Рішення № 138858126, 31.07.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/2422/25

Провадження № 2/386/1039/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

представника відповідачки Шелудько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення 20.12.2025 позовної заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 23.12.2025.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою 20.05.2025 в електронній формі укладено кредитний договір №8914133, за умовами якого, позикодавець надав відповідачці кредит в розмірі 8000 грн. Вказує, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 30992 грн, яка складається з 8000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6992 грн заборгованості за процентами та 16000 грн пені/неустойки, чим порушуються права та інтереси позивача, до якого перейшли права за кредитним договором, як до нового кредитора, на підставі договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 30992 грн, а також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті; за клопотанням позивача в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» витребувано докази.

На виконання ухвали суду 21.01.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до суду надійшли витребувані докази.

05.02.2026 представником відповідачки Шелудько О.О. до суду подано відзив на позов, направлений до суду через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 05.02.2026. У відзиві представник відповідачки, вказала, що 25 грудня 2025 року ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області було відкрито провадження у справі №386/2422/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, якою надано строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення ухвали. Відповідачка отримала ухвалу про відкриття 02.01.2026. 14.01.2026 Представник відповідачки подала відзив на позовну заяву через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд за допомогою вкладки «Заяви», що підтверджується скріншотом. 20.01.2026 Представник відповідачки, адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, отримала доступ до матеріалів справи №386/2422/25 у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується повідомленням про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (міститься в матеріалах справи). 03.02.2026 було виявлено помилку відправлення вказаного відзиву на позовну заяву.

Представник відповідачки зазначила, що в позовній заяві вказано, що 20.05.2025 між відповідачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір про надання коштів у кредит №8914133 із наступними істотними умовами: сума (ліміт) кредитування: 8 000,00 грн.; дата надання/видачі кредиту: 20.05.2025; строк кредитування: 360 днів; процентна ставка стандартна: 0,95% в день.

В своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з відповідачки за кредитним договором №8914133 від 20.05.2025 розмірі 30 992,00 грн. з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 992,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідачка вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачка не погоджується з тим, що у позивача, як нового кредитора виникло право на звернення до суду та дострокове повернення всієї суми заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Представник відповідачки зазначила, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», договір №8914133, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 є споживчим, вважає, що правові позиції Верховного Суду є релевантними для даних правовідносин та можуть бути застосовані в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем строк кредитування/строк договору №8914133 складає 360 днів та діє до 20.05.2026.

Також, зазначила, що відповідно до п.6.13., пп. 6.13.1. Договору №8914133, у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми кредиту) на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості. Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів позичальник усуне порушення умов договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитодавця втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або не здійснення погашення простроченої заборгованості - вимога залишається чинною, а позичальник зобов`язаний повернути заборгованість в повному обсязі. В такому разі після спливу строку вимоги, кредитодавець має право відступити право вимоги за договором новому кредитору.

Доказів того, що первісним кредитором або позивачем було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачкою таку вимогу було одержано матеріали справи не місять, у зв`язку з чим слід дійти до висновку, що у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором.

В матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію з зазначенням, що відповідачці була направлена «Вимога про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав» 18.10.2025.

Представник відповідачки вказала, що вказана довідка складена односторонньо первісним кредитором та за своєю правовою природою не може слугувати доказом отримання вказаної вимоги відповідачкою. Фактично це аркуш паперу на якому в односторонньому порядку кредитор надрукував певну інформацію та завірив власною печаткою.

Таким чином, доказів того, що первісним кредитором або позивачем було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачкою таку вимогу було одержано матеріали справи не місять, у зв`язку з чим слід дійти до висновку, що у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором.

Вважає, що позивачем не доведено належними доказами відступлення права вимоги за кредитним договором № 8914133 від 20.05.2025, з огляду на наступне. На підтвердження відступлення прав вимоги до позивача відносно відповідачки, позивач надав «Реєстр Прав вимог».

Договір факторингу від 16.09.2025, який міститься в матеріалах справи є рамковими, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. Отже, надані вищевказані документи не є належними доказами наявності заборгованості, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлює реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/ відповідачем. Вказані документи є такими, що створені первісним кредитором та позивачем, а тому зазначена у них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Аналізуючи вищевказані надані суду «Реєстр прав вимоги» вважаємо, що фактично вони не є належним доказом відступлення прав вимоги, оскільки є лише довідкою/листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначені документи є лише суб`єктивним твердженням позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. Так само ці документи не є копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину. У цих документах зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України.

Отже, наданий вищевказаний «Реєстр Прав вимоги» не є належним доказам наявності заборгованості за кредитним договором № 8914133 від 20.05.2025, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлюють реальне виконання чи невиконання зазначених кредитних договорів боржником/відповідачем. Зазначена у них інформація, за умови відсутності первинних документів по кожному кредитному договору, на підставі яких вона складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Надані документи фактично не є витягом з реєстру боржників, оскільки є аркушем паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу.

Вказані витяги не є належним чином засвідченою копією оригінального реєстру боржників, який має бути підписаним обома сторонами правочину.

Представник відповідачки вказала, що надана суду копія реєстру прав вимоги, що суперечить умовам договорів факторингу та є недопустимим доказом, оскільки їх зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому такі докази не можуть бути взятими судом до уваги.

Договором факторингу від 16.09.2025 передбачено, що документацією - є документи, що підтверджують надання (перерахування) коштів боржникам. Вказані документи передаються через акт приймання-передачі документації, який є додатком 3 до договору факторингу. Зазначені документи позивачем долучені не були.

Таким чином, можна зробити висновок, що під час укладання договорів факторингу, сторонами не було виконано своїх зобов`язань належним чином, а саме - первісним кредитором не було передано фактору (позивачу) належні докази, в розумінні чинного законодавства, на підтвердження факту перерахування грошових коштів первісним кредитором та їх зарахування на картковий рахунок боржника.

Оскільки первісними кредиторами належним чином не було здійснено відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 8914133 від 20.05.2025 є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від відповідачки сплати заборгованості за вказаними договорами.

Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та будь-яке підтвердження про направлення відповідачці такого повідомлення за договорами факторингу, а також підтвердження отримання відповідачкою такого повідомлення.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-979цс15.

Таким чином, позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги за кредитним договором № 8914133 від 20.05.2025.

Отже, до позивача не перейшло належним чином права вимоги відносно відповідачки за кредитним договором № 8914133 від 20.05.2025, а відтак позивач є неналежною стороною по даній справі та не має жодного права на стягнення на свою користь заборгованості з відповідачки.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідачка заперечує проти нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки), у зв`язку із наступним.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка (штраф) за невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в цей період, підстави для стягнення з відповідачки штрафних санкцій відсутні.

Представник відповідачки вказала, що позивач пред`явив вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором № 8914133 від 20.05.2025. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що відповідачка отримувала досудову вимогу і у кредитора виникло право на звернення на дострокове стягнення боргу в судовому порядку. Також, представником позивача не підтверджено належними доказами перехід права вимоги до відповідачки. Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відсутні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними.

В зв`язку з вищевикладеним просила поновити строк на подачу відзиву; у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Суд бере до уваги, що заява про поновлення відповідачці строку для подання відзиву була подана її представником через електронний кабінет 05.02.2026, тобто після закінчення встановленого судом строку для подання відзиву, і натепер зазначений строк сплив. Водночас із ч. 7 ст. 178 ЦПК України вбачається, що 15 днів це мінімальний строк, який може бути встановлений судом для подання відзиву на позов, а отже відповідачці у разі необхідності судом може бути встановлений більш тривалий строк для реалізації відповідного процесуального права.

За таких обставин, це буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України), для забезпечення права відповідача на користування правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 та п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України), з метою всебічного, об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне, застосувавши аналогію закону (ч. 9 ст. 10 ЦПК України), поновити відповідачці пропущений нею строк для подання відзиву на позов, оскільки, як вбачається з скриншоту з особистого кабінету представника відповідачки в Електронному суді, відзив по вказаній справі сформований 14.01.2026 о 09 год. 50 хв., однак при його відправленні сталася помилка, яку представник відповідачки виявила 03.02.2026 після надання доступу їй до матеріалів справи. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що строк подання відзиву пропущений з поважних причин та судом прийнято відзив на позовну заяву.

20.02.2026 представником позивача Ткаченко Ю.О. до суду подано відповідь на відзив, направлений до суду через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 19.02.2026. В якому представник позивача вказує, що 18.02.2026 від представника відповідачки на електронну пошту ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» отримано відзив на позовну заяву, вважає доводи сторони відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне: тверджень представника відповідачки, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідачки: електронна платіжна інструкція № 8d01a731-e5e2-4ce8-a409-d5ec2ca5bb2e від 20.05.2025 видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система); довідка №КД-000089069 від 24.11.2025 видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 8d01a731-e5e2-4ce8-a409-d5ec2ca5bb2e від 20.05.2025; лист №19/11/25-19534 від 19.11.2025 виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідачки/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 8d01a731-e5e2-4ce8-a409-d5ec2ca5bb2e від 20.05.2025.

Між тим, посилання представника відповідачки у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 З.У. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачкою, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань). Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачці, а посилання представника відповідачки стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника відповідачки у відзиві на те, що позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідачка має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідачку відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 5864.00 грн. (18.06.2025 19:39:17 - 1482.00 грн., 18.06.2025 19:39:17 - 2178.00 грн., 17.07.2025 09:20:45 - 2204.00 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачкою коштів за договором позики та його укладання.

Позивач не погоджується з доводами відповідачки про те, що нібито не доведено перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, з огляду на таке.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги. При цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу.

На підтвердження факту набуття позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, а саме: договір факторингу 16/09/25 від 16.09.2025; витяг з реєстру прав вимог №19/11/25-01 від 19.11.2025 до договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025; платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру прав вимог №19/11/25- 01 від 19.11.2025 в порядку визначеному договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025. Зазначені документи відповідають вимогам статей 76, 77, 78 ЦПК України як належні та допустимі докази, оскільки безпосередньо підтверджують факт переходу права вимоги.

Таким чином, доводи відповідачки про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача зазначає, що позивачем не може бути надано реєстр прав вимог № 19/11/25-01 до договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 оскільки реєстр прав грошової вимоги містить інформацію не лише щодо зобов`язань відповідачки, але й дані про інших 176 клієнтів та їхні фінансові операції, що становить таємницю надання фінансової послуги.

Відповідачкою не наведено належних підстав для розкриття фінансової таємниці інших споживачів фінансових послуг, а отже позивачем не може бути надано запитуваний реєстр прав вимог в повному обсязі.

Окремо звертає увагу суду, що предметом даної справи є стягнення заборгованості, а не визнання договору факторингу чи його окремих пунктів недійсним.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачка планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн., проте на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу.

Крім того, витрати відповідачки на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. перевищуються суму отриманого відповідачкою кредиту у 175.00% (14 000,00/8 000= 175.00%), а тому є завищеними та не співвісними до предмету позову.

Також звертає увагу, що витрати відповідачки на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. перевищують витрати позивача у 311.11%, (14 000,00/4 500 = 311.11%), хоча на думку позивача складання відзиву на позовну заяву та усна консультація відповідачки займає значно менше часу чим аналіз документів та складання позовної заяви представником позивача.

Також, представником відповідачки не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідачки на користь представника відповідачки, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - не підлягає задоволенню.

Представник позивача зазначила, що відповідачкою/представником відповідачки - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку відповідачки в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачці, надання пояснень чому сплачував за договором позики, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).

Позивач вважає, що відповідачка та представник відповідачки, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано при тому, що відповідачка має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась, від). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, а саме представник відповідачки, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник відповідачки надала набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

Враховуючи вище викладене, просить позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» - задовольнити в повному обсязі. Відмовити відповідачці в компенсації витрат на правничу допомогу.

12.03.2026 представником відповідачки Шелудько О.О. до суду подано додаткові пояснення на відповідь на відзив, направлений до суду через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 11.03.2026. В якому вказано, що наведені у відзиві обставини та правові доводи відповідачки щодо відсутності підстав для дострокового стягнення всієї суми заборгованості, недоведеності переходу права вимоги до позивача, а також неправомірності нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану позивачем належним чином не спростовані.

Фактично у відповіді на відзив позивачем повторно викладено обставини, які були зазначені у позовній заяві, без надання додаткових належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та без надання аргументованого спростування доводів, викладених у відзиві.

Позивач у відповіді на відзив не надав належних доказів направлення відповідачці вимоги про дострокове повернення кредиту та отримання такої вимоги відповідачкою, що є обов`язковою умовою виникнення у позивача права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту відповідно до законодавства про споживче кредитування та умов кредитного договору.

У позичальника не виникає обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

При цьому доводи відповідачки щодо відсутності доказів направлення та отримання відповідної вимоги позивачем фактично залишені без спростування.

Позивачем також не спростовано доводи відповідачки щодо застосування положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами.

За результатом аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1049,1050, 1054 ЦК України, на кредитний договір, укладений між сторонами 20.05.2025 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позивача пені за прострочення погашення заборгованості.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Таким чином, наведені у відзиві аргументи щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій позивачем залишилися без належного спростування.

Отже, доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, залишаються актуальними, а надана позивачем відповідь на відзив не містить належних доказів та правових аргументів, які б спростовували позицію відповідачки.

У зв`язку з викладеним, відповідачка підтримує доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. В зв`язку з чим просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

17.03.2026 представником позивача Ткаченко Ю.О.. до суду подано заяву про зменшення позовних вимог, направлений до суду через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 17.03.2026, якій вказав, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У зв`язку з отриманням заперечень на позовну заяву, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги. В зв`язку з чим просила прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду; зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства суму заборгованості за договором кредиту №8914133 в розмірі 14 992,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 992,00 грн. - сума заборгованості за процентами; суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз викладеного вище вказує, що нормами ЦПК України визначено право позивача на зміну предмета позову до початку першого судового засідання у справі. При цьому у разі подання до суду такої заяви вона повинна відповідати вимогам як ст. 175 ЦПК України, так і ст. ст. 43, 49 ЦПК України. До такої заяви, зокрема, додаються докази її надіслання іншим учасникам справи, а останні, у свою чергу, на підставі ст. 174 ЦПК України мають право подати до суду заяви по суті спору, відповідно.

Суд, з огляду на викладене вище, вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 22.05.2026; надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Представник відповідачки в судовому засіданні визнала позовні вимоги в повному обсязі в розмірі 14399 грн, суду пояснила, що відповідачка брала кредитні кошти у розмірі 8000 грн.

Згідно частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника відповідачки, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою був укладений договір кредитної лінії (надійний) №8914133, що не заперечується відповідачкою.

При цьому вбачається, що позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Далі, за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті позикодавця, який позичальник отримав на свою електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписано (акцептовано) позицію про укладення кредитного договору, отже договір кредитної лінії (надійний) №6516214 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язання погоджено в Договорі та додатковій угоді, які містять електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору кредитної лінії (надійний) №8914133 від 20.05.2025, укладеного між ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою; копією довідки про ідентифікацію з відомостями про одноразовий ідентифікатор, який направлений на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та використаний ОСОБА_1 для підписання кредитного договору.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 360 днів з можливістю продовження строку кредиту, розмір першого тарншу 3660 грн з кінцевою датою повернення кредиту 14.05.2026 під 0,95% за 1 день користування кредитом; одноразова комісія за надання кредиту становить 17,25% від суми наданого кредиту; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 3194,73%; орієнтовна загальна вартість кредиту становить 36740 грн, неустойка - 400 грн в день.

Факт надання кредитних коштів відповідачці підтверджується копією листа про розшифрування банківської картки;копією довідки від 19.11.2025, виданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про перерахування коштів ОСОБА_1 за договором №8914133; копією довідки від 24.11.2025, виданої ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» про перерахування коштів на вказаний ним номер платіжної карти позичальнику ОСОБА_1 20.05.2025 у розмірі 8000 на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 ,; копією електронної платіжної інструкції №8d01a731-e5e2-4ce8-a409-d5ec2ca5bb2e від 20.05.2025 про перерахування коштів в розмірі 8000 на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 ; листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 21.01.2026 з випискою за період з 20.05.2025 по 23.05.2025 по банківській картці НОМЕР_2 емітовану на ім`я ОСОБА_5 , з яких слідує, що банком на ім`я ОСОБА_1 емітована картка з № НОМЕР_2 , на яку 20.05.2025 надійшли кредитні кошти у розмірі 8000 грн.

Як вбачається з наданих копій договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 з додатками, укладених між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем, копії реєстру прав вимоги №19/11/25-01 від 19.11.2025, копії платіжної інструкції №579936540.1 від 19.11.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в розмірі 30992 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на електронну адресу відповідачки 18.10.2025 надсилав вимогу про повернення кредиту у розмірі 30992 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 12.12.2025 має заборгованість у розмірі 30992 грн, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6992 грн нараховані за період з 20.05.2025 по 17.10.2025, та по пені в розмірі 32000 грн, нарахованої за період з 18.08.2025 по 26.09.2025.

Позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідачки пені в розмірі 32000 грн, нарахованої за період з 18.08.2025 по 26.09.2025, а просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 14992 грн, з яких заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6992 грн нараховані за період з 20.05.2025 по 17.10.2025, що визнається відповідачкою.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідачка не оспорює заявлені проти неї позовні вимоги і протягом дії договору не сплачує кредит вчасно та у повному обсязі.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачка визнає позовні вимоги в повному обсязі, а обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої позивачем платіжної інструкції №579937151.1 від 18.12.2025 та виписки про зарахування судового збору, останній за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,4 грн, виходячи з розміру, встановленого пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що підлягає відшкодуванню відповідачкою.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору судом не встановлено.

Також на відповідачку слід покласти понесені позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; копією витягу з акту прийому-передачі наданих послуг №2-ДІЛ від 01.12.2025 до договору, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; копією додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; копією платіжної інструкції №579936562.1 від 11.12.2025; копією ордеру на надання правничої допомоги від 03.09.2025; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О.

При цьому, судом враховується, що розмір понесених витрат на правову допомогу значно менший ціни позову. Суд враховує репутацію відповідачки у відносинах, які склались між сторонами та яка взагалі не погашала кредит та не погашала відсотки за користування кредитом. У відзиві на позов відповідачка заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак в судовому засіданні свою позицію змінила та повідомила про укладення кредитного договору та отримання коштів в кредит.

Отже, позивачем надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн, які, у зв`язку з відсутністю підстав для їх зменшення, слід стягнути в повному обсязі з відповідачки.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141-142, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором кредиту №8914133 від 20.05.2025 у розмірі 14992 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн., та понесені позивачем судові витрати за сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Місцезнаходження позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974,місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44280974.

Місце проживання відповідачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 10 серпня 2026 року.

Суддя: Гут Ю. О.