Вирок № 138858793, 06.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/10026/26

Провадження № 1-кп/644/1114/26

06.08.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226210000303 від 05.06.2026 за обвинувальним актом від 01.08.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, який перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226210000303 від 05.06.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ОСОБА_2 /обвинувачений), за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 01.08.2026 (т. 2 а.с. 1-8), реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 9-10) та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту, реєстру досудових розслідувань, матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 14,15), та його захисником адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 16), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) від 01.08.2026 (т. 1 а.с. 93).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.08.2026 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12026226210000303 від 05.06.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 25).

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом установлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2025 № 255 військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат» ОСОБА_2 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу, заразом згідно з наказом № 313 від 28.10.2025 ОСОБА_2 , перебуває у розпорядженні військової частини.

Згідно зі ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» «солдат» ОСОБА_2 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

За приписами ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі за текстом Закон), аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі за текстом Переліку), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

Також, відповідно до ст. 13 Закону на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.

Заразом, відповідно до ст. 25 Закону зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно з вимогами ст. 25-28 Закону придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.

Відповідно до таблиці № 1, список 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 PVP є психотропною речовиною.

Проте, в порушення зазначених вище вимог законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, за таких обставин.

У невстановлений час та місці, але не пізніше 04.06.2026 у ОСОБА_2 виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту. Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, ОСОБА_2 , у невстановлений час, але не пізніше 04.06.2026, перебуваючи на вулиці Зорянської у м. Харкові, знайшов один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, при цьому усвідомлюючи, що вказана речовина є психотропною речовиною, обіг якої на території України заборонено.

Продовжуючи кримінально-протиправний умисел на незаконний обіг наркотичних засобів, без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , поклав до своїх особистих речей, зокрема: сумку, один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP, маса якої, становить 0,3421 грамів після чого почав незаконно зберігати її при собі для власного вживання, без мети збуту.

У подальшому, 04.06.2026 ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що в його особистих речах перебуває психотропна речовина PVP, зберігаючи її при собі, перебував у м. Харків, біля будинку №3 по вулиці Зорянської, де був зупинений працівниками поліції відповідно до ст. 23, 24, 32 ЗУ «Про Національну поліцію», для перевірки документів.

Так, 04.06.2026 у період часу з 14 години 59 хвилин по 15 годину 07 хвилин в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, на вулиці Зорянська біля будинку №3, в яру, працівниками поліції ВП № 1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області у ОСОБА_2 вилучено один полімерний пакет, всередині якого містилась речовина білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP, маса якої становить 0,3421 грамів, що відповідно до таблиці № 1 затвердженої наказом № 188 МОЗ України від 01.08.2000 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів і психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром, який ОСОБА_2 , незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.

Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Прокурором разом з обвинувальним актом заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 01.08.2026 у кримінальному провадженні за № 12026226210000303 від 05.06.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 за участі захисника адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) від 01.08.2026 (т. 1 а.с. 93), беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 11-13, 17-20).

Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 2 а.с. 11-13), яка складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) від 01.08.2026 (т. 1 а.с. 93), на ім`я прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону повідомив, що вину у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, у кримінальному провадженні № 12026226210000303 від 05.06.2026 беззаперечно визнає, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 11-13), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 11-13). Окрім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_3 , підтверджена добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченого, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 13).

За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника адвоката ОСОБА_3 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).

Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 11-13), у зв`язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.

Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026226210000303 від 05.06.2026, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що події кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , мають місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, знайшли своє підтвердження та доведені доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до обвинувального акту від 01.08.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 7).

Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Отже, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження № 12026226210000303 від 05.06.2026, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 1 а.с. 46, 98-100, т. 2 а.с. 11-13), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини. На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченого не має.

З огляду на зазначене вище, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 , є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 за призовом, у званні «солдат» проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2025 № 255 (т. 1 а.с. 69) та копією військового квитка серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 72-81), заразом 27.09.2025 самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 та був виведений поза штат у розпорядження командира, що підтверджується витягом з наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2025 № 287 ( т. 1 а.с. 68) та відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 , згідно з яким наказом № 313 від 28.10.2025 ОСОБА_2 , перебуває у розпорядженні військової частини (т. 1 а.с. 76).

Судом враховано, службову характеристику обвинуваченого, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проходження служби зарекомендував себе з негативної сторони, до виконання службових обов`язків ставиться невідповідально, на зауваження командирів реагує для виду, не робить правильних висновків. Правил військової ввічливості та поведінки дотримується, у колективі не підтримує доброзичливі відносини з військовослужбовцями (т. 1 а.с. 70).

Суд установив, що ОСОБА_2 до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» впродовж п`яти років за медичною допомогою не звертався (т. 1 а.с. 52), на диспансерному лікуванні не перебуває, що підтверджується довідкою № 174 від 23.06.2026 (т. 1 а.с. 54). З медичної характеристики тво нач. медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 30.06.2026 судом вбачається, що ОСОБА_2 під час проходження військової служби в ЗСУ з 02.09.2025 до дійсного часу за медичною допомогою не звертався (т. 1 а.с. 71).

Згідно з вимогою від 08.06.2026 про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий (т. 1 а.с. 55-56).

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України, заразом суд бере до уваги, що ОСОБА_2 в силу чт. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно, тому, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, його щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.309 КК України, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання як штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Викривачі та відповідно і розмір пропонованої винагороди викривачам відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12026226210000303 від 05.06.2026, не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, що проводились Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за № СЕ-19/121-26/17360-НЗПРАП від 24.06.2026 у сумі 2 888,16 грн (т. 1 а.с. 26, т. 2 а.с. 7), що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави відповідно до вимог до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Отже, керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 309 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави процесуальні витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за № СЕ-19/121-26/17360-НЗПРАП від 15.06.2026 у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп (код отримувача: 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл./МТГ, Харків/24060300, рахунок отримувача: UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ 37874947), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Речові докази у кримінальному провадженні № 12026226210000303 від 05.06.2026, що знаходяться у камері зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Харківські області, після набрання вироком законної сили:

1). Знищити об`єкти дослідження, які були поміщено до сейф-пакету МВС України експертної служби 6652513, з підписом ОСОБА_4 , та який відповідно до висновку експертизи за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № СЕ-19/121-26/17360-НЗПРАП від 24.06.2026 надані на експертизу речовина масою: 0,4925 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонений PVP. Маса PVP становить 0,3421 грамів, на якому маються пояснювальні написи: Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА, підрозділ: Харківський НДЕКЦ МВС, номер (дата висновку (фабула): № СЕ-19/121-26/17360-НЗПРАП від 24.06.2026, вилучено: об`єкти дослідження, експерт (спеціаліст): (підпис) ОСОБА_5 , дата та час пакування: 24.06.2026, ЄРДР 12026226210000303 від 05.06.2026

Матеріали кримінального провадження № 12026226210000303 від 05.06.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/10026/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1