Рішення № 138860747, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/30568/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області та Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить:

визнати незаконними дії Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області щодо проведення планової ревізії комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради у період з 10.03.2025 р. по 21.03.2025 року, за результатами чого був складений Акт від 28.03.2025 р. № 201206-07/5 та Вимога вих. № 201206-14/630-2025 від 22.04.2025 року;

визнати протиправною та скасувати Вимогу Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області «Про усунення порушень законодавства» вих. №201206-14/630-2025 від 22.04.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що План проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на I квартал 2025 року, затверджений наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 12.12.2024 № 232, не передбачав проведення ревізії підприємства позивача, а зміни до цього плану внесено наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 24.02.2025 № 50 вже після початку планового періоду. На думку позивача, таке включення заходу до плану суперечить пунктам 7-9 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 № 955, а підстав для проведення позапланової виїзної ревізії, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», не існувало. Позивач зазначив, що з огляду на статтю 351-1 Кримінального кодексу України він не мав законної можливості не допустити посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії, а тому, посилаючись на висновки Верховного Суду, вважає, що правомірність призначення і проведення ревізії підлягає перевірці саме під час оскарження прийнятого за її наслідками рішення - оскаржуваної вимоги.

Щодо пункту 2 оскаржуваної вимоги позивач зазначив, що висновок органу державного фінансового контролю про безпідставне отримання від Національної служби здоров`я України 4404400,31 грн ґрунтується виключно на тому, що з двох лікарів-психіатрів за основним місцем роботи працювала одна особа, тоді як жодного факту ненадання психіатричної допомоги, зволікання з її наданням чи надання її неналежної якості актом ревізії не зафіксовано. Позивач вказав, що чинне законодавство, у тому числі Порядок надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07.12.2023 № 2085, не ставить надання психіатричної допомоги в залежність від виду зайнятості лікаря-психіатра; що кошти у зазначеній сумі отримані не за період з 01.06.2023 по 30.09.2023, як вказано в акті ревізії, а за період з 01.06.2023 по 30.09.2024; що вимога повернути весь обсяг фінансування за пакетом медичних послуг є непропорційною та свавільною, зокрема з урахуванням умов воєнного стану, розташування лікарні та пов`язаних із цим складнощів із залученням лікарського персоналу за основним місцем роботи.

Позивач також зазначив про необхідність понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн, докази на підтвердження яких, за його повідомленням, будуть подані до суду додатково у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Обидва відповідачі скористалися правом на подання відзиву, надавши відзиви тотожного за текстом змісту, в яких просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідачі зазначили, що ревізію проведено відповідно до пункту 2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на I квартал 2025 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 07.03.2025; підставою для включення заходу до плану була власна ініціатива органу державного фінансового контролю (підпункт «г» пункту 7 Порядку № 955), який не зобов`язаний наводити у плані розширене обґрунтування критеріїв такої ініціативи; зміни до плану внесено за листом Управління від 19.02.2025 № 201202-12/234-2025 та листом Державної аудиторської служби України від 24.02.2025 № 000200-18/2466-2025. Відповідачі також послалися на дотримання процедури, передбаченої Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, на право органу державного фінансового контролю пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пункт 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550) та на встановлену ревізією невідповідність позивача вимогам підпункту 8.1 пункту 8 спеціальних умов надання медичних послуг за пакетом медичних послуг 19 щодо спеціалістів та кількості фахівців.

Водночас у відзивах відповідачі зазначили, що виявлені під час перевірки збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом, і правильність обчислення таких збитків перевіряє суд, який розглядає такий позов, пославшись на постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 2а-3536/09/0770, від 19.03.2019 у справі № 815/802/15, від 17.09.2019 у справі № 821/3929/14, від 28.08.2019 у справі № 817/982/15, від 21.08.2019 у справі № 826/9924/18, від 08.08.2019 у справі № 821/4458/14.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ 01984174) є комунальним унітарним некомерційним підприємством, засновником якого є територіальна громада міста Павлоград в особі Павлоградської міської ради, та яке надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, паліативної допомоги, медичної реабілітації та хоспісної допомоги.

У період з 18.11.2024 по 21.03.2025 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області проведено державний фінансовий аудит діяльності позивача за період з 01.01.2020 по 30.09.2024, за результатами якого складено аудиторський звіт від 21.03.2025 № 201204-07/1.

Листом від 25.02.2025 № 201206-14/267-2025 Управління повідомило позивача про проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2020 по 30.09.2024, яку буде розпочато 10 березня 2025 року з орієнтовним терміном закінчення 21 березня 2025 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на I квартал 2025 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 07.03.2025 № 7 і № 8 у період з 10.03.2025 по 21.03.2025 Управлінням проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2020 по 30.09.2024. Захід державного фінансового контролю включено до плану за листом Управління від 19.02.2025 № 201202-12/234-2025 та листом Державної аудиторської служби України від 24.02.2025 № 000200-18/2466-2025, зміни до плану внесено наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 24.02.2025 № 50.

За результатами ревізії складено акт від 28.03.2025 № 201206-07/5, надісланий позивачу листом від 28.03.2025 № 201206-14/493-2025, яким позивача одночасно повідомлено про початок адміністративного провадження у справі про прийняття вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Актом ревізії встановлено, зокрема, порушення при визначенні вартості ремонтів та обсягів виконаних робіт, що призвели до матеріальної шкоди (втрат) на загальну суму 222817,56 грн. Ці порушення усунуто під час ревізії та складання акта ревізії: завищені обсяги будівельних робіт відшкодовано на загальну суму 220105,10 грн, вартість завищених послуг з технічного нагляду - на загальну суму 2712,46 грн. До оскаржуваної вимоги зазначені суми не включалися.

Крім того, актом ревізії зафіксовано, що в порушення вимог підпунктів 1, 2 пункту 19 договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 06.02.2023 № 2065-Е123-Р000 (зі змінами) та від 07.02.2024 № 4082-Е124-Р000 (зі змінами), статті 526, частини першої статті 530 та статті 629 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, а також внаслідок невідповідності позивача визначеним у підпункті 8.1 пункту 8 умов закупівлі медичних послуг за пакетом медичних послуг 19 «Психіатрична допомога дорослим та дітям у стаціонарних умовах» вимогам до спеціалістів та кількості фахівців позивачем за період з 01.06.2023 по 30.09.2023 безпідставно отримано від Національної служби здоров`я України коштів державного бюджету на загальну суму 4404400,31 грн (2023 рік - 2 246 539,61 грн, за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 - 2157860,70 грн).

Підпунктом 8.1 пункту 8 спеціальних умов надання медичних послуг за пакетом медичних послуг 19 передбачено, що у закладі охорони здоров`я мають бути: лікар-психіатр та/або лікар-психіатр дитячий (за умови надання допомоги дітям) - щонайменше 2 особи із зазначеного переліку, які працюють за основним місцем роботи в цьому закладі охорони здоров`я (цілодобовий пост); лікар-психолог та/або лікар-психотерапевт, та/або психолог - щонайменше 2 особи із зазначеного переліку, які працюють за основним місцем роботи в цьому закладі охорони здоров`я; сестра медична - щонайменше 8 осіб, які працюють за основним місцем роботи в цьому закладі охорони здоров`я.

Як зазначено в акті ревізії, за період з 01.06.2023 по 30.09.2024 у позивача на посаді лікаря-психіатра за основним місцем роботи працювала одна особа, яка водночас була внутрішнім сумісником, а другого лікаря-психіатра прийнято зовнішнім сумісником на 0,5 ставки згідно з наказом від 12.05.2023 № 151-к. Табелями обліку використання робочого часу за період з 01.06.2023 по 30.09.2024 підтверджено відпрацювання лікарями-психіатрами робочого часу відповідно до наявних ставок. Загальна вартість наданих медичних послуг за пакетом медичних послуг 19 за період з 01.06.2023 по 30.09.2024 згідно зі звітами про обсяг наданих медичних послуг за глобальною ставкою становить 4404400,31 грн і оплачена Національною службою здоров`я України у повному обсязі.

Актом ревізії не зафіксовано жодного випадку ненадання позивачем психіатричної допомоги, відмови в її наданні, надання такої допомоги в меншому обсязі, ніж передбачено договорами, або неналежної якості. Матеріали справи не містять і позиції Національної служби здоров`я України про неналежне виконання позивачем зобов`язань за вказаними договорами.

02.04.2025 позивач подав заперечення на акт ревізії, обґрунтовані висновки на які надіслано позивачу листом від 14.04.2025 № 201206-14/599-2025. Слухання в адміністративній справі проведено 22.04.2025 у режимі відеоконференції, за результатами якого складено протокол від 22.04.2025.

22.04.2025 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області прийнято вимогу «Про усунення порушень законодавства» № 201206-14/630-2025, отриману позивачем 23.04.2025 за вхідним № 864, якою від позивача вимагається: опрацювати матеріали ревізії, розглянути питання про притягнення до встановленої законом відповідальності працівників КНП «ПЛІЛ», які допустили зазначені порушення (пункт 1); забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 06.02.2023 № 2065-Е123-Р000 (зі змінами) та від 07.02.2024 № 4082-Е124-Р000 (зі змінами) на загальну суму 4404400,31 гривень (пункт 2). Строк зворотного інформування встановлено до 22 травня 2025 року.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до пункту 1, підпункту 3 пункту 4 та пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель та здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Аналогічні положення закріплено у пункті 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Абзацом першим пункту 46 Порядку № 550 передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Правова природа письмової вимоги органу державного фінансового контролю породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак така вимога наділена рисами акта індивідуальної дії і може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постанові Верховного Суду від 30.12.2024 у справі № 440/4083/22.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області щодо проведення планової ревізії суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 560/16980/23 визнав цей висновок застосовним і до правовідносин за участю органів державного фінансового контролю, зазначивши, що незгода з рішенням про проведення перевірки може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки, а оскарження самого лише такого рішення не призводить до реального захисту прав суб`єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Отже, дії суб`єкта владних повноважень з призначення і проведення ревізії не можуть бути самостійним предметом позову, а доводи позивача про порушення порядку планування та призначення ревізії підлягають перевірці як підстави позову про визнання протиправною та скасування вимоги, прийнятої за наслідками цієї ревізії. За таких обставин позовна вимога про визнання незаконними дій Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області щодо проведення планової ревізії у період з 10.03.2025 по 21.03.2025 задоволенню не підлягає.

Перевіряючи відповідні доводи позивача як підстави позову про скасування вимоги, суд виходить з такого. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955 затверджено Порядок планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю (далі - Порядок № 955), пунктом 7 якого визначено основні підстави для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю, а саме: а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем`єр-міністра України, накази Мінфіну; б) звернення правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб; в) пропозиції Рахункової палати, Мінфіну, Мінекономіки, ДФС, Казначейства, прийняті органами державного фінансового контролю до виконання; г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням визначених у цьому підпункті критеріїв; ґ) ініціатива, виявлена підконтрольними установами та їх органами управління, прийнята органами державного фінансового контролю до виконання.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 955 внесення змін до планів проведення заходів державного фінансового контролю проводиться у порядку їх затвердження. За приписами пункту 9 Порядку № 955 звернення, пропозиції, ініціативи, передбачені у підпунктах «б», «в», «ґ» пункту 7 цього Порядку, що надійшли після затвердження плану заходів державного фінансового контролю, можуть з урахуванням пункту 7-1 цього Порядку бути враховані під час складання плану заходів державного фінансового контролю на наступні планові періоди.

Зі змісту наведених норм вбачається, що можливість внесення змін до затвердженого плану проведення заходів державного фінансового контролю прямо передбачена пунктом 8 Порядку № 955 і здійснюється у тому ж порядку, в якому затверджується сам план. Обмеження, встановлене пунктом 9 Порядку № 955, стосується виключно звернень, пропозицій та ініціатив, передбачених підпунктами «б», «в», «ґ» пункту 7 цього Порядку, і не поширюється на підпункт «г» пункту 7, тобто на власну ініціативу органу державного фінансового контролю. Матеріалами справи підтверджено, що захід державного фінансового контролю щодо позивача включено до плану саме за ініціативою органу державного фінансового контролю, а зміни до плану внесено наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 24.02.2025 № 50, тобто тим самим органом і в тому ж порядку, в якому затверджувався план.

За частиною третьою статті 11 Закону № 2939-XII право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Повідомлення про проведення ревізії надіслано позивачу листом від 25.02.2025 № 201206-14/267-2025, а ревізію розпочато 10.03.2025, тобто встановлений законом десятиденний строк дотримано. Приписи частини другої статті 11 Закону № 2939-XII та пункту 2 Порядку № 550 щодо проведення планової виїзної ревізії не частіше одного разу на календарний рік також не порушено, оскільки доказів проведення у 2025 році іншої планової виїзної ревізії позивача матеріали справи не містять.

Таким чином, порушень порядку планування, призначення та проведення ревізії, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків органу державного фінансового контролю за результатами ревізії, судом не встановлено.

Перевіряючи оскаржувану вимогу в частині пункту 2 на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Із системного аналізу пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону № 2939-XII та пункту 46 Порядку № 550 вбачається, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної установи та приведення її діяльності у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання саме в частині усунення допущених порушень законодавства. Стосовно ж відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, проте вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом, і саме суд, який розглядає такий позов, перевіряє правильність обчислення збитків.

Наведений правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 420/14480/20 та від 14 травня 2026 року у справі №420/10060/24. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловлював у постановах від 19.09.2019 у справі № 2а-3536/09/0770, від 19.03.2019 у справі № 815/802/15, від 17.09.2019 у справі № 821/3929/14, від 28.08.2019 у справі № 817/982/15, від 21.08.2019 у справі №826/9924/18, від 08.08.2019 у справі № 821/4458/14. На ці ж правові позиції посилаються і самі відповідачі у поданих відзивах.

У цій справі пунктом 2 оскаржуваної вимоги на позивача покладено обов`язок забезпечити відшкодування коштів на загальну суму 4404400,31 грн, причому не до бюджету і не на користь об`єкта контролю, а на користь Національної служби здоров`я України - сторони договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, яка не є учасником відносин державного фінансового контролю, до участі у цій справі не залучалася і жодних претензій щодо виконання позивачем зазначених договорів не заявляла. Отже, у такий спосіб орган державного фінансового контролю фактично вирішив питання про наявність та розмір грошового зобов`язання позивача перед третьою особою, що виходить за межі повноважень, наданих йому пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII, та підміняє собою судовий порядок вирішення такого спору.

Крім того, суд враховує таке. Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України; порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом. Частиною першою статті 3 цього Закону визначено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до пункту 41 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1067), у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником за надання таких медичних послуг. Повернення замовнику коштів, сплачених за надання медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, не звільняє надавача від відшкодування шкоди, заподіяної пацієнту.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що договірною підставою для повернення надавачем медичних послуг сплачених замовником коштів є надання таких медичних послуг з невідповідністю умовам договору, тобто їх переліку, обсягу або якості, оскільки саме перелік та обсяг медичних послуг, повну оплату надання яких держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, визначає програма медичних гарантій, а оплаті підлягають фактично надані пацієнтам медичні послуги.

Актом ревізії від 28.03.2025 № 201206-07/5 не встановлено і матеріалами справи не підтверджено жодного випадку ненадання позивачем психіатричної допомоги дорослим та дітям у стаціонарних умовах, відмови в її наданні, надання її в меншому обсязі, ніж передбачено договорами, або надання медичних послуг неналежної якості. Навпаки, актом ревізії підтверджено відпрацювання лікарями-психіатрами робочого часу відповідно до наявних ставок та надання медичних послуг за пакетом медичних послуг 19 на суму 4 404 400,31 грн згідно зі звітами про обсяг наданих медичних послуг за глобальною ставкою. Позиції Національної служби здоров`я України як замовника за договорами про неналежне виконання позивачем зобов`язань матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що в аудиторському звіті від 21.03.2025 № 201204-07/1, складеному за результатами державного фінансового аудиту діяльності позивача тим самим органом державного фінансового контролю, щодо умов закупівлі медичних послуг прямо зазначено: «Вимоги є мінімальними і лише специфікують окремі важливі для Програми медичних гарантій умови роботи надавачів за договором з НСЗУ і не є галузевими стандартами у сфері охорони здоров`я».

З огляду на викладене, встановлена ревізією невідповідність позивача вимогам підпункту 8.1 пункту 8 умов закупівлі медичних послуг у частині кількості лікарів-психіатрів, які працюють за основним місцем роботи, сама по собі не свідчить ані про ненадання медичних послуг за пакетом медичних послуг 19, ані про невідповідність наданих послуг їх переліку, обсягу чи якості, а тому не утворює передбаченої договором підстави для повернення всієї сплаченої за ці послуги суми.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 дійшов висновку, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акта.

Пункт 2 оскаржуваної вимоги наведеним критеріям не відповідає. В акті ревізії, який є підставою для її прийняття, період безпідставного отримання коштів визначено як період з 01.06.2023 по 30.09.2023, тоді як стягувана сума 4404400,31 грн, відтворена у пункті 2 вимоги, за даними того ж акта охоплює період з 01.06.2023 по 30.09.2024 і складається з 2246539,61 грн за 2023 рік та 2157860,70 грн за період з 01.01.2024 по 30.09.2024. Така внутрішня суперечність унеможливлює однозначне встановлення періоду, за який позивачу ставиться у вину порушення, та перевірку правильності обчислення заявленої до відшкодування суми, а отже позбавляє припис вимоги ознак чіткості, конкретності та зрозумілості.

Суд також зважає на те, що пунктом 2 вимоги від позивача вимагається повернути 100 відсотків вартості медичних послуг, фактично наданих пацієнтам за пакетом медичних послуг 19 протягом більш як року, за відсутності зауважень до обсягу та якості цих послуг, виключно з підстави роботи одного з двох лікарів-психіатрів на умовах сумісництва.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Покладення на заклад охорони здоров`я обов`язку повернути весь обсяг фінансування за фактично наданими медичними послугами за кадрову невідповідність, що не потягла ненадання чи погіршення якості цих послуг, покладає на позивача індивідуальний і надмірний тягар, який не є пропорційним меті державного фінансового контролю.

За таких обставин пункт 2 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області «Про усунення порушень законодавства» від 22.04.2025 № 201206-14/630-2025 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законом, а також непропорційно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Водночас підстав для висновку про протиправність пункту 1 цієї вимоги, яким на позивача покладено обов`язок опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення до встановленої законом відповідальності працівників, судом не встановлено, оскільки цей припис спрямований на коригування роботи підконтрольної установи і відповідає пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII та пункту 46 Порядку № 550.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області «Про усунення порушень законодавства» від 22.04.2025 № 201206-14/630-2025 підлягає задоволенню в частині пункту 2 цієї вимоги, а у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними дій щодо проведення планової ревізії та в решті вимог про скасування вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; при цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки оскаржувана вимога прийнята Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області і саме в частині її пункту 2 позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки доказів на підтвердження таких витрат позивачем не подано, а про їх подання заявлено додатково; це питання вирішується в порядку, встановленому частиною сьомою статті 139, статтями 143 та 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області (ЄДРПОУ 41127015) «Про усунення порушень законодавства» від 22.04.2025 № 201206-14/630-2025 в частині пункту 2, яким на Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ 01984174) покладено обов`язок забезпечити відшкодування Національній службі здоров`я України безпідставно отриманих коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 06.02.2023 № 2065-Е123-Р000 (зі змінами) та від 07.02.2024 № 4082-Е124-Р000 (зі змінами) на загальну суму 4 404 400,31 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області (ЄДРПОУ 41127015) на користь Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 541, ЄДРПОУ 01984174) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова