Рішення № 138860307, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №215/3146/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради в особі директора Косяк Наталії Володимирівни про встановлення наявності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради в особі директора Косяк Наталії Володимирівни (далі - відповідач), в якій просить суд:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради в особі директора Косяк Наталії Володимирівни при отриманні заяви від 30.09.2025 вх.№293 створювати штучні перешкоди правовому порядку ст.7 Закону України «Про звернення громадян» і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати виконати ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що подав відповідачу заяву від 30.09.2025 вх. № 293, однак відповідач у порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» не вжив заходів та не переслав її за належністю, чим створив штучні перешкоди, протиправно обмежив конституційні права позивача та допустив свавілля, що є підставою для судового захисту шляхом встановлення наявності компетенції відповідача щодо виконання вимог вказаного Закону.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.04.2026 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради в особі директора Косяк Наталії Володимирівни передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

22.05.2026 матеріали адміністративної справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передані на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 та надано п`ятиденний строк, з дня вручення ухвали про залишення позову без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду оригінал документа про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

23.06.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, в обґрунтування якої вказано про наявність сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності під час розгляду справи.

26.06.2026 Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Серьогіна О.В.) ухвалив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сліпець Н.Є. по справі №215/3146/26, оскільки обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Матеріали адміністративної справи повернулися на розгляд судді Сліпець Н.Є.

23.06.2026 на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого податку (перерахованого) податку та військового збору від 06.02.2026 за період січень грудень 2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 17.07.2026 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17.07.2026 від Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначає, що відповідач є закладом охорони здоров`я та надає послуги на підставі договору з НСЗУ. Крім того, заяву позивача № 293 від 30.09.2025 було розглянуто у повній відповідності до ст. ст. 7, 15 Закону України «Про звернення громадян» з наданням письмової відповіді № 985 від 10.10.2025 (отриманої позивачем 28.10.2025), а саму позовну заяву подано з порушенням ст. 160 КАС України без обґрунтування порушення будь-яких прав чи інтересів позивача, через що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

30.07.2026 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносини та предмет доказування цієї справи не вимагають проведення судового засідання, в порядку загального позовного провадження, для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до положень ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.09.2025 Стояновський В.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 онкохворої, особи з інвалідністю I групи, ветерана праці, звертається до КНП «ЦПМСД №1» із такими вимогами:

звернутися до власника установи Криворізької міської ради для прийняття рішення щодо забезпечення ОСОБА_2 при амбулаторному лікуванні допоміжними засобами реабілітації та медичними виробами (тест-смужками для контролю рівня глюкози Gamma MS, тонометром для незрячих, глюкометром, слуховим апаратом у вигляді навушника, підгузниками для дорослих);

надати належно завірені 3 копії цієї заяви з реєстраційними номерами відповідача;

частково згладити моральні страждання шляхом виплати компенсації у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3 028 000 грн);

прийняти по заяві індивідуальний акт на сесії Криворізької міської ради;

надати запрошення з повідомленням про повноваження осіб, які розглядатимуть заяву, а висновки розгляду викласти в наказі;

провести службове розслідування щодо дій ОСОБА_3 стосовно використання бюджетних коштів.

Заяву було прийнято та присвоєно вхідний номер №293.

З матеріалів справи вбачається, що на заяву від 30.09.2025 №293 ОСОБА_1 отримав у відповідь лист КНП «ЦПМСД №1» від 10.10.2025 №985, яким позивача проінформовано зокрема про наступне:

- згідно Індивідуальної програми реабілітації (ІПР № 1818), ОСОБА_2 належним чином забезпечено технічними та іншими засобами, зокремо 16.04.2025 видано автоматичний голосовий тонометр LD-51J із гарантією 5 років та міжповірочним інтервалом 1 рік; 07.11.2024 глюкометр NewMed Neo; за період з січня по серпень 2025 року надано 100 шт. тест-смужок; 23.09.2022 підібрано та видано слуховий апарат У1М2 зі строком експлуатації 5 років; також щомісячно виділяються підгузки для дорослих, зокрема у період з січня по вересень 2025 року отримано 750 шт., а за вересень 60 шт., які позивач не забрав, попри запрошення;

- щодо копій заяви у листі зазначено, що до повноважень закладу не належить копіювання документів заявників; під час подання звернень секретар закладу завжди ставить вхідний штамп, дату та печатку на копії заявника;

- стосовно моральної шкоди та дій персоналу представник зазначає, що КНП не вчиняло жодних протиправних дій, що могли б заподіяти моральну шкоду, а дії медичного персоналу відповідають законодавству; окрім того, у позивача досі відсутня декларація про вибір лікаря відповідно до наказів МОЗ України № 503 та № 504;

- у вжитті інших заходів відмовлено.

Таким чином, відповідач надав ОСОБА_1 відповідь на його звернення, з якою останній не згоден. Позивач вважає, що посадова особа відповідача зобов`язана була направити її звернення за підлеглістю та розглянути заяву на сесії Криворізької міської ради.

Отже, спір між сторонами виник з підстав не розгляду заяви позивача на сесії Криворізької міської ради.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною 1 ст. 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Визначення «заяви» (клопотання) міститься у ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов`язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025 вх. № 293 було надано письмову відповідь, яку позивачем отримано, про що нею зазначено у позовній заяві.

Отже, порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду заяви від 30.09.2025 вх. № 293, термінів розгляду, не вирішення питань, заявлених у заяві, не надання на них відповіді та не повідомлення позивача про результат розгляду з боку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, позивачем не заявлено та матеріалами справи не встановлено.

Натомість, позивач не погоджується з тим, що подана нею заява не була направлена за належністю до Криворізької міської ради та не розглянута на сесії останньої.

З цього приводу суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», не може мати юридичної сили, оскільки відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин.

Також, письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган місцевого самоврядування не є суб`єктом правотворчої діяльності.

Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління закладами охорони здоров`я, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування у оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм. До делегованих повноважень віднесено, зокрема, забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, питання, які порушуються у зверненні громадянина, повинен розглядати саме той орган державної влади (місцевого самоврядування тощо), до повноважень якого в установленому порядку віднесений розгляд таких питань. У разі ж, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади (місцевого самоврядування тощо) зверненні, не входять до повноважень такого органу, останній має у встановлені законом строки переслати це звернення за належністю відповідному органу, про що повідомити заявника.

Рішенням Криворізької міської ради від 31.03.2016 р. №381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» не передбачено здійснення виконкомами районних у місті рад управління медичними установами району.

Крім того, зі змісту порушених позивачем у заяві питань вбачається, що останні не відносяться до відання Криворізької міської ради, та згідно Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради не підлягають розгляду на її сесіях.

Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 30.09.2025 вх. № 293 була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідками її розгляду відповідь позивачу була надана та була отримана, та чинним законодавством України не передбачено можливості надання правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», тому доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності через не розгляд її заяви на сесії Криворізької міської ради, безпідставні.

Виходячи з викладеного, а також меж заявлених позовних вимог та обставин, з якими позивач їх обґрунтовує, позивачем не доведено порушення відповідачем управлінської функції при розгляді і вирішенні заяви від 30.09.2025 вх. № 293.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачем, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради в особі директора Косяк Наталії Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець