Рішення № 138858506, 10.08.2026, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/203/26

Провадження № 2/625/151/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді: Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання: Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку , на яку було встановлено початковий кредитний ліміт. Банком взяті на себе зобов`язання виконані у повному обсязі. Відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання, через що утворилася заборгованість у розмірі 52399,71 грн, яка складається з 42123,81 грн тіло кредиту, 10255,90 грн відсотки. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 вказану справу передано в провадження судді Лосєва Д.К.

13.07.2026 ухвалою Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Вирішено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.

14.07.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 399 грн 71 коп., посилаючись на недобросовісність дій позивача, неналежне досудове врегулювання спору та неповне, на його думку, викладення позивачем фактичних обставин справи. Зазначає, що позивач не врахував звернення відповідача від 03.12.2025, 12.06.2026, 22.06.2026 та 29.06.2026 щодо врегулювання спору та реструктуризації заборгованості, а також не надав на них належних відповідей по суті. Відповідач також вказує на блокування банком рахунків та інструментів державної програми «5-7-9%», що, на його думку, перешкоджало реалізації проєкту «МОНОЛІТ АЛЬЯНС». Також вважав дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать принципам добросовісності й розумності. Просив відмовити у задоволенні позову.

30.07.2026 представник позивача Меркулова В.В. надала відповідь на відзив в якому заперечувала проти доводів відповідача викладених у відзиві та зазначила, що 29.08.2023 між сторонами укладено кредитний договір у формі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідачу надано кредитний ліміт до 200 000 грн на картку «Універсальна». Також зазначила, що кредит ОСОБА_2 було надано для особистих потреб, а тому його посилання на проєкт «МОНОЛІТ АЛЬЯНС», програму «5-7-9 %» та блокування підприємницької діяльності не стосуються предмета спору. Крім того, зазначила, що відповідачу пропонувалася реструктуризація заборгованості, від якої він відмовився. У зв`язку з вищевикладеним просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

31.07.2026 відповідач надав суду заперечення в яких зазначив, що не погоджується з доводами позивача та зазначає, що банк систематично не надавав належних відповідей на його звернення щодо реструктуризації та врегулювання заборгованості від 03.12.2025, 23.02.2026, 12.06.2026, 22.06.2026 та 29.06.2026. Також відповідач вказує на необґрунтоване, на його думку, розмежування позивачем його статусу як фізичної особи та ФОП, посилається на блокування кредитних інструментів і програми «5-7-9 %», а також вважає дії банку недобросовісними та такими, що спричинили виникнення заборгованості, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання. У відзиві на позовну заяву та запереченнях просив суд розглядати справу за його відсутності.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, якою між сторонами було погоджено Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п. 9.2. Договору); 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 9.2. Договору); 4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 9.3 Договору); Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); 6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 9.4. Договору); Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 9.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання ОТР пароля в якості простого електронного підпису погоджено із ОСОБА_2 у Анкеті-заяві від 23.12.2020, яка підписана власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт 0 грн, який 08.11.2024 було збільшено до 50000 грн.

З довідки від 15.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 29.08.2023 було видано картку № НОМЕР_1 (тип карти Універсальна) терміном дії до жовтня 2027 року та картку № НОМЕР_2 (тип карти Універсальна) терміном дії до березня 2028 року

Випискою за договором за період з 29.08.2023 - 15.06.2026 підтверджується, що ОСОБА_1 було видано зазначені вище картки, нараховано кредитний ліміт, яким він активно користувався.

Окрім того, з вказаною випискою за договором №б\н за період з 29.08.2023 - 15.06.2026 та розрахунком заборгованості (який зберігається в матеріалах справи в електронній формі), підтверджується, що заборгованість перед позивачем становить 52399,71 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 42123,81 грн та заборгованості за відсотками 10275,90 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як встановлено під час розгляду справи позивач АТ «ПРИВАТБАНК» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, в свою чергу відповідач взятих зобов`язань не виконав та вчасно не повернув банку грошові кошти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується дослідженими доказами між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 погоджено проценту ставку та інші умови кредитування.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з наданим Банком розрахунку розмір заборгованості за тіло кредитом становить 42123,81 грн, відсотки 10275,90 грн, що підлягає стягненню відповідача.

Щодо наданого позивачем паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем.

Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).

З огляду на ці приписи паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоби відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.

Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Щодо доводів відповідача про ігнорування позивачем його звернень з питань реструктуризації заборгованості суд зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із відповідною пропозицією. Водночас із листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 20.03.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260220/63930 вбачається, що відповідач відмовився від запропонованого банком варіанта реструктуризації, оскільки вважав його невигідним, та просив надати можливість самостійно змінювати запропоновані банком умови реструктуризації.

Крім того, згідно зазначено вище листа, вбачається, що інформацію щодо умов реструктуризації за Договором було надано ОСОБА_2 відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.02.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260202/105580, а також під час комунікації за фінансовим номером телефону. Отже, доводи відповідача про бездіяльність позивача щодо реструктуризації заборгованості не знаходять підтвердження належними доказами.

Доводи відповідача про ненадання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідей на звернення від 12.06.2026, 22.06.2026 та 29.06.2026 також не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із зазначеними документами.

Щодо посилань ОСОБА_2 на блокування банком інструментів державної програми «5-7-9 %» суд зазначає, що згідно з листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 20.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260220/63930 у фінансуванні проєкту «МОНОЛІТ АЛЬЯНС» було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідна організація не була зареєстрована. Відтак зазначені обставини самі по собі не свідчать про блокування банком державної програми чи неправомірність дій позивача.

Крім того, з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260202/105580 вбачається, що відповідачу було роз`яснено споживчий характер кредиту, встановленого на платіжну картку «Універсальна». Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит надається для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю. Таким чином, посилання відповідача на використання кредитних коштів у межах проєкту «МОНОЛІТ АЛЬЯНС» не спростовують обов`язку виконувати зобов`язання за укладеним кредитним договором.

Також, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що позивачем не надано повної первинної бухгалтерської виписки з деталізованим відображенням руху коштів, а наявні в матеріалах справи документи є внутрішніми документами банку, складеними в односторонньому порядку. Крім того, посилався на те, що заборгованість не підтверджена первинними розрахунковими документами, позивачем не доведено факт видачі та отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому розмірі, а також правомірність переходу до нарахування процентів за підвищеною процентною ставкою.

Вказані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема наданою позивачем випискою за договором за період з 29.08.2023 по 15.06.2026, яка містить відомості про рух коштів та операції за кредитним рахунком відповідача, а також довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 15.06.2026. Зазначені документи у своїй сукупності дають можливість встановити рух коштів за кредитним рахунком, розмір та склад заборгованості, а також зміни умов кредитування, у зв`язку з чим посилання відповідача на недоведеність заявленого позивачем розміру заборгованості суд вважає необґрунтованими.

Отже, до доводів відповідача з приводу відсутності підстав для задоволення позову, викладених ним у відзиві на позовну заяву, суд ставиться критично, позаяк такі доводи не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами та з`ясованими судом фактичними обставинами справи.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим у додаткових поясненнях відповідач зазначав, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань та вважає можливим врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди за умови надання позивачем повної інформації щодо формування заборгованості та погодження прийнятних для відповідача умов її реструктуризації.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

Отже, укладення мирової угоди є результатом добровільного волевиявлення сторін та досягнення ними взаємної згоди щодо умов врегулювання спору, а суд не може зобов`язати одну зі сторін погодитися на запропоновані іншою стороною умови мирової угоди.

З урахуванням досліджених доказів у справі, а саме розрахунку заборгованості, виписки за договором, якою підтверджується отримання ОСОБА_1 грошових коштів та використання коштів, заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем та якою між сторонами погоджені умови кредитного договору, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 612, 625, 1046-1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.08.2023 року в сумі 52399 (п`ятдесят дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 71 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя: Д.К. Лосєв