Рішення № 138861505, 07.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2026 року Справа № 280/11086/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним дії Головною управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення №084750011605 від 11.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки запис про початок військової служби не завірений підписом відповідальної особи та періоди ведення підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 що дає право на призначення пенсії за віком з 15.07.2025 період проходження військової служби з 30.06.1084 по 13.06.1086 відповідно до військового квитка НОМЕР_2 . періоди підприємницької діяльності з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , періоди підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2025 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоди роботи для призначення пенсії за віком, а також проходження служби в Збройних силах. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що 03.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: військовий квиток диплом, довідки щодо ведення підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, патент, довідки про періоди роботи, довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю, довідку про стаж роботи в колгоспі, договір про виконання робіт, трудову книжку, паспорт, код. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж Позивача ОСОБА_1 становить 24 роки 02 місяці 28 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки запис про початок служби не завірений підписом відповідальної особи, необхідно надати уточнюючу довідку. Періоди ведення підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків та систему оподаткування, з 01.01.2004 по 20.06.2007, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення 11.11.2025 №084750011605 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 03.11.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішенням відповідача від 11.11.2025 №084750011605 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Зокрема у рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не враховано період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки запис про початок служби не завірений підписом відповідальної особи, необхідно надати уточнюючу довідку. Періоди ведення підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків та систему оподаткування, з 01.01.2004 по 20.06.2007, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

За визначення, наведеним у частині 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разу відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку,

- з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності,

-а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску, податку) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Згідно із пунктом 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №21-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

03.07.1998 за №727/98 Президентом України прийнято Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства».

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно із пунктом 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Дію Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01.01.2012.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-УШ від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Одночасно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 07 липня 2014 року законодавцем також внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, у період з 1993 року по 01.07.2000, на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №643/20104/15-а.

У даному випадку, спірним є питання правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи фізичної особи - підприємця, з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи №466 від 03.03.1996 позивача зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичну особу-підприємця).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.09.2025 позивач з 16.03.1998 по 31.12.2003 перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Оріхівська ДПІ, Оріхівський район Запорізької області). Повідомляє, що ІС «Податковий блок» введено в експлуатацію в органах ДПС з 01.01.2013. У зв`язку з чим, надати інформацію за попередній період (з 16.03.1998 по 31.12.2003) не вбачається можливим.

Листом від 11.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець платник збору на загальних підставах з 16.03.1998 по 20.06.2007. Матеріали стосовно сплати страхових внесків за період до 31.12.2003 знаходяться на території міста Оріхів Запорізької області. Враховуючи, що зазначена територія перебуває в зоні активних бойових дій, надати інформацію про сплату страхових внесків за період з 16.03.1998 по 31.12.2003 немає можливості.

Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду, відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності за вказаний період й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для з`ясування спірного питання.

Суд враховує й те, що за приписами частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Аналогічний підхід до вирішення спірних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 № 987) місто Оріхів перебуває у зоні активних бойових дій.

Отже, позивач об`єктивно не може впливати на можливість збору та подання ним всіх документів, необхідних для призначення пенсії. Тому, не зарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідного періоду ведення підприємницької діяльності у зв`язку із перебуванням підтверджуючих первинних документів на території активних бойових дій, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.

Суд зазначає, що Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів (далі - Перелік), який є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Відповідно до ст. 678 п. 7.1 глави 7 розд. І Переліку № 578/5 строк зберігання відомостей про застраховану особу, що підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (із 2011 року Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (персоніфікований облік)) становить 75 років.

Отже, відсутність у ПФУ відомостей про сплату внесків позивачем за вказаний період не є підставою для відмови у зарахуванні стажу, оскільки облік та контроль здійснювали державні органи. Неможливість доступу державних органів до власних архівів у м. Оріхів через активні бойові дії є форс-мажорною обставиною (ризиком держави), яка на підставі принципу "належного урядування" не може позбавляти позивача права на соціальний захист.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснення підприємницької діяльності позивача, у період з 16.03.1998 по 31.03.2001 та з 01.05.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо спірного періоду проходження позивачем військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986, суд зазначає наступне.

З рішення відповідача від 11.11.2025 №084750011605 вбачається, що до страхового стажу позивача не враховано період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки запис про початок служби не завірений підписом відповідальної особи, необхідно надати уточнюючу довідку.

Судом встановлено військовий квиток НОМЕР_1 у якому наявні записи, які підтверджують проходження позивачем військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.11.2025 позивач дійсно проходив службу у Збройних силах України в період з 30.06.1984 по 13.06.1986.

Суд зазначає, що відповідальність за належне заповнення військового квитка покладається на відповідний районний (міський) військовий комісаріат, а не на військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, і за приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.11.2025 №084750011605 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , періоди ведення підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001, з 01.05.2001 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.11.2025, з урахуванням висновків суду.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600; код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.11.2025 №084750011605 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 30.06.1984 по 13.06.1986 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , періоди ведення підприємницької діяльності з 16.03.1998 по 31.03.2001, з 01.05.2001 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.11.2025, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова