Рішення № 138860309, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/17984/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідачі) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931659 від 15червня 226 року, винесену старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінською Ольгою Вікторівною;

- зобов`язати старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80931659 від 15 червня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні у Першому віддіді правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № ВП № 80931659 з примусового виконання згідно виконавчого листа № 160/20955/25, виданого 15.01.2026 про Зобов`язаня ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 27.06.2025 враховуючи висновки суду. 15.06.2026 старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінською Ольгою Вікторівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 15.07.2026, з особливостями, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 80931659.

Відповідач станом на 31.07.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано витребувані судом матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним розглянути справу за наявними в ній доказами.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 160/20955/25 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025 року;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 27.06.2025 року враховуючи висновки суду;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

18.11.2025 рішення суду у справі № 160/20955/25 набрало законної сили.

За заявою ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа №160/20955/25 виданого 15.01.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінською Ольгою Вікторівною ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80931659 від 11.05.2026.

15.06.2026 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80931659 та склав акт. У вказаній постанов зазначено, що 28.05.2026 за вх. 10815 на адресу відділу надійшло клопотання боржника з надання доказів про виконання рішення № 160/20955/25 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 15.01.2026. Виходячи з вище викладено виконавче провадження підлягає закінченню п.9 ч.1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення).

Згідно акту державного виконавця від 15.06.2026, підставою для закінчення виконавчого провадження стало клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду, на підтвердження чого надано лист від 24.01.2026 №14/862, яким позивачу була надана відповідь про необхідність особистої явки до ТЦК та СП для вирішення питання.

Позивач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2026 ВП № 80931659, яка є предметом цього позову, винесена без законних на те підстав та передчасно, без належного виконання рішення суду у справі № 160/20955/25, у зв`язку з чим останній звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору суд виходить із того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд встановив, що оскаржена постанова прийнята відповідачем на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Так за змістом положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 904/1209/18, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII підставою закінчення виконавчого провадження є факт виконання рішення суду у повному обсязі так, як це визначено у виконавчому документі.

У справі № 160/20955/25, на виконання якої видано виконавчий лист № 160/20955/25, суд встановив що «…… ОСОБА_1 , 05.11.2008 року визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі статті 59б графи І Розкладу хвороб, що підтверджується записом у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 15.10.2009 року.

У відповідності до вищенаведених приписів Порядку №559 позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін, однак останній зазначив, що коригуванню або внесенню змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, рекомендовано позивачу особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був розглянути таку заяву по суті та вирішити питання можливості внести зміни до Реєстру.

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача запропонував особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Порядком № 559 не передбачено вимоги особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача викладені у листі від 11.07.2025 року щодо необхідності особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .»

На виконання рішення у справі № 160/20955/25, за виконавчим листом № 160/20955/25, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 24.01.2026 № 14/862 повідомив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року по справі № 160/20955/25 повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 27.06.2025. При цьому, далі відповідач зазначає про необхідність особистого прибуття задля встановлення достовірності наданих документів для коригування інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних те резервісті, оскільки лише достовірні дані можуть бути внесені до реєстру. Відтак, для вирішення питання, яке висвітлено у заяві позивача, об`єктивного та всебічного дослідження ситуації, що сталась, коригуванню або внесенню змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, рекомендовано особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 або направити належним чином завірені документи, на підставі яких будуть внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, 03.02.2026 на адресу відповідача були направлені нотаріально завірені паспорт, РНОКПП та тимчасового посвідчення позивача. На дану заяву відповідачем була знову надана відповідь листом від 25.03.2026 № 1435 про необхідність особистої явки.

Таким чином, на виконання вимог виконавчого листа № 160/20955/25 боржник вчинив ті самі дії, які визнані судом протиправними, що, на думку суду, не є належним підтвердженням виконання рішення суду у справі № 160/20955/25.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження № 80931659 від 15.06.2026 винесена державним виконавцем передчасно.

Суд зауважує, що невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що судовий акт не буде виконаний в мабутньому, що у свою чергу суперечить основним завданням виконавчого провадження, основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Також, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, передчасне закінчення виконавчого провадження № 80931659 постановою від 15.06.2026 без виконання рішення суду в повному обсязі, не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку про необхідність визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931659 від 15червня 226 року, винесену старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінською Ольгою Вікторівною; у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80931659 від 15 червня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 4191-3981-7258-1135 від 24.06.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56, код ЄДРПОУ 44703621) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 80931659 від 15червня 226 року, винесену старшим державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінською Ольгою Вікторівною.

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80931659 від 15 червня 2026 року.

Стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56, код ЄДРПОУ 44703621) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Сліпець