єкта, зокрема, нежитлових будівель літ. З-1 та літ. І-1.

За висновками комісії, відповідно до довідки про показники об`єкта нерухомого майна та висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, нежитлова будівля літ. З-1 має площу 22,5 кв. м, а нежитлова будівля літ. І-1 - 111,4 кв. м. Водночас у Технічному паспорті, відомості про який отримано з ЄДЕССБ, площа будівлі літ. З-1 зазначена 114,8 кв. м, а будівлі літ. І-1 - 49,6 кв. м.

З огляду на наведене комісія Міністерства юстиції України дійшла висновку, що подані для державної реєстрації документи містили невідповідності, які, на думку комісії, не давали можливості встановити набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна.

Відтак, за результатами перевірки комісія дійшла висновку про порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог статей 3, 10, 18 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також пунктів 12, 40 та 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127, оскільки, на думку комісії, державну реєстрацію права власності проведено за відсутності відомостей з ЄДЕССБ про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та на підставі документів, які не давали можливості встановити набуття речових прав на такий об`єкт.

Таким чином, в акті за результатами камеральної перевірки Міністерством юстиції України наведено встановлені, на думку комісії, порушення позивачем вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, наведено нормативно-правове обґрунтування таких висновків, описано обставини, які, за висновками комісії, свідчили про порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку №1127, а також наведено мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків.

Крім того, в акті камеральної перевірки наведено пропозицію щодо застосування до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заходу реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На обґрунтування такого заходу комісія послалася на встановлені під час перевірки порушення, які, на її думку, полягали у проведенні державної реєстрації права власності за відсутності відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та на підставі документів, що не давали можливості встановити набуття речових прав на нерухоме майно, а також врахувала застосування до позивача протягом останніх дванадцяти місяців заходів реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі наказів Міністерства юстиції України від 14.07.2025 №1959/5 та від 18.07.2025 №2012/5.

З огляду на те, що акт камеральної перевірки містить опис встановлених комісією обставин, наведення відповідних норм законодавства, мотиви та обґрунтування висновків, суд не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуваний наказ є невмотивованим виключно з підстав відсутності детального викладення мотивів у його тексті, оскільки такі мотиви наведені в акті камеральної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2025 у справі №320/381/24.

Крім того, відповідачем надано докази наявності обставин, які були враховані при визначенні виду заходу реагування, зокрема, того, що протягом останніх дванадцяти місяців до позивача вже застосовувалися заходи відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі наказів Міністерства юстиції України від 14.07.2025 №1959/5 та від 18.07.2025 №2012/5.

Вказані накази є чинними та не скасовані в судовому порядку, а тому правомірно були враховані при прийнятті оскаржуваного наказу.

Щодо безпосередньо встановлених відповідачем порушень, суд зазначає таке.

Судом досліджено матеріали камеральної перевірки, проведеної Міністерством юстиції України, зокрема акт камеральної перевірки, матеріали реєстраційної дії, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також документи, подані для проведення державної реєстрації права власності за заявою від 06.11.2024 № 63868773, за результатами розгляду якої приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2024 № 75991728.

Суд звертає увагу на те, що для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нотаріус, у тому числі, повинна була мати у розпорядженні документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (частина третя статті 10 Закону № 1952-IV, пункт 12 Порядку № 1127).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із засад державної реєстрації речових прав є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

Частиною восьмою статті 18 зазначеного Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права за умови їх відповідності вимогам законодавства та документам, поданим або отриманим державним реєстратором.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих (отриманих) документів вимогам законодавства, перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а також перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційної дії або для відмови у її проведенні.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 10 Закону під час проведення державної реєстрації державний реєстратор зобов`язаний використовувати, зокрема, відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав.

Аналогічні положення містяться у пункті 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), відповідно до якого державний реєстратор перевіряє відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а також перевіряє наявність підстав для проведення реєстраційних дій або для відмови у їх проведенні.

Відповідно до пункту 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться виключно на підставі документів, визначених Законом, іншими законами України та цим Порядком.

Особливості державної реєстрації права власності у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням закінченого будівництвом об`єкта визначені пунктом 54 Порядку №1127.

Так, зазначеною нормою встановлено перелік документів, які подаються для проведення відповідної державної реєстрації. При цьому державна реєстрація права власності у зв`язку з об`єднанням закінченого будівництвом об`єкта проводиться за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про технічні характеристики новоутвореного об`єкта, його прийняття в експлуатацію (крім випадків, коли об`єднання не пов`язане з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом) та про присвоєння йому адреси.

Разом із тим наведеною нормою передбачено виняток, відповідно до якого вимога щодо наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про прийняття об`єкта в експлуатацію не застосовується, якщо поділ, виділ або об`єднання закінченого будівництвом об`єкта здійснено не у зв`язку з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримання державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей, визначених пунктом 54 Порядку № 1127, є обов`язковою умовою проведення державної реєстрації права власності у зв`язку з об`єднанням закінченого будівництвом об`єкта. При цьому виняток, передбачений зазначеною нормою, стосується виключно відомостей про прийняття об`єкта в експлуатацію у разі, якщо об`єднання не пов`язане з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом, та не поширюється на вимогу щодо наявності відомостей про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси.

Судом встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт приватним нотаріусом ОСОБА_1 не було отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси, що підтверджується матеріалами камеральної перевірки та позивачем належними і допустимими доказами не спростовано.

За таких обставин суд погоджується з висновком Міністерства юстиції України про те, що під час проведення спірної державної реєстрації позивачем не було дотримано вимог пункту 54 Порядку № 1127, а тому відповідач обґрунтовано констатував порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено, що відомості, зазначені у документах, поданих заявником для проведення державної реєстрації, не були узгодженими між собою.

Так, відповідно до Технічного паспорта, відомості про який приватним нотаріусом ОСОБА_1 отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також Довідки та Висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, загальна площа новоутвореного об`єкта становила 5119,6 кв. м.

Водночас із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірний об`єкт утворено шляхом об`єднання нежитлових будівель, сумарна площа яких становила 7014 кв. м. Незважаючи на зазначені розбіжності, приватним нотаріусом під час проведення державної реєстрації до Державного реєстру речових прав внесено відомості про загальну площу новоутвореного об`єкта 5119,6 кв. м.

Крім того, судом встановлено, що документи, подані для проведення державної реєстрації, містили суперечності щодо технічних характеристик окремих складових новоутвореного об`єкта нерухомості. Так, відповідно до Довідки та Висновку нежитлова будівля літ. З-1 мала площу 22,5 кв. м, а будівля літ. І-1 - 111,4 кв. м. Разом із тим, згідно з Технічним паспортом, отриманим приватним нотаріусом з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, площа будівлі літ. З-1 становила 114,8 кв. м, а площа будівлі літ. І-1 - 49,6 кв. м.

Таким чином, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності державному реєстратору були відомі істотні розбіжності між документами, які характеризували об`єкт нерухомого майна та підтверджували його технічні характеристики.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови у державній реєстрації є, зокрема, випадок, коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на приписи статей 3, 10, 18 та 24 Закону, а також пунктів 12, 40 та 54 Порядку № 1127, саме на державного реєстратора покладено обов`язок перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства, встановити відсутність суперечностей між ними та пересвідчитися у наявності всіх передбачених законом підстав для проведення державної реєстрації.

Отже, суд констатує, що під час проведення спірної державної реєстрації приватним нотаріусом не було отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси, хоча отримання таких відомостей є обов`язковою умовою проведення державної реєстрації відповідно до пункту 54 Порядку № 1127. При цьому виняток, передбачений зазначеним пунктом щодо відсутності відомостей про прийняття об`єкта в експлуатацію у разі, якщо об`єднання не пов`язане з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом, не поширюється на вимогу щодо наявності відомостей про присвоєння адреси.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент проведення державної реєстрації у приватного нотаріуса були відсутні передбачені законодавством підстави для здійснення відповідної реєстраційної дії, оскільки документи, подані для державної реєстрації, містили істотні суперечності щодо технічних характеристик новоутвореного об`єкта, а також не були отримані обов`язкові відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками Міністерства юстиції України про порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог статей 3, 10, 18 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також пунктів 12, 40 та 54 Порядку № 1127, а тому підстав вважати оскаржуваний наказ протиправним у цій частині суд не вбачає.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що Висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, Довідка про показники об`єкта нерухомого майна та Технічний паспорт підтверджують факт присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси. Зазначені документи містять відомості щодо технічних характеристик об`єкта, однак не є документами, які підтверджують присвоєння йому адреси у розумінні пункту 54 Порядку № 1127.

Як уже зазначалося судом, пунктом 54 Порядку № 1127 передбачено обов`язок державного реєстратора під час проведення державної реєстрації права власності у зв`язку з об`єднанням закінченого будівництвом об`єкта отримати з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зокрема, відомості про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси. Водночас відсутність хоча б однієї із відомостей, визначених зазначеним пунктом, є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного наказу та про те, що відповідач не конкретизував, яких саме документів або відомостей не вистачало для проведення державної реєстрації, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів камеральної перевірки вбачається, що відповідач чітко визначив відсутність отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси як одну з підстав встановленого порушення.

Суд не приймає доводи позивача про те, що Висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, Довідка про показники об`єкта нерухомого майна та Технічний паспорт підтверджують присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до частини третьої статті 26і Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Частинами четвертою та п`ятою зазначеної статті визначено реквізити адреси, а також органи, уповноважені приймати рішення про її присвоєння, зміну, коригування або анулювання.

Отже, законодавством чітко визначено як суб`єкта, уповноваженого присвоювати адресу об`єкту нерухомого майна, так і порядок здійснення таких повноважень.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, Довідка про показники об`єкта нерухомого майна та Технічний паспорт не є документами, які підтверджують факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а лише містять відомості щодо його технічних характеристик.

Суд також критично оцінює посилання позивача на примітку, викладену у Довідці, про те, що нова адреса новоутвореному об`єкту не присвоювалася у зв`язку з тим, що вона не змінилася, а також про те, що виконані роботи не потребували прийняття об`єкта в експлуатацію. Такі твердження є висновками особи, яка склала відповідні документи, та самі по собі не підтверджують виконання вимог пункту 54 Порядку № 1127 щодо отримання державним реєстратором відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про присвоєння новоутвореному об`єкту нерухомого майна адреси.

За таких обставин суд доходить висновку, що під час проведення спірної державної реєстрації приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимоги статей 10, 18 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також пункту 54 Порядку № 1127 дотримані не були, а тому Міністерство юстиції України обґрунтовано дійшло висновку про наявність порушень законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо необхідності врахування наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2025 № 689/7 та висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України від 02.04.2025 за результатами розгляду скарги № СК-752-25, відповідно до яких реєстраційна дія щодо об`єднання об`єктів нерухомого майна ТОВ «Дарницький ринок» не була скасована.

Зазначені доводи ґрунтуються на положеннях статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка регламентує порядок адміністративного оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора.

Водночас спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням Міністерством юстиції України контролю у сфері державної реєстрації відповідно до статті 37№ Закону та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 990, які регулюють інший вид правовідносин, мають інші підстави застосування та передбачають інші правові наслідки.

Так, за результатами розгляду скарги відповідно до статті 37 Закону Міністерство юстиції України має повноваження, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора. Натомість за результатами здійснення контролю відповідно до статті 37№ Закону питання скасування реєстраційної дії чи рішення державного реєстратора не вирішується, а предметом перевірки є додержання державним реєстратором вимог законодавства під час вчинення реєстраційних дій та наявність підстав для застосування заходів реагування.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, скаргу було залишено без розгляду по суті у зв`язку з пропуском встановленого законом строку її подання, у зв`язку з чим правомірність спірної реєстраційної дії по суті не досліджувалася та не оцінювалася.

Отже, сам по собі факт незастосування до спірної реєстраційної дії наслідків, передбачених статтею 37 Закону, не свідчить про відсутність підстав для здійснення контролю відповідно до статті 37№ Закону та не спростовує встановлених під час камеральної перевірки порушень.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо застосування статті 22 Закону, оскільки покладення законом відповідальності на заявника за достовірність поданих документів не звільняє державного реєстратора від обов`язку, визначеного статтею 10 Закону, перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між ними та наявність передбачених законом підстав для проведення державної реєстрації.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що функції державного реєстратора не обмежуються формальним прийняттям документів, а передбачають здійснення правової перевірки поданих документів та дотримання вимог законодавства під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме невиконання зазначених обов`язків стало підставою для висновків, викладених в акті камеральної перевірки, та прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином, констатоване відповідачем порушення при здійснення реєстраційних дій дійсно мало місце і знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду справи.

Знову ж таки, як вже зазначалося вище, судом встановлено, що прийняття наказу, про який йдеться відповідає встановленим до нього вимогам.

Таким чином, зважаючи на вказані порушення, суд формує висновок, що дії відповідача і, як наслідок, спірний наказ є правомірними.

Суд також перевірив доводи позивача щодо невідповідності застосованого до неї заходу реагування принципу пропорційності та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 37№ Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами проведення перевірки Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав має право прийняти вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав або анулювання такого доступу.

Порядок застосування зазначених заходів конкретизовано пунктами 16, 17 Порядку № 990.

Так, відповідно до пункту 16 Порядку № 990 анулювання доступу застосовується у разі виявлення одноразового грубого або неодноразових істотних порушень законодавства під час проведення реєстраційних дій, а також у разі наявності у Міністерства юстиції України відомостей про неодноразове застосування протягом останніх дванадцяти місяців до державного реєстратора заходів, пов`язаних із тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

Натомість пунктом 17 Порядку № 990 передбачено застосування тимчасового блокування доступу у разі встановлення порушень, які не підпадають під ознаки, визначені пунктом 16 цього Порядку.

Отже, законодавством диференційовано заходи реагування залежно від характеру допущених порушень та наявності обставин, що характеризують діяльність державного реєстратора.

Як установлено судом, під час прийняття оскаржуваного наказу Міністерством юстиції України було враховано не лише встановлені під час камеральної перевірки порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а й ту обставину, що протягом останніх дванадцяти місяців до позивача вже застосовувалися заходи реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, визначаючи вид заходу реагування, діяв у межах наданих йому законом повноважень, врахував характер встановлених порушень, а також обставини, передбачені пунктом 16 Порядку № 990. Відтак застосування до позивача заходу реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не свідчить про його непропорційність чи свавільність та відповідає вимогам статті 37№ Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку № 990.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано достатні докази на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу.

У свою чергу, докази і обґрунтування, зазначені позивачем суд не вважає такими, що доводять наявність підстав для скасування відповідного наказу, тому відхиляє їх і резюмує відсутність підстав для задоволення позову.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.